Постанова

від 15.03.2021 по справі 911/2512/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа№ 911/2512/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020

у справі №911/2512/20 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат", Київська обл., м. Бровари, в особі Житлово-комунального господарства ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат", Київська обл., м. Бровари

про стягнення 54 259,01 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" в особі Житлово-комунального господарства ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" (далі - відповідач, ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат") про стягнення 54259,01 грн заборгованості за договором постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017, у тому числі - 41491,37 грн пені, 8500,65 грн 3% річних, 4266,99 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було укладено договір постачання природного газу № 2192/1718-ТЕ-17 від 10.10.2017, згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ на загальну суму 2398763,77 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Проте, Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" оплата за природний газ здійснювалась несвоєчасно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 41491,37 грн пені, 8500,65 грн 3% річних, 4266,99 грн інфляційних втрат і судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2512/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з ЖКГ ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 33 193,09 грн пені, 8 500,65 грн 3% річних, 4 266,99 грн інфляційних втрат, 2 102,00 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 298, 28 грн пені у зв`язку з її зменшенням, місцевий господарський суд виходив з того, що у даній справі газ, який поставлений за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; позивачем не надано доказів понесення ним збитків унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору; стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів; таке зменшення розміру пені забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблено неправильні висновки, не досліджено всі належні докази, порушено норми матеріального права та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір пені, оскільки не надав оцінку майновим інтересам сторін.

Так, апелянт посилається на те, що він має значну дебіторську заборгованість з боку споживачів, а збитковість або відсутність прибутку у відповідача не є винятковою обставиною для зменшення пені.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2512/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено АТ "НАК "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2512/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі №911/2512/20, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.10.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (на даний час - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Житлово-комунальним господарством Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (споживач) було укладено договір № 2192/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. природний газ обсягом до 480,0 тис.куб.м.

У відповідності з п. 3.1 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 5930,40 грн

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

11.01.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було підписано додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 10.10.2017 р. № 2192/1718-ТЕ-17, відповідно до п. 2 якої п. 6.1 договору було викладено у наступній редакції: " 6.1 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором".

03.04.2018 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Житлово-комунальним господарством ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" було підписано додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу від 10.10.2017 р. № 2192/1718-ТЕ-17, відповідно до п. 1 якої п. 2.1 договору було викладено у наступній редакції: "2.1 Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 40 тис.куб.м.".

На виконання договору постачальник передав, а споживач отримав природний газ. Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 113490,06 грн; від 30.11.2017 на суму 319885,78 грн; від 31.12.2017 на суму 417820,40 грн; від 31.01.2018 на суму 553810,40 грн; від 28.02.2018 на суму 496463,44 грн; від 31.03.2018 на суму 497293,69 грн, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Факт отримання від позивача наведених обсягів природного газу відповідачем не заперечений.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з порушенням споживачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 2571/18-ТЕ-17 від 05.10.2018 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

У зв`язку з порушенням споживачем строків виконання грошового зобов`язання за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 41491,37 грн пені, 8500,65 грн 3% річних, 4266,99 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 41491,37 грн, у тому числі - за період з 26.12.2017 до 17.01.2018 в сумі 1628,71 грн, з 26.01.2018 до 13.03.2018 в сумі 3409,14 грн, з 27.02.2018 до 11.04.2018 в сумі 6098,48 грн, з 27.03.2018 до 14.06.2018 в сумі 7914,48 грн, з 26.04.2018 до 17.09.2018 в сумі 22440,56 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8500,65 грн 3% річних та 4266,99 грн інфляційних втрат.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 8500,65 грн, нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, у тому числі - за період з 26.12.2017 до 17.01.2018 в сумі 311,44 грн, з 26.01.2018 до 14.03.2018 в сумі 1041,46 грн, з 27.02.2018 до 11.04.2018 в сумі 1195,78 грн, з 27.03.2018 до 14.06.2018 в сумі 1551,86 грн, з 26.04.2018 до 17.09.2018 в сумі 4400,11 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 4266,99 грн, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат, у тому числі - за лютий 2018 року в сумі 1577,88 грн, за березень 2018 року в сумі 646,91 грн, з квітня по травень 2018 року в сумі 1042,19 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки АТ "НАК "Нафтогаз України", дійшов правомірного висновку, що 41491,37 грн пені, 8500,65 грн 3% річних та 4266,99 грн інфляційних втрат позивачем нараховані відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції частково задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано виходив з того, що відповідач не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, придбаного за Договором, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню споживачам (населенню), а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.

Також місцевим господарським судом враховано, що заборгованість за договором № 2192/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 10.10.2017 була повністю погашена відповідачем 18.09.2018.

При цьому позивачем, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не доведено понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та надані відповідачем в обґрунтування підстав зменшення нарахованої пені докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву АТ "НАК "Нафтогаз України", щодо зменшення розміру пені, у зв`язку з чим зменшив її розмір на 20%.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судом першої інстанції було враховано загальні засади справедливості, добросовісності та розумності, інтереси обох сторін, статус позивача, який має стратегічне значення для країни, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (сума основного боргу погашена відповідачем на момент звернення з даним позовом), обставини щодо відсутності в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання, відсутність доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, правовий статус відповідача, до видів господарської діяльності якого належить, зокрема, постачання теплової енергії населенню, беручи до уваги, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, щодо можливості постачання теплової енергії населенню.

Північний апеляційний господарський суд також зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для часткового задоволення такого клопотання.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшено розмір штрафних санкцій. А тому такі доводи відхиляються як необґрунтовані.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення з викладених в апеляційній скарзі обставинах в розумінні ст. 277 ГПК України відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на КП "Благоустрій Крюківщини" та АТ "НАК "Нафтогаз України".

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі № 911/2512/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2020 у справі № 911/2512/20 залишити без змін.

4. Матеріали справи №911/2512/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир