Ухвала

від 12.10.2020 по справі 160/12151/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12151/19

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промліга до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Промліга (далі по тексту - ТОВ Промліга ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПС України) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року адміністративний позов ТОВ Промліга до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 10 березня 2020 року відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року повернута .

Втім, 23 вересня 2020 року відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно оскаржив рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному:

- в порушення вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, тобто, після закінчення процесуальних строків апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року, з огляду на наступне.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 07 лютого 2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року.

Звертаю увагу на тому, що відповідно до розписки в матеріалах адміністративної справи (а.с.96), копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року отримана уповноваженою особою відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області 18 лютого 2020 року.

До того ж, сам скаржник ГУ ДПС у Дніпропетровській області в своїй апеляційній скарзі підтверджує факт отримання спірного судового рішення суду першої інстанції саме 18 лютого 2020 року, що не спростовується матеріалами даної адміністративної справи.

Отже, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на вищевказане судове рішення суду першої інстанції повинна бути подана не пізніше 19 березня 2020 року включно .

Однак, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року до суду першої інстанції подана 23 вересня 2020 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто з шестимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Разом з тим, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області до апеляційної скарги надано клопотання про поновлення йому пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року.

В обґрунтування зазначеного клопотання про поновлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року, скаржник ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що з первісною апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року звернувся 10 березня 2020 року, тобто, вказане рішення суду першої інстанції було оскаржене в межах процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. Однак, через не сплату судового збору, ухвалою суддів Третього апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, первісна апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07 лютого 2020 року повернута скаржнику. Стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відбулося за відсутності вини скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та виконані належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Також, скаржник посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), яке констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету; також, скаржник посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ashingdane v. the United Kingdom , яке констатує, в тому числі, що обмеження повинні переслідувати законну мету, бути спів розмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 16.12.1992 року у справі Жоффр де ля Прадель поти Франції , яке констатує, в тому числі, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступні до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним; на Рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2000 року у справі Беллет про Франції ( Bellet v. France ), яке констатує, в тому числі, що рівність доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права; також на Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.08.1991 року у справі Філіс проти Греції , на Рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 року у справі Станєв проти Болгарії , на Рішення Європейського Суду з прав людини від 16.12.1992 року у справі Жоффр де ля Прадель поти Франції , які констатують, в тому числі, що право на суд та право на доступ до правосуддя не є абсолютним, права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав; також на Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Delcourt v. Belgium , яке констатує, в тому числі, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 на відповідало б меті та призначенню цього положення. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, просить суд апеляційної інстанції поновити ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року.

Розглянувши клопотання скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області про поновлення ГУ ДПС у Дніпропетровській області пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, а також вивчивши наведені у ньому доводи, вважаю його таким, що не підлягає задоволенню через їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Вказаною статтею визначено події, з настаннням яких починається перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Верховний Суд постановою від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18) висловив наступну правову позицію:

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.

Також суд зазначає, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом .

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Статтею 17 Закону України Про виконавче провадження та застосування практики Європейського Суду з прав людини визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов`язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Враховуючи те, що встановлений процесуальний строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року закінчився, для обґрунтування поважності пропуску процесуального строку апеляційного оскарження, скаржнику слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, у зв`язку з чим, вважаємо, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, блокуванням рахунків останніх, тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження судового рішення.

При цьому, звертаю увагу скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області на те, що слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Суддя не знаходить обґрунтованими доводи скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області, адже він мав право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області службових обов`язків не звільняє суб`єкта владних повноважень від дотримання вимог процесуального закону.

На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві , безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

До того ж, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області не вжиті заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб, що ставить під сумнів обставини, викладені в апеляційній скарзі скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що посилання скаржника на окремі фрагменти рішення Європейського суду з прав людини у даному спорі є необґрунтованими, оскільки правові позиції вказаних рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. При цьому державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі 280/637/19.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що оскаржуване скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року на момент повторної подачі апеляційної скарги набрала законної сили, у зв`язку з чим скаржник ГУ ДПС у Дніпропетровській області мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження даного судового рішення скаржником не зазначено.

При цьому, наголошую на тому, що жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області суду апеляційної інстанції не надано.

Також, вважаю за необхідне зазначити, що під час дії карантину , встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за відповідною заявою поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу адміністративного судочинства України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином . При цьому, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ від 18.06.2020 року.

При цьому, враховуючи відсутність у поданому скаржником клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року обставин, які б вказували на неможливість подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також враховуючи те, що скаржник є органом Державної влади та на період дії карантину свою діяльність не припиняв, роблю висновок про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року.

- в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою.

Приписами частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об`єкт та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VІ (далі по тексту - Закон України № 3674-VІ) в редакції, чинній на момент подання позовної заяви.

Законом України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, також визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Статтею 2 даного Закону, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, передбачено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач ТОВ Промліга оскаржує рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної.

Таким чином, звернена до суду вимога про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, свідчить про подання позову із вимогою немайнового характеру.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач ТОВ Промліга звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом 03 грудня 2019 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, визначено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік від 23.11.2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

З огляду на дату подання адміністративного позову, а саме 03 грудня 2019 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1921 грн.

При цьому позивачем ТОВ Промліга , як видно із матеріалів адміністративної справи, заявлено фактично одна позовна вимога немайнового характеру.

Тобто, при подачі до адміністративного суду адміністративного позову, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою, у відповідності до Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, судовий збір справляється зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду першої інстанції подано 23 вересня 2020 року, про що свідчить реєстраційний штамп вхідної кореспонденції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою має бути сплачено судовий збір в розмірі 2881 грн. 50 коп. (1921 грн. х 150% ).

При цьому, з огляду на зміни, внесені в Закон України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, органи Державної фіскальної служби не відносяться до осіб, які звільнені від сплати судового збору частиною 2 статті 3 та статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, і, відповідно, повинна сплачувати судовий збір.

Натомість, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про сплату скаржником ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Отже, скаржнику ГУ ДПС у Дніпропетровській області за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано юридичною особою, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2881 грн. 50 коп. та надати Третьому апеляційному адміністративному суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору.

Судовий збір скаржнику ГУ ДПС у Дніпропетровській області необхідно сплатити на зазначені реквізити:

- дата документа;

- отримувач коштів: УК у Шевченківському районі м. Дніпра;

- код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37989274;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО): 899998;

- рахунок отримувача: UA708999980313141206081004004;

- код класифікації доходів бюджету: 22030101;

- призначення платежу розрахункового документа заповнюється таким чином:

службовий код (знак): « *» (зірочка); розділовий знак « ;» (крапка з комою); код ознаки судового збору « 101» ; розділовий знак « ;» (крапка з комою); (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); розділовий знак « ;» (крапка з комою); роз`яснювальна інформація про призначення платежу у формі: «Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ та адреса (для фізичної особи) чи назва організації (для юридичної особи, яка подає апеляційну скаргу), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) .

Отже, апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, враховуючи наявність вказаних недоліків, адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши невідповідність поданої скарги вимогам, встановленим статтею 296 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначає недоліки апеляційної скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та в разі не усунення її недоліків у встановлений судом строк повертає скаргу особі, яка її подала.

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, враховуючи те, що апеляційна ГУ ДПС у Дніпропетровській області подана поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто з шестимісячним пропуском строку на апеляційне оскарження даного судового рішення, а питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних суддею неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника ГУ ДПС у Дніпропетровській області службових обов`язків та відсутність жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, а також враховуючи те, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишити без руху, надавши скаржнику ГУ ДПС у Дніпропетровській області десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.

Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промліга до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати скаржнику Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області десятиденний строк з урахуванням поштового перебігу з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом звернення до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та вказати поважні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів, а також шляхом надання Третьому апеляційному адміністративному суду оригінала документа на підтвердження сплати судового збору.

Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення разом з зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів або наведені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

В разі не виконання ухвали і не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк в частині надання оригінала документа на підтвердження сплати судового збору, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

При усуненні недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатися поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Т.С. Прокопчук