Постанова

від 06.04.2021 по справі 914/1799/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа №914/1799/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ротен" б/н від 26.11.2020 (вх № ЗАГС 01-05/3491/20 від 30.11.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 (суддя Юркевич М.В., повний текст складено 06.11.2020)

у справі №914/1799/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича (надалі ФОП Середа М.І.), смт. Івано-Франкове, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства "Ротен" (надалі ПП "Ротен"), м. Львів

про стягнення 92 213,93 грн

за участю учасників справи: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

ФОП Середа М.І. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП "Ротен" про стягнення 92 213,93 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/1799/20 в частині позовних вимог про стягнення 87 900,83 грн основного боргу провадження закрито. Позовні вимоги ФОП Середи М.І. задоволено частково. Стягнуто з ПП "Ротен" на користь ФОП Середи М.І. 2 032,90 грн 3% річних, 2 281,03 грн інфляційних втрат, 2 102,00 грн судового збору, 9 682,12 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що факт надання послуг та сума заборгованості підтверджується матеріалами справи. Проте, враховуючи, що в процесі розгляду справи по суті відповідачем було оплачено повністю суму основного боргу в розмірі 87 900,83 грн, тому суд в цій частині закрив провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. Враховуючи факт прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши розрахунок позивача про нарахування інфляційних та 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявлених до стягнення сум.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПП "Ротен" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині стягнення 2 032,90 грн 3% річних, 2 281,03 грн інфляційних втрат, 2 102,00 грн судового збору та 9 682,12 грн витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В решті рішення залишити без змін. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні та 3% річних, оскільки перевізником не було надано рахунків на оплату, а також документів, передбачених п.7.4 договору, а відтак не настав момент оплати. Також заперечує стягнення з нього витрат на правничу допомогу, вважає, що такі є неспівмірними. Наголошує, що ним було сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу ПП Ротен залишено без руху та надано скаржнику час до 28.12.2020 усунути недоліки апеляційної скарги.

30.12.2020 на адресу суду від ПП Ротен надійшов супровідний лист від 28.12.2020 про усунення недоліків апеляційної скарги (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/7736/20).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Ротен на рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі № 914/1799/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

ФОП Середа М.І. надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.01.2021 (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ЗАГС 01-04/343/21 від 21.01.2021), в якому підприємець проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, звертає увагу на те, що відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість перевезення. Щодо відсутніх реквізитів, позивач зазначив, що такі були ним надані при підписанні договору і були в наявності у відповідача. Також заперечив посилання апелянта на неспівмірність витрат на правничу допомогу, вказав, що останні документально підтверджені та зазначив, що позивач не скористався своїм правом надати заперечення чи клопотання про зменшення цієї суми в суді першої інстанції.

05.03.2021 на адресу суду від ФОП Середи М.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи в якості інформації копії постанови від 29.01.2021 та додаткової постанови від 19.02.2021 Західного апеляційного господарського судуу аналогічній справі №909/586/20 (зареєстроване в канцелярії суду за вх№01-04/1723/21 від 05.03.2021).

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч.1 ст. 270 ГПК України).

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

20.06.2019 між ПП "Ротен" (замовником) та ФОП Середою М.І. (перевізником) було укладено договір №2006/Р-СМІ, відповідно до якого перевізник зобов`язався надати замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник - прийняти надані послуги згідно з актами здачі-приймання та оплатити їх протягом 20 робочих днів (а.с. 9-13).

Згідно п. 1.1 договору перевізник зобов`язався власними силами на підставі замовлення замовника надати у визначені замовником термін послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов`язався прийняти виконані послуги та сплатити за них обумовлену договором грошову суму.

Вартість наданих послуг визначається в актах здачі-приймання наданих послуг відповідно до цін, зазначених у додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).

У п. 3.4 договору передбачено, що оплата послуг за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника, зазначений у даному договорі на протязі 20 робочих днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг та повернення замовнику належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (разом із реєстром ТТН) та надання виконавцем рахунків на оплату, а також документів, передбачених п. 7.4 даного договору.

На виконання умов договору, позивачем надано послуги з перевезення на загальну суму 176 725,52 грн, що підтверджується ТТН та двосторонніми актами наданих послуг № 8 від 21.10.2019 на суму 88 824,69 грн та №9 від 30.11.2019 на суму 87 900,83 грн, які підписані обома сторонами та скріплені печатками (а.с. 15-26).

Проте відповідач свої зобов`язання виконав не належним чином, за отримані послуги розрахувався частково на суму 88 824,69 грн. В результаті чого допустив прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 87 900,83 грн.

09.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату боргу протягом 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії (а.с. 28).

Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача 87 900,83 грн основного боргу, а також 2 281,03 грн інфляційних втрат та 2 032,90 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В ході розгляду справи по суті в суді першої інстанції позивач повідомив суд про те, що після відкриття провадження у даній справі, відповідач 01.10.2020 повністю сплатив основну суму заборгованості в розмірі 87 900,83 грн, а тому просив в цій частині позовних вимог провадження закрити та розглянути по суті спір в решті частині вимог про стягнення 2 281,03 грн інфляційних втрат та 2 032,90 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке існувало станом на момент пред`явлення позову, а також 9 682,15 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 60-66).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Як встановлено судом, між сторонами по справі було укладено договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом, яким погоджено усі істотні умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач надав відповідачу послуги згідно з актом від 21.10.2019 №8 на суму 88 824,69 грн та від 30.11.2019 №9 на суму 87 900,83 грн. Відповідачем було оплачено лише 88 824,69 грн, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 87 900,83 грн.

Як зазначалося вище, після відкриття провадження у справі, відповідачем 01.10.2020 було оплачено суму основного боргу в розмірі 87 900,83 грн (а.с. 63).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Оскільки в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 87 900,83 грн основного боргу відсутній предмет спору, у зв`язку з його погашенням відповідачем в ході розгляду даної справи, то в цій частині позову суд першої інстанції правомірно закрив провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з розрахунком, що міститься в матеріалах справи, позивачем нараховано 2 281,03 грн інфляційних втрат за період з січня 2020 по травень 2020 та 2 032,90 грн 3% річних за період з 20.12.2019 по 10.07.2020 за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке існувало станом на момент пред`явлення позову і яке розраховувалося із суми основної заборгованості 87 900,83 грн (а.с. 7-8).

Суд першої інстанції, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо тверджень скаржника про те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки позивачем не було надано рахунку на оплату, тому, відповідно строк оплати не настав, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та зазначає таке. З огляду на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести становить 22 683,55 грн - витрат на правову допомогу та 2 102,00 грн - судового збору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження наданих адвокатських послуг позивач надав суду рахунок та квитанцію від 09.10.2020 про сплату ним 9 682,20 грн гонорару адвокату в якості надання правничої допомоги по даній справі (а.с. 65-66).

Крім того, до вказаної заяви було долучено акт надання послуг з детальним описом робіт від 25.09.2020, в якому сторони підтвердили факт надання адвокатом Шиміним О.П. послуг згідно договору про надання правової допомоги №3105/20 від 31.05.2020 на суму 9 682,20 грн (а.с. 64).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Проте, клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи, що обсяг робіт, який визначений у акті приймання-передачі послуг, по факту був наданий адвокатом, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально обґрунтований на суму 9 682,20 грн, та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Відтак, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу правомірно задоволені судом першої інстанції.

В суді апеляційної інстанції представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 20.01.2021 було заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, які він поніс у процесі розгляду справи № 914/1799/20 в суді апеляційної інстанції. У вказаному клопотанні просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 080,00 грн.

Інтереси ФОП Середи М.І. у цій справі № 914/1799/20 представляє адвокат Шимін О.П. на підставі договору про надання правової допомоги № 3105/20 від 31.05.2020 (а.с. 32-36).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката Шипін О.П. долучено ордер № 1055210 від 20.01.2021, акт наданих послуг від 20.01.2021 (підготовка та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу) на сум 4 080,00 грн, рахунок № 3105/20-5 від 20.01.2021 на суму 4 080,00 грн та квитанція № СВ04458599/1 від 20.01.2021 про оплату юридичних послуг на суму 4 080,00 грн.

Як зазначалося вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

З огляду на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило, колегія суддів вважає, що заявлений розмір 4 080,00 грн витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально обґрунтований, є співмірним, відповідно підлягає до задоволення.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 129, 247, 252, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ротен" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі № 914/1799/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Стягнути з Приватного підприємства Ротен (79040, м. Львів, вул. Городоцька , 359, код ЄДРПОУ 36874438) на користь Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 080,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький