Постанова

від 03.11.2020 по справі 525/1385/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1385/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1759/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

головуючого судді : Одринської Т.В.

суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П

за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , директора ТОВ "Консалтинг - Агрогруп" Ісаєнка О.М.

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 травня 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Рокитянської сільської ради Великобагачанського р-ну Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка належала померлому на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 012605.

Ця земельна ділянка була надана ОСОБА_5 у 1997 році для ведення фермерського господарства, в подальшому він створив Селянське (фермерське) господарство С.Г.М. (далі - СФГ С.Г.М. ), яке зареєстроване розпорядженням голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області від 23 грудня 1997 року, ОСОБА_5 був його єдиним засновником та головою цього господарства.

Позивачі вказують, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги за законом та отримали свідоцтва про право на спадщину на частину майна, яке належало батьку на час смерті.

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом на майнове право - право постійного користування спірною земельною ділянкою, однак нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування на земельну ділянку їм було відмовлено у зв`язку з тим, що право постійного користування землею (без укладення договору оренди) не входить до складу спадщини.

Позивачі вважають, що нотаріус безпідставно відмовив у задоволенні їхньої заяви, тому звернулися до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уточнивши свої позовні вимоги, просили визнати за кожним з них у порядку спадкування за законом право постійного користування по 1/2 частині земельної ділянки площею 37,55 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 012605, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 травня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області, про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом, право постійного користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 37,55 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року, в межах земельної ділянки яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 012605, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39.

Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом, право постійного користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 37,55 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року, в межах земельної ділянки яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 012605, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 червня 2020 року та додатковим рішенням цього ж суду від 06 серпня 2020 року, стягнуто з Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу з кожного по 1600 грн.

Стягнуто з Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу з кожного по 2100 грн

Стягнуто з Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 , з кожного по 627,60 грн судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Стягнуто з Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_2 , з кожного по 627,60 грн судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Стягнуто із Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області на користь позивача ОСОБА_2 з кожного по 627 (шістсот двадцять сім) гривень 60 копійок (275,60+352) судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Не погодившись з заочним рішенням суду його у апеляційному порядку оскаржили ТОВ Консалтинг-агрогруп , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У доводах апеляційних скарг ТОВ Консалтинг-агрогруп та ОСОБА_3 посилаються на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, судом не враховано, що на момент винесення рішення із земельної ділянки площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вже було виділено три земельні ділянки (паї) загальною площею 11.55 га та видано відповідно три державні акти на право приватної власності на землю. Також, посилаються на порушення судом норм матеріального права.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 також посилається на порушення судом норм процесаульного права, а саме вказує, що судом порушено принцип змагальності сторін, оскільки не було залучено до участі у справі власників інших земельних ділянок, що були надані із земель спірної ділянки.

Просять рішення місцевого суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі наводить доводи, аналогічні доводам апеляційних скарг ТОВ Консалтинг-агрогруп та ОСОБА_3 , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Просить рішення місцевого суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_5 (батькові позивачів по справі) згідно з рішенням 12 сесії 22 скликання Великобагачанської районної ради народних депутатів Полтавської області від 18 березня 1997 року надано земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Рокитянської сільської ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серія 012605 від 03 вересня 1997 року, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39, ОСОБА_5 належало право постійного користування земельною ділянкою площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі розпорядження голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області від 23 грудня 1997 року № 335 зареєстровано СФГ С.Г.М. , головою господарства був ОСОБА_5 , який проживав у с. РокитаВеликобагачанського району Полтавської області. Вказаним розпорядженням голови Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області зареєстровано статут СФГ С.Г.М. , який підписаний головою цього господарства ОСОБА_5 (а.с. 14 т. 1)

Встановлено, що з 09 січня 1998 року ОСОБА_5 , приступив до виконання обов`язків голови СФГ С.Г.М. . (а.с. 19 т. 1)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

Сини померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у встановленому порядку прийняли спадщину після смерті батька та отримали ряд свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с. 57 зворот, 58-61 т. 1)

Постановою Державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори Полтавської області Кириченко Т.М. від 19 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі їм свідоцтва про право на спадщину на майнове право - право постійного користування земельною ділянкою після померлого ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що право постійного користування землею (без укладення договору про право користування земельною ділянкою) припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Встановлено, що відповідно до нової редакції Статуту СФГ С.Г.М. за 2014 рік та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 26 вересня 2016 року вказане господарство розташоване у с. Рокита Великобагачанського району Полтавської області, його засновниками є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ; головою цього господарства є ОСОБА_1 (а.с. 20-29 т. 1)

Сторонами у справі не заперечується, що спірна земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, будь-яких договорів про право користування спірною земельною ділянкою або оренди з власником землі на час смерті спадкодавця не укладалося.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , останній, як голова СФГ С.Г.М. використовував земельну ділянку площею 37,55 га в межах земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 012605, виданого Великобагачанською районною радою народних депутатів Полтавської області 03 вересня 1997 року. Місцевий суд прийшов до висновку, що беззаперечних доказів, того що земельна ділянка, яка знаходиться на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області розміщена в межах земельної ділянки належної третій особі ОСОБА_3 не має.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 131 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частинами третіми цих статей.

Разом з тим, у статті 23 Закону України Про фермерське господарство визначено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Вищевикладені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року при перегляді даної справи (т. 3 а.с. 151-156), проте при новому розгляді, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Окрім того, відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року № 6-2329цс16 та від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15.

У справі встановлено, що ОСОБА_5 , як голова СФГ С.Г.М. , не укладав із державою, як власником спірної земельної ділянки договір, що передбачав би можливість передання у порядку спадкування права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітезвис).

З матеріалів справи слідує, що за життя ОСОБА_5 , зі спірної земельної ділянки було виділено частину земельної ділянки та передано у власність спадкодавцю, на яку позивачі отримали державні акти про право власності на земельну ділянку.

Вирішуючи питання про визнання за позивачами права постійного користування на спірну земельну ділянку, суд не спростував належними та допустимими доказами доводи третьої особи ОСОБА_7 , що станом на час реалізації позивачами права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , частина цієї земельної ділянки передана у власність іншим особам.

ОСОБА_7 , на підставі наказу № 4893-СГ, видано Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 19 травня 2017 року, є власником земельної ділянки, площею 2 га кадастровий № 5320284700:00:003:0168, яка входить до складу спірної земельної ділянки.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_7 , не доведено належними доказами, що належна йому на праві власності земельна ділянка, знаходиться в межах спірної земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів у кадастровому кварталі 5320284700:00:003, з викопіювання із загального доступного ресурсу Публічна кадастрова карта України слідує, що земельна ділянка з кадастровим № 5320284700:00:003:0168, розташована в межах спірної ділянки.

При новому розгляді справи суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи ОСОБА_7 , про порушення його права, як власника земельної ділянки, не звернув уваги на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ТОВ Консалтинг-агрогруп вказало, що є особою, яка не приймала участі у розгляді справі, але вважає, що ухваленим судовим рішенням порушено його права, як орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 5320284700:00:003:0168, яка належить ОСОБА_3 .. Вказані, обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції (т. 5 а.с. 8-17), а отже оскаржуване судове рішення впливає на його права, як орендаря частини спірної земельної ділянки.

Окрім того, рішення суду першої інстанції, оскаржив ОСОБА_4 , вказаши, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5320284700:00:003:0154, яка передана в оренду ТОВ Консалтинг-агрогруп . Право власності на вказану земельну ділянку він набув на підставі наказу № 4572-СГ, видано Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 05 травня 2017 року. З наданих апелянтом доказів, в сукупності з матеріалами справи, встановлено, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка, входить до складу спірної земельної ділянки.

При розгляді даного спору, позивачам було достовірно відомо, що на підставі виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказів, спірні земельні ділянки з кадастрового кварталу 5320284700:00:003, були передані у власність по 2,0 га кожному, іншим особам (т. 5 а.с. 43-55).

Виходячи із положень, передбачених ст. ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, а також уточнюючи свої позовні вимоги, позивачами в якості відповідача залучено лише Рокитянську сільську раду Великобагачанського району Полтавської області та Великобагачанської районної ради Полтавської області, проте не залучено до участі у справі власників інших земельних ділянок, що були надані із земель спірної ділянки.

Апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду не має процесуального права залучати до участі у справі осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційних скарг є обґрунтованими, тому апеляційні скарги слід задовольнити.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення в якості співвідповідачів власників інших земельних ділянок, що були надані із земель спірної ділянки.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням ноговгого про відмову в задоволенні позову, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинг-агрогруп необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги по 352 грн. з кожного; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що підлягав до сплати за апеляційними ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 704 грн. з кожного.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374 , п.4 ч.1 ст. 376 , 381 , 382 ЦПК України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , директора ТОВ "Консалтинг - Агрогруп" Ісаєнка О.М. - задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 травня 2020 року - скасувати, ухвалити в нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, Великобагачанської районної ради Полтавської області, за участі третіх осіб, які не заявляют самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкуванняві - відмовити.

Додаткове рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 червня 2020 року - скасувати

Додаткове рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2020 року - скасувати

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинг-агрогруп судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги по 352 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що підлягав до сплати за апеляційними ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 704 грн. з кожного

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2020р.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: Г.Л. Карпушин

В.П.Пікуль