Ухвала

від 15.09.2021 по справі 923/796/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 923/796/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 (суддя Сулімовська М. Б.) у справі

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агроспутнік

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора - Гребеник І. А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2019 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Херсонська ОДА, позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агроспутнік (далі - СТОВ Агроспутнік , відповідач) про витребування в останнього земельної ділянки загальною площею 310 га вартістю 11 315 000,00 грн, яка розташована на території Новопокровської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, на користь держави в особі Херсонської ОДА.

2. Позовна заява обґрунтована використанням відповідачем земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, що порушує інтереси держави.

3. На думку заступника прокурора Херсонської області, договір на право тимчасового користування землею від 13.04.2001, укладений між Новотроїцькою районною радою Херсонської області (далі - Новотроїцька райрада) та СТОВ Агроспутнік , не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а саме у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), тому його не можна вважати укладеним, отже, земельна ділянка відповідачем використовується незаконно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд Херсонської області рішенням від 29.10.2020 у задоволенні позову відмовив.

5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 залишив без змін.

6. Судові рішення мотивовано тим, що СТОВ Агроспутнік правомірно здійснює користування спірною земельною ділянкою, враховуючи наявний чинний договір на право тимчасового користування землею від 13.04.2001, укладений між Новотроїцькою райрадою та відповідачем та зареєстрований у встановленому на час укладення договору порядку.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

7. У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник), в якій скаржник просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 22, 24 Земельного кодексу України, статті 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, та порушені норми процесуального права, зокрема статтю 86 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 467/868/18 та від 21.09.2020 у справі № 467/869/18.

9. Прокурор зазначає, що відповідно до порядку реєстрації документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, і послідовності дій уповноваженої особи, реєстраційний напис на примірнику договору про його державну реєстрацію у Новотроїцькій райраді не є належним і допустимим доказом на підтвердження факту державної реєстрації договору, оскільки цей запис є похідним від запису у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), і сам по собі не свідчить про проведену належним чином державну реєстрацію договору.

10. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги листи Новотроїцької райради від 08.11.2018 № 01-14/552, від 14.05.2019 № 01-14/199 та від 04.12.2020 № 01-14/472, якими районна рада повідомила прокурора про відсутність інформації щодо реєстрації договору оренди між Новотроїцькою райрадою та СТОВ Агроспутнік та відсутність Книги записів договорів на право тимчасового користування землею, оскільки останню не було заведено.

11. Водночас прокурор вказує, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції визнав Новотроїцьку районну раду заінтересованою особою, проте не навів при цьому жодних обґрунтувань щодо того, в чому саме Новотроїцька райрада є заінтересованою особою.

12. Крім того, прокурор зазначає, що висновок Верховного Суду з питання застосування вказаної норми права щодо визначення заінтересованої особи у подібних правовідносинах відсутній.

13. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

14. У письмових поясненнях щодо касаційної скарги Херсонська ОДА підтримує касаційну скаргу прокурора, зазначає про те, що договір є неукладеним, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

15. При цьому позивач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

16. Відповідач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Як вбачається з касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки договір на право тимчасового користування землею від 13.04.2001, укладений між Новотроїцькою райрадою та відповідачем, зареєстрований у встановленому на час його укладення порядку.

19. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

21. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

23. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір про витребування земельної ділянки.

24. Підставами позову заступник прокурора Херсонської області зазначив використання відповідачем земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом без правовстановлюючих документів, враховуючи, що договір на право тимчасового користування землею від 13.04.2001 між Новотроїцькою райрадою Херсонської області та СТОВ Агроспутнік не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а саме у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), тому його не можна вважати укладеним.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Новотроїцької райради від 22.02.2001 № 305 Про затвердження технічної документації по проекту відведення, вилучення та надання земельної ділянки із земель водного фонду у довгострокове тимчасове користування затверджено технічну документацію щодо проекту відведення земельної ділянки у довгострокове тимчасове користування строком на 25 років під розміщення водоймища для риборозведення СТОВ Агроспутнік із земель запасу водного фонду Новопокровської сільської ради загальною площею 310 га; вилучено її із земель запасу водного фонду Новопокровської сільської ради та надано її у довгострокове тимчасове користування СТОВ Агроспутнік під розміщення водоймища для риборозведення; зобов`язано вказане підприємство оформити у визначеному порядку документи, що підтверджують право тимчасового користування землею відповідно до статей 22, 24 Земельного кодексу України; доручено голові районної ради після встановлення меж та прийому-передачі земельної ділянки в натурі підписати договір із СТОВ Агроспутнік на право тимчасового довгострокового користування даною земельною ділянкою; районній раді зареєструвати вищезгаданий договір.

26. 13.04.2001 між Новотроїцькою райрадою та СТОВ Агроспутнік укладено договір на право тимчасового користування землею (далі - договір), за умовами якого Новотроїцька райрада на підставі рішення сесії від 22.02.2001 № 305 надає, а СТОВ Агроспутнік приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 310 гектарів згідно з планом землекористування.

27. Відповідно до пункту 1.2 договору земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування строком на 25 років для товарного вирощування риби.

28. У пункті 5.3 договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з дня його реєстрації та діє в термін строку, що обумовлений у пункті 1.2.

29. Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 7.2 договір укладено у трьох примірниках, з яких перший видано директорові СТОВ Агроспутнік , другий зберігається у Новотроїцькій райраді, третій - у відділі земельних ресурсів. Договір набуває чинності з моменту його реєстрації.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір підписано уповноваженими представниками обох сторін - головою Новотроїцької райради Парицьким Л. І. та головою СТОВ Агроспутнік Клімовим О. М., підписи скріплено печатками.

31. 13.04.2001 за актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі земельну ділянку передано СТОВ Агроспутнік . Цим же актом визначено, що межі земельної ділянки проходять А-А Новопокровська сільська рада і закріплені 62 межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону землекористувачу земельної ділянки. Зовнішні межі погоджені із суміжними землекористувачами. Спірних питань немає. Акт підписано уповноваженими особами, підписи скріплено печатками.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що договір зареєстрований у встановленому на час його укладення порядку, про що свідчить відповідна відмітка на ньому.

33. Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора Херсонської області також посилався на листи Новотроїцької райради від 08.11.2018 № 01-14/552 та від 14.05.2019 № 01-14/199, якими районна рада повідомила прокурора про відсутність інформації щодо реєстрації договору оренди між Новотроїцькою райрадою та СТОВ Агроспутнік і самого договору.

34. Суд першої інстанції зазначив, що ці листи не можуть бути прийняті судом як доказ на підтвердження факту невчинення відповідачем державної реєстрації договору, оскільки державна реєстрація спірного договору підтверджена відповідною відміткою на ньому. При цьому відсутність інформації щодо реєстрації не є тотожною поняттю відсутність державної реєстрації .

35. Водночас суд апеляційної інстанції щодо посилань прокурора на листи Новотроїцької райради від 08.11.2018 № 01-14/552, від 14.05.2019 № 01-14/199 та від 04.12.2020 № 01-14/472, якими районна рада повідомила прокурора про відсутність інформації щодо реєстрації договору оренди між Новотроїцькою райрадою та СТОВ Агроспутнік , зазначив, що вони колегією суддів не беруться до уваги, оскільки не є належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України про відсутність реєстрації відповідного договору.

36. Апеляційний господарський суд вказав, що належним доказом може бути лише Книга реєстрації договорів, в якій міститься достовірна інформація щодо здійснених реєстрацій прав тимчасового користування землею, однак вона суду надана не була, а інформацію про те, що відповідну книгу не було заведено, колегія суддів вважає непереконливою, оскільки її надано зацікавленою особою (Новотроїцькою райрадою).

37. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 22, 24 Земельного кодексу України, статті 16, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, та порушені норми процесуального права, зокрема статтю 86 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 467/868/18 та від 21.09.2020 у справі № 467/869/18, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, оскільки правовідносини у вказаних справах та справі, що розглядається, не є подібними.

38. Так, у справах № 467/868/18 та № 467/869/18 позивачі звернулися до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі - ТОВ Агрофірма Вісла ) про визнання договорів оренди земельної ділянки припиненими та повернення земельних ділянок.

39. Позов мотивовано тим, що у 2005 році між позивачами та ТОВ Агрофірма Вісла було укладено договори оренди належних позивачам на праві власності земельних ділянок терміном на 10 років.

40. Вважаючи, що договори оренди закінчили свою дію у 2016 році, позивачі звернулися до орендаря з проханням повернути земельні ділянки, але відповідач відмовився виконати ці вимоги, посилаючись на те, що дію договорів оренди на підставі додаткових угод, укладених між сторонами, продовжено терміном на 25 років.

41. Верховний Суд у постановах від 27.08.2020 у справі № 467/868/18 та від 21.09.2020 у справі № 467/869/18 зазначив, що 14.07.2008 сторони уклали додаткові договори № 212 та № 213 до договорів оренди землі, у пункті 2 яких погодили, що цей договір набирає чинності та стає невід`ємною частиною договору з дати його державної реєстрації.

42. На час укладення додаткових договорів від 14.07.2008 № 212 та № 213 був чинним Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, відповідно до якого функції з реєстрації договорів оренди землі покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру, які вносять відомості до бази даних Автоматизованої системи державного земельного кадастру, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також ведуть Книгу реєстрації договорів оренди.

43. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

44. Установлено, що додаткові договори від 14.07.2008 № 212 та № 213, які підписані між позивачами та ТОВ Агрофірма Вісла , не містять інформації щодо їх державної реєстрації уповноваженим на це органом, зокрема Центром державного земельного кадастру, який почав здійснювати таку реєстрацію з 01.07.2003, тобто до підписання між сторонами вказаних договорів. Крім того, не містять такі договори інформації і про місце реєстрації та уповноважену особу, яка вчинила реєстраційні дії, та її підпис.

45. У Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка була витребувана судом першої інстанції з відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області, відсутні записи про державну реєстрацію додаткових договорів від 14.07.2008 № 212 та № 213, обов`язковість якої була передбачена Тимчасовим порядком.

46. Не містить даних про реєстрацію цих додаткових договорів й інформація з відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області від 23.07.2018 вих. № 599/101-18 та від 11.09.2018 вих. № 755/101-18 відповідно.

47. За встановлених судом обставин та наявних доказів у їх сукупності суд касаційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі запис на примірниках додаткових договорів від 14.07.2008 № 212 та № 213 про їх державну реєстрацію у Державному реєстрі земель 04.08.2008 за № 040800500282 та за № 040800500284 відповідно, який скріплений печаткою № 5 Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , не свідчить про те, що такі договори були зареєстровані в передбаченому законом порядку та державна реєстрація відбулася згідно із законом.

48. З вищевикладеного вбачається, що до правовідносин щодо укладання додаткових договорів від 14.07.2008 № 212 та № 213, які були предметом судового розгляду у справах № 467/868/18 та № 467/869/18, застосовано чинний на той час Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174.

49. Разом з тим у справі № 923/796/19, що розглядається, судом першої інстанції зазначено, що на момент укладення договору між Новотроїцькою райрадою та СТОВ Агроспутнік статтею 24 Земельного кодексу України (у редакції на момент укладення договору) визначено, що право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

50. Постановою Кабінету Міністрів Україні від 17.03.1997 № 197 Про форму договору на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди) затверджено форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

51. За змістом вказаної форми відмітка про державну реєстрацію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) мала бути розміщена на самому договорі після реквізитів сторін, підписів їх уповноважених представників та мала мати наступний зміст: Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 199 р. за №

52. Відповідно до пункту 3.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 (в редакції станом на дату укладення договору), договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

53. Звідси висновки Верховного Суду у зазначених скаржником справах № 467/868/18 та № 467/869/18 зроблені у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у справі, що розглядається, ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

54. Отже, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.

55. Посилання прокурора на те, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права щодо визначення заінтересованої особи у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки скаржником не зазначено норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не наведено обґрунтування стосовно необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

56. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

57. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

58. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

59. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

60. Згідно зі статтею 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

61. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

62. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

63. У рішенні ЄСПЛ у справі Ґарсія Манібардо проти Іспанії ( Garcia Manibardo v. Spain від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі Helmers v. Sweden від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

64. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

65. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 і рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 у справі № 923/796/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил