Рішення

від 02.11.2020 по справі 922/3728/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3728/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області до Рідкодубської загальноосвітноьої школи І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради, с. Рідкодуб , Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Ягідне", с. Ягідне про визнання договору удаваним за участю :

прокурора - Хольченков А.О., на підставі посвідчення № 056120 від 14.04.2020 року;

представника позивача - не з`явився;

представника 1-го відповідача - не з`явився;

представника 2-го відповідача - Данко В.В., на підставі ордеру серія ДН № 054884 від 26.08.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Рідкодубської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Ягідне" про:

- визнання удаваним Договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне";

- визнання недійсним договору про спільну діяльність від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне";

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 45 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 16.12.2019 року.

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2020 року підготовче провадження у справі було закрито, розгляд справи по суті призначено на 12.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2020 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.10.2020 року представник відповідача 2 надав клопотання (вх. № 24278) про долучення до матеріалів справи акту прицмання-передачі (повернення) земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2020 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідачу 2 було поновлено строк на подання доказів та прийнято до розгляду наданий останнім акт.

Прокурор в судовому засіданні 02.11.2020 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в частині визнання удаваним та визнання недійсним договору про співпрацю, укладеним між відповідачами, посилаючись на порушення відповідачами вимог законодавства під час укладення спірного договору про співпрацю, у зв`язку з чим останній є удаваним правочином та підлягає визнанню недійсним, також прокурор заявив усне клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про звільнення та повернення відповідачем 2 земельної ділянки, у зв`язку з підписанням відповідачами акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 02.11.2020 року проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність прокурором удаваності спірного правочину, зазначає про те, що спірний договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

Представник позивача в судове засідання 02.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 1 в судове засідання 02.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення позивача та відповідача 1 про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача та відповідача 1 в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора та представника відповідача 2 позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

19.10.2010 року Рідкодубській ЗОШ (відповідач) було видано Державний акт серії ЯЯ № 308493 на право постійного користування земельною ділянкою 45га, кадастровий номер 6321885000:02:000:0175, виданий на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області № 390 від 01.10.2009 року.

Відповідно до вищезазначеного Державного акту, земельна ділянка, яка розташована на території Рідкодубської сільської ради Дворічанського району Харківської області, передана відповідачу для дослідницьких та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

03.01.2019 між Рідкодубською ЗОШ, в особі директора Тягілєва Ю.М. з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Ягідне (далі ТОВ СП Ягідне ), в особі директора - Калініченка С.І., з другої сторони укладено договір №0301/2019 про співпрацю на земельній ділянці площею 45 га, яка належить Рідкодубській ЗОШ згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №308493 від 19.10.2010, кадастровий номер 6321885000:02:000:0175.

Відповідно до п.1.1. спірного договору його предметом є створення умов дія дослідницьких та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення нільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, незниження плодючості земельної ділянки площею 45 га, яка постійно перебуває у користуванні та володінні Рідкодубівської ЗОШ і знаходиться на території Рідкодубської сільської ради Дворічанського району Харківської області.

Згідно до п.1.2. даного договору формами участі сторін в досягненні мети є авансові внески або інші види допомоги, техніка, сільгоспінвентар, посівний матеріал, паливно - мастильні матеріали, добрива, інші засоби захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації, трудова діяльність.

До основних прав та обов`язків сторін відповідно до п.2.1. договору віднесено наступне: самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору; проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію, отриману при проведенні дослідницьких робіт; фінансувати проведення робіт; сплачувати послуги третіх осіб по забезпеченню спільної діяльності тощо.

Згідно до п.3.1. даного договору сторони щорічно по закінченню сільгоспробіт проводять аналіз результатів співпраці.

Відповідно до п.3.2. даного договору ТОВ СП Ягідне має право надавати благодійну підтримку Рідкодубівській ЗОШ в розмірі не менше 1800 грн. за гектар, за вирощену продукцію при проведенні навчальних та дослідницьких робіт.

Згідно до п.4.1. даний догорів вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019.

В свою чергу прокурор вказує на те, що укладений між відповідачами договір про співпрацю є удаваним, а саме укладений з метою приховання договору оренди з метою уникнення процедури укладення та узгодження договорів, на підставі яких можливе правомірне використання земельної ділянки, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з відповідним позовом про визнання договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019 удаваним та відповідно недійсним, а також повернення земельної ділянки.

Позивач у поданих до суду поясненнях (вх. № 30372 від 13.12.2019) не підтримував позову прокурора та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 ГПК України, якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави.

Враховуючи приписи вищенаведеної норми, підстави для залишення позову без розгляду відсутні, оскільки позов подано прокурором в інтересах держави.

Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, мета його укладення повністю відповідає умовам договору про співпрацю, які, як вказує відповідач 2, має право укладати відповідач 1. Крім того, відповідач 2 вказує на те, що прокурором неправомірно обрано декілька способів захисту порушеного права, а саме визнання удаваним та визнання недійсним одного і того самого договору, що суперечить вимогам ст. 16 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Щодо підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного суду в поставові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурором було направлено Головному управлінню Державгеокадастру у Харківській області повідомлення (01.11.2019 року) в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, ухвалою суду від 07.10.2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду з вищезазначених підстав звернення прокурора.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною другою статті 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частиною першою статті 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Зі змісту статей 1130-1133 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

З умов пункту 3.2. спірного договору судом встановлено, що відповідач-2 ТОВ СП "Ягідне" має право надавати благодійну підтримку відповідачу 1 в розмірі не менше ніж 1800,00 грн. за гектар, за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт. Тобто, відповідач-1 не здійснює жодних видів сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці. Також, у відповідача-1 за договором немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів відповідачеві-2. Доказів зворотного сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши умови укладеного між відповідачами оспорюваного правочину, суд зазначає, що передбачені розділом 3 Порядок розрахунку Договору грошові кошти є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції.

У Договорі про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019 не визначено обов`язки відповідача-1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов`язки учасників щодо утримання спільного майна, обов`язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов`язань.

Крім того, договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів статей 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Відповідно до п.1.6. Статуту Рідкодубської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, затвердженого рішенням VII сесії VII скликання Дворічанської районної ради від 20.10.2016 №182-VI (далі - Статут) головними завданнями даного навчального закладу зокрема є - забезпечення реалізації права громадян на безкоштовну повну загальну середню освіту.

Згідно до п.2.4. Статуту навчальний заклад здійснює навчальний процес за 5 денною формою навчання. Відволікання учнів від навчальних занять на інші види діяльності забороняється (крім випадків, передбачених законодавством).

Відповідно до п.6.1. навчальний заклад є неприбутковою організацією.

Згідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності Рідкодубською ЗОШ належить: код КВЕД 85.31 Загальна середня освіта (основний).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності ТОВ СП Ягідне відносяться: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Тобто діяльність ТОВ СП Ягідне ніяким чином не пов`язана з навчальною або науковою діяльністю.

Відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про здійснення сторонами саме сумісного вирощування дослідних сільськогосподарських культур, предметом яких є укладення договору про співпрацю.

Стосовно посилань відповідача на п. 6.8 Статуту відповідача 1 та можливості останнього укладати договори про співробітництво, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.8 Статуту Рідкодубською ЗОШ визначено, що школа має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв`язки з навчальними закладами, науковими установами, організаціями, громадськими об`єднаннями як на території України, так і за її межами.

Проте в даному випадку, відповідач 2 , з яким укладено договір Рідкодубською ЗОШ, не є науковим закладом, науковою установою, організацією або громадським об`єднанням.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що Договір про співпрацю від 03.01.2019 №0301/2019, укладений між відповідачами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.

Отже, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються.

Суд зазначає, що умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що прокурором обрано декілька способів захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

В даному випадку прокурор просить визнати удаваним договір про співпрацю та визнати його недійсним.

Як вже було зазначено вище, якщо правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Отже перш ніж визнавати недійсним відповідний правочин, суд має встановити те, що він був вчинений з метою приховання іншого правочину, що тягне за собою визнання його удаваним.

Таким чином, суд вважає, що прокурором правомірно обрано спосіб захисту щодо визнання удаваності правочину та визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірним договором не велося, а відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування для отримання прибутку, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частинами першою, восьмою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до статті 95 ЗК України, постійні землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 23.10.2019 у справі №904/8549/17, від 19.06.2019 у справі №920/22/18.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що Договір про співпрацю від 03.01.2019 № 0301/2019 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений.

Статтею 124 Земельного кодексу України у частинах 1, 2 визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Твердження відповідача-2 з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі, не приймаються судом до уваги, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі у користування земельної ділянки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №924/263/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що оспорюваний договір, укладений відповідачами, не відповідає приписам статей 92, 95, 96, 124 ЗК України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо посилань відповідача 2 на закінчення строку дії договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 4.1 спірного договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року.

Крім того, відповідачем 2 було надано до суду акт приймання-передачі про повернення спірної земельної ділянки відповідачу 1 після припинення дії договору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 905/1227/17.

В свою чергу повернення відповідачем 2 земельної ділянки відповідачу 1 за актом приймання-передачі від 30.12.2019 року свідчить про користування ТОВ "СП "Ягідне" спірною земельною ділянкою.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що відповідно до п. 3 акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, грошові кошти за користування земельною ділянкою за договором про співпрацю № 0301/2019 школі не перераховувались та не нараховувались, суд зазначає наступне.

Як вказує відповідач 2, п. 3 вищезазначеного акту свідчить про те, що договір про співпрацю не був оплатним та кошти за вказаним договором не були сплачені відповідачем 2.

Проте суд не погоджується із вищенаведеними твердженнями відповідача, з огляну на те, що відповідно до п. 3 акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки вказано лише про те, що грошові кошти за користування земельною ділянкою не перераховувались.

В той час, як п. 3.2 договору про співпрацю чітко передбачено, що відповідач-2 ТОВ СП "Ягідне" має право надавати благодійну підтримку відповідачу 1 в розмірі не менше ніж 1800,00 грн. за гектар, за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Тобто оплата за вказаним договором визначена не як плата за земельну ділянки, а в якості благодійних внесків.

Докази, що свідчили б про те, що відповідачем 2 не здійснювалась благодійна підтримка відповідачу 1, як то визначено п. 3.2 договору про співпрацю, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання удаваним Договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" та визнання недійсним вказаного договору.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 45 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне", суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів, 30.12.2019 року відповідачами було підписано акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки за договором про співпрацю № 0301/2019 від 03.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ "СП "Ягідне" повернуло Рідкодубській ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області земельну ділянку за договором про співпрацю № 0301/2019 від 03.01.2019 року.

Крім того, прокурором в судовому засіданні 02.11.2020 року було заявлено усуне клопотання про закриття провадження у справі в частині звільнення та повернення земельної ділянки відповідачем 2.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається зі штампу на позовній заяві, позов прокурором було подано до суду 13.11.2019 року.

В той час, як акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки було підписано відповідачами 30.12.2019 року, тобто після відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи спірну земельну ділянку було повернуто відповідачем 2, суд дійшов висновку, що спір у даній справі в частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки відповідачем 2 відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи те, що підставою для частково закриття у справі слугувало повернення відповідачем 2 земельної ділянки вже в ході розгляду справи, в той час, як даний спір виник неправильних дій відповідачів, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідачів по справі в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати удаваним Договір про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладений між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 25463698) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" (код ЄДРПОУ 31558573).

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладений між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 25463698) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" (код ЄДРПОУ 31558573).

В частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 45 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю від 03.01.2019 року № 0301/2019, укладеного між Рідкодубською ЗОШ І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Ягідне" провадження у справі закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стягнути солідарно з Рідкодубської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради, с. Рідкодуб (вул. Чкалова, 12, с. Рідкодуб, Дворічанський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 25463698) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Ягідне", с. Ягідне (с. Ягідне, Куп`янський район, Харківська область, 63740, код ЄДРПОУ 31558573) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800. , адреса: вул. Б. Хмельницького,4 Харків, Харківська область, 61050) 5763,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прокурор - Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм (вул. Донця-Захаржевського, 4, м. Ізюм, Харківської області, 64300);

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків (вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, поверхи 8,9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822);

Відповідач 1 - Рідкодубська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Дворічанської районної ради, с. Рідкодуб (вул. Чкалова, 12, с. Рідкодуб, Дворічанський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 25463698);

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Ягідне", с. Ягідне (с. Ягідне, Куп`янський район, Харківська область, 63740, код ЄДРПОУ 31558573).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "06" листопада 2020 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/3728/19