Постанова

від 31.03.2021 по справі 420/8070/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8070/20 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2020 року,

В С Т А Н О В И Л А :

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в порушення п.58.1 ст.58 ПК України, відповідачем не додано до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень розрахунок. У зв`язку із чим, з урахуванням відсутності в Держгеокадастрі відомостей про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, неможливо встановити базу оподаткування земельним податком та ставку земельного податку, яку застосовано податковим органом при винесенні оскаржуваних рішень.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що всі власники земельних ділянок, паїв та землекористувачі, яки не мають пільг, є платниками земельного податку з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував його позицію. Зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту Сері ЯЖ № 318526, виданого 03.10.2008 року та зареєстрованого за № 010852900517 належить земельна ділянка, яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 12 , площею 1,8283 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:1385, - землі сільськогосподарського призначення, при цьому цільове призначення: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

02 червня 2020 відповідачем, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 розділу ХІІ ПК України, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503, яким позивачу нараховано земельний податок по 47 982,96 грн за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки (а.с. 12-15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За приписами пп.269.1.1 пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтею 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Частиною 7 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Викладені норми підтверджують висновки суду першої інстанції щодо того, що у зв`язку із ненаданням відповідачем відомостей із Державного земельного кадастру, на підставі яких було здійснено розрахунок суми земельного податку, ним не доведено правомірності нарахованої позивачу суми податкового зобов`язання із земельного податку. Зазначені обставини не усунено податковим органом і при зверненні з апеляційною скаргою.

В ході апеляційного розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом витребувано у податкового органу:

- розрахунок до податкових повідомлень - рішень від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503, через відсутність яких суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень;

- інформацію з підтверджуючими її документами щодо бази оподаткування земельним податком та ставки земельного податку, які застосовані при винесені податкових повідомлень - рішень від 02.06.2020 року № 87454-5306-1503, № 87453-5306-1503, №87452-5306-1503, №87451-5306-1503 окремо за 2017, 2018, 2019 та 2020 року, якими ОСОБА_1 визначені зобов`язання з земельного податку, окремо за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки.

На виконання ухвали, податковим органом надані рішення Авангардівської сільської ради про затвердження Положення про податок на майно (в частині плати за землю) на території Авангардівської сільської ради за 2017 - 2020 роки, лист Авангардівської сільської ради з переліком землекористувачів, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, копію корінців оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Разом з тим, надані відповідачем докази не підтверджують правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Так, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району виданий 21 квітня 2020 року, що не свідчить про таку ж оцінку землі у 2017 - 2019 роках.

Судова колегія враховує, що згідно цього витягу, цільовим призначенням спірної земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в той час як згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка віднесена до земель з цільовим призначенням: для будівництва та експлуатації об`єктів комерційного, громадського та складського призначення у складі торгівельно-складського комплексу для обслуговування жителів території громади Овідіопольського району.

Більш того, податковим органом, навіть на виконання ухвали суду про витребування додаткових доказів, не надано розрахунок до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, чим порушено вимоги п.58.1 ст.58 ПК України.

У зв`язку із тим, що в матеріалах справи міститься витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданий Міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області 21 квітня 2020 року № 1475, згідно якого нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 4 798 296,51 грн та лист Міськрайонного управлінням в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 2435 від 23 липня 2020 року, з якого вбачається, що надати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 5123783500:01:001:1385 не є можливим, апеляційним судом направлено до зазначеного управління запит щодо дійсної нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Листом від 30.03.2021 року за № 255/123-21 Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5123783500:01:001:1385 не виготовлялась, а наявний в матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданий Міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та м.Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області 21 квітня 2020 року № 1475, на який посилається апелянт, як на підставу визначення грошового зобов`язання, визнано таким, що не є дійсним та відкликано.

Викладене не спростовує обов`язку позивача сплачувати земельний податок, а лише констатує неможливість відповідача, в порушення приписів ч.2 ст.77 КАС України, довести обґрунтованість сум земельного податку, нарахованих позивачу в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 вересня 2020 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко