Рішення

від 09.11.2020 по справі 160/11062/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 160/11062/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

14.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні страхових виплат у разі втрати годувальника ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 страхові виплати у разі втрати годувальника.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 7340,80 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . За життя він перебував на обліку в Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, отримував соціальну допомогу у відповідності до Закону України Про загальнообов`язкове державне страхування , у зв`язку із втратою працездатності в умовах шкідливого виробництва вугільної промисловості. ОСОБА_2 отримав вібраційну хворобу через багаторічну працю в умовах шкідливого виробництва вугільної промисловості. 28.05.2020 року встановлено причинний зв`язок між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням. 21.08.2020 року позивач звернулася до відповідача з заявою з метою оформлення соціальної допомоги. Проте, отримала рішення про відмову від 03.09.2020 року за вих. №30.4-23/2599 з тих підстав, що у позивача немає підтвердження перебування на утриманні померлого чоловіка. Вважаючи вказану відмову неправомірною та враховуючи викладені обставини позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

02.10.2020 року від Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області позов, в обґрунтування якого зазначено, що на обліку в Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Тернівське відділення) перебував ОСОБА_2 . В зв`язку з втратою працездатності по професійному захворюванню згідно акту П-4 від 27.11.2014 року та відповідно до довідки МСЕК № 004407 від 14.01.2015 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а не ІНФОРМАЦІЯ_6 як вказано помилково у позові. Дружина померлого, ОСОБА_1 , звернулась до Тернівського відділення 21.08.2020 року із заявою, в якій просила призначити страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , та доданими до неї відповідними документами. Тернівське відділення у відповіді на заяву від 03.09.2020 року за вих. № 30.4-23/2599 повідомило позивача про необхідність надати додатково до наданих документів довідку про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копії відповідного рішення суду. Фонд соціального страхування України та його робочі органи не наділені повноваженнями та функціями встановлення факту перебування на утриманні померлої особи. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку. Тому, у відповіді від 03.09.2020 року № 30.4-23/2599 на заяву позивача, Тернівське відділення повідомило не про відмову у призначенні такої виплати, а про необхідність надання документу, який чітко визначено Законом №1105 та відповідно спеціальним нормативним актом - Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11 Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат . У довідці № 1320 від 10.06.2020 року виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради відсутня інформація про перебування позивача на утриманні померлого чоловіка, а акт встановлення фактичного місця проживання від 05 червня 2020 року, так само як і акт (довідка) про фактичне проживання та ведення спільного господарства подружжям від 09 червня 2020 року, видані головою ОСББ Гірник№2 не є документом, який визначений в статті 43 Закону №1105 та Постанови правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11 на підставі якого можна призначити страхові виплати у разі втрати годувальника. У довідці виконавчого органу влади відсутнє визначення факту перебування позивачки на утриманні померлого чоловіка, а акт ОСББ від 09 червня 2020 не є юридично обґрунтованим документом з підстав, зазначених вище, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 21.07.1979 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті професійного захворювання помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 28.08.2019 року.

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та отримував соціальну допомогу у відповідності до Закону України Про загальнообов`язкове державне страхування , у зв`язку із втратою працездатності в умовах шкідливого виробництва вугільної промисловості, про що свідчать Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 27.11.2014 року та довідка Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 21.10.2019 року №30.3-04/3603..

28.05.2020 року Обласною МСЕК №3 м. Дніпро видана Довідка №0000217, якою встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюваннямвстановлено причинний зв`язок між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням.

21.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату їй страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 відповідно до п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не працює та досягла пенсійного віку.

Листом від 03.09.2020 року за №30.4-23/2599 Тернівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що відповідно до статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціального страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон 1105) у разі смерті потерпіло право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш десятимісячного строку після його смерті. Одними з таких непрацездатних осіб відповідно другої частини статті 41 Закону 1105 є особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють. Отже, з огляду на вищевказане, законодавством визначено певне коло осіб, хто м право на такі виплати та передбачені певні умови: перебування на утриманні померлого та особа не повинна працювати. Фонд соціального страхування України та його робочі органи не наділе повноваженнями та функціями встановлення факту перебування на утриманні померлої особи. Відповідно статті 43 Закону 1105 Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів: копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 21 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку. Відповідно пункту 5.1. Постанови правління Фонду соціального страхування Україні від 19.07.2018 року №11 Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведена страхових виплат визначено перелік документів для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, одним з яких є довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копії відповідного рішення суду. Згідно ч. 1, 3 ст.1 Закону України Про адміністративні послуги від 06.09.2012 року X 5203-VІ: адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання. адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державна орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень (розділ II) Закону України від 10.12.2015 року № 888-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг житлово-експлуатаційні організації, передають картотеку з питань реєстрації фізичних осіб (на підставі якої й видається довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб), відповідним виконавчим органом місцевого самоврядування. Передача такої картотеки ОСББ є прямим порушенням вимог норм чинного законодавства. Отже, враховуючи вищевикладене, видача довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб є наданням адміністративної послуги, а Голова правління ОСББ не є суб`єктом надання адміністративних послуг, відповідно видача такої довідки є прямим порушенням норм Закону. Згідно додатку до рішення Тернівської міської ради № 144-10/VІІ від 22.06.2016 року Про затвердження переліку адміністративних послуг визначено відповідний перелік послуг та документи встановленого зразка, які має право надавати відділ реєстрації перебування позивача на утриманні померлого чоловіка, а акт (довідка) про фактичне проживая та ведення спільного господарства подружжям виданий головою ОСББ Гірник №2 не документом, який визначений в статті 43 Закону 1105 та Постанови правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11 на підставі якого можна призначи страхові виплати у разі втрати годувальника.

Позивач, не погодившись з такою відповіддю, звернулася до суду.

Таким чином, предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем відмови у призначенні страхових виплат за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999 року (далі по тексту - Закон України №1105-XIV) страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України №1105-XIV передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України Закону України №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 36 Закону України №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

У статті 41 Закону України №1105-XIV визначені особи, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Відповідно до частини 1 цієї статті у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема, особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють (п.2 ч.2 ст.41 Закону України №1105-XIV).

Частиною 3 статті 41 Закону України №1105-XIV передбачено, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу (ч.2, 3, 4 ст.43 Закону України №1105-XIV).

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім`ї за станом здоров`я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Статтею 44 Закону України №1105-XIV передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19.07.2018 року №11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (надалі по тексту - Порядок №11).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:

1) допомогу по тимчасовій непрацездатності;

2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата);

4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу;

5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;

6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

Особам, які в установленому законом порядку добровільно застрахувалися від нещасного випадку (далі - добровільно застраховані особи), у разі настання страхового випадку страхові виплати призначаються управлінням (відділенням) Фонду.

Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.

Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.

Судом встановлено, що 21.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату їй страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 відповідно до ч.2 Закону України №1105-XIV, оскільки вона не працює та досягла пенсійного віку. До заяви надала документи, передбачені частиною 2 статті 43 Закону України №1105-XIV, а саме:

1) копія паспорту та РНОКПП заявника;

2) копія Акту за формою П-4 від 27.11.2014 року;

3) копія свідоцтва про шлюб від 21.07.1979 року;

4) копія висновку МСЕК від 28.05.2020 року, що підтверджує зв`язок між смертю потерпілого та професійним захворюванням;

5) копія трудової книжки потерпілого;

6) довідка виконавчого комітету Тернівської міської ради від 10.06.2020 року, що підтверджує спільне проживання подружжя з 1986 року по день його смерті;

7) акт про фактичне проживання та ведення спільного господарства подружжям від 09.06.2020 року;

8) заява з банку про відкриття рахунку;

9) копія довідки з ПФУ про наявний страховий стаж від 12.09.2019 року;

10) копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

З наданих документів вбачається, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживав її чоловік ОСОБА_2 . Відповідно до довідки від 10.06.2020 року №1320, виданої Виконавчим комітетом Тернівської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживали разом за адресою АДРЕСА_1 .

На день смерті чоловіка ОСОБА_1 не працювала, що підтверджується довідкою за формою ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування та довідкою про відсутність індивідуальних відомостей про особу.

Аналізуючи ч.1 та ч.2 ст.41 Закону України №1105-XIV, суд доходить до висновку, що право на одержання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого мають, зокрема, особи, які є непрацездатними, перебували на утриманні померлого та досягли необхідного пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині - ОСОБА_1 на момент смерті чоловіка виповнилось 59 років.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №1105-XIV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №75/03222.24 від 12.09.2019 року ОСОБА_1 станом на 03.09.2019 року має страховий стаж 17 років 8 місяців 04 дні.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка досягла пенсійного віку, не працювала та перебувала на його утриманні, що відповідно до ч.2 ст. 41 Закону України №1105-XIV дає їй право на одержання щомісячних страхових виплат.

Також позивач разом із заявою від 21.08.2020 року надала відповідачу всі необхідні документи для призначення щомісячних страхових виплат, які передбачені ст. 43 Закону України №1105-XIV та Порядку №11.

Лист від 03.09.2020 року №30.4-23/2599, прийнятий відповідачем не є рішенням передбаченим ст. 44 Закону України №1105-XIV та п. 1.4 Порядку №11, яке повинно бути оформлене у формі Постанови.

Враховуючи викладене, суд вважає дії Тернівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 21.08.2020 року протиправними.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує субєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши заяву позивача про призначення їй страхових виплат, належним чином цю заяву не розглянув, відповідне рішення не прийняв, натомість надіслав позивачу лист від 03.09.2020 року за №30.4-23/2599, навівши у них мотиви відмови у призначенні страхових виплат, які не узгоджується з нормами чинного законодавства. Відтак, належним способом захисту прав позивачки буде скасування листа від 03.09.2020 року за №30.4-23/2599 та зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення їй страхових виплат та прийняти відповідне рішення, врахувавши висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач в своїй позовній заяві просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2019 року між адвокатом ОСОБА_3 , діючою на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області №2889 від 11.02.2015 року та ОСОБА_1 було укладено договір № 3219 про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з п. 2.2.8 договору клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.

Для підтвердження розміру понесених витрат на правничу домопогу надано розрахунки сум гонорару за надану правову допомогу від 19.08.2020 року та від 11.09.2020 року, згідно яких:

- консультація, ознайомлення з документами, складання та роздруківка Заяви про призначення страхової виплати до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та опису вкладення до конверту - 500 грн. (1 година витраченого часу, ставка 500,00 грн. за 1 годину);

- ознайомлення з відповіддю Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, консультація, узгодження правових питань щодо представництва - 600,00 грн. (1 година витраченого часу, ставка 600,00 грн. за 1 годину);

- підготовка, роздруківка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копіювання та засвідчення копій до позовної заяви - 4800,00 грн. (8 годин витраченого часу, ставка 600, 00 грн. за 1 годину);

- підготовка та роздруківка клопотання про витребування доказів - 600,00 грн. (1 година витраченого часу, ставка 600,00 грн. за 1 годину).

Також позивачем надано копію квитанції до прибуткового ордера №24 від 19.08.2020 року, згідно з якою позивач сплатила на підставі вищевказаного договору адвокату 500,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера №27 від 08.09.2020 року, згідно якої позивач сплатила адвокату 6000,00 грн. на підставі укладеного договору.

В матеріалах справи також міститься оригінал ордеру Серія ДП №2397/026 від 07.09.2020 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позов заперечував проти розміру судових витрат, заявлених позивачем з огляду на те, що витрати на професійну правничу допомогу приватного адвоката не можуть задовольнятися за рахунок державного органу, який використовує свої кошти виключно за цільовим призначенням.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на провову допомогу суд зазначає наступне.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим судом оцінюється співмірність вартості наданих послуг з їх фактичним обсягом, а також досліджується зв`язок наданих послуг зі справою.

Так, суд вважає, що частина наданих послуг, описаних у розрахунках сум гонорару за надану правову допомогу від 19.08.2020 року та 11.09.2020 року, дублюються та призводять до необґрунтованого завищення вартості правничих витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зокрема, суд зауважує, що такі послуги як консультація, ознайомлення з документами, складання та роздруківка заяви про призначення страхової виплати до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та опису вкладення до конверту , ознайомлення з відповіддю Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, консультація, узгодження правових питань щодо представництва , підготовка та роздруківка клопотання про витребування доказів , копіювання та засвідчення копій до позовної заяви , охоплюються послугою підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії , у зв`язку з чим відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу, пов`язані саме з останньою послугою, вартістю 4800,00 грн., яка підлягає зменшенню у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 840,80 грн., про що свідчить додана до позовної заяви квитанція №0.0.1831104775.1 від 11.09.2020 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду та витрати на правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн., а всього 3240,80 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в загальній сумі 3240,80 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення від 03.09.2020 року №30.4-23/2599, прийняте Тернівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у формі листа.

Визнати протиправними дії Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення щодо заяви ОСОБА_1 від 21.08.2020 року.

Зобов`язати Тернівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Лермонтова, буд.19А, код ЄДРПОУ 41418624) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення їй страхових виплат у разі втрати годувальника та прийняти рішення у формі Постанови з урахування висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асишнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.93, ЄДРПОУ 41802166) судові витрати у розмірі 3240,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна