Рішення

від 09.11.2020 по справі 420/8070/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8070/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Слободянюка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503.

Ухвалою від 31.08.2020 року дану справу залишено без руху.

07.09.2020 р. (вх. № 35446/20) позивач надав до суду клопотання про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 08.09.2020 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

29.09.2020 року (вх. № 39803/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

15.10.2020 року (вх. № 42945/20) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем були отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими було нараховано податкове зобов`язання у вигляді земельного податку з фізичних осіб. При цьому, із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається, що відповідач не склав розрахунок податкового зобов`язання, з земельного податку з фізичних осіб для позивача за 2017-2020рр.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

02.06.2020 відповідачем, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Розділу ХІІ ПК України, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503 про нарахування позивачу 47982,96 грн. податкового зобов`язання у вигляді земельного податку з фізичних осіб кожне за 2017-2020рр. (а.с. 12-15).

Земельний податок нараховано ОСОБА_1 за фактом наявності протягом 2017-2020 років в нього права власності на земельну ділянку.

При цьому, відповідачем не зазначено на підстві яких даних було проведено Розрахунок суми земельного податку (на підставі та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тощо).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України).

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що позивач є суб`єктом сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, як то чітко визначено ст. 287 ПК України.

Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання.

Як вбачається з відповіді Міського управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 2435 від 23.07.2020 року документи із землеустрою щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5123783500:01:001:1385 у міському управлінні відсутня. Враховуючи, що категорія землі, яка визначена у відомостях Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5123783500:01:001:1385 та вид її використання протиречить один одному, надати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки не є можливим (а.с. 17).

Під час розгляду даної справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено виконання п. 286.1 ПК України для цілей застосування п. 287.1 ПК України, а саме: не надано документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації), стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку. Не надано також доказів на підтвердження офіційного розрахунку податкових повідомлень-рішень, та не наведено такий розрахунок податку на землю з фізичних осіб на 2017-2020 роки у відзиві на позовну заяву взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/14191/16.

Відтак, відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, при тому, що позивач за наведених обставин є за своїм статусом платником земельного податку.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, як вже зазначалося, не доведено обставин, на яких ґрунтується оскаржувані рішення, наявності підстав нарахування (даних ДЗК) та складових формули нарахування. У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4926,03 грн. (а.с.13).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати у розмірі 1919,31 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2020 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) судові витрати у розмірі 1919,31 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять грн., 31 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.