Рішення

від 04.11.2020 по справі 910/2122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2020Справа № 910/2122/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 3, оф. 197 )

про стягнення 221 095,11 грн.

за участю представників

від позивача: Рубан І.В., Гайдар І.Г.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 04.11.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача 205 854,84 грн. орендної плати, 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних за договором оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017 року на підставі ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 625, 759, 762 ЦК України та ст.ст. 193, 283 ГК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2019 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича 205 854, 84 грн. основного боргу, 11 924, 37 коп. інфляційних втрат, 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3 316, 42 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2019 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 зі справи № 910/2122/19 скасовано, справу № 910/2122/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

За результатами нового розгляду має бути також вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі (у тому числі, й витрат ФОП Гайдара І.Г. на професійну правничу допомогу).

08.10.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/2122/19.

За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/2122/19, остання була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 суд прийняв справу №910/2122/19 до свого провадження та вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2019.

13.11.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача, відкласти підготовче засідання на 04.12.2019 для підготовлення позивачем відповіді на відзив, встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено строк відповідачу для подання заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

04.12.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.12.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання, задовольнити клопотання позивача та відкласти підготовче засіданні на 22.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 суд зупинив провадження у справі № 910/2122/19 до набрання законної сили рішення у справі №910/9187/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" "Сітімедальянс" до Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

27.05.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв`язку з тим, що 26.05.2020 Північним апеляційним господарським судом було розглянуто апеляційну скаргу ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 року у справі № 910/9187/19 за позовом ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання вчинити дії та розірвання договору. За результатом розгляду справи апеляційну скаргу ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 року у справі № 910/9187/19 було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 року у справі № 910/9187/19 було залишено без змін. Таким чином, внаслідок набрання законної сили рішення у справі №910/9187/19, позивач просить суд поновити провадження у справі №910/2122/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 провадження у справі № 910/2122/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 22.07.2020.

17.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2122/19 до закінчення касаційного перегляду пов`язаної з нею справи № 910/9187/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" до Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

22.07.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з проханням надати можливість ознайомитись повноважному представнику з матеріалами справи, оскільки тільки 21.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС уклало договір про надання правової допомоги № 21/07 з Адвокатським об`єднанням "Паритет".

У судовому засіданні 22.07.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкласти підготовче засідання на 05.08.2020.

04.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 05.08.2020, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та у відповідності ст. 183 Господарського процесуального кодексу України відкласти підготовче засідання на 09.09.2020.

08.09.2020 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, заява про врегулювання спору за участю судді та два клопотання про витребування доказів від позивача та від Державної митної служби України.

Підготовче засідання, призначене на 09.09.2020, не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Пукшин Л.Г. на навчанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 підготовче засідання було призначено на 30.09.2020.

У судовому засіданні 30.09.2020 суд на місці ухвалив відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів, повідомив відповідача про неможливість розгляду заяви про врегулювання спору за участі судді, з огляду на заперечення позивача, та ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.10.2020.

06.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 06.10.2020 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 19.10.2020.

19.10.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про виклик свідків.

У судовому засіданні 19.10.2020 суд повідомив сторін, що клопотання відповідача про виклик свідків буде розглядатись під час розгляду справи по суті, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 04.11.2020.

03.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у представника ОСОБА_1 з`явились симптоми респіраторного захворювання, схожі на симптоми гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У судовому засіданні 04.11.2020, за участі представника позивача, суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав необґрунтованості, недоведеності, а також з урахуванням того, що останній не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

У судовому засіданні 04.11.2020 представник позивача повідомив про намір подати клопотання про розподіл судових витрат після проголошення рішення, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем (орендодавець) був укладений договір оренди (обладнання № 1007/17 (далі - договір), згідно умов якого (п. 1.1. договору) орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар прийняти у строкове платне користування майно, визначене у договорі, строком з " 10" липня 2017 року по " 10" липня 2018 року, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування майном.

Пунктом 1.5. договору сторони визначили, що вказане в пункті 1.3. договору майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому і підлягає переданню орендарю " 10" липня 2017 року в передбаченій додатком № 1 до цього договору комплектації.

У відповідності до ч. 1 п. 2.3. договору орендар взяв на себе обов`язок вчасно і у повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном та не допускати дій, які можуть призвести до пошкодження (псування) або знищення майна.

Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що орендар щомісячно сплачує орендодавцеві плату за користування майном в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що за їх взаємною згодою, що оформлюється додатковою угодою до цього договору, вправі змінити розмір, форму, порядок періодичність плати за користування майном.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонам та скріплення печатками сторін.

За умовами п. 6.2. договору строк оренди об`єкта починається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендарем та закінчується в останній день строку користування (оренди) об`єктом оренди зі складанням відповідного акту.

Пунктом 6.3. договору сторони визначили, що у разі якщо жодна із сторін не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку цього договору не заявить про свій намір розірвати цей договір, цей договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, що передбаченій цим договором.

Пунктом 6.5. договору сторони визначили, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

01.11.2017 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від до договору, за умовами якої (п. 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 листопада 2017 року.

Крім цього, 01.12.2017 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої (п. 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 15 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 грудня 2017 року.

Також, 02.01.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, за умовами якої сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 20 000 грн. 00 коп., починаючи з 02 січня 2018 року.

Згідно з актом приймання-передачі від 10.07.2017 підтверджується передання позивачем відповідачу обладнання за Договором у повній комплектації згідно з додатком № 1 до Договору , а саме: процесор Fujinon EVE ЕРХ-201 (серійний номер 5795720) в кількості 1 шт.; колоно CKonFujinon EC-200WN2 Туре 15 (серійний номер Snic2i9d078) в кількості 1 шт.; гастроскоп Fujinon EG-200FP Type S (серійний номер 7352867) в кількості 1 шт.; монітор NEC LCD 2170NX-BK-4 (серійний номер 82В08267НВ) в кількості 1 шт.; система відеозапису Dell Optiplex 380 (серійний номер GXH824J) в кількості 1 шт.; ендоскопічний візок ATON СТ-ЗЯ в кількості 1 шт.

За твердженням позивача, відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів не виконувалися належним чином, у зв`язку з чим у орендаря за період з липня 2017 року по січень 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 205 854, 84 грн. (з урахуванням часткових оплат), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що умовами договору сторони передбачили, що плату за користування майном в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок орендар щомісячно сплачується орендодавцеві шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2017 року до договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 листопада 2017 року, Додатковою угодою № 2 від 01.12.2017 - до 15 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 грудня 2017 року, та Додатковою угодою №3 від 02.01.2018 року - до 20 000 грн. 00 коп., починаючи з 02 січня 2018 року.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що орендна плата підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем зобов`язання зі здійснення орендних платежів не виконувались належним чином, внаслідок чого за період з липня 2017 року по січень 2019 року в останнього утворився борг у загальному розмірі 205 854,84 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає про відсутність в нього заборгованості за вказаний період, посилаючись на те, що 29.03.2018 позивач самовільно вивіз орендоване обладнання, тому відповідач не міг використовувати його через обставини за які він не відповідає, у зв`язку з чим підстави для стягнення орендної плати відсутні.

Суд зазначає, що зупиняючи ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 провадження у справі № 910/2122/19 до набрання законної сили рішення у справі №910/9187/19, судом було встановлено, що розгляд справи №910/2122/19 є неможливим до вирішення по суті справи № 910/9187/19, оскільки під час розгляду справи №910/9187/19 можуть бути встановлені підстави щодо розірвання спірного договору оренди обладнання, починаючи з 30.03.2019, фактичне припинення користування орендованим обладнанням та підписання Акту приймання - передачі орендованого обладнання.

Так, у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/9187/19 за позовом ТОВ СІТІМЕДАЛЬЯНС до ФОП Гайдара І.Г. про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії, предметом спору у якій було розірвання договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.201, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІМЕДАЛЬЯНС , починаючи з 30.03.2018 та зобов`язання ФОП Гайдара І.Г. підписати Акт приймання - передачі від 31.03.2018 до Договору оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017. Підставою такого позову було припинення договору та розірвання орендних відносин, посилаючись на обставини щодо самостійного, без погодження сторін, вивезення медичного обладнання з приміщення Орендаря та порушення умов договору оренди обладнання, а також відмови ФОП Гайдар І.Г. у підписанні Акту приймання-передачі обладнання від 31.03.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі №910/9187/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" відмовлено.

У даній справі суди виходили з того, що за результатами аналізу наявних матеріалів справи та пояснень свідків у їх сукупності, наданих як у письмовій формі, так і під час допиту в судових засіданнях, встановлені фактичні обставини не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків про те, що спірне майно (медичне обладнання за договором) вибуло із користування позивача у зв`язку із тим, що саме відповідач самовільно вивіз орендоване обладнання 29.03.2018, позаяк жоден із свідків не підтвердив факт вивезення спірного предмета оренди (медичного обладнання) саме відповідачем особисто.

Інших доказів, зокрема, відеозаписів з камери відеоспостереження майданчика автомобільної стоянки будинку, в якому розташований медичний центр, якою могли бути зафіксовані факти вилучення майна орендодавцем та вивезення власним транспортом, про що зазначено у відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" № 183 від 10.08.2018 на пропозицію про розірвання договору, позивачем на підтвердження позовних вимог також не надано.

Крім того, за висновками суду, наслідки невиконання орендарем зобов`язань щодо збереження переданого в оренду майна шляхом вибуття з фактичного користування позивача, за умови недоведення останнім повернення його відповідачеві як орендодавцю, покладені саме на орендаря.

Відмовлячи в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору, починаючи з 30 березня 2018 року, місцевий господарський виходив з того, що оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами, враховуючи відсутність протягом дії договору та у визначений сторонами строк, а саме протягом 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору (10.07.2018), заяв сторін про свій намір розірвати договір, за висновками суду спірний договір слід вважати продовженим на таким самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме до 10.07.2019.

Крім того, сторонами на час розгляду справи №910/9187/19 не було надано суду доказів на підтвердження дотримання сторонами попередньо визначеного умовами договору порядку розірвання/заперечення проти продовження останнього.

Судами було враховано також той факт, що після продовження дії договору (10.07.2018) відповідачем, з урахуванням вимог, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України, 25.07.2018 направлялася позивачу пропозиція про дострокове розірвання договору з 10.08.2018, у відповідь на яку позивач відмовив відповідачу у достроковому розірванні договору з 10.08.2018, що, в свою чергу додатково свідчить про відсутність підстав для встановлення факту дострокового розірвання договору у визначені відповідачем дати.

Також судами не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як орендодавцем умов спірного договору, наявність якого виходячи з системного аналізу статті 651 Цивільного кодексу України, може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку.

Господарські суди також зазначили, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" про розірвання спірного договору "починаючи з 30 березня 2018 року" є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки визначення дати розірвання спірного договору зазначеною датою суперечить вимогам частини 5 статті 188 Господарського кодексу України та частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, відповідно до норм яких, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9187/19 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, щодо недопустимості виходу за межі позовних вимог та стосовно принципу диспозитивності у господарському судочинстві; щодо припинення дії договору за умови наявності волевиявлення однієї із сторін, висловленого протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та необхідність дослідження змісту листа на наявність наміру припинення правовідносин; щодо визнання матеріалів кримінального провадження як належних доказів, закрито. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" в іншій частині залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/9187/19 залишено без змін.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, Справа Совтрансавто-Холдинг проти України п. 72 В. Оцінка Суду ).

Отже, вищевказані рішення, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 205 854, 84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 197, ідентифікаційний код 39004552) на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 205 854 (двісті п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 84 коп. - основного боргу, 11 924 (одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 3 315 (три тисячі триста п`ятнадцять) грн 90 коп. - 3% річних та 3 316 (три тисячі триста шістнадцять) грн. 42 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.11.2020

Суддя Л. Г. Пукшин