Рішення

від 09.11.2020 по справі 640/13356/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 листопада 2020 року справа №640/13356/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІНТ1 (далі по тексту - позивач, ТОВ ІНТ1 ) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2019 року №1542615147, №1552615147 та №1562615147 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення відповідачем суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/13356/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивачем подав відповідь на відзив, у якій додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1542615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 166 203,00 грн., у тому числі за основним платежем на 132 962,00 грн. та за штрафними санкціями 33 241,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1552615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116 546,00 грн., у тому числі за основним платежем на 93 237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 309,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1562615147 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 29 877,00 грн. за лютий 2017 року згідно податкової декларації від 16 березня 2017 року №9043486785.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 04 квітня 2019 року №72/26-15-14-07-02-10/36852503 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНТ1 (код 36852503) з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ІНТ1 при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ (код 39826565) за січень, лютий 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік-показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано наступні порушення:

- пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 132 962,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 29 877,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 93 237,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року у розмір 12 210,00 грн. та лютий 2017 року у розмірі 81 027,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням доходу, який враховується при обчисленні фінансового результату до оподаткування, за 2017 рік та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником; відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року за матеріалами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100040000017 від 21 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, визнано винним директора ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ ОСОБА_1 ; встановлено невідповідність придбаного позивачем товару у контрагентів та реалізованого позивачу товару; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (покупець) та ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ (постачальник) укладено договір поставки товару від 20 січня 2017 року №20/01-17, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві м`ясну сировину (далі-товар), вказаний в рахунок-фактурах і накладних, а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-лютого 2017 року ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ поставило позивачу товар ( тушка курчат бройлер охол., тушка курчат бройлер для нарізки, м`язовий шлунок курчат бройл., печінка куряч. бройл. охол., серце куряч. бройл. охол.,голови куряч. охол., лапи куряч. бройл. охол., шия куряч. охол., філе куряч. бройл. охол. ).

ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ виписало на адресу позивача податкові накладні від 23 січня 2017 року №26 на загальну суму 16 797,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 799,50 грн., від 24 січня 2017 року №27 на загальну суму 51 282,90 грн., в тому числі ПДВ - 8 547,15 грн., від 25 січня 2017 року №28 на загальну суму 30 677,40 грн., в тому числі ПДВ - 5 112,90 грн., від 26 січня 2017 року №29 на загальну суму 101 694,20 грн., в тому числі ПДВ - 16 949,03 грн., від 27 січня 2017 року №30 на загальну суму 34 774,74 грн., в тому числі ПДВ - 5 795,79 грн., від 28 січня 2017 року №31 на загальну суму 71 648,12 грн., в тому числі ПДВ - 11 941,35 грн., від 30 січня 2017 року №32 на загальну суму 35 434,80 грн., в тому числі ПДВ - 5 905,80 грн., від 03 лютого 2017 року №43 на загальну суму 10 037,10 грн., в тому числі ПДВ - 1 672,85 грн., від 11 лютого 2017 року №12 на загальну суму 92 710,04 грн., в тому числі ПДВ - 15 451,67 грн., від 14 лютого 2017 року №13 на загальну суму 63 474,84 грн., в тому числі ПДВ - 10 579,14 грн., від 16 лютого 2017 року №14 на загальну суму 77 732,57 грн., в тому числі ПДВ - 12 955,43 грн., від 18 лютого 2017 року №15 на загальну суму 85 940,89 грн., в тому числі ПДВ - 14 323,48 грн., від 21 лютого 2017 року №16 на загальну суму 66 475,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 079,17 грн.

Оплата за товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого у справі наявні копії відповідних платіжних доручень.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів із його господарською діяльністю, суд зазначає про таке.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ ІНТ1 має право на заняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 49.16 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 82.99 надання інших допоміжних послуг, н.в.і.у.; Код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним поливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 66.12 посередництво за договорами по цінним паперам або товарам.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ позивач надав суду копії договору поставки товару, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, докази поставки спірного товару, докази подальшого використання поставленого товару у власній господарській діяльності та його продаж третім особам.

При цьому відповідач не заперечує подальший рух товару та придбання його в цілях господарської діяльності позивача.

За таких підстав суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ .

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо невідповідності придбаного контрагентом позивача ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ товару реалізованому, оскільки позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ по ланцюгу постачання.

Щодо посилань в акті перевірки на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року №755/5231/17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 1 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості укладену 03 квітня 2017 року у між прокурором Мельником Денисом Ігоровичем та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32017100040000017, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, суд звертає увагу на таке.

Оцінюючи вказаний вирок, як доказ у контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, у межах спірних правовідносин Окружний адміністративний суд міста Києва не розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1 .

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, в яких фігурує ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ , у зв`язку з ненаданням будь-яких доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо наявності відкритих відносно контрагента позивача кримінальних проваджень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116 546,00 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд доходить висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ у зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд встановив вище, що придбання позивачем у ТОВ СІГМА КОМПАНІ товарів безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Зокрема, позивач зазначив, що підприємницька діяльність здійснюється в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 23-25, що підтверджується договором оренди від 01 березня 2014 року, укладеного з ТОВ Агролідер .

На підтвердження придбання товарів, які в подальшому реалізовані позивачем контрагентам-покупцям позивачем долучено до матеріалів справи наступні копії документів:

договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2016 року №106, укладений з ТОВ МІТ ЛАЙТ , податкові та видаткові накладні, виписки з банку;

договір купівлі-продажу від 01 квітня 2015 року №58, укладений з ТОВ Торгінвест-5 , податкові та видаткові накладні, виписки з банку;

договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2015 року №77, укладений з ТОВ Індико , податкові та видаткові накладні, виписки з банку.

Здійснення поставки зазначеним контрагентам підтверджується договором перевезення від 22 грудня 2015 року, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, реалізація продукції через касові апарати підтверджується накладними на кінцеве споживання, а також договором на сервісне обслуговування та ремонт техніки від 01 січня 2017 року №17/2017, договором на технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій від 14 лютого 2017 року №133/нк та договором про надання державних ветеринарно-санітарних послуг від 28 грудня 2012 року №173.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві 23 квітня 2019 року №1542615147, №1552615147 та №1562615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ІНТ1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТ1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві 23 квітня 2019 року №1542615147, №1552615147 та №1562615147.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТ1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 689,39 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТ1 (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, буд. 23/25; ідентифікаційний код 36852503);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980);

Суддя В.А. Кузьменко