Рішення
від 02.11.2020 по справі 701/538/20
МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/538/20

Номер провадження2/701/257/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом Уманської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про державну реєстрацію.

На підставу своїх вимог спирається на те, що Уманською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено факт вибуття земельної ділянки із державної власності з порушенням вимог земельного законодавства.

Встановлено, що наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 29.10.2014 № 10-8830/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га за кадастровим номером 3220881700:05:003:2386, що знаходиться в адміністративних межах Вороньківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області. Пунктом 2 вказаного наказу встановлено надати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, загальною площею 2,0001 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2386) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі вказаного наказу 19.11.2015р. за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 26199125).

В подальшому, вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , було продано ОСОБА_2 , на підставі договору куплі - продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 від 23.11.2015р.

В послідуючому, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області видано наказ від 18.03.2020р. № 23-2695/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 20 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, у тому числі багаторічні насадження площею 2 га (кадастровий номер 7123185500:02:002:0526), із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03), розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області. На підставі вказаного наказу 16.04.2020 за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 51999411).

Таким чином, ОСОБА_1 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2386), розташованої на території Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту Вороньківської сільської ради, повторно, безоплатно, на підставі ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7123185500:02:002:0526), розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.03.2020 № 23-2695/14-20-СГ, на думку прокурора, прийнятий з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектара.

Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст. 56 ЗК України (у редакції 1990 року) передбачалося, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 га.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм, досліджуючи співвідношення понять особисте підсобне господарство та особисте селянське господарство Верховний Суд України у справі № 6-228цс14 зробив обов`язковий до застосування правовий висновок, що право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів ЗК України від 18.12.1990р.

У такому випадку безоплатна передача земельної ділянки здійснюється за загальним порядком, визначеним ст. 118 ЗК України.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Приймаючи спірний наказ, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області факт реалізації ОСОБА_1 , прав на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірило, чим порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є незаконним та підлягає скасуванню.

Положеннями п. п. г , д ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, серед інших, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відновлення становища, яке існувало до передачі у власність ОСОБА_1 , земельної ділянки, можливе шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.04.2020р., індексний номер: 51999411, внесеним державним реєстратором виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О., що і змусило Прокурора в інтересах держави звернутись з відповідним позовом до суду.

Прокурор позов підтримав.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в судовому засіданні заперечував на стягнення з них судових витрат в разі задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки визнані поважними суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, як і не надходило заяв чи клопотань про заперечення на розгляд справи у його відсутності, що дає суду всі підстави для розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів у його відсутності. Європейський суд з прав людини у рішенні Пономарьов проти України від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. Fгаnсе) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ч. 1, абз. 1-2 ч. 3, абз. 1-2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3 - рп/99, із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Вказане кореспондується з положеннями ч. ч. 1, 3-5 ст. 53 ЦПК України за змістом яких, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 № 906/166/18, аналіз вищевказаних правових норм свідчить, що звернутися з позовом в інтересах держави без зазначення в якості позивача органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор може у двох випадках:

- у разі відсутності такого органу;

- у разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до суду.

При зверненні з цим позовом до суду прокурор оскаржує незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.03.2020 № 23-2695/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7123185500:02:002:0526), із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури, враховуючи виключність підстав для представництва інтересів держави, звертається до суду з позовом в інтересах держави про визнання незаконними рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, який у порушення вимог чинного земельного законодавства України розпорядився земельною ділянкою державної форми власності.

Внаслідок незаконної передачі земельної ділянки у власність відбулось порушення майнових інтересів держави, а також інтересів у сфері охорони та використання землі, як основного національного багатства, на яке право власності Українського народу закріплене у ст.ст. 13,14 Конституції України.

Отже, пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права ефективного та раціонального використання земельних ресурсів, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися нею у встановлений законом спосіб.

Це безумовно вказує на наявність у спірних правовідносинах виключних підстав, коли прокурор зобов`язаний звернутись до суду за захистом державних інтересів.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 15.04.2020 у справі 365/364/18, прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Передача Головним управлінням Держгеокадастру за відсутності на це повноважень у власність особі земельної ділянки фактично порушує право на землю Українського народу.

Отже, звернення прокурора до суду з вимогою про визнання незаконними та скасування наказів є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної або комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. З ст. 78 ЗК України).

Відповідно до п. в ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п а ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Положенням ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. є-1 ч. 1 ст. 15-1 ЗК України).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 п. 4 Положення встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Таким чином, беручи до уваги зміст вказаних норм, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення належить до державної власності та розташована в межах Черкаської області, тому її розпорядником на момент передачі у власність був територіальний орган Держгеокадастру - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Однак, як вбачається з вищевикладеного, порушення земельного законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки допущено саме Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, тобто розпорядником спірної земельної ділянки.

Отже, з огляду на зазначене, а також ту обставину, що порушення допущено саме Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, до повноважень якого законодавством віднесено здійснення державної політики в сфері земельних відносин, а також державного нагляду в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, тому наявні підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави, відсутній.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. п. 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у п. п. 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 688/2149/15-ц зробив висновок про те, що можливість звернення прокурора до суду з позовом щодо оскарження, зокрема наказів територіального органу Держгеокадастру, на підставі яких особа безоплатно отримала спірні земельні ділянки, відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), відповідно до яких прокурор, самостійно обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом визнання цих наказів недійсними та їх скасування, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України 2004 року набуває статусу позивача.

Таким чином, за даних обставин наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача без визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KОRОLЕV v. RUSSIA (nо. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; МЕNСНINSKYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009).

Відтак, не втручання прокурора у спірні правовідносини шляхом не звернення до суду із даним позовом призведе до того, що порушені державні інтереси залишаться незахищеними.

Усі викладені вище обставини в сукупності з урахуванням вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже Уманською місцевою прокуратурою за результатами моніторингу інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено факт вибуття земельної ділянки із державної власності з порушенням вимог земельного законодавства.

Встановлено, що наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 29.10.2014р. № 10-8830/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га за кадастровим номером 3220881700:05:003:2386, що знаходиться в адміністративних межах Вороньківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.

Пунктом 2 вказаного наказу встановлено надати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку, загальною площею 2,0001 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2386) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. На підставі вказаного наказу 19.11.2015р. за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 26199125). В подальшому, вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , було продано ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № 1068 від 23.11.2015р.

В послідуючому, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області видано наказ від 18.03.2020 № 23-2695/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 20 га. у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, у тому числі багаторічні насадження площею 2 га (кадастровий номер 7123185500:02:002:0526), із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03), розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

На підставі вказаного наказу 16.04.2020р. за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 51999411).

Таким чином, ОСОБА_1 , попередньо реалізувавши своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2386), розташованої на території Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту Вороньківської сільської ради, повторно, безоплатно, на підставі ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 7123185500:02:002:0526), розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.03.2020р. № 23-2695/14-20-СГ прийнятий з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню виходячи із того, що відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.