Постанова

від 04.11.2020 по справі 394/194/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 394/194/20

провадження № 22-ц/4809/1342/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Торговицька сільська рада Новоархангельського району, Кіровоградської області;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2020 року, у складі судді Запорожця О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Торговицької сільської ради Новоархангельського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У позові зазначав, що 05.03.2020 відповідач повідомила його про існування заповіту від імені ОСОБА_3 від 22.06.2000 за №143, посвідчений Торговицькою сільською радою, в якому він вказаний спадкоємцем та порекомендувала звернутися щодо оформлення спадкового майна.

Після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка була його бабусею залишилася земельна ділянка площею 3,98 га на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №009554, виданого Торговицькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 30 грудня 2001 року.

Зазначав, що 17.03.2020 він звернувся до державного нотаріуса Новоархангельського районної нотаріальної контори Іванової Н.К. з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Проте, у нотаріальній конторі він дізнався, що після її смерті Новоархангельською районною нотаріальною конторою 09.03.2004 була заведена спадкова справа № 48. Заява про прийняття спадщини надійшла від імені його матері - ОСОБА_4 , заяви про відмову від прийняття спадщини не надходили. Після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не відкривалася, заяви про прийняття спадщини та заяви про відмову від прийняття спадщини не надходили.

Позивач вказує, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.03.2020 №90/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 3,98 га, розташованої на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, яка їй належала згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-КР № 009554, виданого Торговицькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 30 грудня 2001 року, яка належала ОСОБА_3 .

Крім цього, вказував, що зі змісту постанови він дізнався про існування заповіту від імені ОСОБА_4 , який мав місце і посвідчувався Торговицькою сільською радою Новоархангельського району Кіровоградської області 12.11.2002 за реєстром № 218.

Звертає увагу суду, що він не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування спадкового майна та заповіт його бабусі ОСОБА_3 , а також був юридично не обізнаний щодо наявності спадкового майна, строку та порядку прийняття спадщини, документів на спадкове майно. Вважає, причини встановленого шестимісячного пропуску строку поважними та просить суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання до державного нотаріусу Новоархангельської районної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як необізнаність особи про наявність спадкового майна, необізнаність щодо порядку прийняття спадщини, його строків, а також відсутність документів на спадкове майно, не можуть бути визнані поважними. Незнання про наявність заповіту суд також не визнав поважною причиною, так як заповіт, яким заповідалось майно позивачу скасовано в розумінні ч. 2 ст. 1254 ЦК України, оскільки майно було заповідано іншій особі.

Крім того суд окремо звернув увагу, що на позивача покладено обов`язок на доведення перед судом всіх обставин по справі зокрема до цього відноситься зазначення про наявність або відсутність спадкоємців по смерті ОСОБА_4 , якій померла ОСОБА_3 заповіла належне їй майно.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, позивач, через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що для отримання спадщини не міг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування спадкового майна та заповіту, а тому вважає, що причини пропуску встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини є поважними.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що він є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , оскільки земельна ділянка, яка входить до спадкового майна є її приватною власністю і спадкувати її можуть тільки ті спадкоємці, котрі залишилися на час подання позову.

Крім цього, Торговицька сільська рада подавала до суду першої інстанції заяву про визнання позову та просила суд задовольнити позовні вимоги. Суд у своєму рішення даний факт не відобразив, тим самим порушив вимоги ч.4 ст.206 ЦПК України, якою передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Позивач вважає, що суд першої інстанції виніс рішення, яке порушує його права та інтереси, тим самим порушив норми матеріального і процесуального права, не дослідивши всі обставини справи.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області померла ОСОБА_3 (а.с.7 ) .

З листа Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області від 05.03.2020 №133 вбачається, що під час проведення інвентаризації архівних документів було виявлено заповіт, посвідчений Торговицькою сільською радою від імені ОСОБА_3 22.06.2000 за № 143. У даному заповіті позивача вказано спадкоємцем. Рекомендовано звернутися до компетентних органів щодо оформлення спадкового майна (а.с.8).

22.06.2000 Торговицькою сільською радою було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , яка належний їй сертифікат на право на землю (пай) серії КР № 0162910 виданий на підставі рішення Новоархангельської районної державної адміністрації від 06.02.1997 №20-р КСП Колос с. Торговиця, розміром земельної частки (паю) 4,71 га, який становить вісімнадцять тисяч триста тринадцять грн заповіла ОСОБА_1 (а.с.13).

12.11.2002 Торговицькою сільською радою було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , яка належну їй земельну ділянку площею 3,98 га заповіла ОСОБА_4 (а.с.12).

За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка загальною площею 3,98 га, кадастровий номер 3523687700:02:000:0197, яка розташована на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (світлокопія державного акту серії І-КР № 009554).

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області померла ОСОБА_4 (світлокопія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ).

З довідки Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області №537 від 04.06.2020 вбачається, що земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як розташована на території Торговицької сільської ради площею 3,98 га, номер ділянки № НОМЕР_2 в межах згідно з планом, на підставі державного акта на землю І-КР 009554 переданої Торговицькою сільською радою 30 грудня 2001 року у власність ОСОБА_3 , має кадастровий номер 3523687700:02:000:9593.

Державний нотаріус відмовила позивачеві у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Від Торговицької сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особам додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 629/1886/18 (провадження № 61-11600св19), від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2000 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 належний їй сертифікат на право на землю (пай) серії КР № 0162910 виданий на підставі рішення Новоархангельської районної державної адміністрації від 06.02.1997 №20-р КСП Колос с. Торговиця, розміром земельної частки (паю) 4,71 га.

12.11.2002 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 3,98 га.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно частини другої-шостої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо

застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18) зазначено, що при складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх конкуренція , оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини .

У справі, яка переглядається, перший заповіт від 22.06.2000 стосувався права на землю (пай) розміром 4,71 га умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату серії КР № 0162910.

Другий заповіт від 12.11.2002 стосувався вже земельної ділянки площею 3,98 га, отриманої спадкодавцем згідно згаданого сертифікату серії КР № 0162910.

Таким чином, предметом спадкування є той самий об`єкт - земельна ділянка площею 3,98 га.

Відтак, заповіт від 12.11.2002 скасував заповіт від 22.06.2000 у зв`язку з чим позивач не є спадкоємцем за заповітом.

Тому, у задоволенні позову потрібно відмовити не з причин відсутності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем за заповітом і тому не може ставити питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини рішення суду в редакції цієї постанови, з підстав передбачених ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко