Постанова

від 03.11.2020 по справі 910/10436/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. головуючого, Волковицької Н.О., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вагра

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року (головуючий Михальська Ю. Б., судді: Тищенко А. І., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року (суддя Нечай О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вагра

до: 1. Київської міської ради, 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов`язання вчинити дії

Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 21.10.2020 оголошено перерву до 04.11.2020.

(за участю представників: позивача Шмаров Є.Ю., Фрейдун О.М.; відповідача-1 Пилипчук І.І., відповідача-2 Геращенко В.І.)

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами

1. 10.11.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагра" (далі ТОВ "Вагра", позивач) на підставі договору купівлі-продажу набуло у власність нерухоме майно одноповерховий нежилий будинок загальною площею 279,20 кв. м. (літ. "А") у м. Києві по вул. Волгоградській, 25, державна реєстрація права власності позивача на нерухоме майно проведена 07.11.2013.

2. Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Вагра" та передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у м. Києві (далі спірна земельна ділянка).

3. 13.03.2014 між Київською міськрадою (орендодавець) і ТОВ "Вагра" (орендар) укладено договір оренди спірної земельної ділянки, зареєстрований за № 1100.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г частково задоволено позов заступника прокурора міста Києва та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Вагра", визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування спірною земельною ділянкою. У задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 відмовлено.

4.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 20.04.2015 скасовано, визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907, визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 13.03.2014, визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою.

4.2. Постановою Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишено в силі.

4.3. У справі № 910/4528/15-г було встановлено, що ТОВ "Варга" отримало в оренду земельну ділянку в розмірі, який перевищує площу належної йому будівлі, і не тільки для обслуговування та експлуатації житлового будинку, а і для нового будівництва. Верховний Суд у постанові від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г дійшов висновку про незаконне об`єднання міською радою в одне ціле земельних ділянок для нового будівництва та для обслуговування та експлуатації житлового будинку по вул. Волгоградській, 25, оскільки отримання права оренди на них мало відбуватися в різному порядку. Водночас у постанові суду касаційної інстанції зауважено, що отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної ТОВ "Вагра" будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України (далі ЗК).

5. У зв`язку з цим ТОВ "Вагра" звернулося до Київської міської ради із клопотанням про продаж на земельних торгах (аукціоні) права оренди спірної земельної ділянки по вул. Волгоградській, 25 у місті Києва, для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.

6. У листі від 24.05.2018 № 057081-11200 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з посиланням на положення статті 134 ЗК повідомив, що продаж спірної земельної ділянки чи права оренди на цю земельну ділянку на земельних торгах є неможливим, оскільки на ній знаходиться належне позивачу нерухоме майно.

Короткий зміст позовних вимог

7. У серпні 2018 року ТОВ "Вагра" звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі Рада, відповідач-1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент, відповідач-2), у якому просило зобов`язати Департамент і Раду у місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили підготувати проект рішення, включити до порядку денного та розглянути питання "Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку по вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському р-ні м. Києва".

8. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після набуття права власності на будівлю до позивача відповідно до положень статті 120 ЗК та статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій ця будівля розташована, що надає позивачу переважне право на отримання цієї земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів відповідно до частини 2 статті 134 ЗК. Проте відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, товариство може отримати право користування спірною земельною ділянкою тільки за результатами аукціону.

9. Оскільки Департаментом повідомлено позивача про неможливість продажу на земельних торгах права оренди на спірну земельну ділянку в силу положень статті 134 ЗК ТОВ "Вагра" звернулося до суду за захистом порушеного права.

Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

10. Справа розглядалась судами неодноразово.

10.1. Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

11. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року, в позові відмовлено.

12. Суди попередніх інстанцій, врахувавши правові висновки Верховного Суду в постанові від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г та встановлені у цій справі преюдиціні обставини, на виконання обов`язкових вказівок Верховного суду в постанові від 22.05.2019, констатували, що: (1) на спірній земельній ділянці розташована нерухомість позивача, площа якої є значно меншою, ніж загальна площа земельної ділянки; (2) земельну ділянку під нерухомістю позивач вправі отримати без проведення земельних торгів, а іншу частину ділянки виключно на конкурентних засадах; (3) у зв`язку з чим продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах неможливий без її поділу; (4) у свою чергу поділ земельної ділянки, без зміни її цільового призначення, здійснюється за технічною документацією.; (5) скільки позивачем не надано доказів виготовлення та затвердження відповідної технічної документації щодо поділу земельної ділянки, правових підстав для задоволення позову немає. Отже, відмова Департаменту в продажу права оренди ділянки на земельних торгах є законною, оскільки вимога позивача не ґрунтується на положеннях статті 134 ЗК з огляду на знаходження на цій земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності ТОВ "Вагра".

12.1. При цьому суди критично оцінили посилання позивача на неможливість поділу земельної ділянки з причин розташування нерухомості фактично посередині ділянки, вказавши на те, що такі доводи не підтверджені належними та допустимим доказами.

12.2. Більше того, обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним та не призведе до поновлення його права, оскільки винесення на розгляд Ради проекту рішення не обов`язково матиме наслідком прийняття бажаного для позивача рішення органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження

13. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи, позивача який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. У результаті вирішення спору у справі №910/4528/15-г виникла суперечність між правовим висновком Верховного Суду в постанові від 08.02.2018 у наведеній справі та нормами земельного законодавства, які передбачають отримання власником нерухомого майна права оренди розташованої під цим майном земельної ділянки без проведення земельних торгів. Враховуючи такі висновки Верховного Суду, позивач був змушений звернутися до Ради з метою отримання земельної ділянки саме на земельних торгах, без урахування положень частини 2 статті 134 ЗК. Вирішення наведеної суперечності потребує надання висновку Верховного Суду у межах розгляду даного спору.

15. При новому розгляді справи суди попередніх інстанцій лише формально зацитували вказівки Верховного Суду в постанові від 22.05.2020, проте фактично їх не виконали, не дослідивши надані позивачем докази щодо неможливості поділу земельної ділянки.

16. Судами неправильно застосовані норми статті 377 ЦК, статей 79-1, 120, 123, 134, 135, 136 ЗК, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 910/18560/16, 713/1817/16-ц. Так, судами не враховано, що внаслідок набуття права власності на нерухомість право користування земельною ділянкою набуто позивачем в силу прямої норми закону за принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомості. Отже, позивач має цивільний інтерес в оформленні права користування землею під нерухомістю. При цьому судами не зазначено, як саме позивач має провести поділ земельної ділянки, враховуючи її розмір (всього 15 соток) та місце розташування нерухомості (практично посередині ділянки).

17. За ситуації, що склалася між сторонами спору (технічна неможливість поділу земельної ділянки наряду з існуванням судового рішення у справі № 910/4528/15-г), бездіяльність відповідачів щодо вирішення питання про продаж права оренди спірної ділянки на торгах створює для позивача ситуацію тривалої правової невизначеності у здійсненні підприємницької діяльності, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції та безумовно порушує права позивача, оскільки іншим шляхом отримати законне право користування землею під нерухомістю позивач не має можливості.

Заяви з процесуальних питань

18. Від ТОВ "Вагра" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю виключної правової проблеми, зумовленої відсутністю усталеної судової практики у застосуванні частини 2 статті 134 ЗК.

19. Згідно із частиною 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

20. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

21. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів (висновок викладений в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 30.06.2020 у справі № 908/2155/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15).

22. Разом з тим в клопотанні не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

23. Окрім того, Суд зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

24. Натомість ТОВ "Вагра", вказуючи на наявність виключної правової проблеми у цій справі, доводів на підтвердження кількісного та якісного критерію існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах не навело, а відтак, не довело наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Усі доводи позивача в клопотанні та доповненні до нього зводяться до намагання довести неправильне, на його думку, застосування Верховним Судом приписів частини 2 статті 134 ЗК у справі № 910/4528/15-г порівняно з рядом постанов Верховного Суду у інших справах, у яких також мало місце застосування цієї правової норми, що з огляду на наведені вище критерії не свідчить про наявність виключної правової проблеми, а лише свідчить про незгоду позивача з висновками касаційного господарського суду у конкретній справі, які стосуються безпосередньо позивача.

25. Враховуючи заявлене представником позивача в судовому засіданні усне клопотання про передачу справи на розгляд палати, також з посиланням на необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду у справі № 910/4528/15-г, Верховний Суд звертає увагу на таке. Позивач змішує поняття "преюдиційні обставини" в розумінні статті 75 ГПК України та "подібність правовідносин", як обов`язковий критерій для вирішення питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (стаття 302 ГПК України). Так, встановлені у справі № 910/4528/15-г фактичні обставини є преюдиційними для даної справи, тобто не підлягають повторному доказуванню. Проте правовідносини у цих справах не є подібними з огляду на відмінний предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та відмінне матеріально-правове регулювання спірних відносин, що виключає можливість задоволення заявленого клопотання.

Позиція Верховного Суду

26. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 16 Постанови, то наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена в пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у наведених скаржником постановах викладені не у подібних правовідносинах.

27. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої вказаною нормою, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

28. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

28.1. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

28.2. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

29. Так, спір у справі № 910/18560/16 виник між Міністерством оборони України та міською радою щодо наявності в останньої повноважень на розпорядження земельною ділянкою оборони, розташованою під нерухомим майном, яке є власністю юридичної особи. Предметом розгляду у цій справі були правовідносини щодо переходу та оформлення права користування частиною земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні військової частини, у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна, в контексті положень статті 120 ЗК, статті 377 ЦК.

30. Наведений скаржником висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 713/1817/16-ц зроблений у спорі щодо законності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження меж суміжних земельних ділянок, у якому позивач стверджував про накладення відведеної одному з відповідачів земельної ділянки на земельну ділянку, яка є прибудинковою територію належного позивачу нерухомого майна.

31. Натомість спір між сторонами у справі, що переглядається, фактично зводиться до того, чи можливе отримання на конкурентних засадах права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача, проте площа якої значно перевищує площу відповідної нерухомості. У даній справі не є спірним питання набуття позивачем речових прав на земельну ділянку під нерухомістю.

32. Отже, висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

33. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. Щодо доводів касаційної скарги в пунктах 14, 15, 17 Постанови Верховний Суд зазначає таке.

35. ТОВ "Вагра" у межах даного спору доводить наявність у нього права на отримання на конкурентних засадах права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га, на якій розташоване належне йому нерухоме майно. Набуття такого права позивач пов`язує з неможливістю фактичної реалізації висновків Верховного Суду у справі № 910/4528/15-г про отримання права оренди спірної земельної ділянки у різному порядку (під нерухомим майном поза конкурсом, а частини, що перевищує площу нерухомості, на конкурентних засадах) з підстав технічної неможливості поділу такої земельної ділянки з метою виокремлення тієї частини, яка необхідна безпосередньо для експлуатації та обслуговування нерухомого майна. Порушення ж свого права позивач вбачає у відмові відповідачів у продажу права оренди всієї ділянки на конкурсі з посиланням на розташування на ній нерухомості позивача.

36. За змістом частини 2 статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

37. Відповідно до частин 1, 2 статті 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

38. Судами у даній справі встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0, 1521 га розташовано належне позивачу нерухоме майно, що в силу приписів частини 2 статті 134 ЗК виключає можливість продажу такої земельної ділянки на конкурентних засадах, про що цілком правомірно зазначено і відповідачем-2 в листі від 24.05.2018 № 057081-11200.

39. У той же час, як встановлено судами та не заперечується і самим позивачем, межі спірної земельної ділянки значно перевищують площу нерухомості позивача, що відповідно до вимог статей 124, 134 ЗК України передбачає продаж права оренди частини земельної ділянки, яка не зайнята нерухомістю, на конкурентних засадах.

40. Єдиним доводом позивача у підтвердження неправомірності відмови відповідачів у продажу права оренди всієї ділянки площею 0,1521 га на земельних торгах є неможливість поділу спірної земельної ділянки, яка вже сформована як єдиний об`єкт. Однак відповідна обставина (неможливість поділу земельної ділянки) не була встановлена судами як у межах справи № 910/4528/15-г, так і при вирішенні спору у межах даної справи внаслідок її недоведення позивачем. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, маючи відповідні на те процесуальні повноваження, надали власну оцінку доказам у справі, у тому числі щодо можливості поділу земельної ділянки, а Верховний Суд не може здійснити переоцінку таких доказів, як про те просить скаржник, оскільки в протилежному разі матиме місце втручання у фактичну складову судового рішення, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. У зв`язку з чим доводи касаційної скарги Верховний Суд відхиляє як безпідставні та такі, що не стосуються питання права та правозастосування.

41. Крім того, Верховний Суд відмічає, що процесуальна поведінка позивача у даній справі (зміст його позовних вимог, апеляційної, касаційної скарг, клопотань про передачу справи на розгляд палати, Великої Палати Верховного Суду, доводи представників в судовому засіданні касаційної інстанції) свідчить про те, що останній зосередився не на доведенні порушення свого права з боку відповідачів або підтвердженні неправильного правозастосування судами першої та апеляційної інстанції, а перетворив цей спір у спробу нівелювати негативний для себе результат вирішення іншого спору у справі № 910/4528/15-г та фактично намагається у такий спосіб оскаржити постанову Верховного Суду від 09.02.2018 у наведеній справі.

42. Верховний Суд звертає увагу позивача на прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини, якою одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України", "Христов проти України", "Рябих проти Росії", "Желтяков проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження щодо цієї частини касаційної скарги.

44. Відповідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень судами норм процесуального права то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених пунктами 3,4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не має.

Щодо судових витрат

46. Унаслідок відмови у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження у справі № 910/10436/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вагра в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вагра в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 червня 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі № 910/10436/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Волковицька Н.О.

Суховий В.Г.