Ухвала

від 06.11.2020 по справі 369/13990/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13990/20

Провадження №2-з/369/74/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

при секретарі Миголь А.А.

розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Крем-1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Крем-1 звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,8228 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0121, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в селі Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області.

Встановити строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років з дня її постановления. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, визнати Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕМ-1 (код за ЄДРПОУ 36148777, 01015, місто Київ, вулиця Кіквідзе, 43). Боржником у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, визнати Державне підприємство СЕТАМ (код за ЄДРПОУ 39958500, 01001, місто Київ, вулиця Стрілецька, 4-6), Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Свої вимоги обґрунтовували тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕМ-1 є боржником у виконавчому провадженні №60544814, що перебуває в провадженні Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича.

Предметом примусового виконання в зазначеному виконавчому провадженні є наказ Господарського суду міста Києва по справі №910/21950/15 від 10 червня 2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В межах зазначеного виконавчого провадження було проведено електронні торги, на яких було реалізовано належну боржнику земельну ділянку.

Так 16 вересня 2020 року ДП СЕТАМ було проведено електронні торги на яких було реалізовано земельну ділянку площею 1,8228 та, кадастровий номер 3222480400: 05: 001: 0121, що розташована в селі Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області.

Переможцем проведених електронних торгів став ОСОБА_1 .

Торги з реалізації зазначеного вище нерухомого було проведено 16 вересня 2020 року, з численними порушеннями порядку їх проведення, які порушили права та інтереси Заявника, як власника реалізованого майна та боржника за виконавчим провадженням.

Предметом позову у даній справі буде вимога визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації нерухомого майна (земельної ділянки) належної заявнику, що входило до складу лоту №439211.

Позов буде гуртуватися на порушеннях відповідачами положень Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про іпотеку та Наказу Міністерства юстиції України №2831/15 від 29 вересня 2016 року Про затвердження порядку реалізації арештованого майна .

Основні порушення проведення оспорюваних торгів полягали у наступному: було порушено порядок визначення ринкової вартості майно, що було виставлено на реалізацію через електронні торги, яка являється стартовою ціною при проведенні торгів; було порушено порядок повідомлення сторін виконавчого провадження про визначену вартість майна виставленого на реалізацію та відповідно можливість її оскарження.

Зазначені вище обставини свідчать про істотні порушення відповідачами вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів при проведенні електронних торгів, які Заявник має намір оскаржити, що є свідченням того, що між сторонами дійсно виник спір.

Заходи, які просить застосувати заявник полягають накладанні арешту на майно, що було реалізовано на електронних торгах, які останній має намір оскаржити та забороні третім особам вчиняти дії щодо державної реєстрації переходу права власності на майно, що було реалізовано на електронних торгах з порушенням.

Невжиття заходів забезпечення позову однозначно призведе до переходу права власності на об`єкт нерухомого та рухомого майна, що був реалізований на відповідних торгах, спочатку до переможця торгів, а в подальшому і до інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову, та потребуватиме додаткових зусиль та витрат від заявника для фактичного виконання відповідного судового рішення, що в свою чергу матиме наслідком порушення принципу балансу інтересів сторін.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, які будуть в подальшому заявлені та відповідно, можуть забезпечити реальне виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Також просили врахувати, що при застосуванні заходів забезпечення позов, які просить вжити заявник, буде повністю дотримано принцип балансу інтересів. Зокрема при забезпеченні позову до набрання законної сили рішенням по справі обмежуються права відповідача- ОСОБА_2 в частині володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, при цьому у відповідача - ОСОБА_2 зазначене право власності ще не виникло. Натомість у випадку відмови у забезпеченні і задоволенні позову може бути ускладнено виконання судового рішення, оскільки відповідач - ОСОБА_1 зможе відчужити зазначену ділянку до завершення розгляду справи по суті. Отже забезпечення позову буде мати менше негативних наслідків для сторін ніж відмова у забезпеченні.

Крім цього, просили врахувати, що заявлені заявником заходи забезпечення позову відповідають розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, є пов`язаними з предметом позовної вимоги, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову можуть бути порушені права та охоронювані законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Щодо підстав звернення з даною заявою до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Предметом позову, що буде подано пізніше, буде вимога про визнання недійсними результатів електронних торгів на яких було реалізовано земельну ділянку, що розташована на території Київської області.

Таким чином, даний спір виникає щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження є правочин, який породжує перехід речового права на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку.

Заявник, зазначає, що не забезпечення позову на даній стадії процесу може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі.

У відповідності до положень частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч. 1ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Предметом майбутнього позову є у даній справі буде вимога визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації нерухомого майна (земельної ділянки) належної заявнику, що входило до складу лоту №439211.

Судом враховано, що заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а їх невжиття у вигляді арешту майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав і інтересів позивача, оскільки подальше відчуження такого майна призведе до того, що гіпотетичне рішення суду про задоволення вимог позову про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію не створить для сторони позивача реальних наслідків у формі реституції.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, що буде достатньо ефективним запобіжником від негативних дій по ускладненню виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову.

За змістом частин першої - другої, пункту 1 частини четвертої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не передбачає збитків відповідачів, а спрямований виключно на збереження існуючого правового становища майна, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Крем-1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно до подання позовної заяви - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1,8228 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0121, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в селі Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України Про виконавче провадження для пред`явлення виконавчого документа.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕМ - 1 (код за ЄДРПОУ 36148777, 01015, місто Київ, вулиця Кіквідзе, 43);

Інформація про боржника: Державне підприємство СЕТАМ , місце знаходження: 01001, вул. Стрілецька, 4-6, м. Київ, код ЄДРПОУ 39958500;

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

Інформація про боржника: Акціонерне товариство Державний експортно- імпортний банк України (код за ЄДРПОУ 00032112, м. Київ, вулиця Антоновича,127).

Копію даної ухвали направити заявнику для пред`явлення до виконання та сторонам для відома;

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя: А.Я. Волчко