Рішення

від 26.10.2020 по справі 588/525/20

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/525/20

№ провадження 2/588/221/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Безкоровайної А.С., представників позивача Розторгуєвої В.Б., ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Васильця С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у м.Тростянці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство до ОСОБА_2 , Тростянецької районної державної нотаріальної контори Тростянецького районного нотаріального округу Сумської області, Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області, державного реєстратора відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області МАНЧЕНКО Ольги Олександрівни, державного реєстратора відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області ШКУРАТ Дар`ї Олегівни, приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області ФУРДИЛОВА Юрія Вікторовича, Товариство з обмеженою відповідальністю Пролісок , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області,

про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування реєстрації права приватної власності на земельні ділянки,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач у квітні 2020 року звернувся до суду з указаним позовом, який з урахуванням заяви про уточнення і зміну предмету позову (а.с.158-164 том 1), мотивував необхідністю усунення порушення його права оренди землі з боку відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Фурдилова Ю.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство здійснює свою діяльність, у тому числі, з вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур.

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03.05.2018 №235-ОД була затверджена технічна документація із землеустрою з передачею ТОВ Буймерське господарство в оренду земельних ділянок терміном на 7 років із застереженням щодо моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розміщені на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно за невитребуваними сертифікатами відповідно до додатку.

До додатку зазначеного розпорядження був включений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, який виготовлений на ім`я ОСОБА_3 , і до якого включено земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165.

ОСОБА_3 , на ім`я якої був виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина після смерті ОСОБА_3 виявилася невитребуваною, а Державний акт про право власності на земельні ділянки не виготовлявся, тому між позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією був укладений договір оренди землі від 26.06.2018 року, за умовами якого позивач прийняв у строкове користування на платній основі земельну ділянку площею 2,5910 гa, кадастровий номер 5925081200:00:005:0037, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Проте, в подальшому позивач дізнався про те, що державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропаєм В.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.12.2018, за змістом якого воно видано ОСОБА_1 на майно ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,3 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім.Карла Маркса, що належить сестрі померлого ОСОБА_3 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672.

Ураховуючи дату смерті ОСОБА_3 остання не отримала за життя Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, який був зареєстрований 03.10.1996 року після її смерті. Отже, відповідно до статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право спадкоємців на земельну частку (пай) може бути установлено в судовому порядку. ОСОБА_4 не звертався ні до суду, ні до Тростянецької районної державної адміністрації для отримання зазначеного Сертифіката, а тому ОСОБА_1 не мала права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2018 серії ННИ в„– 532075 . В ході судового розгляду представники позивача посилались на те, що ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами факт вступу її дідом ОСОБА_4 в управління та володіння спадковим майном його сестри ОСОБА_3 , Сертифікатом він не заволодів, а земельна частка (пай) в натурі ще не була виділена. Також ОСОБА_1 своєчасно одразу після смерті діда з невідомих причин не оформила всю його спадщину, спірне свідоцтво було довидано нотаріусом через значний час.

Позивач вважає, що за наявності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2018 серії ННИ № 532075 на ім`я ОСОБА_1 як правовстановлюючого документа та розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03.05.2018 №235-ОД про затвердження технічної документації із землеустрою з визначенням кадастрових номерів не було зайвої необхідності у прийнятті рішення Буймерською сільською радою Тростянецького району про затвердження технічної документації на ті самі земельні ділянки за одним і тим же Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672.

Право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037,5925081200:00:005:0059,5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165 було зареєстровано рішеннями державних реєстраторів Тростянецької міської ради Манченко Ольги Олександрівни індексний номер 45801225 від 04.03.2019 року та ОСОБА_5 індексні номери 45807780 , 45807329 , 45806764 від 05.03.2019 року на підставі спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом та оспорюваного рішення Буймерської сільської ради.

ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю Пролісок договір оренди землі від 04.07.2019 року, за умовами якого була передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером: 5925081200:00:005:0037, площею 2,5910 гa (рілля).

Позивач вважає, що приватний нотаріус Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилов Ю.В. як державний реєстратор, помилково чи протизаконно зареєстрував право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю Пролісок , який не перевірив інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення їх подвійної реєстрації. Позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією не укладалась додаткова угода щодо розірвання договору оренди від 26.06.2018 року, тому указаний договір оренди є чинним, що за версією позивача унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного відповідачами ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Пролісок до закінчення строку дії попереднього договору.

Посилаючись на указані обставини, уточнивши вимоги просить суд:

1) визнати недійсним з моменту оформлення, нотаріального посвідчення, видання та внесення відомостей до державних реєстрів, свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ННМ №532075 від 18.12.2018 року виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Воропаєм Валерієм Вікторовичем;

2) визнати незаконним та скасувати рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.02.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надану у власність ;

3) визнати недійсними та скасувати із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію права приватної власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішення державних реєстраторів Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольги Олександрівни індексний номер 45801225 від 04.03.2019 року та ОСОБА_5 індексні номери 45807780 , 45807329 , 45806764 від 05.03.2019 року з відкриттям відповідних розділів, про право приватної власності та державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастрові номери: 5925081200:00:005:0037 площею 2,591 га, 5925081200:00:005:0059 площею 0,5045 га, 5925081200:00:005:0123 площею 0,2641 га, 5925081200:00:005:0165 площею 0,1087 га;

4) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5925011200:00:005:0037, укладеного 04.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Пролісок" та скасувати рішення приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Юрія Вікторовича про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Пролісок".

Стислий виклад позиції відповідачів

1.Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю заперечила проти позову, просила відмовити в його задоволенні. ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 на момент смерті проживала сама у с.Скрягівка, інших родичів, крім її рідного брата ОСОБА_4 вона не мала, вони померли. ОСОБА_4 , який є дідом ОСОБА_1 по матері також на той час проживав у с.Скрягівка, він після смерті сестри прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном, він сам цим займався, а відповідач з матір`ю йому допомагали, у тому числі забезпечили поховання ОСОБА_3 . За вказівкою діда відповідач розпорядилась належним ОСОБА_3 майном, кому він казав майно передати, так ОСОБА_1 і виконувала, для установлення пам`ятника була продана корова, частину речей сестри ОСОБА_4 забрав собі, у будинку ОСОБА_3 у с.Скрягівка наразі проживає тітка ОСОБА_1 . Після смерті діда у 2003 році на підставі його заповіту ОСОБА_1 оформила частину його майна. На час смерті дід відповідача, будучи інвалідом жив у неї. Відповідач знала про Сертифікат на земельну частку (пай) на ім`я сестри діда, але одразу не змогла його оформити у нотаріуса, оскільки це коштувало для неї дуже дорого, зокрема сукупно трирічну орендну плату, яку б можна було потім отримати, а тому на той час це не було вигідним. Проте, у 2018 році ОСОБА_1 вирішила зайнятись оформленням земельної частки за сертифікатом на ім`я ОСОБА_3 , який отримала у районному земельному відділі. Після отримання у державного нотаріуса спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 звернулась до Тростянецької районної державної адміністрації з повідомленням про зміну власника земельної частки (пай), належної ОСОБА_3 для внесення змін до Сертифікату. Після виготовлення технічної документації на земельні ділянки, рішенням сільської ради така технічна документація була затверджена і земельні ділянки були передані відповідачу у власність. Після державної реєстрації права власності на земельні ділянки з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 звернулась до директора ТОВ Буймерське господарство , щоб укласти договір оренди успадкованих земельних ділянок, який був підписаний. Проте, коли ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг для реєстрації підписаного з позивачем договору оренди, їй було відмовлено, оскільки право оренди ріллі вже було зареєстровано за позивачем на підставі договору оренди з Тростянецькою районною державною адміністрацією, який як їй пояснили необхідно було спочатку розірвати. Хоча за умовами договору оренди між позивачем та районною державною адміністрацією він діє до оформлення спадщини спадкоємцями. ОСОБА_1 звернулась до Буймерської сільської ради з питання розірвання договору оренди, якою було прийнято відповідне рішення, ураховуючи оформлення ОСОБА_1 спадщини на невитребуваний пай. Після підписання угоди зі сторони сільської ради, відповідач звернулась до директора ТОВ Буймерське господарство ОСОБА_6 з питання підписання угоди про розірвання договору оренди, щоб потім з ним укласти новий договір з нею, який можна було б зареєструвати в установленому порядку. ОСОБА_6 угоду про розірвання підписав, але печатку не поставив. В подальшому було зареєстровано припинення права оренди позивача на належну ОСОБА_1 земельну ділянку. Після цього директор ТОВ Буймерське господарство запропонував укласти ОСОБА_1 договір з умовою про орендну плату у розмірі 10 %, але оскільки відповідач знала, що з іншими власниками земельних ділянок позивач укладає договори з орендною платою 12 %, відповідач відмовилась підписувати договір на запропонованих їй гірших умовах. Після цього нею був укладений договір оренди землі з ТОВ Пролісок .

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василець С.О. у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що дід ОСОБА_1 - ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті рідної сестри ОСОБА_3 шляхом заволодіння її речами, фактичного вступу в управління і розпорядження її майном, проте спадщину не оформив. Відповідач як спадкоємець ОСОБА_4 за заповітом мала права успадкувати земельну частку (пай) за Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672 на ім`я ОСОБА_3 , оскільки в установлений строк подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до державного нотаріуса. ОСОБА_3 за життя набула право на земельну частку (пай), оскільки майже за рік до смерті була включена до Списку громадян-членів САПТЗТ імені Карла Маркса, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю. Представник відповідача Василець С.О. вважав, що земельна частка (пай) може бути об`єктом спадкування, а основним документом, що посвідчує таке право є Сертифікат, які є дійсними до виділення власникам земельних ділянок в натурі та видачі Державних актів про право власності на земельну частку (пай).

