Постанова

від 04.11.2020 по справі 300/2632/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2632/19 пров. № А/857/10400/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Гінди О. М., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-

суддя в 1-й інстанції - Скільський І. І.,

час ухвалення рішення - 04.03.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано- Франківськ,

дата складення повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача- Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит від 18 листопада 2019 року №10 вх.№17 та щодо не надання публічної інформації за Запитом №10 та зобов`язати Сільську раду надати публічну інформацію за Запитом №10, а саме: копії договорів та акти виконаних робіт до цих договорів укладених відповідачем за період з липня 2019 року по листопад 2019 року, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь 5000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №10 від 18 листопада 2019 року. Зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно з запитом на публічну інформацію №10 від 18 листопада 2019 року. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду, позивач оскаржив його, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката та ухвалити нове рішення щодо вирішення питання про розподіл вказаних судових витрат. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що надана представником позивача квитанція від 28 грудня 2019 року до прибуткового касового ордера №12 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана самим адвокатом, тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує факт понесених позивачем витрат на правову допомогу. Зазначає, що виписана і надана адвокатом Мушинським В. Т. квитанція не повинна містити реквізити рахунку адвоката та повністю відповідає Типовій формі №КО-1 прибуткового касового ордеру Додатку 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затверджене постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року №148 (пункт 25). Також зазначає про те, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги ним були понесені додаткові витрати: транспортні витрати за подання апеляційної скарги через суд першої інстанції пов`язані з приїздом до м.Долина до м.Івано-Франківська і поверненням назад в м.Долина складають в сумі 126,40 грн, що підтверджується чеками на проїзд.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що повністю підтримує вимоги такої, просить її задовольнити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сільської ради на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката та витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими в частині їх оскарження. Просить скасувати рішення в частині розподілу судових витрат та прийняти постанову, якою питання щодо розподілу судових витрат задовольнити.

Представник відповідача (апелянта) у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 листопада 2019 року позивач звернувся з інформаційним запитом до Оболонської сільської ради про надання належно завірених копії Договорів та актів виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з липня 2019 року по 18 листопада 2019 року, який зареєстрований 18 листопада 2019 року за вх.№17 (а.с.19 зворот).

Крім того, 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав до Оболонської сільської ради 35 запитів про надання публічної інформації. Цей факт сторони не заперечують.

Листом від 22 листопада 2019 року №347 Оболонською сільською радою позивача повідомлено, що ці запити потребують додаткового опрацювання, відповідь на них буде надана протягом 15 днів (а.с.25).

Матеріалами справи стверджується, що на запит про надання Договорів та актів виконаних робіт до даних договорів, укладених Оболонською сільською радою за період з липня 2019 року по 18 листопада 2019 року Оболонська сільська рада надала позивачу відповідь за №379 від 04 грудня 2019 року за підписом сільського голови Куленича А.В. про можливість ознайомитися з Договорами та актами виконання робіт до них, укладених Оболонською сільською радою за період з липня 2019 року по 18 листопада 2019 року безпосередньо у приміщенні Оболонської сільської ради, а також виготовленням копій цих документів за необхідності в приміщенні Оболонської сільської ради (а.с.20).

Вважаючи дії розпорядника інформації - Оболонської сільської ради щодо недотримання встановленого п`ятиденного строку надання інформації на запит та щодо ненадання публічної інформації, позивач звернувся в суд з позовом, в якому вказує також на обов`язок розпорядника інформації усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитуваної інформації.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано відповідь на запит позивача, чим допущено порушення положень чинного законодавства у сфері регулювання відносин щодо доступу до публічної інформації, які призвели до обмеження права позивача на інформацію, тому в частині зобов`язання надати інформацію позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо розподілу судових витрат та відмови у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, то суд першої інстанції вказав, що надана представником позивача Квитанція до прибуткового касового ордера №12 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом, а тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує в цьому випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з помилковим тлумаченням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду по суті спору в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, рішення оскаржується лише в частині відмови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2019 року між адвокатом Мушинським В. Т. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №1/11 (а.с.13).

Крім того, матеріалами справи стверджується, що 28 грудня 2019 року сторонами Договору складено акт приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг правового характеру). Короткий зміст робіт: зустріч, консультація, узгодження правової позиції з замовником - 500 грн; збирання та вивчення доказів для подачі позовної заяви до суду - 1500 грн; підготовка та подання позовної заяви до суду 3000 грн. Договірна ціна роботи становить 5000 грн (а.с.14).

На підтвердження оплати послуг за Договором адвокатом 28 грудня 2019 року видано Квитанцію до прибуткового касового ордера №12 на суму 5000 грн (а.с.18).

Згідно з ч.1, п.1, 2 ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Також відповідно до ч.4 та 5 вказаної вище статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Разом з тим, ч.9 ст.139 КАС України передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вищевказаного закону).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, матеріали справи не містять такого клопотання та жодних інших пояснень відповідача.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду договір №1/11 від 14 листопада 2019 року про надання правової допомоги, акт приймання-здачі виконаних робіт від 28 грудня 2019 року, копія ордеру на надання правової допомоги серія АТ №1001316, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №868, виданого Мушинському В. Т. 20 квітня 2012 року, посвідчення адвоката України, а також квитанція з прибуткового касового ордера №12 від 28 грудня 2019 року.

Підпунктом 10 пункту 3 розділу І Положення №148 визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно з пунктом 23 розділу ІІІ Положення №148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.

За змістом пункту 25 Положення №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що Квитанція виписана та надана адвокатом відповідає Типовій формі №КО-1 прибуткового касового ордера додатку 2 Положення №148 та є належним доказом понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Така правова позиція щодо визначення судових витрат на правову допомогу узгоджується із позицією Верховного Суду що викладена у постанові від 12 серпня 2020 року, 24 вересня 2020 року у справі №№826/13271/16, 520/9408/18, відповідно.

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат у сумі 5000 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Аналізуючи наведені вище правові висновки та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем понесено витрати за надання правової допомоги, пов`язаної із розглядом цієї справи у суді, що підтверджено документально, і такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи наведене вище, а також визнання відповідачем вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обгрунтованими, такі і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та спростовують висновки суду в цій частині з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обгрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення; в решті суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України таке залишити без змін.

Крім того, згідно з положеннями ч.1 ст.135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Оскільки позивачем документально підтверджено, що ним понесені витрати на проїзд до іншого населеного пункту з метою подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 126,40 грн і стороною відповідача не висловлено заперечень щодо стягнення з останнього на користь позивача таких витрат, колегія суддів вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сільської ради на користь позивача-апелянта 126,40 грн судових витрат пов`язаних з поданням апеляційної скарги.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 в частині розподілу судових витрат скасувати та прийняти постанову, якою вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (ЄДРПОУ: 04356030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (ЄДРПОУ: 04356030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги у розмірі 126,40 (сто двадцять шість) гривень (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року.