Рішення

від 09.11.2020 по справі 911/2512/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2512/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2) в особі Житлово-комунального господарства ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 7)

про стягнення 54259,01 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р., у тому числі - 41491,37 грн. пені, 8500,65 грн. 3% річних, 4266,99 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - НАК Нафтогаз України , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" в особі Житлово-комунального господарства ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі - ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат", відповідач) про стягнення 54259,01 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р., у тому числі - 41491,37 грн. пені, 8500,65 грн. 3% річних, 4266,99 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було укладено договір постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 2398763,77 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Проте, Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" оплата за природний газ здійснювалась несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 41491,37 грн. пені, 8500,65 грн. 3% річних, 4266,99 грн. інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2020 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без проведення судового засідання (без виклику представників учасників справи).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належить відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

28.09.2020 р. до господарського суду Київської області від ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" надійшов відзив б/н від 23.09.2020 р. (вх. № 20668/20 від 28.09.2020 р.), відповідно до якого відповідач вказував, що заборгованість за поставлений природний газ за договором № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р. була погашена в повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених умовами договору, а газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для забезпечення централізованого теплопостачання багатоквартирних будинків міста Бровари, отже споживається відповідачем виключно для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів.

З урахуванням викладеного, оскільки предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції, відповідач просить суд зменшити суму пені, що підлягає стягненню на 90% - до 4149,13 грн.

Відповіді на відзив до суду від позивача не надходило.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.10.2017 р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (на даний час - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (споживач) було укладено договір № 2192/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. природний газ обсягом до 480,0 тис.куб.м.

У відповідності з п. 3.1 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 5930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

11.01.2018 р. між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було підписано додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 10.10.2017 р. № 2192/1718-ТЕ-17, відповідно до п. 2 якої п. 6.1 договору було викладено у наступній редакції: 6.1 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором .

03.04.2018 р. між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було підписано додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу від 10.10.2017 р. № 2192/1718-ТЕ-17, відповідно до п. 1 якої п. 2.1 договору було викладено у наступній редакції: 2.1 Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. природний газ орієнтовним обсягом до 40 тис.куб.м. .

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ. Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 р. на суму 113490,06 грн.; від 30.11.2017 р. на суму 319885,78 грн.; від 31.12.2017 р. на суму 417820,40 грн.; від 31.01.2018 р. на суму 553810,40 грн.; від 28.02.2018 р. на суму 496463,44 грн.; від 31.03.2018 р. на суму 497293,69 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р. станом на момент подання позову до суду було погашено повністю.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача 41491,37 грн. пені, 8500,65 грн. 3% річних, 4266,99 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати отриманого природного газу за жовтень 2017 року - березень 2018 року за договором № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р.

Як зазначалося вище, згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 41491,37 грн., у тому числі - за період з 26.12.2017 р. до 17.01.2018 р. в сумі 1628,71 грн., з 26.01.2018 р. до 13.03.2018 р. в сумі 3409,14 грн., з 27.02.2018 р. до 11.04.2018 р. в сумі 6098,48 грн., з 27.03.2018 р. до 14.06.2018 р. в сумі 7914,48 грн., з 26.04.2018 р. до 17.09.2018 р. в сумі 22440,56 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8500,65 грн. 3% річних та 4266,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 8500,65 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, у тому числі - за період з 26.12.2017 р. до 17.01.2018 р. в сумі 311,44 грн., з 26.01.2018 р. до 14.03.2018 р. в сумі 1041,46 грн., з 27.02.2018 р. до 11.04.2018 р. в сумі 1195,78 грн., з 27.03.2018 р. до 14.06.2018 р. в сумі 1551,86 грн., з 26.04.2018 р. до 17.09.2018 р. в сумі 4400,11 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 4266,99 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, у тому числі - за лютий 2018 року в сумі 1577,88 грн., за березень 2018 року в сумі 646,91 грн., з квітня по травень 2018 року в сумі 1042,19 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними. Крім того, відповідачем вірність розрахунків не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90%.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Слід зазначити, що статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (постанови від 09.11.2018 р. у справі № 908/1661/17, від 05.06.2019 р. у справі № 904/3763/18).

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" є підтримання житлового фонду в належному стані, створення мешканцям належних умов для проживання, облік житлової площі, здача в оренду приміщень, які перебувають на балансі ТОВ, що передані у ведення ЖКГ, забезпечення своєчасного збору квартирної орендної плати за комунальні послуги, контроль за додержанням наймачами (власниками) та орендарями умов договорів по наданню послуг та оренди (п. 2.1 Положення про ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат", затвердженого Загальними зборами ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" Протоколом № 9 від 04.04.2007 р.).

Водночас, як зазначалося раніше, згідно з п. 1.2 договору № 2192/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 10.10.2017 р. природний газ, що постачався за цим договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за договором, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам (населенню), а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.

Разом з тим, суд вважає за необхідне врахувати, що заборгованість за договором № 2192/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 10.10.2017 р. була повністю погашена відповідачем 18.09.2018 р.

Крім того, позивач під час вирішення спору у даній справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017 р.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус позивача, який має стратегічне значення для країни, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (сума основного боргу погашена відповідачем на момент звернення з даним позовом), обставини щодо відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання, відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, правовий статус відповідача, до видів господарської діяльності якого належить, зокрема, постачання теплової енергії населенню, беручи до уваги, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, щодо можливості постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 20 % (41491,37 грн. х 20 % = 8298,28 грн.) і стягнути з відповідача пеню в сумі 33193,09 грн.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати витрати на сплату судового збору, суд, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, буд. 2, код 33212226) в особі Житлово-комунального господарства ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 33193 (тридцять три тисячі сто дев`яносто три) грн. 09 коп. пені, 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 65 коп. 3% річних, 4266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 09.11.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна