Рішення

від 29.10.2020 по справі 923/796/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

---

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Справа № 923/796/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Червоної Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: Херсонської обласної державної адміністрації

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспутник", Новотроїцький район Херсонської області

про витребування земельної ділянки

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області Волкової Н.М. (посвідчення № 046508 від 29.03.2017р.),

представників сторін:

від позивача: Бєлашева М.В. (посвідчення № 83 від 04.08.2020р.), головний спеціаліст, розпорядження № 12 від 08.01.2020р., виписка з ЄДР, наказ № 277-ос від 15.06.2020р.,

від відповідача: не з`явився

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі позивача Херсонської обласної державної адміністрації до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспутник" про витребування земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована використанням відповідачем СТОВ "Агроспутник" земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, чим порушуються інтереси держави.

Ухвалою суду від 23.09.2019р. позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків заяви.

25.09.2019р. прокурором подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам провадження строк для подання заяв по суті справи.

17.10.2019р. позивачем подано письмово викладену позицію щодо заявленого прокурором позову.

Ухвалою суду від 01.11.2019р. за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 15.11.2019р.

13.11.2019р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, який ухвалою від 15.11.2019р. залишено без розгляду.

В судовому засіданні 15.11.2019р. оголошено перерву до 22.11.2019р.

Ухвалою від 22.11.2019р. визнано необґрунтованою заяву відповідача, подану адвокатом Бойко В.В., про відвід головуючого у справі судді, зупинено провадження у справі №923/796/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою суду від 03.12.2019р. провадження у справі поновлено, визнано необґрунтованою заяву відповідача, подану адвокатом Іванців С.І., про відвід головуючого у справі судді, зупинено провадження у справі №923/796/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвалою суду від 12.12.2019р. провадження по справі поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.01.2020р., призначено підготовче засідання на 03.01.2020р.

Ухвалою від 03.01.2020р. провадження у справі №923/796/19 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

Ухвалою суду від 03.09.2020р. провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання по справі на 17.09.2020р.

Ухвалою суду від 17.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні 01.10.2020р.

В судовому засіданні 01.10.2020р. за клопотанням представника відповідача, обґрунтованим необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи відкладено на 29.10.2020р.

28.10.2020р. на електронну пошту суду від Новотроїцького районного суду Херсонської області надійшли клопотання адвоката СТОВ "Агроспутник" Іванців С.І. та директора відповідача про відкладення розгляду справи, обґрунтовані хворобою адвоката та неможливістю прибути в судове засідання.

До початку судового засідання 29.10.2020р. через канцелярію господарського суду від адвоката СТОВ "Агроспутник" Бойка В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судове засідання з`явились прокурор та представник позивача.

Учасники провадження заперечили щодо задоволення клопотань представників відповідача, наполягають на розгляді справи в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію прокурора та представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Так відповідач, в особі директора та уповноважених представників, звернувся до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (ст.2 ГПК України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (ст.114 ГПК України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до ст.124, п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З огляду на положення ч.3 ст.201 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 01.10.2020р. і саме за клопотанням представника відповідача адвоката Іванців С.І., обґрунтованим необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, судове засідання 01.10.2020р. було відкладено на 29.10.2020р.

Однак, станом на дату проведення даного судового засідання відповідач своїм правом не скористався, з матеріалами справи не ознайомився, звернувся з клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Водночас суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Також господарський суд звертає увагу, що з урахуванням обставин конкретної справи суд може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника та неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Суд зауважує, що судочинство в господарських судах здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін, при цьому учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання СТОВ "Агроспутник" в особі директора відповідача та його уповноважених представників, суд вважає за необхідне їх відхилити, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявниками клопотань не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без їх участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Прокурор підтримала позовні вимоги, просить їх задоволнити.

Представник позивача позов прокурора вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.10.2020р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі позивача Херсонської обласної державної адміністрації до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспутник" про витребування земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована використанням відповідачем СТОВ "Агроспутник" земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, чим порушуються інтереси держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру".

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц від 26 червня 2019 року, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 визначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовну заяву прокурором подано в особі Херсонської обласної державної адміністрації у зв`язку із не виконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

В даному випадку прокурор просить витребувати у відповідача земельну ділянку на користь держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, у зв`язку із використанням СТОВ "Агроспутник" земельної ділянки із розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів.

В свою чергу, Херсонська обласна державна адміністрація, як розпорядник спірної земельної ділянки, є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурором правомірно визначено суб`єктний склад позивача у даному спорі.

В якості підтвердження повноважень щодо звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації прокурором зазначається про бездіяльність даної особи у вирішенні питання щодо витребування земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2018р. за вихідним №05/2-1178вих-18 та 29.05.2019р. за вихідним №05/2-221вих-19 прокурор, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Херсонську обласну державну адміністрацію про наявність, на думку прокурора, порушень з боку СТОВ "Агроспутник" та просив повідомити про вжиті державною адміністрацією заходи щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства правових відносин, пов`язаних із використанням СТОВ "Агроспутник" розташованої на території Новопокровської сільської ради Новотроїцького району земельної ділянки площею 310 га та водного об`єкту, який на ній знаходиться.

Листами від 19.11.2018р. №10495/0-18/66/313 та від 24.06.2019р. №7103/0-19/66/313 позивач повідомив, що обласною адміністрацією спірний об`єкт в оренду відповідачу не передавався, документи щодо його використання товариством відсутні, СТОВ "Агроспутник" направлено лист з вимогою вжити заходів щодо приведення орендних відносин у відповідність до норм Земельного та Водного кодексів України, Закону України "Про аквакультуру".

Листом від 12.09.2019р. №05/2-2132-19 прокурор повідомив Херсонську обласну державну адміністрацію про звернення з позовом до суду.

Отримання даного листа підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 визначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто, Великою Палатою Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 підтверджено, що невжиття компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокуратури заходів щодо самостійного подання позову, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною підставою для представництва прокурором інтересів держави і суспільства відповідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

В даному випадку матеріали справи свідчать, що у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою захисту інтересів держави в суді прокуратурою Херсонської області було направлено запити щодо вжиття обласною державною адміністрацією відповідних заходів.

Як зазначає прокурор, неподання Херсонською обласною державною адміністрацією позовної заяви з вимогою про витребування спірної земельної ділянки свідчить про бездіяльність позивача, що є підставою для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Обставиною для звернення з позовом до суду прокурором визначено незаконне використання СТОВ "Агроспутник" земельної ділянки загальною площею 310 га за договором на право тимчасового користування землею, який не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Оскільки, за твердженням прокурора, договір на право тимчасового користування землею не можна вважати укладеним у зв`язку із не вчиненням його державної реєстрації, внаслідок чого земельна ділянка СТОВ "Агроспутник" використовується незаконно, прокурором обрано способом захисту порушеного права застосування норм ст.387 ЦК України шляхом витребування майна (земельної ділянки) від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Обґрунтовуючи вимоги прокурор посилається на листи Новотроїцької районної ради від 08.11.2018р. №01-14/552, від 14.05.2019р. №01-14/199, Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 26.12.2018р. №12472/9/21-22-12-04-10, Акт державної екологічної інспекції у Херсонській області №02-11/515/18 та приписи ст.ст. 321, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 24 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору), Постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.1993р. №197, Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджену наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, рішенням Новотроїцької районної ради від 22.01.2001р. №305 "Про затвердження технічної документації по проекту відведення, вилучення та надання земельної ділянки із земель водного фонду у довгострокове тимчасове користування" (т.1 а.с.47-48) затверджено технічну документацію по проекту відведення земельної ділянки у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років під розміщення водоймища для риборозведення сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Спутник" із земель запасу водного фонду Новопокровської сільської ради загальною площею 310 га; вилучено із земель запасу водного фонду Новопокровської сільської ради земельну ділянку площею 310 га та надано її у довгострокове тимчасове користування на 25 років сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Спутник" під розміщення водоймища для риборозведення; зобов`язано вказане підприємство оформити у визначеному порядку документи, що підтверджують право тимчасового користування землею, відповідно до ст.ст.22, 24 Земельного кодексу України; доручено голові районної ради після встановлення меж та прийому-передачі земельної ділянки в натурі підписати договір із СТОВ "Агро-Спутник" на право тимчасового довгострокового користування даною земельною ділянкою; районній раді зареєструвати вищезгаданий договір.

13.04.2001р. між Новотроїцькою районною радою Херсонської області та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Спутник" укладено Договір на право тимчасового користування землею (т.1 а.с.49-52), за умовами якого Новотроїцька районна рада на підставі рішення сесії від 22.02.2001р. №305 надає, а СТОВ "Агро-Спутник" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 310 гектарів, згідно з планом землекористування.

Згідно п.1.2 Договору, земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 25 років для товарного вирощування риби.

В п.5.3 Договору сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його реєстрації та діє в термін строку, обумовлений п.1.2.

Відповідно до абз.2, 3 п.7.2, Договір укладено у трьох примірниках, з яких перший видано директорові СТОВ "Агро-Спутник", другий зберігається у Новотроїцькій районній раді, третій - у відділі земельних ресурсів.

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації.

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін - головю Новотроїцької районної ради Л.І.Парицьким та головою СТОВ "Агро-Спутник" О.М.Клімовим, підписи скріплено печатками.

13.04.2001р. за Актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі (т.1 а.с.53-54) земельну ділянку передано СТОВ "Агроспутник".

Цим же актом визначено, що межі земельної ділянки проходять А-А Новопокровська сільська рада і закріплені 62 межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону землекористувачу земельної ділянки. Зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами. Спірних питань немає.

Акт підписано уповноваженими особами, підписи скріплено печатками.

Як стверджує прокурор, означений договір не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому його не можна вважати укладеним, внаслідок чого земельна ділянка СТОВ "Агроспутник" використовується незаконно.

Суд не погоджується з позицією прокурора та звертає увагу на наступне.

За приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого, визначає, що земля, яка знаходиться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 7 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору), користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років.

У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Відповідно до статті 8 Кодексу, у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям,

громадським об`єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об`єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та

фізичним особам без громадянства.

Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п`ятдесяти років.

Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Згідно ст.19 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою

народних депутатів.

За приписами ст.22 Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 24 Кодексу (у відповідній редакції) визначено, що право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так постановою Кабінету Міністрів Україні від 17.03.1997р. №197 "Про форму договору на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди)" було затверджено форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди),

Як слідує з означеної форми, передбачалося, що відмітка про державну реєстрацію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) мала бути розміщена на самому договорі після реквізитів сторін, підписів їх уповноважених представників та мати наступний зміст: "Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею " " 199 р. за №

---

Радою народних депутатів

---

району

---

області".

Відповідно до п.3.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43 (в редакції станом на дату укладення договору), договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Як слідує з матеріалів справи, Договір на право тимчасового користування землею від 13.04.2001р. укладено за формою Типового договору, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993р. №197, про що зазначено на самому договорі.

Після реквізитів сторін, підписів їх уповноважених осіб на Договорі вчинено запис про те, що, мовою оригіналу: "Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 13 квітня 2001 року за номером 1 Новотроїцькою районною радою Херсонської області".

За наведеного суд констатує, що Договір на право тимчасового користування землею, укладений 13.04.2001 року між Новотроїцькою районною радою та СТОВ "Агроспутник", є зареєстрованим у встановленому на час його укладення порядку.

Інших вимог щодо державної реєстрації договорів тимчасового користування землею чинне станом на 13.04.2001 року законодавство не містило.

Що стосується листів Новотроїцької районної ради від 08.11.2018р. №01-14/552 (т.1 а.с.24) та від 14.05.2019р. №01-14/199 (т.1 а.с.25), якими районна рада повідомила прокурора про відсутність інформації щодо реєстрації договору оренди між Новотроїцькою районною радою та СТОВ "Агроспутник" і самого договору, то означені листи не можуть бути прийняті судом в якості доказу на підтвердження факту не вчинення відповідачем державної реєстрації договору.

Як зазначено вище, державна реєстрація спірного договору підтверджена відповідною відміткою на ньому. При цьому, "відсутність інформації щодо реєстрації" не є тотожною поняттю "відсутність державної реєстрації".

Щодо відсутності в районній раді примірника договору, то суд звертає увагу на те, що в самому договорі сторони підтвердили, що його укладено у трьох примірниках, з яких перший видано директорові СТОВ "Агро-Спутник", другий зберігається у Новотроїцькій районній раді, третій - у відділі земельних ресурсів (абз.2 п.7.2 Договору).

Що стосується Акту Державної екологічної інспекції у Херсонській області №02-11/515/18 (т.1 а.с.33-39), складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, та припису №02-11/515/18 від 14.09.2018р. (т.1 а.с.40), то з означених документів не вбачається, що під час перевірки було встановлено факт відсутності державної реєстрації спірного договору на право тимчасового користування землею.

При цьому, як слідує з Акту, під час перевірки відповідачем СТОВ "Агроспутник" не було надано Договір оренди водного об`єкта та паспорт водного об`єкта, втім питання щодо наявності/відсутності у відповідача договору оренди водного об`єкта та паспорта водного об`єкта не є предметом розгляду даної справи.

До позовної заяви прокурором подано лист Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 26.12.2018р. №12472/9/21-22-12-04-10, відповідно до якого СТОВ "Агроспутник" не надає до Генічеської ОДПІ (Новотроїцьке відділення) ГУ ДФС у Херсонській області податкову звітність з плати за земельну ділянку площею 310,0 га на території Новопокровської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області та не сплачує орендну плату.

Однак, несплата орендної плати відповідачем не є предметом даного спору, а тому означений доказ судом не береться до уваги.

Ухвалою від 01.10.2020р. було встановлено відповідачу СТОВ "Агроспутник" додатковий строк для подання доказів та залучено до матеріалів справи копію "Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, що перебувають в користуванні у СТОВ "Агроспутник" з цільовим призначенням для обслуговування ставку для вирощування риби, загальною площею 310,0027 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новопокровської, Громіської та Сергіївської сільських рад".

Разом з тим, відповідачем не було надано суду пояснень, в обґрунтування яких обставин ним подано означений доказ, а тому останній, виходячи із заявлених прокурором обставин, судом не досліджується та не враховується при вирішенні даного спору.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також те, що доводи прокурора, наведені в позовній заяві, відносно того, що відповідачем СТОВ "Агроспутник" не було вчинено державної реєстрації спірного договору, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме - Договором на право тимчасового користування землею, укладеним 13.04.2001р. між Новотроїцькою районною радою та СТОВ "Агроспутник", з відміткою про його державну реєстрацію, господарський суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє у його задоволенні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на прокуратуру Херсонської області.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на прокуратуру Херсонської області.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 06.11.2020р.

Суддя М.Б. Сулімовська