Постанова

від 06.11.2020 по справі 908/2761/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2020 Справа № 908/2761/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2761/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м.Запоріжжя

до відповідача Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя", м.Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка", м.Київ

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя", в якій просило стягнути 45324,50 грн., які складаються з 36903,52 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 173,06 грн. заборгованості за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 7092,30 пені, 600,34 грн. 3% річних та 555,28 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії та не дотримані норми Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо процедури розірвання договору та остаточного припинення користування електричною енергією, тому у відповідача виник обов`язок сплатити за поставлену активну електричну енергію та компенсувати перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.12.2018 по 06.12.2018, а у зв`язку з простроченням відповідачем оплати також сплатити нараховані позивачем додатково до суми боргу пеню, інфляційні витрати та три проценти річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2761/19 (суддя Федорова О.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 45323,93 грн. заборгованості та 1920,98 грн. судового збору.

В частині стягнення 0,57 грн. (0 грн. 57 коп.) заборгованості відмовлено.

Судовий збір в сумі 0,02 грн. покладено на позивача.

Означене рішення суду вмотивоване тим, що судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини на підставі договору від 01.10.2011 №12318 про постачання електричної енергії, який не було припинено, і відповідно до умов цього договору здійснювалось постачання електричної енергії на об`єкти по вул. Південне шосе, 8 в м. Запоріжжя. Відповідач звертався до позивача із заявами щодо припинення договору на постачання електричної енергії, однак не надав позивачу документального підтвердження факту зміни власника або користувача означеного об`єкту. На підставі зафіксованих показів приладів обліку позивачем було здійснено розрахунок вартості використаної активної електричної енергії, а також розрахунок послуг з перетікання реактивної електроенергії за період з 01.12.2018 по 06.12.2018, доказів оплати яких відповідач суду не надав. У зв`язку з простроченням відповідачем оплати за рахунками позивача відповідно до умов договору та положень чинного законодавства у відповідача виник обов`язок сплатити на користь позивача також пеню інфляційні витрати та три проценти річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ІП "АІС-Запоріжжя") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2761/19 частково, а саме в частині стягнення з Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 45323,93 грн. заборгованості та 1920,98 грн. судового збору; ухвалити нове рішення по суті справи №908/2761/19, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж в частині стягнення з Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 45323,93 грн. заборгованості та 1920,98 грн. судового збору - відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач вказує в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення мав би чітко встановити, які положення Договору про постачання електричної енергії № 12318 від 01.10.2011, укладеного між позивачем та відповідачем припинили свою дію, а які положення вказаного договору підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Однак такі посилання в рішення суду відсутні.

Суд першої інстанції помилково не застосував положення п.1.2.15. Правил щодо переходу прав та обов`язків за Договором про постачання електричної енергії №12318 від 01.10.2011 до ТОВ "ЖК "Воздвиженка", що призвело до постановлення рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Публічне акціонерне товариство"Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив, що спірні правовідносини є господарськими та виникли з договору про постачання електричної енергії №12318 від 01.10.2011.

Також на думку позивача, суд першої інстанції правильно визначив, що правовідносини між постачальником електричної енергії та споживачем, з яким укладено договір про постачання електричної енергії, регулюються договором до моменту його припинення у встановленому порядку.

Як вказує позивач, звертаючись до позивача із заявами щодо припинення договору на постачання електричної енергії, відповідач не надав позивачу документального підтвердження факту зміни власника або користувача об`єкт по вул. Південне шосе, 8 в м.Запоріжжя. Відповідачем не обговорено дату остаточного припинення користування електричною енергією, а також не надано даних про спожиту електроенергію для здійснення розрахунку з подальшою оплатою, як передбачено умовами договору, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Тому до моменту припинення електропостачання на об`єкт та оплати всіх нарахованих платежів за договором у позивача були відсутні підстави для розірвання договору про постачання електричної енергії від 01.10.2011 №12318, а споживач був зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів. виходячи з умов договору.

16.03.2020 від ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог) надійшов відзив на апеляційну скаргу ІП "АІС-Запоріжжя", проти вимог якої заперечило, що обґрунтувало наступними.

ТОВ "ЖК Воздвиженка" вжило необхідних та достатніх заходів для належного повідомлення ТОВ "ОПУС ПЛЮС" та ІП "ЧЕРНОМОР" та відповідно користувачів Об`єктів про необхідність невідкладного їх звільнення та розміщувало відповідні оголошення у офіційних виданнях.

Після укладення Договору управління від 06.09.2018 року та спливу встановленого користувачам приміщень строку для їх звільнення, ТОВ "ЖК Воздвиженка" 03.10.2018 року приступило до безпосереднього управління майном шляхом отримання доступу до Об`єктів. До цього часу об`єкти не були звільнені відповідачем. Хоча об`єкт і було прийнято в управління ТОВ "ЖК Воздвиженка" проте він деякий час не експлуатувався.

ІП "АІС-Запоріжжя" було належним чином повідомлено і було обізнане про необхідність невідкладного звільнення об`єктів від майна, устаткування, інших речей, а також про необхідність розірвання договорів про постачання комунальних послуг, в тому числі і електричну енергію, та остаточного розрахунку по ним.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного Господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2761/19, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини

01.10.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", далі - постачальник електричної енергії, позивач) та Іноземним підприємством "АІС-Запоріжжя" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії №12318, відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".

Відповідно до переліку точок розрахункового обліку споживача, об`єкти електропостачання розташовані за адресою вул. Південне шосе, 8 (комплекс будівель: СТО, автосалон).

У п. 9.4. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2011. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

З матеріалів справи можна побачити, що відповідач звернувся до позивача з листом вих. №88-10/18 від 17.10.2018, в якому просив розірвати договір №12318 від 01.10.2011 про постачання електричної енергії з 17.10.2018 у зв`язку з припиненням діяльності підприємства.

25.10.2018 відповідач надав позивачу інший лист з проханням анулювати попередній лист про розірвання договору і розірвати договір з 01.11.2018.

За результатом розгляду листа відповідача щодо розірвання договору позивачем було здійснено вихід на об`єкт споживача та складено акт №9038 від 15.11.2018, яким зафіксовано ненадання споживачем доступу до приладів обліку з метою зняття їх показів та здійснення відключення електроустановки.

В подальшому представниками позивача в присутності директора Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" Стоволос Є.Ю. було здійснено обстеження електроустановки та зафіксовано покази приладів обліку. При цьому зафіксовано факт ненадання з боку відповідача можливості для здійснення відключення електроустановки, про що складено акт №9044 від 06.12.2018.

З приводу недопуску до електроустановки представник відповідача виклав в акті пояснення про те, що підприємство передано (площі, на яких раніше знаходилось підприємство відповідача) управителю майном ТОВ "ЖК Воздвиженка". Нові управителі майном не допускають представників відповідача на територію приміщення за адресою Південне шосе, 8.

Відповідач у листі вих. №55-03/19 від 19.03.2019 повідомив позивача про те, що фактично з 04.10.2018 відповідач не використовує приміщення за адресою: вул. Південне шосе, 8 у зв`язку з передачею нежитлового приміщення 03.10.2018 в управління ТОВ "ЖК "Воздвиженка" за договором управління нерухомим майном, укладеним між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, державними від злочинів, та ТОВ "ЖК "Воздвиженка", про що відповідач повідомляв позивача в листі від 17.10.2018 №88-10/18. За жовтень 2018 відповідач оплатив спожиту електричну енергію повністю. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач повинен був з 31.10.2018 розірвати договір про постачання електричної енергії на вказаний об`єкт.

У відповідь на даний лист позивач у листі до відповідача від 24.04.2019 №55/44-4586 зауважив, що відповідачем не дотримано порядку розірвання договору, визначеного в п.4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії, тому позивач наполягав на оплаті вартості електричної енергії, нарахованої за грудень 2018 року.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.06.2019 №55/44-4362 про сплату заборгованості за активну електричну енергію в сумі 36903,52 грн., плати за послугу з перетікання реактивної електричної енергії в сумі 173,06 грн., а також нарахованих за прострочення оплати пені в сумі 4936,77 грн., 3% річних у сумі 414,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 1162,54 грн.

Відповідач у відповіді на дану претензію (лист вих. №95-07/19 від 04.07.2019) відхилив вимоги позивача.

Як вбачається з витягу з журналу реєстрації місцезнаходження, поїздок та виконаних робіт інженерів з технічного аудиту САЮС ЗМЕМ, 06.12.2018 обмежено електропостачання відповідача за договором №12318.

На підставі зафіксованих показів приладів обліку позивачем було здійснено розрахунок вартості використаної активної електричної енергії за період з 01.12.2018 по 06.12.2018 на суму 36903,52 грн., а також розрахунок вартості послуг з перетікання реактивної електроенергії за період з 01.12.2018 по 06.12.2018 в сумі 173,06 грн.

На адресу відповідача 09.01.2019 поштою було надіслано рахунок №12318/12а на оплату активної електричної енергії на суму 36903,52 грн. та рахунок №12318/12р на оплату реактивної електричної енергії на суму 173,06 грн., які відповідачем не оплачені.

За прострочення оплати рахунків позивач нарахував пеню в сумі 7092,30 грн. та 3% річних у сумі 600,34 грн. за період з 16.01.2019 по 31.07.2019, а також інфляційні втрати в сумі 555,28 грн. за період з 01.02.2019 по 31.07.2019, які просить стягнути з відповідача в даному позові разом із сумами основного боргу за спожиту активну та реактивну електричну енергію.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до пункту 10 частини сьомої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії).

Згідно з пунктами 2, 6 даної Постанови укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

За приписами абз. 1 п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об`єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (у разі наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після розірвання договорів зі споживачем, який звільняє приміщення.

Аналогічні норми сторони узгодили в п. 2.5 договору, згідно з яким в разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства) відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов`язаний повідомити постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник електричної енергії зобов`язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

З викладеного вбачається, що правовідносини між постачальником електричної енергії та споживачем, з яким укладено договір про постачання електричної енергії, регулюються договором до моменту його припинення у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини сьомої статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії №12318 від 01.10.2011, згідно з яким, позивач зобов`язується постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачує позивачу вартість використаних електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з вимогами частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини першої статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у частинах 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Між тим, вище встановлені обставини справи свідчать, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за використану електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворився борг за активну електроенергію у розмірі 36903,52 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Посилання відповідача на те, що з листопада 2018 року підприємство відповідача не споживало електроенергію, у зв`язку з переходом права користування об`єктом нерухомості третій особі ТОВ "ЖК Воздвиженка", колегією суддів апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки відповідно до абз. 1 п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Вказані норми надають споживачу право припинити дію договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку незалежно від підстав такого припинення за умови попередження постачальника електричної енергії про це у встановлений строк з одночасною сплатою в цей же термін всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Між тим як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача листом вих. №88-10/18 від 17.10.2018, в якому просив розірвати договір №12318 від 01.10.2011 про постачання електричної енергії з 17.10.2018 у зв`язку з припиненням діяльності підприємства.

На даному листі міститься відмітка ПАТ "Запоріжжяобленерго" про отримання за вх. №28346/007-52 від 17.10.2018 та відмітка ЗМЕМ ПАТ "Запоріжжяобленерго" про отримання за вх. №978 від 24.10.2018.

25.10.2018 ЗМЕМ ПАТ "Запоріжжяобленерго" зареєстровано другий лист відповідача за вх. №10979 з проханням анулювати лист про закриття договору та проханням розірвати договір з 01.11.2018.

Відповідач заперечує факт звернення до позивача з таким листом, однак суд зауважує, що цей лист підписано директором ІП "АІС-Запоріжжя" Стоволос Є.Ю. Підпис директора скріплено печаткою ІП "АІС-Запоріжжя". На листі міститься відмітка про реєстрацію даного листа позивачем. Жодних доказів щодо спростування факту звернення відповідача до позивача з даним листом суду не надано. У зв`язку з цим у суду відсутні підстави не брати даний лист до уваги як доказ.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання договору 25.10.2018.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують припинення договору про постачання електричної енергії №12318 від 10.01.2011р. В свою чергу, знаходження на об`єктах відповідача інших осіб (зокрема, ТОВ "ЖК Воздвиженка") не припиняє зобов`язання відповідача за чинним договором про постачання електричної енергії №12318 від 10.01.2011.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у даній справі на цей час існували договірні відносини на підставі Договору, який не було припинено.

Отже, в будь-якому випадку припинення електропостачання об`єкта є неможливим до розірвання договору про постачання електричної енергії зі споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідним договором за розрахунковий період. При цьому, у разі зайняття об`єкта іншим споживачем укладається новий договір про постачання електричної енергії.

Таким чином, законодавець не передбачає можливості укласти договір про постачання електричної енергії із новим споживачем до розірвання договору із попереднім споживачем.

Аналогічний висновок наведено в постановах Верховного Суду №927/564/18 від 04 липня 2019 року, №922/994/18 від 12 червня 2019 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за спожиту електроенергію, а отже і про їх задоволення.

Відповідач не надав суду доказів оплати спірних рахунків. Заборгованість складає 37076,58 грн.

Прострочення оплати за рахунком на оплату активної електричної енергії на суму 36903,52 грн. виникло з 16.01.2019, а за рахунком на оплату реактивної електричної енергії на суму 173,06 грн. - з 19.01.2019.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.23.1 договору передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка №6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії"), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане

Таким чином, сторони в договорі погодили нарахування пені за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати рахунків позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 в сумі 7092,30 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції, рахунок на суму 173,06 грн. мав бути оплачений 18.01.2019, а не 15.01.2019, як визначає позивач. У зв`язку з цим суд здійснив перерахунок пені.

За розрахунком суду першої інстанції за прострочення оплати рахунка на суму 36903,52 грн. за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 (197 днів) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 7059,19 грн.

За прострочення оплати рахунка на суму 173,06 грн. за період з 19.01.2019 по 31.07.2019 (194 дні) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить 32,59 грн.

Всього за розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 7091,78 грн. У стягненні пені в сумі 0,52 грн. суд відмовляє.

Також позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 в сумі 600,34 грн., а також інфляційні втрати за період з лютого по липень 2019 року в сумі 555,28 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду першої інстанції за прострочення оплати рахунка на суму 36903,52 грн. за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 (197 днів) 3% річних складають 597,53 грн.

За прострочення оплати рахунка на суму 173,06 грн. за період з 19.01.2019 по 31.07.2019 (194 дні) 3% річних складають 2,76 грн.

Всього за розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 600,29 грн. У стягненні 3% річних в сумі 0,05 грн. суд першої інстанції правильно відмовив.

Розрахунок інфляційних втрат в сумі 555,28 грн. визнано судом першої інстанції обґрунтованим, з чим погоджується й колегія суддів суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 597,53 грн., інфляційних втрат в розмірі 555,28 грн., пені в розмірі 7091,78 грн., а отже і про їх задоволення в цих частинах.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище, встановлених судом обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 2881,50 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "АІС-Запоріжжя" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2761/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Іноземне підприємство "АІС-Запоріжжя".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 06.11.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова