Постанова

від 05.11.2020 по справі 908/2334/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 року м. Дніпро Справа № 908/2334/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 р.

( суддя Топчій О.А., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 15.09.2020 р.)

прийнятої за результатами розгляду заяви

Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича

про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича

( Запорізька область Запорізький район, с. Малишівка )

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ"

( м. Запоріжжя )

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАН МАХ"

( Запорізька обл., Запорізький р-н, смт. Кушугум )

про визнання недійсним договору купівлі-продажу механічної майстерні та зобов`язання провести державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ :

ФОП Москаленко Д.Ф. подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ВАН МАХ" вчиняти певні дії, а саме: продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "ВАН МАХ", а саме: механічну майстерню літ. А, розташовану за адресою: смт. Кушугум, вул. Калинова, б. 1/25 Запорізького району Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 р. у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Маскаленка Денича Федоровича про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвали суду першої інстанції, ФОП Москаленко Д.Ф. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "ВАН МАХ" вчиняти певні дії, а саме: продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "ВАН МАХ", а саме: механічну майстерню літ. А, розташовану за адресою: смт. Кушугум, вул. Калинова, б. 1/25 Запорізького району Запорізької області - до вирішення справи по суті.

Скаржник вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, позовній заяві та матеріалах справи, а тому такою, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції .

В обгрунтування своїх доводів та заперечень, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам, викладених Позивачем, та підтверджених доданими доказами, а саме: посадовим особам ТОВ "ВТФ РІЦ" було достеменно відомо про наявність заборгованості перед Позивачем на момент відчуження нерухомості; подальший майновий стан ТОВ "ВТФ РІЦ", відсутність оплати за продане майно свідчать, що майно було виведено з власності підприємства саме з метою ухилення від звернення на нього стягнення у рахунок погашення боргів перед Позивачем, а не для забезпечення господарської діяльності чи покращення фінансового стану товариства; відчуження майна ТОВ "ВТФ РІЦ" за заниженою вартістю та на невигідних умовах; підприємство-покупець ТОВ "ВАН МАХ" з моменту створення мало юридичну адресу, яка співпадає з місцем знаходження проданого майна; права Позивача вже порушено шляхом відчуження спірного майна, оскільки відсутність у ТОВ "ВТФ РІЦ" майна унеможливлює фактичне виконання рішення суду у справі 908/173/20, яке набрало законної сили. Зазначені обставини описано у позовній заяві.

Водночас, на думку Скаржника, докази додані до позовної заяви, демонструють, що договір, укладений між відповідачами був фіктивним, спрямованим на ухилення від звернення стягнення на майно. Тому на даний час існує обґрунтований ризик подальшого відчуження майна на шкоду Позивачу, для ухилення від звернення стягнення на майно.

Скаржник наголошує на тому, що заборона відчужувати майно не може завдати будь-якої шкоди інтересам ТОВ "ВАН МАХ", при цьому забезпечить охорону прав і законних інтересів Позивача та фактичне виконання рішень судів, як у даній справі, так і справі № 908/173/20, у випадку задоволення позову.

Відтак, на думку Скаржника, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, необґрунтовано виходив з того, що Позивач має довести саме вчинення ТОВ "ВАІН МАХ" реальних дій, спрямованих на подальше відчуження майна, та безпідставно залишив поза увагою аргументи Позивача, підтверджені доказами, про наявність обґрунтованого ризику подальшого відчуження майна.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що на цей час, жодна з наведених Позивачем у позові обставин недійсності Договору з боку Позивача не доведена належними доказами та не встановлена судом, оскільки до цього часу справу по суті, ще не вирішено і остаточного рішення по справі, яке б набрало законної сили на цей час не існує.

Товариство також вказує на те, що Позивач звернувся до суду із позовом немайнового характеру, який за своєю заявою просив забезпечити, шляхом заборони Відповідачу-2 вчиняти певні дії, а саме: продавати або іншим чином відчужувати Нерухоме майно, що належить на праві власності Відповідачу-2. При цьому в обґрунтування, необхідності вжиття судом такого виду забезпечення позову Позивач в заяві посилався на необгрунтовані припущення ускладнення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у разі задоволення позову, а ні на обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Від ТОВ "ВАН МАХ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, оскільки Позивач належним чином не довів суду необхідності вжиття заходів забезпечення свого позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності і збалансованості інтересів сторін по відношенню до заявлених позовних вимог та майнових інтересів Відповідача-2; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позову, суд в ухвалі дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2020 р. відновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 05.11.2020 р.

Відповідачі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності вказаних представників.

У судовому засіданні 05.11.2020 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до Господарського суду Запорізької області звернувся ФОП Москаленко Денис Федорович з позовом до ТОВ "ВТФ РІЦ" та ТОВ "ВАН МАХ", в якому просить: 1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу механічної майстерні літ. А, розташованої за адресою: смт. Кушугум, вул. Калинова, б. 1/25 Запорізького району Запорізької області, укладений 05.03.2020 між ТОВ "ВТФ РІЦ" та ТОВ "ВАН МАХ", посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. 2. Зобов`язати ТОВ "ВТФ РІЦ" провести державну реєстрацію права власності на механічну майстерню літ. А, розташовану за адресою: смт. Кушугум, вул. Калинова, б. 1/25 Запорізького району Запорізької області.

Разом із позовом надійшла заява ФОП Москаленка Д.Ф. про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ВАН МАХ" вчиняти певні дії, а саме: продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "ВАН МАХ", а саме: механічну майстерню літ. А, розташовану за адресою: смт. Кушугум, вул. Калинова, б. 1/25 Запорізького району Запорізької області.

В заяві ФОП Москаленко Д.Ф. зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу механічної майстерні є фіктивним та фраудаторним, спрямованим виключно на формальне виведення майна з власності ТОВ "ВТФ РІЦ" для ухилення від погашення товариством заборгованості перед позивачем за рахунок звернення стягнення на продане майно. Таким чином, невжиття невідкладених заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення даного позову, оскільки майно товариства може бути знову відчужене з метою ухилення від його повернення у власність ТОВ "ВТФ РІЦ" та звернення стягнення на дане майно у рахунок погашення боргів перед Москаленко Д.Ф .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 р. у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Маскаленка Денича Федоровича про забезпечення позову відмовлено.

В основу оскаржуваного судового рішення покладено висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю, оскількио заявником ( Позивачем ) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поданої ним заяви, а саме існування на даний час конкретних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як заборони вчиняти певні дії ( продавати або іншим чином відчужувати нерухоме майно ), суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019р. у справі № 911/527/19, від 21.08.2020р. у справі № 904/2357/20).

Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог Позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими Позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Москаленко Д. Ф. до ТОВ "ВТФ РІЦ" та ТОВ "ВАН МАХ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного між відповідачами та зобов`язання ТОВ "ВТФ РІЦ" провести державну реєстрацію права власності. Тобто, у справі не заявлено майнову вимогу, а спір вирішується не про визнання права ( інше речове право ) на майно, та не про витребування ( передачу ) майна. При цьому, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи буде застосована заборона вчиняти будь-які дії на вказаний у спірному договорі об`єкт нерухомого майна.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що лише посилання Скаржника ( Заявника ) на наявність у ТОВ "ВТФ РІЦ" заборгованості перед Позивачем по іншій справі та критична оцінка з боку Позивача умов спірної угоди, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення по цій справі.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав Позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного Позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, у даному конкретному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви ФОП Москаленко Д. Ф. про забезпечення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 р. у справі № 908/2334/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Скаржника задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 р. у справі № 908/2334/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09.11.2020 р.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя О. В. Чус