Рішення

від 05.11.2020 по справі 400/1925/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р. справа № 400/1925/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариство з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания", вул. Янтарна, 322,Миколаїв,54050

до відповідача:Головне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004620501, ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Южная транспортная компания (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р №00004620501, яким збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 1048630,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 699 087 грн., штрафні санкції в сумі 349 543,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним були надані всі первинні документи на підтвердження реальності господарської операції, в свою чергу висновки відповідача вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженими належними доказами.

Ухвалою від 25.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, оскільки під час перевірки встановлено, що надані позивачем первинні документи не мають юридичного значення, оскільки не підтверджують фактичне виконання господарських операцій перевіряємий період.

Ухвалою від 30.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 23.12.2019 р. по 13.02.2020 р. контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки №14-29-05-01/38436360 від 20.02.2020 р. (далі-акт).

Згідно висновків акту податкова дійшла висновку про порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 699 087 грн.

На підставі вищезазначеного висновку відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми Р №00004620501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 048 630,50 грн., з яких за основним платежем 699 087 грн. та штрафними санкціями в сумі 349 543,50 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до сталої практики, зокрема, постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24.01.2018 р. у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 р. у справі №826/487/16, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Відповідно до КВЕД основним видом діяльності позивача є надання послуг перевезення вантажним автомобільним транспортом та допоміжне обслуговування вантажного транспорту.

У перевіряємий період, а саме з червня по вересень 2017 р. позивач придбав у ТОВ Юг-Топ нафтопродукти (дизельне паливо) за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №22/06-17 від 22.06.2017 р. (а. с. 144-145) Так, за умовами договору контрагент позивача зобов`яується передати у власність позивачу нафтопродукти,а позивач зобов`язується своєчасно їх прийняти та оплатити. Доставка товару здійснюється за рахунок або транспортом позивача (п. 4.2 Договору). Поставка товару автотранспортом ТОВ Юг-Топ здійсн.ється за додатковим погодженням сторін (п. 4.3 договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду рахунки про оплату, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні (а. с. 146-186). Додатково позивачем надано до суду договори транспортних засобів та договори про надання послуг водія вантажного автотранспорту.

Зі змісту акту перевірки та відзиву вбачається, що відповідач дійшов висновку про безтоварність вищезазначеної господарської операції, у зв`язку із тим, що свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Юг-Тп було анульоване з причин відсутності поставок та ненадання декларацій 28.09.2018 р.; згідно картки СФП від 31.10.2018 р. значиться, що контрагент позивача ТОВ Юг-Топ зареєстровано в органах держреєстрації з подальшою передачею у володіння; контрагент позивача не декларує об`єкти оподаткування, не відображає податковий кредит з отриманих послуг оренди складських приміщень, взаємовідносин зі сторонніми організаціями з отримання транспортних засобів для надання транспортних послуг на адресу контрагентів покупців; з наведеної звітності про фінансовий стан ТОВ Юг-Топ за 2017 р. не встановлено наявність основних фондів, наявність технічної можливості для зберігання товарно - матеріальних цінностей; згідно звітності за квартал 2017 р., кількість працюючих за трудовим договором склала 1 особу; не встановлено сертифікатів відповідності, посвідчення якості або інших документів, які підтверджують якість походження товару у первинних документах; за товарно - транспортною накладною автоперевізник значиться ПП Укрпалетсистема , однак відсутня інформація щодо надання цих послуг.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо анульованого свідоцтва платника ПДВ ТОВ Юг-Топ 28.09.2018 р., оскільки господарські правовідносини позивача і ОВ Юг-Топ відбувались у період до анулювання свідоцтва (червень-вересень 2017 р.). А також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на не подання звітності контрагентом позивача, відсутність у нього технічної можливості та основних фондів тощо, адже з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах «Булвес» АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

При цьому, судом враховано посилання відповідача на те, що у товарно - транспортних накладних (далі-ТТН) автоперевізником значиться ПП Укрпалетсистема , а підтверджуючих документів на надання цих послуг до суду не надано. Однак, відповідач у відзиві зазначає, що згідно умов договору про купівлю-продаж нафтопродуктів №22/06-17 від 22.06.2017 (п. 4.2) доставка товару здійснюється контрагентом позивача (продавцем), але згідно умов цього договору доставка здійснюється за рахунок або транспортом позивача, а автотранспортом контрагента лише за умови додаткового погодження. Таким чином, доставка товару мала здійснюватися позивачем або за його рахунок, адже до суду не надано доказів додаткової угоди щодо доставки. Судом досліджено ТТН і встановлено, що автоперевізником є ПП Укрпалетсистем , замовником (платником) є ТОВ Юг-ТОП , вантажоодержувачем є ТДВ ЮТК , тобто згідно товарно-транспортної накладної доставка, не відповідає умовам договору.

Крім того, судом встановлено, що надані позивачем ТТН не містять підпису водіїв, які зазначені в ТТН, що суперечить вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі-Інструкція).

Також, позивачем до суду не надано актів приймання продукції за якістю за формою № 14-НК.

Так, згідно п. 5.4.3 вказаної вище Інструкції, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до п. 6.1.4 Інструкції, перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою 3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано: назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення; прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; найменування і місцезнаходження вантажовідправника; дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості; дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов`язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що надані позивачем первинні документи не підтверджують отримання позивачем нафтопродуктів саме від вказаного контрагента, їх транспортування, прийняття, облік та реалізацію у відповідності до вимог зазначеного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що предметом договору купівлі - продажу є специфічний товар - нафтопродукти, відповідно до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліковування та іншого має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією. Позивачем не було надано до суду документів первинного обліку, які б підтвердили фактичний рух нафтопродуктів від постачальника до покупця: надані транспортні документи складені з порушеннями законодавчо встановлених вимог та/або не містять обов`язкову інформацію (щодо відповідальних осіб при транспортуванні, підписів водіїв тощо), оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства актів матеріально - відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК (у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення пункту норм податкового законодавства та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю "Южная транспортная компания" (вул. Янтарна, 322, Миколаїв, 54050, ідентифікаційний код 38436360) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004620501, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич