Постанова

від 02.11.2020 по справі 391/407/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 391/407/20

провадження № 22-ц/4809/1344/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Савченко О.В. ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Компаніївського районного нотаріального округу - Солодова Людмила Анатоліївна

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Червонописького В.С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У липні 2020 року ФГ Савченко О.В. , в особі голови господарства Савченко Оксани Василівни, звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій зазначало, що має намір подати до Компаніївського районного суду Кіровоградської області позовну заяву до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи - приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Солодової Людмили Анатоліївни про визнання недійсними договору міни (обміну) земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0161 та 3522883800:02:001:0179 від 09.12.2019 та договору міни (обміну) земельних ділянок з кадастровими номерами 3522881400:02:000:0162 та 3522883800:02:001:0209 від 19.12.2019 укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Солодовою Л.А.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала , що відповідно до договору оренди землі від 01.07.2006 між ФГ Савченко О.В. та ОСОБА_3 , остання передала ФГ Савченко О.В. земельну ділянку розташовану на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, площею 7,51 га згідно Державного акту на право приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років на умовах передбачених договором.

Відповідно до договору оренди землі від 01.07.2006 між ФГ Савченко О.В. та ОСОБА_4 , останній передав ФГ Савченко О.В. земельну ділянку розташовану на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, площею 7,31 га згідно Державного акту на право приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років на умовах передбачених договором.

За додатковими угодами від 01.10.2010 до договорів оренди землі від 01.07.2006, укладеними між ФГ Савченко О.В. та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , земельна ділянка площею 7,31га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та земельна ділянки площею 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, передана в оренду ФГ Савченко О.В. строком на 10 років.

Зазначає, що вона як Орендар в особі ФГ Савченко О.В. належним чином виконувала умови договору. Однак в силу обставин, власник земельних ділянок змінився, в зв`язку зі смертю власників - спадкоємцем майна (земельних ділянок 7,31 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162) є донька ОСОБА_2 , з якою 06.12.2019 між ФГ було укладено договори оренди успадкованих земельних ділянок строком до 2031 року.

Станом на сьогоднішній день Договори оренди землі достроково не припинені і не визнані судом недійсними, однак 19.12.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не повідомляючи про наявність вже існуючого та діючого договору оренди, уклали договір міни (обміну) земельних ділянок кадастровий номер 3522881400:02:000:0162 (на 3522883800:02:000:0209) та кадастровий номер 3522881400:02:000:0161.

ОСОБА_5 вважає, що її право порушено, оскільки зміна в односторонньому порядку орендодавця не передбачена умовами договору та суперечить чинному законодавству, в зв`язку з чим просить задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме:

-заборонити ОСОБА_1 , особисто чи через інших осіб, на підставі правочину або іншим способом вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав щодо земельної ділянки площею 7,31 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та земельної ділянки площею 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Гарманівська сільська рада , за межами населеного пункту, - до закінчення розгляду судом цивільної справи (набрання рішенням суду законної сили, закриття провадження у справі);

-заборонити ОСОБА_1 , обробіток (втому числі, але не виключно посів, оранку, культивацію, рекультивацію, збирання врожаю та інші дії щодо знищення посів чи заволодіння врожаю з них) земельної ділянки площею 7,31 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та земельної ділянки площею 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Гарманівська сільська рада, за межами населеного пункту, - до закінчення розгляду судом цивільної справи (набрання рішенням суду законної сили, закриття провадження у справі).

Короткий зміст ухвали суду

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 29 липня 2020 року заяву Фермерського господарства Савченко О.В. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії до подання позовної заяви задоволено .

Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку що постановлена з порушенням вимог ст.ст. 149, 150, 151 ЦПК України та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що заявником ФГ Савченко О.В. не надано до суду доказів на підтвердження того, що зміна власника спірних земельних ділянок порушує його права та охоронювані законом інтереси та не виклав доводи, з яких вбачається можливість порушення прав сторони. Вирішення питання про забезпечення позову здійснюється для убезпечення створення негативних умов при виконанні судового рішення.

На думку ОСОБА_1 , посилання заявника ФГ Савченко О.В. щодо неповідомлення його про укладення договору міни спірних земельних ділянок не є тією істотною обставиною, наявність саме якої є підставою для забезпечення позову, оскільки можливого порушення прав заявника ФГ Савченко О.В. не підтверджує.

Вважає, що доводи заяви про забезпечення позову не є достатніми, в розумінні вимог закону, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а не простий виклад фактичних обставин.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

05.10.2020 до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява ФГ Савченко О.В. , в якій ОСОБА_5 просить визнати дії ОСОБА_1 як зловживання процесуальними правами, залишити без розгляду або повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року у справі № 391/407/20.

Заява мотивована тим, що як стало відомо ФГ Савченко О.В. з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи № 391/455/20, задоволено клопотання ОСОБА_1 та постановлено ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2020 року, якою заходи вжиті ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року у справі № 391/407/20 повністю скасовані.

Звертає увагу суду, що ФГ Савченко О.В. ухвала Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2020 року у справі № 391/455/20 (провадження № 2-з/391/6/20), в апеляційному порядку, не оскаржувалась.

Таким чином, станом на день постановления ухвали апеляційним судом про відкриття апеляційного провадження (21 вересня 2020 року), ОСОБА_1 достовірно знав про те, що оскаржувана ним ухвала суду першої інстанції від 04 серпня 2020 року у справі № 391/407/20, за його ж клопотанням, є скасованою (тобто нечинною), про даний факт апелянт суд апеляційної інстанції не повідомив, і наполягає на розгляді його апеляційної скарги про її скасування вдруге.

Зазначає, що з огляду на викладене вище, вбачається, що апеляційна скарга є очевидно незаконною та вважає, такі дії ОСОБА_1 можна трактувати, як зловживання процесуальними правами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник ФГ Савченко О.В. просив її відхилити та залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст .ст. 128-131 ЦПК України .

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року задоволена заява ФГ Савченко О.В. про забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: заборонено ОСОБА_1 особисто чи через інших осіб, на підставі правочину або іншим способом вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав щодо земельної ділянки площею 7,31 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та земельної ділянки площею 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Гарманівська сільська рада, за межами населеного пункту, - до закінчення розгляду судом цивільної справи (набрання рішенням суду законної сили, закриття провадження у справі); заборонено ОСОБА_1 обробіток (втому числі, але не виключно: посів, оранку, культивацію, рекультивацію, збирання врожаю та інші дії щодо знищення посів чи заволодіння врожаю з них) земельної ділянки площею 7,31 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0161 та земельної ділянки площею 7,51 га кадастровий номер 3522881400:02:000:0162, які розташовані за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, Гарманівська сільська рада, за межами населеного пункту, - до закінчення розгляду судом цивільної справи (набрання рішенням суду законної сили, закриття провадження у справі) (а.с. 63-65).

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 149 , 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А у пункті 4 даної постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з вимог заяви, заявник просив заборонити ОСОБА_1 вчиняти певні дії пов`язані з державною реєстрацією прав щодо земельних ділянок та їх обробіток (в тому числі, але не виключно посів, оранку, культивацію, рекультивацію, збирання врожаю та інші дії щодо знищення посів чи заволодіння врожаю з них) .

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, подана заява не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте, в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість припущень заявника про те що, невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, змісту позовних вимог та помилково дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та дійшов до передчасного висновку про задоволення вказаної заяви.

Щодо доводів викладених в заяві ФГ Савченко О.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , про те, що оскаржувана ухвала є скасованою (нечинною), слід зазначити, що нормами ст. 158 ЦПК України надана можливість суду, який розглядає справу, скасувати саме заходи забезпечення позову, а не ухвалу, якою ці заходи вжиті.

Отже, скасування судового рішення, зокрема, ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, можливо лише в порядку зазначеному цивільно-процесуальним законодавством.

Щодо клопотання ОСОБА_5 з приводу визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та про обов?язок суду вжити заходи визначені ЦПК, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних дій, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

Разом з тим, заявлене клопотання не свідчить про наявність підстав, за яких апеляційний суд у порядку статті 44 ЦПК України має право залишити без розгляду або повернути скаргу.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 382 , 384 ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року задовольнити.

Ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2020 року про забезпечення позову скасувати.

У задоволенні заяви Фермерського господарства Савченко О.В. про забезпечення позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко