Постанова

від 06.11.2020 по справі 922/679/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. Справа № 922/679/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Лакіза В.В. , суддя Фоміна В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ (вх. № 2179 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/679/20 (суддя Чистякова І.О., повний текст рішення складено та підписано 03.08.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98", м. Харків

про стягнення 27145,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 27145,58 грн, у тому числі: пеня у сумі 12754,44 грн, три проценти річних у сумі 3132,59 грн та інфляційні втрати у сумі 11258,55 грн., нарахованих за порушення строків оплати природного газу, поставленого відповідачу за договором постачання від 06.09.2016 № 2321/1617-ТЕ-32.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/679/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 26 751,19 грн, у тому числі: пеня у сумі 12 754,44 грн, три проценти річних у сумі 3132,59 грн та інфляційні у розмірі 10 864,16 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 394,39 грн. інфляційних втрат відмовлено.Судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн покладено на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладено судовий збір у розмірі 30,54 грн., а на відповідача - у розмірі 2 071,46 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу від 06.09.2016 № 2321/1617-ТЕ-32 здійснив оплату поставленого йому позивачем протягом жовтня 2016 року - квітня 2017 року природного газу за відповідними актами приймання-передачі на загальну суму 748 463,92 грн. з порушенням встановленого строку, що є підставою для нарахування пені згідно з п. 8.2. Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому щодо нарахованих до стягнення інфляційних втрат суд зазначив, що розрахунок цих сум позивачем здійснено не вірно та при здійсненні відповідного перерахунку за допомогою системи "Ліга Закон" встановив, що обґрунтованою та такою що підлягає стягненню є сума інфляційних втрат за заявлений позивачем спірний період прострочення в розмірі 10 864,16 грн., а в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 394,39 грн. у задоволенні позову слід відмовити, оскільки вказана сума заявлена позивачем безпідставно.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 128, ідентифікаційний код 25187637) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) судовий збір у розмірі 2 071,46 грн.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 394,39 грн., та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в оскаржуваній частині рішення прийняте при неправильному застосуванні статті 625 Цивільного кодексу України та порушенні статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому позивач зазначає, що ним у відповідності до вимог ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України здійснено розрахунок інфляційних втрат за методикою, яка наведена в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць прострочення і при цьому для розрахунку кожного наступного періоду використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього періоду, в той час як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів жодного обґрунтування щодо того, в чому полягає неправильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 для розгляду справи № 922/679/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 2179 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/679/20 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020, у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді Білоусової Я.О. та судді Пуль О.А. для розгляду справи № 922/679/20 сформовано колегію у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О., суддя Лакіза В.В.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

06 вересня 2016 між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "ЖБК-98", як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 2321/1617-ТЕ-32, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України» та не передбачає правонаступництва, оскільки при цьому не відбувається припинення юридичної особи.

Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 220,0 тис. куб. метрів, в тому числі за місяцями (тис. куб. м.): у жовтні обсягом 30; у листопаді обсягом 35; у грудні обсягом 45; за IV кв. 2016 обсягом 110; у січні обсягом 40; у лютому обсягом 40; у лютому обсягом 40; у березні обсягом 30, за І кв 2017 обсягом 110.

Згідно з п. 3.4. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Умовами пункту 5.2 Договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2016 року і діє в частині реалізації природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Сторони вносили зміни до Договору додатковими угодами: №1 від 23.01.2017; №2 від 31.03.2017.

Додатковою угодою №1 внесли зміни до розділу 1, пункти 2.3., 2.4. та 2.5. розділу 2, доповнено пункт 7.1. розділу 7 підпунктом 5), викладено підпункти 3) 4) та 5) пункту 7.4. розділу 7, викладено підпункт 1) пункту 11.3. розділу 11 в іншій редакції, додано до розділу 11 пункт 11.9..

Додатковою угодою №2 сторони додали пункт 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» Договору абзацом у наступній редакції:

«Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 6 тис.куб.м. (шість тисяч куб.м), у тому числі по місяцях тис.куб.м): у квітні обсягом 1; у травні обсягом 1; у червні обсягом 1; всього за І кв. обсягом 3; у липні обсягом 1; у серпні обсягом 1; у вересні обсягом 1, всього за ІІІ кв. обсягом 3.» .

Виклали пункт 2.9 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору у наступній редакції:

« 2.9. Фізико-хімічні показники природного газу, який передається постачальником споживачеві у пунктах приймання-передачі, зазначених у пункті 3.1 цього договору, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493 та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.» .

Видалили з договору: абзац перший пункту 3.2 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу; пункт 4.2 розділу 4 «Порядок обліку природного газу» договору.

Виклали пункти 5,1 та 5.2. розділу 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції:

« 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187.

5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп» .

Додали до Договору пункт 5.3 розділу 5 «Ціна газу» Договору абзацом у наступній редакції: « - дотримання інших вимог пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2017 № 187.»

Замінити в пункті 8.2 розділу 8 «Відповідальність сторін слова « 21% річних» на « 16,4% річних» .

Також, вказаною Додатковою угодою сторони внесли зміни щодо строку дії договору, зокрема у п.12.1. Договору та вказали граничний строк дії Договору до 30 вересня 2017 року (включно).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 748 463,92 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- за зобов`язаннями жовтня 2016 року на суму 65 999,42 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2016, арк. справи № 29);

- за зобов`язаннями листопада 2016 року на суму 112 600,50 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2016, арк. справи № 30);

- за зобов`язаннями грудня 2016 року на суму 167 059,37 грн (акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2016, арк. справи № 31);

- за зобов`язаннями січня 2017 року на суму 196 414,85 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2017, арк. справи № 32);

- за зобов`язаннями лютого 2017 року на суму 159 474,38 грн (акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 арк. справи № 33);

- за зобов`язаннями березня 2017 року на суму 46 903,54 грн ( акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 арк. справи № 34);

- за зобов`язаннями квітня 2017 року на суму 11,86 грн (акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2017 арк. справи № 35).

Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Проте відповідачем в порушення умов Договору розрахунки за поставлений природний газ здійснювались з порушенням встановленого в п. 6.1. Договору строку, внаслідок чого позивачем на прострочені відповідачем платежі нараховані: пеня у сумі 12 754,44 грн; три проценти річних у сумі 3 132,59 грн та інфляційні у розмірі 11 258,55 грн.

Як зазначено вище, рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 394,39 грн.

Перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до статті 173 господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторонни виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов` передбачено господарські договори.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, відповідач сплатив вартість поставленого йому природного газу протягом спірного періоду з порушенням встановленого п. 6.1. Договору строку, а тому він є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідні періоди прострочення позивачем наведено в доданому до позовної заяви розрахунку суми позову.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю .

Виходячи з положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначила, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

В разі, коли погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднимається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

З огляду на це, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилась з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Також, Верховним Судом у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.06.2020 у справі № 905/21/19, а також Верховним Судом у складі касаційного господарського суду в постанові від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19 наведено формулу, за якою необхідно розрахувати інфляційні втрати, в разі, якщо протягом періоду прострочення відбувалось часткове погашення боргу: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З розрахунку суми позову вбачається, що позивачем нараховані інфляційні втрати в загальному розмірі 11258,55 грн. за прострочення відповідачем грошових зобов`язань за поставками лютого 2017 року,березня 2017 року та квітня 2017 року, а саме:

- за прострочення сплати поставленого за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 159 474,38 грн. за наведені в розрахунку суми заборгованості періоди прострочення нараховано 6429,97 грн. інфляційних втрат;

- за прострочення сплати поставленого за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 46 903,54 грн. за наведені в розрахунку суми заборгованості періоди прострочення нараховано 4827,45 грн. інфляційних втрат;

- за прострочення сплати поставленого за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2017 на суму 11,86 грн. за наведені в розрахунку суми заборгованості періоди прострочення нараховано 1,13 грн. інфляційних втрат.

При цьому, з розрахунку суми позову вбачається, що сплата позивачем заборгованості за наведеними поставками протягом періоду прострочення здійснювалась частково, а тому в даному випадку при нарахуванні інфляційних слід застосовувати вищенаведену формулу, за якою при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів), а подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

При здійсненні судом апеляційної інстанції відповідного перерахунку інфляційних на заявлену позивачем суму заборгованості вбачається, що розмір обчисленої таким чином інфляційних перевищує заявлений позивачем розмір, оскільки позивач обчислював розмір інфляційних іншим способом, а саме, шляхом перемноження за кожний місяць прострочення на відповідний індекс інфляції суми заборгованості, яка мала місця на кінець місяця, тобто заборгованості, зменшеної на здійснену відповідачем протягом місяця оплати, в той час як наведено вище, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів).

Так, розмір інфляційних втрат за прострочення грошових зобов`язань з оплати природного газу, поставленного за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 за період прострочення з квітня по грудень 2017 становить 11860,48 грн.; за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 за період прострочення з травня 2017 року по лютий 2018 року - 6013,89 грн., а за актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2017 за період прострочення з червня 2017 року по лютий 2018 року - 1,13 грн.

Разом з тим, враховуючи встановлену ч. 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України заборону суду при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає саме заявлена позивачем сума інфляційних.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 394,39 грн. їз прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" , м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 у справі № 922/679/20 скасувати в частині відмови у стягненні 394,39 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 128, ідентифікаційний код 25187637) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) борг у загальній сумі 26 751,19 грн, у тому числі: пеня у сумі 12 754,44 грн, три проценти річних в сумі 3132,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 258,55 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЖБК-98" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 128, ідентифікаційний код 25187637) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2102 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 3153 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.11.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя В.О. Фоміна