Рішення

від 06.11.2020 по справі 922/2695/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2695/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпак Україна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд.165-А, кв. 142) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 1, кв. 79) про стягнення 36383,95 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпак Україна" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (відповідач) про стягнення 36383,95 грн. Позов обґрунтовано порушенням з боку відповідача його зобов`язання з оплати отриманого товару за видатковими накладними, у зв`язку із чим, до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу у розмірі 26443,16 грн., пеня у розмірі 4078,75 грн., 3 % річних у розмірі 717,72 грн. та штраф у розмірі 5144,32 грн.

Попередній розрахунок судових витрат складається зі суми сплаченого судового збору за подання даного позову до господарського суду у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. Ухвалу господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 08.09.2020, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена Інформацією, наявною в ЄДРПОУ, була вручена уповноваженій особі відповідача ще 15.09.2020, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №022718/2.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 26.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промпак Україна" (постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (покупець) було укладено договір поставки (а.с. 10-11), відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити стрейч плівку для пакування, в асортименті та кількості відповідно до видаткових накладних. Бланк вказаного договору було направлено на адресу електронної пошти відповідача для підпису, але підписаний бланк Договору поставку на свою адресу позивач так і не отримав.

Позивачем у позові зазначено, що незважаючи на фактичну відсутність підписаного договору, сторонами цього договору фактично були визначені всі його істотні умови в тому числі: порядок та строки поставки товару передбаченого договором; порядок визначення асортименту товару, що підлягає поставці за умовами договору; порядок оплати вартості товару; відповідальність за порушення сторонами умов договору; порядок розв`язання спорів, що виникли в період виконання договору, та інше.

Згідно з п. 5.1. договору поставки, покупець здійснює 100% передоплату вартості товару. Покупець оплачує товар за цінами, що вказані в рахунку постачальника. Таким чином, термін оплати товару за видатковою накладною №591 від 20.12.2019 фактично сплинув у день поставки , а саме 20.12.2018.

Відповідно до умов пунктів 7.1., 7.2. договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки. У випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь продавця, крім установленої Договором пені (п. 7.1.), штраф за ухилення від оплати у розмірі 10 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Позивач стверджує, що підтвердженням факту укладання між сторонами договору є те, що 26.12.2018 (у день його укладання) позивачем було здійснено поставку товару в межах цього договору на підставі рахунку на оплату №730 від 26.12.2018 на суму 39746,89 грн, а відповідачем в свою чергу здійснено оплату отриманого товару, а саме, 27.12.2018 сплачено 19990,80 грн, 16.01.2019 сплачено 5000,00 грн, 22.01.2019 сплачено 14756,09 грн.

У подальшому, в межах вказаного договору, позивач 20.12.2019 згідно видаткової накладної №591 від 20.12.2019 здійснило поставку товару відповідачу: стрейч плівка 500*17 первинна джамбо в кількості 522 кг на суму 15216,30 грн (без ПДВ) та стрейч плівка 500*17 вторинна джамбо 1106,12 кг. на суму 27653,00 грн (без ПДВ), про що посилається на видаткову накладну.

З урахуванням наведеного, загальна вартість поставленого за умовами договору поставки від 26.12.2018 товару, згідно видаткової накладної становить 51443,16 грн.

Так, відповідачем було здійснено часткову сплату товару на загальну суму 25000,00 грн, у зв`язку із чим, станом на 20.12.2019 за відповідачем обліковувалась заборгованість за отриманий товар в сумі 51 443,16 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору позивачем 12.03.2020 на адресу відповідача була направлена вимога про виконання господарського зобов`язання, в якій позивач зазначив про те, що 20.12.2019 між сторонами була здійснена поставка товару по видатковій накладній № 591 від 20.12.2019 на суму 51443,16 грн, на момент складання даної вимоги ТОВ "Промпак Україна" отримано від ТОВ "Рост Пак+" кошти у сумі 5000,00 грн, загальна сума заборгованості становить 46443,16 грн, у зв`язку із чим, позивач вимагав на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги здійснити оплату заборгованості (а.с. 25-26).

З урахування здійснених відповідачем оплат, заборгованість відповідача склала 26443,16 грн, яка залишилася неоплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст. 639 ЦК України).

У даному випадку договір поставки № б/н від "--" 2018 року не містить підпису уповноваженої особи ТОВ "Рост ПАК +" (а.с. 10-11), а тому суд не приймає доводи позивача щодо укладення між сторонами договору саме в редакції, наданою позивачем до суду, оскільки примірник означеного договору не містить підпису відповідача. Не містить вказаний примірник договору також: дати його укладання та реквізити покупця, як сторони цього договору, а тому не є можливими встановити дату його укладання та ідентифікувати покупця за цим договором.

Предметом судового розгляду цієї справи є стягнення 26443,16 грн заборгованості за товар, який було постановлено згідно видаткової накладної 591 від 20.12.2019 на суму 51443,16 грн (а.с. 18).

Щодо факту поставки 20.12.2019 позивачем на користь відповідача товару (стрейч плівка первинна джамбо 500*17 та стрейч плівка 500*17 вторинна джамбо) на загальну суму 51443,16 грн з ПДВ, суд зазначає наступне.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку, з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів покладається на позивача.

Отже, чинне законодавство покладає на позивача обов`язок довести обставини поставки відповідачу 20.12.2019 позивачем на користь відповідача товару (стрейч плівка первинна джамбо 500*17 та стрейч плівка 500*17 вторинна джамбо) на загальну суму 51443,16 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за вказаною вище видатковою накладною свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов`язання з оплати товару.

Відповідачем оплату товару здійснено частково в сумі 25000,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 26443,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту оплати відповідачем на користь позивача товару на суму 26443,16 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявлено до стягнення заборгованості у розмірі 26443,16 грн підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені у розмірі 4078,75 грн та штрафу у розмірі 5144,32 грн, суд виходить з наступного.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу, що в даному випадку позивачем не представлено до суду укладеного між сторонами у встановленому законом порядку договору, яким сторони встановили забезпечення виконання зобов`язання у вигляді сплати пені та штрафу.

Діюче законодавство також не вказує на можливість позивачу в односторонньому порядку нараховувати у спірних відносинах пеню та штраф.

Таким чином, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені та штрафу, як виду забезпечення виконання зобов`язання, укладено не було.

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення пені та штрафу з відповідача, з урахуванням чого суд відмовляє у задоволенні вимог в частині заявлених до стягнення 4078,75 грн штрафу та 4078,75 грн пені.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 717,72 грн, суд вирішив наступне.

Вимогами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 717,72 грн, суд визнав обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпак Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" підлягають частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост ПАК+" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 1, кв. 79, код ЄДРПОУ 39186050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпак Україна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд.165-А, кв. 142, код ЄДРПОУ 41418912) - 26443,16 грн основного боргу; 717,72 грн 3 % річних та 1569,16 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 4078,75 грн та штрафу у розмірі 5144,32 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" листопада 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв