Рішення

від 03.11.2020 по справі 914/1799/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 справа № 914/1799/20

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали справи

позовної заяви: Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича, смт. Івано-Франкове, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротен", м. Львів

про: стягнення 92 213,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шимін О.П. - представник

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротен" про стягнення 92 213,93 грн.

Ухвалою від 23.07.2020р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та доказів по справі.

13.08.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позов.

25.08.2020р. позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 24.09.2020 року розгляд справи призначено по суті в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 13.10.2020 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 13.10.2020 року забезпечив, повідомив суд про намір подання заяви про закриття провадження у справі в частині основного боргу у зв`язку зі сплатою його відповідачем.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвалою від 13.10.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 03.11.2020р.

13.10.2020р. позивачем було подано заяву, в якій останній повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 87 900,83 грн. Відтак, останній просив суд в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу провадження припинити. Водночас, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в іншій частині про стягнення з відповідача 2 281,03 грн. інфляційних втрат та 2 032,90 грн. 3% річних, а також 9 682,12 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи по суті, судом було з`ясовано наступне:

20.06.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Ротен (відповідачем, замовником) та Фізичною особою підприємцем Середою Михайлом Ігоровичем (позивачем, перевізником) було укладено договір №2006/Р-СМІ, за яким перевізник зобов`язався надати замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник - прийняти надані послуги згідно актів здачі-приймання та оплатити їх протягом 20 робочих днів.

Як вбачається з актів надання послуг, що містяться в матеріалах справи, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів, зокрема, згідно акту від 21.10.2019р. №8 на суму 88 824,69 грн. та від 30.11.2019р. №9 на суму 87 900,83 грн.

Позивач в позовній заяві стверджував, що відповідачем було проведено часткову оплату наданих послуг по акту від 21.10.2019р. №8 на суму 88 824,69 грн. Однак, у решта сумі послуги не були оплачені, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по акту від 30.11.2019р. №9 на суму 87 900,83 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості від 05.02.2020р. та 09.04.2020р., однак такі залишилися без задоволення.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 87 900,83 грн. основного боргу, а також 2 281,03 грн. інфляційних втрат та 2 032,90 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В ході розгляду справи по суті позивачем заявою від 09.10.2020р. було повідомлено суд про те, що після відкриття провадження у даній справі, відповідач 01.10.2020р. повністю сплатив основну суму заборгованості в розмірі 87 900,83 грн., а тому просив суд в цій частині позовних вимог провадження закрити та розглянути по суті спір в решта частині про стягнення 2 281,03 грн. інфляційних втрат та 2 032,90 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке існувало станом на момент пред`явлення позову.

Крім того, в останньому судовому засіданні, позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 682,15 грн., що підтверджується актом надання послуг від 25.09.2020р. та квитанцією про оплату від 09.10.2020р. №СВ04005061/1.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач просить суд в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу провадження закрити, а в частині вимог про стягнення 2 281,03 грн. інфляційних втрат та 2 032,90 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також 9 682,15 грн. витрат на професійну правничу допомогу позов задовольнити.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, між сторонами по справі було укладено договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач надав відповідачу послуги згідно акту від 21.10.2019р. №8 на суму 88 824,69 грн. та від 30.11.2019р. №9 на суму 87 900,83 грн. Відповідачем було оплачено лише 88 824,69 грн. Таким чином, на момент подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 87 900,83 грн.

В той же час, в ході розгляду справи по суті від позивача поступила заява про те, що відповідач 01.10.2020р. повністю сплатив основну суму заборгованості в розмірі 87 900,83 грн., що була предметом даного спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на наведене, оскільки в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 87 900,83 грн. основного боргу відсутній предмет спору, у зв`язку з його погашенням відповідачем в ході розгляду даної справи, то в цій частині позову провадження підлягає закриттю.

Крім того, разом з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу, позивач також заявляв про стягнення 2 281,03 грн. інфляційних втрат та 2 032,90 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке існувало станом на момент пред`явлення позову, які розраховувалися із суми основної заборгованості 87 900,83 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що оскільки на момент пред`явлення позову у відповідача існувало прострочення по сплаті основного боргу, то позивачем підставно нараховано штрафні санкції відповідно до ст. 625 ЦК України.

В результаті перевірки нарахованих сум судом було встановлено, що за період з січня 2020р. по травень 2020р. сума інфляційних втрат становить 2 281,03 грн., а розмір 3% річних за період з 20.12.2019р. по 10.07.2020р. складає 2 032,90 грн.

Оскільки позивачем вказані суми були нараховані правильно, то в цій частині позовних вимог позов підлягає до задоволення.

Разом з тим, в ході розгляду справи, позивач 13.10.2020р. подав суду заяву про стягнення з відповідача при прийнятті рішення у даній справі 9 682,12 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи правову оцінку вказаній заяві та вимозі позивача, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, з подання позовної заяви позивачем було надано орієнтовний розрахунок судових витрат, які той очікував понести за результатами розгляду справи. Зокрема, сума витрат складалася із судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 22 683,55 грн.

Однак, в ході розгляду справи, позивач надав суду рахунок та квитанцію про сплату ним 09.10.2020р. 9 682,20 грн. гонорару адвокату в якості надання правничої допомоги по даній справі.

Крім того, до вказаної заяви було долучено акт надання послуг з детальним описом робіт від 25.09.2020р., в якому сторони підтвердили факт надання адвокатом Шиміним О.П. послуг згідно договору про надання правової допомоги №3105/20 від 31.05.2020р. на суму 9 682,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує частину своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 682,20 грн. є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В частині позовних вимог про стягнення 87 900,83 грн. основного боргу - провадження закрити

2. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича - задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротен" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 36874438) на користь Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 032,90 грн. 3% річних, 2 281,03 грн. інфляційних втрат, 2 102,00 грн. судового збору, 9 682,12 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.11.2020р.

Суддя М.В. Юркевич