Рішення

від 02.11.2020 по справі 918/909/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. м. Рівне Справа № 918/909/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Рижого Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Вознесенське" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8 код ЄДРПОУ 41489779)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд 2 кв. 62, код ЄДРПОУ 43213526)

про стягнення заборгованості в сумі 674 407, 60 грн.

за участі представників:

- від позивача: Третьяк Гаіна Олександрівна

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Вознесенське" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (далі Товариство) про стягнення заборгованості у загальній сумі 674 407,60 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно укладених Договорів № 11/10/19 від 11.10.2019 (далі Договір 1) та 30/10/19 від 30.10.2019 (далі Договір 2), з яких, за договором 1: 288 481,01 грн основного боргу, 44 809,44 грн пені, 14 424,05 грн штрафу, та за договором 2: 271 040,71 грн основного боргу, 41 100,35 грн пені та 13 552,04 грн штрафу.

Ухвалою суду від 16.09.2020, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.10.2020.

У судовому засіданні 13.10.2020 було оголошено перерву до 27.10.2020.

У судовому засіданні 27.10.2020 судом було оголошено перерву до 02.11.2020, про що представників позивача та відповідача було повідомлено під розписку.

У судове засідання відповідач не забезпечив явки свого повноважного представника. Відповідач відзиву на позов у строк встановлений судом не подав.

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні 02.11.2020 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, та неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

11.10.2019 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено Договір № 11/10/19 відповідно до умов якого виконавець зобов`язався на земельних ділянках, які знаходяться на території Хмельницької області, виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (сої) на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи (послуги) (далі Договір 1, а.с. 11-14).

30.10.2019 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено Договір № 30/10/19 відповідно до умов якого виконавець зобов`язався на земельних ділянках, які знаходяться на території Хмельницької області, виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур (кукурудзи) на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи (послуги) (далі Договір 2, а.с. 26-29).

Відповідно до пункту 1.3 Договорів 1, 2, загальний поточний обсяг робіт буде визначатись за актами приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до пунктів 3.4-3.6 Договорів 1, 2, загальна остаточна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані Сторонами та скріплені печатками, відповідно до п.3.2 даного договору. По закінченні всього об`єму робіт, Сторони підписують фінальний акт передачі-приймання виконаних робіт. В разі, якщо обсяг робіт не досягнув розміру, зазначеного у п. 1.3. цього договору, сторони домовились про перерахунок вартості виконаних послуг за 1 га, з урахуванням виконаного Замовником обсягу робіт та загальної вартості договору, що зазначена у п.1.2. цього договору. Розрахунок із Виконавцем за цим договором (оплата) проводиться два рази на місяць за фактичну кількість виконаних робіт, згідно до підписаних Сторонами проміжних актів виконаних робіт в період: з 01 числа по 03 число поточного місяця за період з 15 по 31 число минулого місяця; з 15 по 18 число поточного місяця за період з 01 по 14 число (включно) поточного місяця.

Договір 1 та 2 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання кожною із сторін взятих на себе по договору обов`язків (п. 8.1 договорів).

Договори 1 та 2 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

На виконання умов Договору 1 позивачем виконано роботи: вартість яких склала 936 323,60 грн, про що сторонами 29.10.2019 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, без жодних зауважень (а.с. 17), та вартістю 288 481,01 грн, про що сторонами 13.11.2019 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, без жодних зауважень (а.с. 21). Також сторони підписали та засвідчили відбитками печаток фінальний акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 23) на загальну суму 1 224 804,61 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт за Договором 1 в сумі 936 323,60 грн, що підтверджується долученими позивачем виписками по рахунку. Залишок заборгованості по Договору 1 складає 288 481,01 грн.

На виконання умов Договору 2 позивачем виконано роботи вартість яких склала 271 040,71 грн, про що сторонами 13.11.2019 підписано акт прийому-передачі виконаних робіт, без жодних зауважень (а.с. 52), та 13.11.2019 фінальний акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 34).

Заборгованість по Договору 2 залишилась не оплачена та складає 271 040,71 грн.

Відповідачем за виконані роботи по договорах 1 та 2 сплачено лише частково в сумі 936 323,60 грн. Залишок заборгованості складає 559 521,72 грн.

Відсутність оплати зазначеної суми стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Договір підписаний позивачем та відповідачем, відтак його умови повинні виконуватись сторонами. На час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Акт приймання послуг повинен містити в собі дві складові: 1) фіксація факту отримання послуг; 2) визначення ціни таких послуг.

Так, суд зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт відповідають вищезазначеним вимогам, підписані сторонами, з останніх вбачається перелік наданих послуг, їх вартість, кількісний вимір та ціна. Такі послуги відповідають умовам Договорів, однак, всупереч їх умовам, відповідач лише частково здійснив оплату за договорами.

Враховуючи наявні у справі докази, суд вважає підтвердженим факт надання послуг (виконання робіт) відповідачу у заявленому позивачем розмірі. Доказів на спростування викладених позивачем обставин відповідачем не надано.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт не здійснив. Невиконаними залишилися зобов`язання з оплати в сумі 559 521,72 грн за Договорами 1 та 2. Доказів протилежного суду не надані.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 559 521,72 грн основного боргу за Договорами 1 та 2, підтверджена матеріалами справи, відтак, підлягає до задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договорами позивачем нараховано на основну суму боргу, яка залишилась не сплачена 86 909,79 грн пені та 27 976,09 грн штрафу.

Пунктом 5.1. Договорів 1 та 2 передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона зобов`язується сплатити для іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов`язань за кожен день існування прострочення, а також штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних зобов`язань.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 25, 36) та визнано його не в повній мірі вірним. Зокрема, позивачем при нарахуванні пені допущено порушення ч.6 статті 232 ГК України, а саме, нараховано пеню понад шість місяців. З умов Договорів 1 та 2 не вбачається, що сторонами погоджено таке нарахування. Відтак, судом проведено власний розрахунок нарахованої пені.

Так, за розрахунком суду правомірним є нарахування:

- на суму боргу 288 481,01 грн за період з 19.11.2019 по 19.05.2020 = 33 519,47 грн пені;

- на суму боргу 271 040,71 грн за період з 19.11.2019 по 19.05.2020 = 31 493,03 грн пені.

Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 65 012,50 грн. пені замість нарахованих 86 909,79 грн. А отже, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 65 012,50 грн. пені, а у задоволенні позову в частині стягнення 21 897,29 грн пені суд відмовляє.

Судом перевірено розрахунки штрафу (а.с. 4, 7), та визнано вірними, відтак позов у частині стягнення з відповідача 27 976,09 грн штрафу підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 559 521,72 грн основного боргу, 65 012,50 грн пені та 27 976,09 грн штрафу. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 21 897,29 грн пені суд відмовляє.

Сума витрат по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог становить 9 787,65 грн та на підставі статті 129 ГПК України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського виробничого підприємства "Вознесенське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" про стягнення заборгованості в сумі 674 407, 60 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Агро" (34500, Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Суворова буд 2 кв. 62, код ЄДРПОУ 43213526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "Вознесенське" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с. Калинівка, пров. Янтарний, 8 код ЄДРПОУ 41489779) 559 521 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять одну) грн 72 коп. суму основного боргу, 65 012 (шістдесят п`ять тисяч дванадцять) грн 50 коп. пені, 27 976 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 09 коп. штрафу та 9 787 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 65 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 21 897,29 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.11.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич