Постанова

від 06.11.2020 по справі 640/7024/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7024/19 Головуючий у І інстанції - Васильченко І.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1051474/35254755 від 15.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладеної № 16 від 21.12.2018; рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 5240/35254755/2 від 28.01.2019 року про залишення скарги на рішення № 1051474/35254755 від 15.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 21.12.2018 без задоволення, а саме рішення без змін та зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 16 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1051473/35254755 від 15.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладеної № 17 від 21.12.2018; рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 5226/35254755/2 від 28.01.2019 року про залишення скарги на рішення № 1051473/35254755 від 15.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 21.12.2018 без задоволення, а саме рішення без змін та зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 17 від 21.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1052629/35254755 від 16.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладеної № 20 від 26.12.2018; рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 5093/35254755/2 від 28.01.2019 року про залишення скарги на рішення № 1052629/35254755 від 16.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 20 від 26.12.2018 без задоволення, а саме рішення без змін та зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 20 від 26.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1058056/35254755 від 23.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладеної № 21 від 26.12.2018; рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 7619/35254755/2 від 07.02.2019 року про залишення скарги на рішення № 1058056/35254755 від 23.01.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 26.12.2018 без задоволення, а саме рішення без змін та зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 21 від 26.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві № 1069506/35254755 від 06.02.2019 про відмову у реєстрації податкової накладеної № 23 від 28.12.2018; рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг № 12389/35254755/2 від 28.01.2019 року про залишення скарги на рішення № 1069506/35254755 від 06.02.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 23 від 28.12.2018 без задоволення, а саме рішення без змін та зобов`язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкову накладну № 23 від 28.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що контролюючим органом в порушення норм чинного законодавства прийнято оскаржувані рішення, якими Позивачу протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1051474/35254755 від 15.01.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 21.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест № 16 від 21.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1051473/35254755 від 15.01.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 21.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест № 17 від 21.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1052629/35254755 від 16.01.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 26.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест № 20 від 26.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1058056/35254755 від 23.01.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 26.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест № 21 від 26.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1069506/35254755 від 06.02.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 28.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати датою фактичного надходження податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест № 23 від 28.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, а саме: Постанові Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних ; Постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 Про затвердження Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ; статтям 73, 201 Податкового кодексу України. Та зазначає, що підставою прийняття оскаржуваних податкових рішень стала обставина ненадання платником податку документів під час перевірки реальності здійснення операції по податковим накладним, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що в апеляційній скарзі скаржником не наведено додаткових аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень крім тих, що були вже викладені при розгляді справи у суді першій інстанції. Також з апеляційної скарги не вбачається в чому саме полягає невідповідність рішення суду першої інстанції ст. 242 КАС України та в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Крім того Позивачем заявлено клопотання про заміну первісного Відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на належного - Головне управління ДПС у м. Києві, та про заміну первісного Відповідача - Державної фіскальної служби України на належного - Державну податкову службу України, яке підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України від 18.12.2018 року № 1200 (надалі - Постанова № 1200), утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Пунктом 2 Постанови № 1200, зокрема установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Зокрема, згідно переліку додатку 2, до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Головне управління ДФС у м. Києві реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 26, ст. 900).

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України Про початок діяльності Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року № 36, розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17 травня 2019 року внесено записи в Єдиному державному реєстрі: про державну реєстрацію Державної податкової служби України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) Державної фіскальної служби України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві та шляхом заміни Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбалтінвест (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТОК ГРУП (покупець) укладено договір поставки № 08-10/18.

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах та в порядку, що передбачений цим договором. Предметом договору є товар, конкретний перелік та ціна якого будуть визначені у накладних та/або рахунках. Загальна сума договору складає суму всіх накладних. Ціна та товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладених та/або рахунків. Покупець зобов`язується розрахуватися за товар, сплативши 100% вартості відповідної партії товару у якості попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Укрбалтінвест , відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено податкові накладні № 16 від 21.12.2018 року на суму 113 115,91 грн., № 17 від 21.12.2018 року на суму 143 437,20 грн., № 20 від 26.12.2018 року на суму 188 673,60 грн., № 21 від 26.12.2018 року на суму 171 875,16 грн., № 23 від 28.12.2018 року на суму 173 990,40 грн.

Згідно отриманих квитанцій від 03.01.2019, 14.01.2019 документ прийнято, зупинено реєстрацію податкових накладних. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стали "виявлені помилки, а саме: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Позивачем 11.01.2019, 14.01.2019, 21.01.2019, 01.02.2019 було направлено на адресу ДФС України пояснення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК.

Рішеннями комісії ГУ ДФС у м. Києві від 15.01.2019 № 1051474/35254755, від 15.01.2019 № 1051473/35254755, від 16.01.2019 № 1052629/35254755, від 23.01.2019 № 1058056/35254755, від 06.02.2019 № 1069506/35254755 ТОВ Укрбалтінвест відмовлено у реєстрації податкових накладних № 16 від 21.12.2018, № 17 від 21.12.2018, № 20 від 26.12.2018, № 21 від 23.01.2019, № 23 від 28.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДФС України було подано скарги на рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 28.01.2019 № 5240/35254755/2, від 28.01.2019 № 5226/35254755/2, від 28.01.2019 № 5093/35254755/2, від 07.02.2019 № 7619/35254755/2, від 04.03.2019 № 12389/35254755/2 скаргу платника залишено без задоволення, а рішення Комісії ДФС - без змін.

Вважаючи вказані дії протиправними, а свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між Позивачем та його контрагентом, а також на те, що такі документи були надані Відповідачу, останній не мав правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, проте, оскільки рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 28.01.2019 № 5240/35254755/2, від 28.01.2019 № 5226/35254755/2, від 28.01.2019 № 5093/35254755/2, від 07.02.2019 № 7619/35254755/2, від 04.03.2019 № 12389/35254755/2 про залишення скарг без задоволення, а рішення без змін, не створює для Позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав чи обов`язків, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин (надалі - порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту Квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновки про відповідність Податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку" (далі - Критерії № 959).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом було грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку № 117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що фіскальним органом у Квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію(ям) ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку № 117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Проте, Відповідачами не було надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, доказів, з яких можливо встановити обставини через які вони дійшли висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку.

Колегія суддів зазначає, що пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Крім того, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв № 959, податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, а і на відповідне рішення, відповідно до якого Позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, Відповідачами також не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих Позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, Головним управлінням ДПС у м. Києві застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - Позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

У той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у спосіб, визначений Порядком № 117, Позивачем було направлено на адресу Головного управління ДПС у м. Києві пояснення та копії первинних документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

Колегія суддів звертає увагу, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови Позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного подання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного прав Позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного надходження.

Колегія суддів також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання ДПС України вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі по тексту Порядок), згідно з пунктом 1 якого розгляд скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - комісії контролюючих органів), про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - скарга) здійснюється комісією ДФС з питань розгляду скарг, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФС, за участю уповноваженої особи Мінфіну.

Згідно з пунктом 13 за результатами розгляду скарги комісія з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; залишає скаргу без розгляду.

Відповідно до вимог пункту 15, 17 Порядку рішення комісії з питань розгляду скарг надсилається на адресу, зазначену платником податку у скарзі, а у разі її відсутності - на податкову адресу платника податку у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу. Рішення комісії з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.

Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку оскаржувані рішення Комісії з питань розгляду скарг не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав Позивача, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень (актом індивідуальної дії) в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно не порушує права свободи та інтереси ТОВ Укрбалтінвест у сфері публічно - правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення комісії з питань розгляду скарг ДФС України 28.01.2019 № 5240/35254755/2, від 28.01.2019 № 5226/35254755/2, від 28.01.2019 № 5093/35254755/2, від 07.02.2019 № 7619/35254755/2, від 04.03.2019 № 12389/35254755/2 про залишення скарг без задоволення, а рішення без змін, не створює для Позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав чи обов`язків, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко