Рішення

від 29.10.2020 по справі 213/2641/20

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2641/20

Номер провадження 2/213/1755/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М.,

секретар судового засідання - Шрам В.А.,

за участі представника позивача - адвоката Мірошниченко М.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Мірошниченко М .В., яка діє від імені позивача ОСОБА_2 на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 05.07.2020, звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою та просить встановити факт родинних відносин позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме те, що ОСОБА_3 є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за позивачем право спільної часткової власності на 3/4 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на 3/4 частки земельної ділянки за цією ж адресою, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, та на 3/4 частки земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,0195 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у виді часток зазначеного домоволодіння та земельних ділянок, після смерті матері, у зв`язку з тим, що не надано достовірних доказів родинних відносин між позивачем та спадкодавцем. Зазначила, що така ситуація відбулася з тих причин, що шлюб між батьками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено 24.02.1962 року, тобто вже після її народження, тому їй невідомо, яким чином вона набула прізвище ОСОБА_4 при народженні. Дошлюбне прізвище матері в свідоцтві про шлюб вказано як ОСОБА_3 . Прізвище ОСОБА_3 позивач набула вже після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У позивач є рідна сестра ОСОБА_1 , у дівочості ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю якої є померла спадкодавець ОСОБА_3 , прізвище якої до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 було також ОСОБА_3 .

За життя мати позивача склала заповіт, яким заповідала усе майно позивачу, але її сестра - відповідач по справі також звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (обов`язкової частки). Тому встановлення того факту, що померла ОСОБА_9 є матір`ю позивача ОСОБА_2 впливатиме на те, яку частку у спадковому майні буде мати відповідач ОСОБА_1 (1/4 чи 1/2).

Ухвалою від 04.08.2020 було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020.

В підготовчому судовому засіданні 03.09.2020 за клопотанням представника позивача судом витребувані докази у справі.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача - адвокат Мірошниченко М.В. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, пояснила, що позивач є її рідною сестрою, чому сестра в свідоцтві про народження була записана, як ОСОБА_4 , незважаючи на те, що шлюб батьки офіційно зареєстрували у 1962 році, їй невідомо. На ім`я сестри матір склала заповіт, але оскільки вона на час смерті спадкодавця була вже непрацездатною, то має право на обов`язкову 1/4 частку у спадщині. Втім проти задоволення заявлених сестрою вимог не заперечує.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані позивачем та витребувані судом докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, зазначений у ст.16 ЦК України, зокрема, визнання права.

Згідно положень ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, згідно з якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Дослідженими судом доказами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , актовий запис про смерть № 172 від 12.03.2013 /а.с.5/.

В свідоцтві про народження НОМЕР_1 , виданому 27.10.1958 Інгулецьким відділом ЗАГС м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, батьками позивача у справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с.6/.

Водночас, із свідоцтва про одруження НОМЕР_2 , виданого Інгулецькою міською радою Широківського району Дніпропетровської області, видно, що 24.02.1962 одружилися ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , якій після реєстрації одруження присвоєне прізвище ОСОБА_4 /а.с.7/.

В свідоцтві про народження відповідача ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу відповідач набула прізвище ОСОБА_1 /а.с.8/.

19.03.1982 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 , видана 19.03.1982 відділом ЗАГС Жовтневого району м. Дніпропетровська /а.с.6/.

На адвокатський запит представника позивача до органу РАЦС щодо внесення виправлень до актових записів про народження та шлюб ОСОБА_2 отримано відповідь про те, що дані про батьків ОСОБА_2 , які вказані в свідоцтві про її народження, не співпадають з даними актового запису про народження № 237 від 27.10.1958, в якому прізвище дитини та матері ОСОБА_3 , від осоті про батька відсутні, а прізвище ОСОБА_4 матір ОСОБА_2 набула тільки у 1962 році, у зв`язку з чим в наданні документів, які б могли підтвердити набуття заявником при народженні прізвища ОСОБА_4 відмовлено /а.с.10/.

Тобто, суд вважає, що наданими представником позивача доказами підтверджено, що в позасудовому порядку вирішити питання щодо підтвердження факту родинних стосунків між позивачем та померлою матір`ю неможливо.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Водночас пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

За приписами п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до частини 2 цієї статті суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оскільки досліджені документи свідчать, що матір позивача змінювала прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , що також не заперечувала відповідач в судовому засіданні, яка крім того підтвердила суду, що вона є рідною сестрою позивача, в свідоцтві про народження відповідача матір`ю записана ОСОБА_3 , то суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за спадкодавцем права власності на частку у спадковому майні, суд керується наступними фактами та відповідними ним правовідносинами.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, що були надані для обслуговування житлового будинку та для ведення селянського господарства /а.с.11-16/. Належність нерухомого майна спадкодавці підтверджується також довідкою КП ДОР Криворізьке БТІ , згідно з якою житловий будинок з господарськими будівлями за вказаною адресою належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на спадщину, виданого 30.01.1992 П`ятою криворізькою державною нотаріальною конторою /а.с.60/.

За приписами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст.1261, 1266 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З витребуваних судом за клопотанням представника позивача доказів вбачається, що після смерті ОСОБА_3 30.04.2013 в П`ятій криворізькій державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 110/2013 щодо майна померлої за заявою про прийняття спадщини за заповітом від дочки спадкодавиці - ОСОБА_2 , в якій вказано, що спадкодавиця склала на її ім`я заповіт на все своє майно. При цьому, 09.04.2013 надійшла заява про прийняття спадщини згідно ст.1241 ЦК України від непрацездатної за віком другої дочки спадкодавці ОСОБА_1 . Обидві заяви надійшли поштою, особисто до нотаріальної контори спадкоємці не з`являлися. Нотаріус зазначає, що крім них інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися, заяв про прийняття або про відмову від спадщини не надавали, не були зареєстровані разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини. Згідно з інформацією із спадкового реєстру спадкодавиця 06.05.2003 заповіла все своє майно своїй доньці ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_3 не видавалися /а.с.56-59/.

Адвокат Мірошниченко М.В. від імені дочки померлої ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори для одержання свідоцтва на спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 , але постановою державного нотаріуса П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитної Н.В. від 03.07.2020 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, як спадкоємиці першої черги їй було відмовлено через розбіжності в документах, що підтверджують родинні відносини між спадкодавицєю та донькою /а.с.9/.

Таким чином, судом встановлено, що за життя спадкодавиці ОСОБА_3 на праві власності належало нерухоме майно в виді домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони у справі є спадкоємцями однієї черги після смерті матері ОСОБА_3 , обидві в установлений законом строк звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, і відповідно вони мають право на прийняття спадщини, але враховуючи, що на ім`я позивача ОСОБА_2 померлою за життя складено заповіт на все належне їй майно, а відповідач ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини була непрацездатною особою, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині, суд вважає доведеним, що позивач має право на 3/4 частки у спадковому майні, а відповідач відповідно - на 1/4 його частку.

Оскільки спадкоємцю за законом - позивачу у справі - визнати право власності на спадкове майно у інший спосіб не видається можливим, Позивач і звернулася за захистом своїх спадкових справ до суду. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає ст.16 ЦК України.

Суд вважає, що встановлені всі підстави для визнання за позивачем права власності на 3/4 частки спадкового майна, як спадкоємця за заповітом після смерті матері.

Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини щодо підстав набуття права власності, та правовідносини, що виникають із права особи звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в разі неможливості вирішення цього питання у позасудовому порядку.

Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з п.23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги при визнання прав на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері з причини ненадання доказів родинних відносин зі спадкодавцем, суд вважає що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідач позовні вимоги визнала.

Відповідно до ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, позовні вимоги задовольняються. Згідно з положеннями ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що судовий збір сплачений позивачем за вимогу немайнового характеру у визначеному законом розмірі, та за вимоги майнового характеру відповідно до наданого звіту про оцінку нерухомого майна та звіту про грошову експертну оцінку земельних ділянок /а.с.17-19/.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, але, враховуючи, що позивач не просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, а також визнання відповідачем заявлених вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261 ЦК України, ст.ст.4, 19, 80-81, 141, 200, 206, 228-229, 265, 293-294, 315-316, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Встановити факт того, що спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , право спільної часткової власності на 3/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку - А -1 житловою площею 21,7 кв.м, літньої кухні Б , бесідки Ж , вбиральні В , душа Д , № 1 паркану, № 2 воріт, I - водоколонки, II - замощення, cарая Г , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , право власності на 3/4 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:12:213:0021, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , право власності на 3/4 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0195 га, кадастровий номер 1211000000:12:213:0022, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: ОСОБА_17 - АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_1 -

АДРЕСА_4 та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 29.10.2020.

Повне рішення складено 06.11.2020.

Суддя О.М. Нестеренко