Постанова

від 03.11.2020 по справі 751/5366/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 листопада 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/5366/19

Головуючий у першій інстанції - Цибенко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/788/20

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головучої-судді Бобрової І.О.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

за участю секретарів - Бивалькевич Т.В., Зіньковець О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Комунальний позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ ;

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ Прокопович Геннадій Володимирович,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

місце постановлення рішення судом першої інстанції - м. Чернігів,

дата складання повного тексту рішення суду - 10 березня 2020 року,

У С Т А Н О В И В:

30 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КПНЗ Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу Юність (надалі - КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність") про визнання незаконними та скасування наказів № 48-К від 19.07.2019 та № 49-К від 22.07.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн (а.с.1-8 т.1).

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся ще з одним позовом до КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність", в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ директора від 27.08.2019 № 56-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ № 57-К від 27.08.2019 про звільнення з роботи, поновити його на посаді тренера-викладача та стягнути з відповідача середній заробіток за вимушений прогул, починаючи з 27.08.2019 по день винесення рішення судом. 05.11.2019, після уточнення позовних вимог (а.с.74-75 т.2), станом на 06.11.2019 середній заробіток за час вимушеного прогулу за підрахунками позивача склав 17 858 грн 48 коп. Крім того позивач просив стягнути грошові кошти у відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн (а.с.182-189 т.1).

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.10.2019 справи об`єднані в одне провадження (а.с.216 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.08.2001 наказом відповідача №13 ОСОБА_1 прийнято на посаду тренера-викладача. 01.10.2018 його було звільнено на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11.03.2019 у задоволенні позову про поновлення на роботі відмовлено. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2019 зазначене рішення суду скасовано, поновлено ОСОБА_1 на роботі з виплатою грошової компенсації за вимушений прогул та моральну шкоду. Наказом відповідача №36-К від 12.06.2019 ОСОБА_1 поновлено на роботі. Позивач вважає, що він до роботи допущений не був, керівник продовжує переслідувати його, намагаючись звільнити. Так, наказом №48-К від 19.07.2019 позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 01.07.2019). Наказом від 22.07.2019 №49-К оголошено догану по факту порушення трудової дисципліни 02.07.2019 за недотримання етичних норм поведінки в школі, які не відповідають суспільному статусу педагога.

Позивач зазначає, що з посадовими обов`язками, на які посилається відповідач в наказі №49-К від 22.07.2019, його взагалі не ознайомили. Жодних пояснень у позивача не відбиралось, а проведення службового розслідування відбувалось під час перебування позивача у відпустці. Акти службового розслідування не можуть правильно відображати обставини, що входять в предмет доказування, оскільки складені підлеглими керівника школи.

Незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності 12.06.2019 та 19.07.2019, порушення прав та гарантій призвело до моральних страждань, які позивач оцінив в грошовому виразі в розмірі 50 000 грн.

Наказом №56-К від 27.08.2019 позивачу оголошена догана за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 24.07.2019). В цей же день його ознайомлено з наказом №57-К про звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, п.3 ст.40 КЗпП України (відсутність на робочому місці 25.07.2019).

Незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, незаконне повторне звільнення з роботи, довготривале незаконне переслідування з боку керівника призвело до моральних страждань, які позивач оцінив (за другою позовною заявою від 25.09.2019) в 50 000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ № 49-К від 22.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Стягнуто з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за № 48-К від 19.07.2019 року та №56-К від 27.08.2019, наказу про звільнення за №57-К від 27.08.2019, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просив скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обумовлена тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи. Судом не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та не взято до уваги всі докази у справі. Факти, які мають важливе значення для справи підтверджено відповідачем недостовірними доказами. При прийнятті рішення судом були порушені норми матеріального права, а саме: ст.43 Конституції України, п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, статті 21, 31, 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, а також норми процесуального права, а саме: статті 10, 12, 76-82, 89, 263, 264 ЦПК України.

Вказував, що на виконання судового рішення про поновлення його на роботі, відповідач видав лише наказ про поновлення на попередній посаді, не надавши групу дітей для проведення навчально-тренувальної і виховної роботи. Не було визначено йому розкладу занять. Посилався на те, що ні 12.06.2019, а ні 13.06.2019 його ніхто не знайомив його з наказом № 9-АГ від 12.06.2019 про затвердження розкладу робочого дня тренерського складу, тобто фактично постанова Чернігівського апеляційного суду виконана відповідачем не була, і тільки 02.07.2019 позивача ознайомлено з наказом про встановлення посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за спеціалізацією з розрахунку 34 години на тиждень.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку не було, а оголошення доган не мало законного підґрунтя і є наслідком неприязних відносин з керівництвом, а тому висновок суду про відмову у визнанні незаконними та скасування наказів про оголошення йому доган наказами від 19.07.2019 №48-к та від 27.08.2019 №56-К є помилковим.

Вказував, що він 01.07.2019 був відсутній на роботі за станом здоров`я деякий час, що підтверджується документом медичного дослідження Чернігівського обласного фіздиспансера та свідчить про наявність поважної причини неявки на роботу в зазначений час. Відповідно до висновку Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №459/2618/17 відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи. Проте судом не взято до уваги висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Оскільки після поновлення на роботі позивачу не було надано груп та не визначено розкладу занять, саме з вини відповідача виник простій в його роботі. У період простою працівник може не виходити на роботу, але повинен одержувати заробітну плату.

На письмове звернення позивача до керівника відповідача тільки 03.07.2019 позивача було ознайомлено з розкладом робочого дня тренерського складу, а не тренера-викладача.

Скаржник зазначає, що акт про його відсутність на роботі з 11.00 год. до 13.00 год. від 01.07.2019 є неналежним доказом, оскільки він підписаний ОСОБА_2 , який не приймав участі у його складанні.

Зазначав, що накази №56-к від 27.08.2019, №57-к від 27.08.2019, які були йому оголошені за порушення трудової дисципліни, а саме у зв`язку з відсутністю на роботі 24.07.2019 та 25.07.2019, є незаконними. 24.07.2019 він був присутній в місці розташування спортивної школи, і тільки з 11 год. 30 хв. до 12 год. 10 хв., покинув територію для звернення із заявою до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, після цього у зв`язку із нездужанням він звернувся за медичною допомогою про що свідчить медична довідка, яка є в матеріалах справи. Суд першої інстанції в порушення ст. 89 ЦПК України на зазначений доказ не звернув уваги. Крім того, вказував, що 25.07.2019 він також був на роботі та знаходився в межах стадіону і приміщення школи, виходив з 15 год. 05 хв. і до 16 год. 00 хв. до управління освіти, і двічі кожного разу в межах 20 хв., у зв`язку із незадовільним станом здоров`я ходив до аптеки для вимірювання тиску та придбання пігулок.

Вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани за наказом №56-к від 27.08.2019 та дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за наказом №57-к від 27.08.2019 було покладено на нього в порушення ст. 148 КЗпП України, оскільки виявлення проступку відбулося 24.07.2019 та 25.07.2019, а дисциплінарні стягнення були застосовані лише 27.08.2019, тобто після спливу одного місяця з дня його виявлення.

На думку скаржника, суд однобічно та формально підійшов до предмету судового розгляду, кола фактів, які необхідно доказати в справі і за відсутності належних доказів прийшов до необґрунтованого висновку про підставність звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність" просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідач вважає, що у разі поновлення на роботі працівника за рішенням суду новий трудовий договір з ним не укладається, а тільки скасовується факт звільнення. Відповідно, на власника підприємства не покладається обов`язку щодо повторного виконання вимог ст.29 КЗпП України.

З наказом №9-АГ від 12.06.2019 Про затвердження розкладу робочого дня тренерського складу позивач з невідомих причин відмовився ознайомлюватися та засвідчувати цей факт власним підписом, про що складений відповідний акт. Лише 03.07.2019 ОСОБА_1 залишив свій підпис під цим наказом.

Позивач не надав жодного доказу своїх можливих звернень після 12.06.2019 до роботодавця щодо необхідності позапланового затвердження останнім списку групи вихованців, з якими ОСОБА_1 мав намір негайно розпочати роботу або щодо перерозподілу навантаження інших тренерів-викладачів спортивної школи та перезакріплення певної групи вихованців школи за позивачем замість її попередніх тренерів.

Також позивач не звертався до суду в порядку ст.435 ЦПК України із заявою про встановлення способу або порядку виконання постанови Чернігівського апеляційного суду, яку він вважав не виконаною належним чином в частині поновлення на роботі. Ним не вжито інших передбачених законом заходів щодо захисту своїх трудових прав, які вважав порушеними.

Позивач був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що засвідчив своїм підписом.

01.07.2019 ОСОБА_1 допустив прогул: був відсутній як безпосередньо на власному робочому місці так і у приміщенні/на території СДЮШОР без жодної поважної причини. Про погіршення свого стану здоров`я не інформував, за отриманням медичної допомоги до штатного медичного працівника не звертався, про необхідність проходження медичного обстеження поза межами навчального закладу не попереджав. Листка непрацездатності чи медичної довідки ним не надано. Крім того, закладу Чернігівський обласний фіздиспансер у м.Чернігові не існує з 2001 року.

Щодо простою протягом червня-серпня 2019 року, то позивач ніколи не попереджав про такий простій у своїй роботі, не висловлював жодних претензій щодо можливих порушень його прав у сфері оплати праці, ніколи не звертався до суду з приводу стягнення з відповідача заробітної плати.

Щодо відсутності на робочому місці 24 та 25 липня 2019 року, то жодних доказів об`єктивної неможливості перебування на роботі та тимчасової неможливості виконання трудових обов`язків внаслідок погіршення стану здоров`я у вказані дні позивачем не наведено, так само, як і причин відсутності його звернення за отриманням первинної медичної допомоги. Крім того відсутні докази того, що стан здоров`я позивача у вказані дні не дозволяв йому перебувати на роботі. Візити позивача до управління освіти і науки Чернігівської ОДА викликані його власною ініціативою та виключно його особистими уявленнями щодо порядку врегулювання тих обставин, які його не влаштовували, а тому їх не можна вважати поважними причинами відсутності на робочому місці у вказані дні.

Відповідачем були дотримані приписи статей 147 - 149 КЗпП України.

Строк для накладення дисциплінарних стягнень на підставі наказу №56-к від 27.08.2019 та наказу №57-к від 27.08.2019 не пропущений, оскільки у зазначений місячний строк не включається час звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. ОСОБА_1 5-8 серпня 2019 року та 19-24 серпня 2019 року увільнений від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; 12-15 серпня 2019 року перебував у щорічній відпустці. Норми ч.5 ст.241-1 КЗпП України дотримані.

Судом першої інстанції надано оцінку всім дослідженим доказам у справі та постановлене законне і обґрунтоване рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов до такого висновку.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу КПНЗ СДЮШОР ЮНІСТЬ № 49-К від 22.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не оскаржується, тому, відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Приписами статті 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає .

Судом встановлено, що наказом Чернігівської обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу Юність №13 від 31.08.2001 ОСОБА_1 прийнято на посаду тренера-викладача (а.с.20 т.2).

Наказом директора КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність" № 65 від 01.10.2018 ОСОБА_1 , що виконує виховні функції, звільнено з посади тренера-викладача з 01.10.2018 за вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням роботи (п. 3 ст.41 КЗпП України).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2019 рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11.03.2019, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, скасовано, наказ № 65 від 01.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність . Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2018 по 12.06.2019 у сумі 81 773,04 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн (а.с.12-19 т.1).

На підставі вказаного рішення суду наказом відповідача №36-к від 12.06.2019 поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді тренера-викладача КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність з 01.10.2018 (а.с. 20 т.1).

Наказом директора КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність № 9-АГ від 12.06.2019 затверджено розклад робочого дня тренера-викладача ОСОБА_1 у канікулярний час з 12 червня по 31 серпня 2019 року включно. Згідно з вказаним розкладом ОСОБА_1 у канікулярний час (червень-серпень 2019 року) встановлено навантаження 34 години на тиждень з понеділка по четвер включно, робочий час з 10 год. по 17 год 23 хв., обідня перерва з 13 год. по 14 год. (а.с. 112, 113 т. 1).

Актом фіксації відмови від підпису від 13.06.2019 встановлена відмова ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з розкладом робочого дня та з наказом про його затвердження (а.с. 114 т. 1).

ОСОБА_1 ознайомлений з вказаним розкладом 03.07.2019, про що свідчить його підпис (а.с. 113 т. 1).

З 18 по 27 червня 2019 та з 08.07 по 23.07.2019 ОСОБА_1 відповідно до наказу №11-ВП від 12.06.2019 та табелю обліку робочого часу за червень- липень 2019 р. перебував в основній щорічній відпустці (а.с.28 том 1, 16-17 том 3).

Відповідно до актів від 01.07.2019 ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 11.00 до 13.00 години та з 14.00 до 16.16 години без поважної причини (а.с.115,116 т.1). Наказом №16-Д від 02.07.2019 керівником КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність" створено комісію, якій доручено провести службове розслідування по факту відсутності на робочому місці 01.07.2019 тренера-викладача ОСОБА_1 (а.с.22 т.1), за результатами якої було складено акт службового розслідування від 12.07.2019 відповідно до якого встановлено, що 01.07.2019 тренер-викладач ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 11.00 до 13.00 години та з 14.00 до 16.16 години без поважної причини (а.с.27,146 т.1).

02.07.2019 було складено акт фіксації відмови від підпису, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився підписати акти про відсутність його на роботі 01.07.2019 з 11-00 до 13-00 та з 14-00 до 16-16, а також надати письмові пояснення (а.с.118 том 1).

03.07.2019 замість письмових пояснень ОСОБА_1 на ім`я голови комісії з службового розслідування надав доповідну, де вказав, що 01.07.2019 він відпрацював робочий день в повному обсязі - з 08-00 до 11-30, з 12-15 до 14-00 та з 16-16 до 18-00. Всього 6 год.59 хв., додавши, що з 11-30 до 12-15 робив кардіограму, бо відчув себе зле, потім повернувся до роботи, але самопочуття не покращилося, тому був вимушений поїхати додому відпочити та прийняти ліки (а.с.138 том 1).

Наказом КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність від 19.07.2019 № 48-К тренеру-викладачу ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, розкладу робочого дня тренерського складу, затвердженого наказом від 12.06.2019 № 9-АГ, враховуючи висновки комісії по акту службового розслідування від 12.07.2019 по факту відсутності на робочому місці 01.07.2019 (а.с.29 т. 1).

Актом від 24.07.2019 зафіксована відсутність тренера-викладача ОСОБА_1 на роботі з 10-58 до 11-18, з 11-30 до 12-10, з 12-45 до 13-00, з 14-00 до 14-12 та з 15-30 до 15-58 (а.с.22 том 2).

Наказом КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність від 24.07.2019 № 88-ОД створено комісію з метою проведення службового розслідування (а.с.24 том 2), яка запропонувала позивачеві надати письмові пояснення (а.с.34 том).

01.08.2019 ОСОБА_1 на ім`я голови комісії з службового розслідування надав доповідну в якій пояснив, що він з 10 до 17 год. перебував на роботі. З 11-30 до 12-10 був вимушений піти до Управління освіти та науки Чернігівської ОДА щоб захиститися від неадекватних дій та нападок директора та завуча закладу . В подальшому, оскільки йому через нервове перенавантаження стало зле, він близько 17 год. викликав Швидку , яка відвезла його до лікарні (а.с.35 том 2).

24.07.2019 ОСОБА_1 на ім`я директора КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність подав заяву, що об 11-30 24.07.2019 він вимушений піти та записатися на прийом до начальника Облуон в Чернігівській області у зв`язку з обставинами, що склалися на роботі (а.с.36 том 2).

25.07.2019 директор КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність направив лист за №91 вих. на ім`я головного лікаря Чернігівської міської лікарні №2 з проханням надати інформацію щодо стану здоров`я ОСОБА_1 (а.с.26 том 2).

Листом №01-05/998 від 26.07.2019 головний лікар КНП ЧМЛ №2 ЧМР повідомив, що 24.07.2019 бригадою СШМД до приймального відділення був доставлений ОСОБА_1 з кризовим перебігом власного захворювання. Дані для госпіталізації відсутні. Рекомендовано спостереження кардіолога за місцем проживання (а.с.29 том 2).

Актом службового розслідування від 02.08.2019 комісією встановлено відсутність 24.07.2019 тренера-викладача ОСОБА_1 на роботі з 10.58 до 11.18 години, з 11.30 до 12.10 години, з 12.45 до 13.00 години, з 14.00 до 14.12 години, з 15.30 до 15.58 години, без поважних причин. За висновками комісії ОСОБА_1 порушено Розклад робочого дня, затвердженого наказом від 12.06.2019 №9-АГ та рекомендовано застосувати один з видів дисциплінарного стягнення (а.с.208 т.1, 38 том 2).

27.08.2019 наказом № 56-К у зв`язку з порушенням трудової дисципліни (відсутність на роботі 24.07.2019), розкладу робочого дня затвердженого наказом від 12.06.2019 №9-АГ, враховуючи висновки комісії по Акту службового розслідування від 02.08.2019 по факту відсутності на роботі 24.07.2019, ОСОБА_1 , тренеру-викладачу, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с.206 т.1, а.с.43 т.2).

25.07.2019 о 17-35 був складений акт про відсутність 25.07.2019 тренера-викладача ОСОБА_1 на роботі з 10-04 до 10-59, з 11-02 до 11-42, з 12-18 до 12-35, з 14-00 до 14-06, з 15-05 до 16-08, з 16-15 до 16-47 та з 17-09 до 17-23 (а.с.44 том 2).

31.07.2019 комісією по проведенню службових розслідувань, що створена наказами керівника СДЮШОР з футболу Юність , ОСОБА_1 запропоновано надати письмові пояснення (а.с.54 том 2).

В своїй доповідній на ім`я голови комісії з службового розслідування від 01.08.2019 ОСОБА_1 повідомив, що весь час перебував на робочому місці. Через те, що йому не було визначено робоче місце, він виходив на подвір`я на території СДЮШОР та до стадіону. Крім того два рази ходив до аптеки Подорожник щоб виміряти тиск та купити пігулок для нормалізації тиску. Крім того з 15-05 до 16-00 знову ходив до Управління освіти та науки Чернігівської ОДА, як до вищестоящого органу, повідомивши про це завуча ОСОБА_3 , так як директора не було на роботі (а.с.55 том 2).

25.07.2019 за вх.Д-126/01-14 Управлінням освіти та науки Чернігівської ОДА зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо виявлених ним порушень (а.с.56 том 2).

Актом службового розслідування від 02.08.2019 комісією встановлено відсутність 25.07.2019 тренера-викладача ОСОБА_1 на роботі з 10-04 до 10-59, з 11-02 до 11-42, з 12-18 до 12-35, з 14-00 до 14-06, з 15-05 до 16-08, з 16-15 до 16-47 та з 17-09 до 17-23 без поважних причин (а.с.209 т.1, 57 том 2).

Наказом від 27.08.2019 № 57-К у зв`язку з порушенням трудової дисципліни (відсутність на роботі 25.07.2019), Розкладу робочого дня, затвердженого наказом від 12.06.2019 №9-АГ, враховуючи висновки комісії по Акту службового розслідування від 02.08.2019 по факту відсутності на роботі 25.07.2019, а також враховуючи те, що порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 неодноразово вчиняв і раніше, за що відповідно до наказів від 19.07.2019 №48-К, від 22.07.2019 №49-К, від 27.08.2019 56-К до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення у вигляді догани, ОСОБА_1 , тренера-викладача, звільнено у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.207 т.1, а.с.62 том 2).

Аналізуючи докази у їх сукупності, ухвалюючи рішення від 03.03.2020, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів № 48-К від 19.07.2019 про оголошення догани, № 56-К від 27.08.2019 про оголошення догани, № 57-К від 27.08.2019 про звільнення та позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 було порушено трудову дисципліну, внаслідок чого на нього було накладено 19.07.2019 і 27.08.2019 дисциплінарні стягнення у вигляді доган, що в сукупності надало відповідачу право розірвати 27.08.2019 трудовий договір за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором за наявності вжитих до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення.

Апеляційний суд не може частково погодитися з вказаними висновками, з огляду на наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За змістом пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ст.40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до вимог статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким міжнародним договором є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці 1982 року № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 №3933. Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

Отже, під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №760/7225/16-ц.

Позивач стверджував, що після поновлення його на роботі постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.06.2019 його фактично не було допущено до виконання обов`язків, які він виконував до звільнення. За ним не було закріплено жодної дитячої групи для проведення тренувань. Робоче місце йому визначено не було. Через ремонтні роботи, що проводилися на стадіоні та у приміщеннях, належних відповідачеві, він фактично весь час перебував біля стола чергового, або на території школи. Позивач як в позові, так і в апеляційній скарзі зазначив, що накладення на нього дисциплінарних стягнень та наступне звільнення відбулися через неприязні відносини з керівником відповідача.

Наявність неприязних стосунків з ОСОБА_1 опитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції керівник КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність ОСОБА_4 підтвердив.

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі стосовно фактичного не допуску його до виконання посадових обов`язків, які він виконував до звільнення, колегія суддів вважає слушними.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття поновлення на роботі , як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України Про виконавче провадження .

За змістом статті 65 Закону України Про виконавче провадження рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 16 вересня 2020 року у справі №709/1465/19 (провадження №61-5363св20).

Заперечення відповідача щодо визначення робочого місця та допуску ОСОБА_1 до фактичного виконання посадових обов`язків колегія суддів до уваги не приймає.

Директор КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність ОСОБА_4 стверджував, що допустити ОСОБА_1 до тренувального процесу не було можливості через те, що дитячі групи в літній період на стадіоні не тренуються, тому позивач повинен був виконувати посадові обов`язки, які полягали у розробленні поточних планів підготовки. Уточнити, щодо яких саме дитячих груп повинні були розроблені ОСОБА_1 вказані плани, пояснити не зміг.

Проте факт проведення на стадіоні тренувань у червні-серпні 2019 року підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, Планом роботи КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність (а.с.5 том 2), календарним планом спортивно-масових заходів на 2018-2019 роки (а.с.14 том 2), а також письмовими поясненнями заступника директора ОСОБА_3 , заступника директора ОСОБА_5 , чергової ОСОБА_6 , інструктора - методиста ОСОБА_7 (а.с.120, 122,123,127 том 1), які були надані 02.07.2019 на ім`я голови комісії з службового розслідування, з яких вбачається проведення 01.07.2019 на стадіоні тренувань та здача нормативів групами дітей.

З огляду на викладене вище, незважаючи на видачу 12.06.2019 наказу №36-К Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків не відбулося.

Як вказано вище, наказом від 27.08.2019 № 56-К ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, зокрема, відсутність на роботі 24.07.2019, Розкладу робочого дня тренерського складу КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність в канікулярний час, затвердженого наказом №9-АГ від 12.06.2019, врахувавши висновки комісії по акту службового розслідування від 02.08.2019 по факту відсутності на роботі 24.07.2019 (а.с.43 том 2).

Наказом № 57-К від 27.08.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади тренера-викладача КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність за п. 3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (а.с. 62 том 2).

Колегія суддів вважає, що дані накази слід визнати незаконними.

Трудова дисципліна - це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов`язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов`язків.

Стосовно не допуску до виконання обов`язків, що виключає притягнення до дисциплінарної відповідальності за їх невиконання, зазначено вище. Стосовно порушення позивачем Розкладу робочого дня тренерського складу КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність в канікулярний час, затвердженого наказом №9-АГ від 12.06.2019, слід зазначити таке.

Згідно зі Статутом КПНЗ СДЮШОР з футболу "Юність" режим щоденної роботи закладу визначається розкладом занять, що затверджується на навчальний рік директором позашкільного навчального закладу згідно із правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом (п.3.5).

Відповідно до п.4.7 Статуту тренери-викладачі та фахівці, залучені до роботи в СДЮШОР, зобов`язані в тому числі постійно підвищувати свій професійний рівень знань, загальну культуру; вести документацію з питань виконання посадових обов`язків (журнали, плани, тощо); додержуватися вимог статуту СДЮШОР, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку та посадові обов`язки, накази і розпорядження керівництва.

Пунктом 4.8 Статуту передбачено, що тренери-викладачі працюють відповідно до розкладу занять, затвердженого директором СДЮШОР.

Безпосереднє керівництво СДЮШОР здійснює директор, який в межах своїх повноважень видає накази та розпорядження і контролює їх виконання, затверджує посадові інструкції працівників (п. 5.9, 5.12 Статуту).

Згідно з посадовою інструкцією тренера-викладача СДЮШОР з футболу Юність , з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 21.08.2018 (а.с.111 зворот т.1), тренер-викладач, окрім іншого, повинен у канікулярний час брати участь у поточному ремонті приміщення школи, спортивної споруди, спортивних майданчиків та інших господарських роботах (п.2.19).

Як зазначено вище, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за наказом №56-К від 27.08.2019 стала його відсутність 24.07.2019 на робочому місці без поважних причин з 10-58 до 11-18, з 11-30 до 12-10, з 12-45 до 13-00, з 14-00 до 14-12 та з 15-30 до 15-58; за наказом №57-К від 27.08.2019 відсутність ОСОБА_1 25.07.2019 на робочому місці з 10-04 до 10-59, з 11-02 до 11-42, з 12-18 до 12-35, з 14-00 до 14-06, з 15-05 до 16-08, з 16-15 до 16-47 та з 17-09 до 17-23.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 24.07.2019 він з 10 до 17 год. (перерва з 13 до14 год.) перебував на робочому місці. З 11-30 до 12-10 був вимушений піти до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, як вищестоящого органу, щоб захиститися від нападок та неадекватних дій керівника школи та його заступника. Близько 17 год. відчув себе зле, через що вимушений був викликати Швидку (а.с.27-28 т.2). Аналогічно й 25.07.2019, позивач стверджував, що весь час був на роботі (в будівлі та на стадіоні). З 15-05 до 16-00 знов вимушений був піти до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, попередньо повідомивши про це заступника директора. Двічі виходив поміряти тиск та купити пігулок до розташованої поряд аптеки ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55 т.2).

Вказані обставини підтверджуються копією звернення до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА від 24.07.2019, довідкою Чернігівської міської лікарні №2, заявою на ім`я керівника 24.07.2019 щодо відсутності на роботі через необхідність піти до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА.

Суд вважає, що визначальним фактором для вирішення питання про правомірність накладення дисциплінарного стягнення на працівника є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 01.08.2019 встановлена друга група інвалідності до 01.10.2021 (а.с.213 том 1).

З огляду на наявність у позивача власних захворювань, що потягли за собою встановлення групи інвалідності, така особа є соціально вразливою.

За змістом ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії тощо.

За змістом ст. 172 КЗпП України, створення пільгових умови праці для осіб з інвалідністю є обов`язком роботодавця.

З огляду на вказане вище, відсутність позивача на робочому місці незначний проміжок часу через необхідність (після виклику напередодні Швидкої , огляду лікаря, який встановив загострення хвороби) купити ліки та виміряти тиск не може вважатися порушенням трудової дисципліни, яка тягне за собою застосування дисциплінарного стягнення.

Стосовно візитів до Управління освіти і науки Чернігівської ОДА 24 та 25 липня 2019.

У ст. 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов`язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді. Отже, право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян.

Зрозуміло, що право на звернення не повинно перешкоджати робочому процесу, проте, у ситуації, що склалася між керівником КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність та найманим працівником ОСОБА_1 (незаконне звільнення, накладення на ОСОБА_1 чотирьох дисциплінарних стягнень за 13 фактично відпрацьованих днів після поновлення на роботі (а.с.126 т.2), неприязні стосунки, наявність яких керівником не заперечується), звернення ОСОБА_1 в робочий час до вищестоящого органу, яким є Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, було виправданим.

Колегія суддів не приймає до уваги докази, що надані відповідачем на підтвердження фатів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці в інші проміжки часу з огляду на те, що вказані акти, доповідні, письмові пояснення складалися підлеглими керівникові працівниками. До показань цих осіб, які допитувалися в якості свідків, суд відноситься критично.

З актів про відсутність на роботі 24-25.07.2019 та актів службового розслідування вбачається фіксування відсутності на роботі ОСОБА_1 кожну годину. Проте, як було встановлено судом, ОСОБА_1 після поновлення на роботі наказом №36-к від 12.06.2019, КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність не було визначено відповідно до статті 29 КЗпП України робоче місце, тому сам факт порушення трудової дисципліни відсутній, оскільки не може бути поставлено в провину працівнику відсутність на робочому місці, місцезнаходження якого не було повідомлено.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №489/1609/17.

Виконуючи обов`язок з`ясовувати всі обставини справи, апеляційний суд намагався з`ясувати, чи враховувалася при обранні виду стягнення керівником відповідача ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 проступків, чи заподіяна цими проступками шкода, а також обставини, за яких вчинено кожен з проступків та попередню роботу працівника.

Ані керівник КПНЗ СДЮШОР з футболу Юність , ані представник відповідача ґрунтовної відповіді на це питання не надали.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 712/6576/17).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц зроблено висновок, що при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків .

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналогічне тлумачення поняття систематичності застосоване в ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 641/6317/16-ц.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було допущено пропуск визначеного ч.1 ст.148 КЗпП України строку при застосуванні дисциплінарних стягнень у вигляді доган, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на невірне трактування позивачем норми матеріального закону.

З огляду на те, що колегією суддів встановлена незаконність наказів № 56-К та 57-К від 27.08.2019, позивач підлягає поновленню на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з того, що цивільна справа перебуває в суді з 30.07.2019. В суді першої інстанції сторона позивача була присутня у всіх судових засіданнях. Під час розгляду апеляційної скарги попередній склад суду, провівши декілька судових засідань, розглянувши заяву про відвід головуючій, оголосив 28.07.2020 перерву перед дебатами на 10.08.2020. Проте 10.08.2020 позивач подав заяву про неможливість явки до суду через хворобу (а.с.141 т.3), повідомивши, що медичну справу він надасть пізніше. Просив не розглядати справу за його відсутності. Клопотання було задоволено і перерву було продовжено до 19.08.2020. В подальшому, 18.08.2020 ОСОБА_1 подав медичну довідку з якої вбачається перебування останнього на лікуванні не з 10, а з 14.08.2020 (а.с.160 т.3).

Повістки на 19.08.2020 ані позивач, ані його представник не отримали (а.с.147, 148 том 3). Отримати телефонограму за зазначеним в апеляційній скарзі номером телефону, позивач не забажав ( а.с.154, 155, 156, 157 том 3), а його представник адвокат Черненок Г.І. 12.08.2020 повідомив суд про розірвання договору про надання правової допомоги з ОСОБА_1 (а.с.150 т.3). Аналогічну заяву подав й ОСОБА_1 18.08.2020 (а.с.158 том 3).

Ухилення позивача від належного його повідомлення про час розгляду справи потягло відкладення розгляду справи через неможливість в належний спосіб повідомити позивача про час розгляду справи. В подальшому через звільнення судді - головуючої у відставку, справу було автоматизованою системою документообігу суду розподілено новому складу суддів і розгляд справи розпочався з початку, при цьому інтереси позивача при новому розгляді знову став представляти адвокат Черненок Г.І.

Вказане вище свідчить про умисні дії позивача направлені на затягування часу розгляду справи по суті, що є підставою для обмеження розміру середнього заробітку терміном в один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100, у разі поновлення незаконно звільненого працівника на роботі середня заробітна плата, яка підлягає виплаті за час його вимушеного прогулу, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Колегія суддів не приймає до уваги довідки про середній заробіток позивача на а.с.2 том 2 та а.с.126 том 2 з огляду на те, що ці розрахунки не відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100. Після поновлення на роботі, позивач не відпрацював два повних місяця, про що свідчить довідка №4 від 08.01.2020 (а.с.126 т.2). Оскільки позивач був поновлений на роботі, тобто час роботи з моменту звільнення юридично не перервався, суд для проведення розрахунку приймає довідку №7 від 06.12.2018. Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , згідно з цією довідкою, становить 469,96 грн (а.с.76 том 2).

Розрахунок позивача, який починається з 27.08.2019, суд до уваги не приймає, оскільки день звільнення є останнім днем роботи (п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 N 58 ).

При здійсненні розрахунку суд виходить з чотириденного робочого тижня, що був встановлений позивачу. Вимушений прогул ОСОБА_1 рахується з 28.08.2019 по 27.08.2020.

Кількість робочих днів за цей період становить 198 днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 98398,08 грн (198 днів х 469,96 грн = 98398,08 грн). Зазначена сума і підлягає стягненню з КПНЗ СДЮШКОР з футболу Юність на користь ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди за позовною заявою від 25.09.2019 , суд виходить із наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує, що позивач був незаконно притягнений до дисциплінарної відповідальності, вдруге звільнений, в зв`язку з чим тривалий час не працював, не отримував заробітну плату, яка необхідна для матеріального забезпечення життєвих потреб, що безумовно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль позивача для організації свого життя, а також спричинило йому моральні страждання як наслідок порушення законних прав працівника, та вважає, що наявні достатні правові підстави для стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, оскільки порушене право позивача становить життєзабезпечувальне право, гарантоване Конституцією України, - право на працю, а тому суд вважає справедливим визначити саме таку суму компенсації, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу №48-К від 19.07.2019 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани колегія суддів до уваги не приймає. В цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. На підтвердження поважності причин відсутності на роботі 01.07.2019 з 11-30 до 12-15, а в подальшому з 14-00 до 16-16 позивач надав власну кардіограму за цей день з якої суд за відсутності спеціальних знань не в змозі встановити чи перебував позивач в цей час в хворобливому стані і чи є поважною причина відсутності його на роботі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини 1 статті 376 ЦПК України належить скасувати в частині визнання незаконним наказів відповідача № 56-К про оголошення догани та № 57-К від 27.08.2019 про звільнення з роботи, поновлення на посаді тренера-викладача, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди (за другою позовною заявою). Позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині слід задовольнити частково, поновити його на посаді тренера-викладача з 28 серпня 2019 року, стягнути з КПНЗ СДЮШКОР з футболу Юність на користь ОСОБА_1 за рік середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 98 398,08 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України Про судовий збір (а.с.56 т.1), задоволено частково, а саме дві вимоги немайнового характеру (визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлення на роботі) та вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку у сумі 98398,08 + 5 000 грн моральної шкоди), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 2570,06 грн та за апеляційний розгляд справи у сумі 3855,09 грн. Разом - 6425,15 грн (2570,06 +3855,09).

В суді апеляційної інстанції позивач заявив про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн за договором про надання правничої допомоги від 17.04.2020.

При розгляді даного питання суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України та правових висновків, що висловлені 27.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 826/1216/16 і 19.02.2020 при розгляді справи № 755/9215/15-ц .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.05.2020 було зупинено на час апеляційного провадження дію оскаржуваного рішення. З огляду на ухвалення апеляційним судом судового рішення по суті спору, виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року підлягає поновленню.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 пункти 3, 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування наказів №56-К від 27 серпня 2019 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , № 57-К від 27 серпня 2019 року Про звільнення з роботи ОСОБА_1 , поновлення на посаді тренера-викладача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (за позовною заявою від 25.09.2019) - скасувати.

Позов ОСОБА_1 в зазначеній частині задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ від 27 серпня 2019 року № 56-К Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1

Визнати незаконним наказ Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ від 27 серпня 2019 року № 57-К Про звільнення з роботи ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ .

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ (14038, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд.110, код ЄДРПОУ 14217832) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 98398 (дев`яносто вісім тисяч триста дев`яносто вісім) гривень 08 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума зазначена без утримання податків та обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ (14038, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд.110, код ЄДРПОУ 14217832) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 грн (п`ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року в частині відмови у позові про визнання незаконним та скасування наказу № 48-К від 19.07.2019 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ (14038, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд.110, код ЄДРПОУ 14217832) на користь держави 6425,15 грн судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з футболу ЮНІСТЬ (14038, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд.110, код ЄДРПОУ 14217832) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Поновити виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року, що було зупинено ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.05.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Судді Чернігівського апеляційного суду

І. О. Боброва

Н. В. Висоцька

О. І. Онищенко

Повний текст постанови складений 06.11.2020