Оформлення права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 в порядку спадкування на підставі отриманого Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018 є в будь-якому випадку підставою для розірвання Договору оренди землі від 26 червня 2018, укладеного між Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області та позивачем і дія такого Договору припиняється саме з моменту отримання відповідачем такого свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Буймерською сільською радою Тростянецького району Сумської області, як особою, до якої перейшло право розпорядження невитребуваними паями щодо передачі їх в оренду, та позивачем 25 квітня 2019 було укладено Угоду про розірвання Договору оренди землі договору оренди не витребуваної земельної ділянки (паю) від 26 червня 2018 року, предметом оренди за яким була земельна ділянка з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037. Таким чином, з моменту укладення такої Угоду про розірвання Договору оренди землі будь-які права Позивача на таку земельну ділянку припинилися. Чинне законодавство не вимагає взагалі оформлення будь-якої угоди про розірвання договору оренди невитребуваної частки.

Позивачем не надано доказів щодо порушення його законних прав та охоронюваних інтересів внаслідок видачі на ім`я ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2018, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22 лютого 2019 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність та про визнання недійсними та скасування державної реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на успадковані земельні ділянки на думку представника відповідача Василець С.О. є необґрунтованими, оскільки такі рішення та державна реєстрація не порушують прав позивача. Крім того, у разі неприйняття сільською радою спірного рішення ОСОБА_1 була б позбавлена права провести за собою державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки та отримати відповідні Витяги на право власності на нерухоме майно (земельні ділянки).

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної реєстрації від 03 травня 2018 №235-ОД Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в оренду затверджувалася технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі таких земельних ділянок в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство , а не для передачі їх у власність ОСОБА_1 .

Державними реєстраторами відділу реєстрації апарату Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольгою Олександрівною та ОСОБА_5 на підставі поданих ОСОБА_1 документів правомірно була проведена державна реєстрація права власності на земельні ділянки.

Крім того, представник відповідача Василець С.О. вважав безпідставними вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 04.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Пролісок", оскільки ОСОБА_1 набула на законних підставах право власності на земельні ділянки, мала права передати їх в оренду. При укладенні указаного договору оренди було дотримано вимоги статті 203 ЦК України і підстав визнання його недійсним позивачем не доведено. Для проведення реєстрації права оренди земельних ділянок за спірним договором оренди землі від 04.07.2019 року приватному нотаріусу Фурдилову Ю.В , були надані всі документи для реєстрації права оренди земельних ділянок. Під час реєстрації указаним приватним нотаріусом було установлено відсутність станом на 06.12.2019 записів щодо зареєстрованого права оренди земельної ділянки 5925081200:00:005:0037 як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і за даними Державного земельного кадастру. Відтак відсутні підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Юрія Вікторовича про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Пролісок".

2. Державними реєстраторами прав на нерухоме майно відділу з питань державної реєстрації Тростянецької міської ради Шкурат Д.О. та Манченко О.О. 07.05.2020 року подано до суду відзиви, в яких останні у вирішенні спору поклались на розсуд суду. Указані державні реєстратори вказали, що до Центру надання адміністративних послуг Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області 27.02.2019 року звернулася ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки кадастрові номери: 5925081200:00:005:0059,5925081200:00:005:0123,5925081200:00:005:0165,5925081200:00:005:0037. Подані на реєстрацію документи повністю відповідали вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При реєстрації заяви в базі Державного реєстру речових прав адміністратором Центру надання адміністративних послуг шляхом взаємодії Державного реєстру речових прав та Державного земельного кадастру взято відомості з реєстру Держгеокадастру про вказані в позовній заяві земельні ділянки.

3. Директором Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок Пилипенко І.П. до суду надіслано відзив, в якому останній просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позову. Указаний відповідач у відзиві посилався на те, що у 2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок звернулася ОСОБА_1 з пропозицією укласти з нею договір оренди належних їй на праві власності земельних ділянок, що розташовані на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області та надала при цьому правовстановлюючі документи на такі земельні ділянки в підтвердження їх належної їй на праві власності. Працівниками Товариства була проведена перевірка відомостей щодо таких земельних ділянках, що містяться зокрема на офіційному сайті Державного земельного кадастру за посиланням. В процесі такої перевірки була встановлена відсутність будь-яких записів щодо перебування таких земельних ділянок у користуванні будь-яких інших осіб, в тому числі і позивача. У зв`язку з цим було складено відповідні договори оренди землі щодо передачі ОСОБА_1 належних їй на праві власності земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю Пролісок . Такі договори складені відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі і за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі від 03 березня 2004 №220 (зі змінами та доповненнями). Позивачем не надано доказів для визнання недійсним договору укладеного Товариством та ОСОБА_1

4. Приватний нотаріус Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилов Юрій Вікторович 01.07.2020 року надіслав відзив, в якому просив у задоволенні вимог позивача про скасування рішення про реєстрацію права оренди земельних ділянок відмовити за необґрунтованістю. Посилався на те, що у грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пролісок звернулося до нього з питання реєстрації права оренди земельної ділянки, що розташована на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області та надано правовстановлюючі документи. Ним була проведена перевірка відомостей щодо таких земельних ділянок, що містяться зокрема на офіційному сайті Державного земельного кадастру. В процесі перевірки була встановлена відсутність будь-яких записів щодо перебування таких земельних ділянок у користуванні інших осіб в тому числі і позивача. У зв`язку з цим були складені відповідно договори оренди землі щодо передачі ОСОБА_1 належних їй на праві власності земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю Пролісок . Жодних порушень при укладанні договорів не було допущено, а відтак підстав для визнання договорів оренди землі недійсними не має.

5. Тростянецька районна державна нотаріальна контора та Буймерська сільська рада Тростянецького району до суду не надали відзив, заперечень проти позову не висловила, поклались на розсуд суду.

Стислий виклад позиції третьої особи

Тростянецька районна державна адміністрація у вирішенні справи поклалась на розсуд суду, звернула увагу, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрощення в Україні від 10.07.2018 № 2498, який набрав чинності 01.01.2019, повноваженнями щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями)та нерозподіленими земельними ділянками наділені лише органи місцевого самоврядування.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою суду від 21.04.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Василець С.О. 04.05.2020 до суду надіслано відзив та заяву про виклик свідка.

Державними реєстраторами Манченко О.О. та ОСОБА_5 07.05.2020 до суду подано відзив.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство про забезпечення позову було повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивачем 12.06.2020 до суду подано заяву про зміну предмету позову з додатковими письмовими доказами.

Ухвалою суду від 16.06.2020 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, замінено первісного відповідача Тростянецьку міську раду Сумської області належними відповідачами - приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилов Юрієм Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролісок".

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Василець С.О. 22.06.2020 до суду надіслано відзив з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову.

Приватним нотаріусом Фурдиловим Ю.В. 25.06.2020 до суду подано відзив.

Відповідачем ТОВ Пролісок 25.06.2020 до суду надіслано відзив.

Ухвалою суду 08.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, за клопотаннями представників сторін витребувано додаткові письмові докази, викликано свідка.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2020 явку відповідача ОСОБА_1 визнано обов`язковою, голову Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області ОСОБА_12 для допиту як свідка за його згодою.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою діда відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , була включена до Списку громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім.Карла Маркса Тростянецького району Сумської області (№ 472), який був додатком до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого САПТЗТ ім.Карла Маркса. (а.с.132 зв.бік, 140- 148 том 2).

Державний акт на право колективної власності на землю, виданий САПТЗТ ім.Карла Маркса СМ 000011 був виданий на підставі рішення Буймерської сільської ради від 28.03.1995 № 10 та рішення Станівської сільської ради від 24.03.1995 року № 19 і зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Тростянецького району - 24.06.1995 року (а.с.147-148 том 2).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Скрягівка Тростянецького району Сумської області (а.с.131 том 2).

В подальшому вже після смерті ОСОБА_3 на підставі рішення Тростянецької районної державної адміністрації від 03.07.1996 року №408 на ім`я ОСОБА_3 16.09.1996 року був виданий Сертифікат на право на земельну часку (пай) серії СМ № 0094672 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім.Карла Маркса розміром 4,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.33 том 1).

На момент смерті ОСОБА_3 , була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1 , від її імені заповіт не посвідчувався (а.с.133 том 2).

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не була заведена (а.с.99, 100 том 2).

Дід ОСОБА_1 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.105, 130 зворотній бік аркуша, том 2).

За життя 27 червня 1997 року від імені ОСОБА_4 був посвідчений заповіт, яким він все своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с.137 том 2).

Після його смерті за заявою ОСОБА_1 26.11.2007 року була заведена спадкова справа № 479 (а.с.128, 135, 136 том 2). Також від імені доньки померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_10 була подана заява про те, що їй відомо про заповіт батька на користь ОСОБА_1 та про відсутність претензій на спадкове майно (а.с.136 зворотній бік том 2).

Державним нотаріусом Тростянецької районної нотаріальної контори Гребіник О.Д. 26.11.2007 року були видані два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало на праві власності ОСОБА_4 (а.с.139,140 том 2).

Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 03.05.2018 №235-ОД була затверджена технічна документація із землеустрою з передачею ТОВ Буймерське господарство в оренду земельних ділянок терміном на 7 років із застереженням щодо моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, які розміщені на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно за невитребуваними сертифікатами відповідно до додатку.

До додатку зазначеного розпорядження був включений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, який виготовлений на ім`я ОСОБА_3 , і до якого включено земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165 (а.с.21-27 том 1).

Між позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією 26.06.2018 року був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивачу було передано у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (невитребувані земельні частки (паї) в кількості 1 пай), який знаходиться на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області (пункт 1 Договору). Об`єктом оренди визначено земельну ділянку площею 2,5910 га (рілля), кадастровий номер 5925081200:00:005:0037.

Указаний Договір оренди землі від 26.06.2018 року був укладений на період з 26.06.2018 по 25.06.2025 року або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (пункт 8 Договору) (а.с.28,29 том 1).

Речове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5925081200:00:005:0037 за позивачем ТОВ Буймерське господарство було зареєстровано рішенням державного реєстратора Манченко О.О. від 28.08.2018 року на строк 7 років до 25.06.2025 або до моменту отримання власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (а.с.130 том 1).

Після укладення позивачем указаного Договору оренди землі від 26.06.2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.12.2018 року державним нотаріусом Воропай В.В. 18.12.2018 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія ННМ № 532075 на ім`я ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_4 на земельні частку (пай) розміром 4,30 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) по САПТЗТ ім.Карла Маркса, яка належала його сестрі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Сертифікату на право на земельну часку (пай) серії СМ № 0094672 (а.с.32 том 1).

До Сертифікату на право на земельну часку (пай) серії СМ № 0094672 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія ННМ № 532075 від 18.12.2018 внесено запис про передання ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), який засвідчено 19.12.2018 підписом голови Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області Сипко О.Д. (а.с.33 зворотній бік том 1).

Рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.02.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання у власність було затверджено документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Буймерської сільскої ради, передано відповідачу ОСОБА_1 у приватну власність - земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037, 5925081200:00:005:0059, 5925081200:00:005:0123, 5925081200:00:005:0165 (а.с.34).

За заявами ОСОБА_1 про реєстрацію права власності на земельні ділянки від 27.02.2019 рішеннями державних реєстраторів Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольги Олександрівни індексний номер 45801225 від 04.03.2019 року та ОСОБА_5 індексні номери 45807780 , 45807329 , 45806764 від 05.03.2019 року було проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастрові номери: 5925081200:00:005:0037 площею 2,591 га, 5925081200:00:005:0059 площею 0,5045 га, 5925081200:00:005:0123 площею 0,2641 га, 5925081200:00:005:0165 площею 0,1087 га (а.с.45-92 том 1).

Рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району від 25.04.2019 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 04.04.2019 року сільська рада вирішила припинити дію Договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної частки (паю) від 26.06.2018 між ТОВ Буймерське господарство та Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області загальною площею 2,5910 га, кадастровий номер 5925081200:00:005:0037 у зв`язку з пред`явленням ОСОБА_1 прав спадкоємця (а.с.54 том 2).

Цього ж дня 25.04.2019 була укладена Угода про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 26.06.2018 стосовно земельної ділянки 5925081200:00:005:0037, яка підписана від імені орендодавця - голови Буймерської сільської ради ОСОБА_12 , орендаря - директора ТОВ Буймерське господарство ОСОБА_6 (а.с.96 том 1).

За заявою Буймерської сільської ради Тростянецького району, поданою головою сільської ради ОСОБА_12 21.11.2019 року, та на підставі рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району від 25.04.2019 року, Угоди про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 25.04.2019 державним реєстратором Тростянецької міської ради Манченко О.О. було здійснено державну реєстрацію припинення речового права оренди ТОВ Буймерське господарство стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис на підставі рішення від 26.11.2019 з індексним номером 49853688 (а.с.53-58 том 2).

Після державної реєстрації припинення речового права позивача стосовно оренди спірної земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 від 01.12.2019 на підставі Договору оренди землі, підписаного 04.07.2019 року відповідачами у цій справі ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок , рішенням приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Юрія Вікторовича від 06.12.2019, індексний номер 50062375 за ТОВ Пролісок було зареєстровано речове право оренди стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037 (а.с.58-64).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Позивач у цій справі відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19, частини восьмої статті 30, частини першої статті 188 ЦПК України об`єднав основні вимоги від спору стосовно майнового права з похідними від них - вимогами стосовно реєстраційних дій щодо спірних майнових прав.

Мотиви і висновки суду стосовно позовних вимог № 1-3

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців тощо.

Як установлено судом спадщина після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрилась до 01.01.2004 року, а тому до спірних правовідносин, пов`язаних із спадкування їх майна застосовуються норми ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (стаття 530 ЦК УРСР).

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину (не включаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям (стаття 534 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що як на підставу для визнання спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним представники позивача посилались на відсутність доказів прийняття ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 , що як наслідок свідчить про відсутність права ОСОБА_1 на спадкування майна ОСОБА_3 , право на яке на думку позивача не перейшло до її діда. Крім того, остання не отримала за життя Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, а тому її спадкоємці мали право установити право на земельну частку (пай) лише у судовому порядку.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5, що діяла на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця ; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

ОСОБА_3 проживала у с.Скрягівка Тростянецького району, де і померла. ОСОБА_4 на момент смерті сестри також проживав у с.Скрягівка, але окремо від сестри, що не оспорюється учасниками справи.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Василець С.О. як на доказ вступу ОСОБА_4 у фактичне володіння та управління спадковим майном ОСОБА_3 посилались на довідку виконавчого комітету Буймерської сільської ради від 06.11.2018 року № 425, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 479, в якій вказано, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв, але юридично не оформив її брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.133 том 2).

ОСОБА_1 пояснила під час судового розгляду, що вона з матір`ю та дідом забезпечили поховання ОСОБА_3 , яка жила у с.Скрягівка сама, ОСОБА_4 , проживаючи поблизу неї у цьому ж селі Скрягівка частину речей сестри забрав собі, частиною майна розпорядився надаючи вказівки відповідачу кому передати чи продати. Для установлення пам`ятника була продана корова.

Допитаний як свідок голова Буймерської сільської ради ОСОБА_12 суду показав, що після розпаювання земель на території Буймерської сільської ради залишилось близько 200 неуспадкованих земельних паїв, з оренди яких доходи надходили до бюджету сільської ради. Спочатку орендна плата була досить низька - 1,5 % або 500-600 грн., потім 3% близько 1000 грн., тому мало хто із спадкоємців виявляв бажання вкладати кошти для оформлення земельних паїв, що складало близько 5000 грн. Коли 4 роки тому піднялась орендна плата до 6-8%, а зараз 12 %, що складає 10000 грн., неуспадкованих земельних паїв по сільській раді залишилось близько 35, оскільки спадкоємці стало масово оформляти спадщину на земельні паї, бо це стало вигідно. Стосовно прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 документального підтвердження особисто повідомити не може. Довідки стосовно спадкодавців, їх майна та заповітів готує секретар, на яку покладено обов`язок вчинення нотаріальних дій, тому ОСОБА_12 , підписуючи довідки, для оформлення спадщини довіряє секретарю. Проте, він знав як жителів села Скрягівка і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , який після смерті сестри ще був при здоров`ї, був вхожим до господарства сестри, йому відомо, що будинок ОСОБА_3 був переданий тітці ОСОБА_1 . На час смерті ОСОБА_3 у 90х роках у селах було прийнято переписувати майно померлих у погосподарському обліку на тих, хто залишився або навіть вважалось, що майно переходить без документального оформлення до спадкоємців, що залишились.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу позивач належних та допустимих доказів на спростування відомостей викладених у довідці виконавчого комітету Буймерської сільської ради від 06.11.2018 року № 425 стосовно прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 не надав.

Твердження представників позивача про те, що у ОСОБА_3 були діти, а також обставин прийняття ними спадщини відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР не доведено належними доказами.

Доводи представників позивача в обґрунтування підстав недійсності спірного свідоцтва про право на спадщину стосовно звернення ОСОБА_1 за його отриманням через значний час після одержання нею у 2007 році двох свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно належне ОСОБА_4 , судом відхиляються, оскільки відповідно до статті 561 ЦК УРСР, статті 1298 ЦК України видача свідоцтв про право на спадщину після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини будь-яким строком не обмежена. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, яка своєчасно прийнята у встановленому порядку.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , що було перевірено і установлено державним нотаріусом Воропаєм В.В. при видачі ОСОБА_1 спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5 на підставі довідки виконавчого комітету Буймерської сільської ради від 06.11.2018 року № 425.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що спірне свідоцтво про право на спадщину за заповітом не могло бути видане державним нотаріусом відповідачу ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_3 за життя не отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, і таке її право на думку представника позивача Розторгуєвої В.Б. мало бути установлено лише у судовому порядку за зверненням її спадкоємців.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 28.10.2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вирішуючи питання про право особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта.

Як установлено судом ОСОБА_3 за життя була включена до Списку громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу ім.Карла Маркса Тростянецького району Сумської області, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю, виданий САПТЗТ ім.Карла Маркса серія СМ 000011.

Факт виготовлення і реєстрації Тростянецькою районною державною адміністрацією Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672 після смерті ОСОБА_3 не має правового значення, позаяк юридичним фактом з яким пов`язується набуття фізичною особою права на земельну частку (пай) є час включення (до чи після смерті) її до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, а не час виготовлення Сертифікату, який посвідчує вже набуте право особи на земельну частку (пай).

Посилання представника позивача Розторгуєвої В.Б. на положення статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в обґрунтування доводів про те , що право спадкоємців ОСОБА_3 на спірну земельну частку (пай), яка на думку представник позивача не стала за життя її власником, може бути установлено в судовому порядку - є помилковим.

Указаний Закон не застосовується до правовідносин, пов`язаних із набуттям ОСОБА_3 права на земельну частку пай, оскільки він був ухвалений і набув чинності після смерті ОСОБА_3 та після включення її до Списку, що додавався до Державного акту на право колективної власності на землю, виданий САПТЗТ ім.Карла Маркса серія СМ 000011, а також після оформлення Сертифікату серії СМ №0094672 на її ім`я.

Виходячи з положень Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95, який підлягає застосовуванню до спірних правовідносин, ОСОБА_3 набула за життя право на земельну частку (пай), яке посвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672, оскільки за життя була включена до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, виданий САПТЗТ ім.Карла Маркса серія СМ 000011, виданого на підставі рішення Буймерської сільської ради від 28.03.1995 № 10 та рішення Станівської сільської ради від 24.03.1995 року № 19 і зареєстрованого у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю на території Тростянецького району - 24.06.1995 року.

Відтак, оскільки Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0094672 є основним документом, що посвідчує таке право ОСОБА_3 , і він є дійсним до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок, суд дійшов висновку, що на підставі указаного Сертифікату державний нотаріус Воропай В.В. мав право видати спірне свідоцтво про право на спадщину за заповітом як на майнове право, що увійшло до складу спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Суд також не бере до уваги посилання представника позивача Розторгуєвої В.Б. в обґрунтування недійсності спірного свідоцтва про право на спадщину на те, що у заповіті, на підставі якого воно видано прізвище заповідача указано як ОСОБА_14 , а за іншими документами, у тому числі у свідоцтві про смерть прізвище діда відповідача ОСОБА_1 указане як ОСОБА_14 .

Доказів оспорення та визнання недійсним рішенням суду заповіту на ім`я ОСОБА_1 від 27.06.1997 року, посвідченого секретарем виконкому Буймерської сільської ради Тростянецького району Лукаш А.П., позивачем до суду не надано.

Написання прізвища заповідача у вказаному заповіті ОСОБА_14 замість ОСОБА_14 в умовах, коли всі інші відомості про його особу є правильними, не є в силу вимог статті 1301 ЦК України підставою для визнання спірного свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом, недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННМ №532075 від 18.12.2018 року, виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Воропаєм Валерієм Вікторовичем.

Оскільки основна позовна вимога ТОВ Буймерське господарство не підлягає задоволенню похідні від неї вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.02.2019 року та про визнання недійсними та скасування із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5925081200:00:005:0037 площею 2,591 га, 5925081200:00:005:0059 площею 0,5045 га, 5925081200:00:005:0123 площею 0,2641 га, 5925081200:00:005:0165 площею 0,1087 га. також задоволенню не підлягають, у тому числі виходячи з таких мотивів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Оскільки ОСОБА_1 набула у порядку спадкування право на земельну частку (пай), яка належала до невитребуваних, а тому для отримання статусу власника виділених в натурі на місцевості земельних ділянок та державної реєстрації права приватної власності Буймерська сільська рада відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ННМ №532075 від 18.12.2018 року ухвалила рішення від 22.02.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надану у власність .

Позивачем у позові не наведено жодних фактичних та правових підстав, які б свідчили про незаконність указаного оспорюваного рішення Буймерської сільської ради та не обґрунтовано порушення цим рішенням органу місцевого самоврядування ненормативного характеру (індивідуальної дії) прав та інтересів позивача.

Указаним рішенням сільської ради передано ОСОБА_1 крім земельної ділянки, право на оренду якої мав позива, у приватну власність ОСОБА_1 і земельні ділянки 5925081200:00:005:0059 площею 0,5045 га, 5925081200:00:005:0123 площею 0,2641 га, 5925081200:00:005:0165 площею 0,1087 га, право на оренду яких позивач не набув та не зареєстрував у встановленому законом порядку.

Позивач не обгрунтував жодним чином порушення його прав передачею у приватну власність ОСОБА_1 трьох указаних земельних ділянок, які не перебували у користуванні ТОВ "Буймерське господарство".

Судовий захист прав, свобод або інтересів можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав, яке має бути реальним, а не абстрактним.

За таких обставин, відсутні визначені статтею 21 ЦК України підстави для визнання незаконним та скасування рішення Буймерської сільської ради від 22.02.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надану у власність .

Досліджені судом копії матеріалів реєстраційних справи, сформовані за рішеннями державних реєстраторів Тростянецької міської ради Сумської області Манченко Ольги Олександрівни індексний номер 45801225 від 04.03.2019 року та ОСОБА_5 індексні номери 45807780 , 45807329 , 45806764 від 05.03.2019 року про державну реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 свідчать про те, що подані ОСОБА_1 на реєстрацію документи повністю відповідали вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Указаними державними реєстраторами згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень була встановлена відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність вже зареєстрованих прав приватної власності за іншими особами на указані ОСОБА_1 земельні ділянки.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для позбавлення прав ОСОБА_1 як власника на мирне володіння належним їй майном у спосіб, викладений у пунктах 1-3 позовних вимог, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Мотиви і висновки суду стосовно позовної вимоги № 4

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції на час укладення позивачем Договору оренди землі від 26.06.2018) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди.

Зважаючи на положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована у складі єдиного земельного масиву без визначення меж у натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців.

У пункті 8 Договору оренди землі між позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією, передбачено, що він укладений на період з 26 червня 2018 по 25 червня 2025 (7 років), або до моменту отримання власниками документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору.

Після набуття ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.2018 серії ННМ №532075 та рішення Буймерської сільської ради від 22.02.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надану у власність права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037, яке було зареєстровано 04.03.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк дії укладеного між позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією договору оренди землі від 26.06.2018 року закінчився, що в силу вимог статті 31 Закону України Про оренду землі є підставою для його припинення.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018, який набрав чинності 01.01.2019 стаття 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) була викладена у новій редакції, яка передбачає право передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не за рішенням районної державної адміністрації, а за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Як установлено судом, у зв`язку з набуттям з 01.01.2019 року Буймерською сільською радою повноважень щодо розпорядження нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок за заявою Буймерської сільської ради Тростянецького району, поданою головою сільської ради ОСОБА_12 21.11.2019 року, та на підставі рішенням Буймерської сільської ради Тростянецького району від 25.04.2019 року, Угоди про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 25.04.2019 державним реєстратором Тростянецької міської ради Манченко О.О. було здійснено державну реєстрацію припинення речового права оренди ТОВ Буймерське господарство стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис на підставі рішення від 26.11.2019 з індексним номером 49853688.

Допитаний як свідок директор ТОВ Буймерське господарство ОСОБА_6 повідомив, що офіційно Угоди про розірвання договору оренди землі від 26.06.2018 з відповідним листом не отримував, лише з чимось до нього підходила ОСОБА_1 , міг підписати, тому що йому могли підсунути на підпис, точно не пам`ятає, підпис, який стоїть в угоді про розірвання договору від 25.04.2019 схожий на його, але на підпису немає печатки товариства.

Указані показання не спростовують презумпцію дійсності Угоди про розірвання договору оренди землі (договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 25.04.2019 року, яка пройшла державну реєстрацію і не визнана рішенням суду недійсною.

Отже, станом на момент державної реєстрації рішенням приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Юрія Вікторовича від 06.12.2019, індексний номер 50062375 за ТОВ Пролісок речового права оренди стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037 на підставі укладеного відповідачами у справі ОСОБА_1 та ТОВ Пролісок договору оренди землі від 04.07.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже було внесено відповідний запис про припинення речового права оренди ТОВ Буймерське господарство стосовно указаної земельної ділянки, право приватної власності на яку набула ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права . За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанова Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 910/1891/14).

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

З огляду на викладене, оскільки право оренди позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 5925081200:00:005:0037 припинилось із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Манченко О.О. у листопаді 2019 року відповідного запису, тому відсутні передумови та матеріальні підстави для захисту прав позивача на користування указаною земельною ділянку шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, підписаного 04.07.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Пролісок" та скасування рішення приватного нотаріуса Лебединського міського нотаріального округу Сумської області Фурдилова Юрія Вікторовича від 06.12.2019, індексний номер 50062375 про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Пролісок".

Доводи представників позивача стосовно наявності у ТОВ Буймерське господарство переважного права на укладення згідно з пунктом 8 Договору оренди землі між позивачем та Тростянецькою районною державною адміністрацією від 26.06.2018 договору на новий строк, судом відхиляються як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні цих положень Договору та вимог статті 33 Закону України Про оренди , які регулюють у контексті цієї справи відносини між позивачем та первісним орендодавцем - Тростянецькою районною державною адміністрацією, права якої з 01.01.2019 перейшли до Бумерської сільської ради, а не із ОСОБА_1 , набуття право власності якою на невитребувану земельну ділянку припинило дію указаного договору.

Позивач, укладаючи договір оренди невитребуваної земельної ділянки, мав розуміти, що строк користування нею, виходячи з вимог статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , обмежується моментом отримання їх власниками документів про право власності на такі земельні ділянки.

При цьому власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша-друга статті 319 ЦК України).

Отже, позов ТОВ Буймерське господарство не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 133 ЦПК України).

Оскільки позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, не підлягають компенсації.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Василець С.О. просив суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача Василець С.О. в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав копію договору про надання правової допомоги в цивільній справі від 27.04.2020 року, ордера на надання правової допомоги адвокатом Василець С.О. від 27.04.2020 року, свідоцтва про право Василець С.О. на заняття адвокатською діяльністю (а.с.97-100 том 1), Акт прийняття наданих послуг від 23.09.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера від 23.09.2020 року на суму 7000 грн., розрахунок витрат на правову допомогу.

Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 7000 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат та доводів про їх неспівмірність зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову стороною позивача не заявлено.

За таких обставин, оскільки позов задоволенню не підлягає, понесені ОСОБА_1 у цій справі витрати, пов`язані із розглядом справи покладаються на позивача.

Інші учасники справи доказів понесення судових витрат не подали.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство про визнання недійсним свідоцтва про права на спадщину за заповітом, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування реєстрації права приватної власності на земельні ділянки - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Буймерське господарство (адреса: вул.Центральна, 35 у с.Буймер Тростянецького району Сумської області, код 34573589) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 05.11.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко