Ухвала

від 05.11.2020 по справі 1.380.2019.004764

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

05 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004764 пров. № А/857/10040/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шавеля Р. М. суддів -Глушка І. В. Довгої О. І. перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.004764 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західавібуд до Головного управління ДПС у Львівській обл. про скасування повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській обл. про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900729768746 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 вересня 2020 року.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, податковим органом скеровано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування поданої заяви скаржник зазначає фактично всі ті причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 11 лютого 2020 року, які були досліджені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року.

Відповідно до положень частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Аналізуючи повторно подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, заявлені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження не можна вважати поважними, з таких підстав.

Як було встановлено в ухвалі апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року в розглядуваному випадку основною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянт вказує відсутність (недостатність) бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Разом з тим, така причина не може бути прийнята до уваги, оскільки відсутність фінансування органу державної влади не може визнаватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Так, в частині необґрунтованої заяви апеляційний суд наголошує, що апелянтом не подано будь-яких доказів несвоєчасного поступлення необхідних асигнувань з бюджету на його казначейський рахунок для сплати судового збору, а також не вказано часу цих надходжень.

Щодо посилання апелянта на заблокованість рахунків через безспірне списання коштів та зупинення операції з бюджетними коштами за всіма рахунками суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення на рахунку фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для продовження процесуального строку, й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги, що в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які контролюючий орган вступає в інших сферах своєї діяльності (зокрема, з приводу грошових зобов`язань за виконавчими документами про стягнення коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Крім того на виконання пункту дев`ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України постановою № 845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30 січня 2013 року) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку № 845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 14 лютого 2018 року) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже, проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 808/1776/18, від 06 червня 2019 року у справі № 820/4759/18.

Щодо самої причини пропуску строку апеляційний суд наголошує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач Головне управління ДПС у Львівській обл. як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З урахуванням наведеного Головне управління ДПС у Львівській обл. не було позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору та мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору, оскільки оскаржує рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року.

Окрім того, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Таким чином, держава в особі органів влади (органів податкової служби зокрема), що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Відсутність бюджетного фінансування чи недостатність такого фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Щодо посилань апелянта на продовження карантинних обмежень до 31 липня 2020 року, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою КМ України № 211 від 11 березня 2020 року на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, при цьому, що предметом оскарження у розглядуваній справі є рішення суду від 11 лютого 2020 року.

Разом з тим, контролюючим органом необгрунтовано якими обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, зумовлена неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом та судом строк.

Додатково апеляційний суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року Пономарьов проти України , де наголошено на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принцип остаточності рішення суду.

В аспекті цього рішення Європейського Суду з прав людини розглядувана справа стосується не екстраординарного перегляду обов`язкового до виконання рішення суду, а відновлення провадження через значний проміжок часу у зв`язку із поновленням строку на ординарне апеляційне оскарження.

За висновками вказаного рішення Європейського Суду з прав людини якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності, так і перегляд в порядку нагляду.

З урахуванням наведеного, враховуючи обмеженість дискреційних повноважень апеляційного суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, яка полягає в необхідності наведення вагомих підстав для такого поновлення, оцінюючи в сукупності всі вищеперераховані обставини, заява Головного управління ДПС у Львівській обл. не підлягає до задоволення; наведена підстава (недостатність фінансування для сплати судового збору) для поновлення строку на оскарження не виправдовує втручання у принцип остаточності рішення суду.

З огляду на вищевикладене, у відкритті апеляційного провадження належить відмовити у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 14 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху та ненаданням обгрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.004764 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західавібуд до Головного управління ДПС у Львівській обл. про скасування повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Р. М. Шавель судді І. В. Глушко О. І. Довга