Постанова

від 02.06.2021 по справі 300/2632/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2632/19 пров. № А/857/8114/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року в частині відмови в стягненні витрат, пов`язаних з розглядом справи у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення - 26.03.2021 року, 15:38 год.,

місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 31.03.2021 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року у справі №300/2632/19 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області щодо ненадання публічної інформації на запит №10 від 18.11.2019, зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію №10 від 18.11.2019. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 в частині розподілу судових витрат скасовано та прийнято постанову, якою вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі №300/2632/19 залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги у розмірі 126,40 гривень.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих листах №300/2632/19 задоволено. Замінено боржника - Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області на її правонаступника - Долинську міську раду Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04054317, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503) у виконавчих листах №300/2632/19, виданих Івано-Франківським окружним адміністративним судом 25.11.2020 року.

ОСОБА_1 не погодився із ухвалою суду першої інстанції в частині не задоволення його заяви про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказавши, що на його користь підлягають стягненню усі витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати, пов`язані із прибуттям до суду.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки його явка в судовому засіданні апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, останній жодних клопотань про призначення відеоконференцзвязку до суду не подавав, хоча справа призначалася на 09.15 год. 02 червня 2021 року, а відеоконференція в іншій справі за участю заявника призначена лише на 10 год. того ж дня. Крім того ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заявлялося клопотання про особисту участь позивача в засіданні суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст.135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 27 квітня 2006 року затверджено постанову № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави.

Відповідно до вказаної постанови витрати, а саме пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

В свою чергу, питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження унормовані постановою КМУ №98 та Інструкцією №59.

За змістом пунктів 7, 9 постанови КМУ №98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті)

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

За приписами ж пунктів 6, 7 Інструкції №59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв`язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Витрати на проїзд відрядженого працівника в м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Витрати на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Керівники підприємств (крім міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади) особисто вирішують питання відшкодування своїх витрат на найм житлових приміщень, що перевищують граничні суми, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, на проїзд у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу, а також витрат на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якої входить до вартості квитка.

Також, пунктом 14 розділу І Інструкції №59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

За визначенням абзацу сімнадцятого статті 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон №265/95-ВР) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 7, 9 постанови КМУ №98 і пунктами Інструкції №59.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 добирався до суду першої інстанції автомобілем та долучив фіскальний чек про купівлю дизельного палива на суму 250 грн.

Колегія суддів зазначає, що такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (далі - норми витрат №43), призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 норми витрат №43 для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива, зокрема, базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км.

Згідно з п.1.2 розділу 1 норми витрат №43 базова лінійна норма H s встановлюється для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження.

Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).

У зв`язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.

Позивач, обгрунтовуючи стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду не вказує марку автомобіля на якій він прибув до суду, не надає доказів прибуття на автомобілі, що не дає можливості суду вирахувати належність та обґрунтованість витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, а тому в компенсації таких витрат слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових судових витрат, пов`язаних з прибуттям ним автомобілем з м.Долина до м.Івано-Франківська для подачі апеляційної скарги, оскільки стягнення такого роду витрат не передбачено КАС України. Позивач помилково ототожнює витрати, пов`язані з розглядом справи з витратами, пов`язаними з поданням апеляційної скарги.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі №300/2632/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується в касаційному порядку.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 02 червня 2021 року.