Постанова

від 16.02.2021 по справі 640/13356/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13356/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ1" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТ1" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2019 року №1542615147, №1552615147 та №1562615147.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року даний адміністративний позов - задоволено.

При цьому суд виходив з того, що господарські операції ТОВ "ІНТ1" з контрагентом ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляції скаржник зазначив, що судом першої інстанції при винесенні судового рішення невірно застосовано норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме судом невірно визначено період, за який контролюючий орган мав право самостійно визначити суми грошових зобов`язань платника податків.

Так, контролюючий орган наполягає на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Оскільки щодо директора контрагента позивача наявний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року у справі №755/5231/17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 2051 Кримінального кодексу України, то операції з таким товариством є удаваними.

Також в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у м. Києві.

Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності оскаржуваного рішення та просить залишити скаргу відповідача без задоволення. Вказує, що всі первинні документи позивача складені належним чином, відповідають вимогам закону та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується тим, що надалі придбаний у ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ товар був реалізований позивачем іншим суб`єктам підприємницької діяльності, що підтверджується наявними у справі документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1542615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 166 203,00 грн., у тому числі за основним платежем на 132 962,00 грн. та за штрафними санкціями 33 241,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1552615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 116 546,00 грн., у тому числі за основним платежем на 93 237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 309,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23 квітня 2019 року №1562615147 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ ІНТ1 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 29 877,00 грн. за лютий 2017 року згідно податкової декларації від 16 березня 2017 року №9043486785.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 04 квітня 2019 року №72/26-15-14-07-02-10/36852503 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНТ1 (код 36852503) з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ ІНТ1 при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ (код 39826565) за січень, лютий 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік-показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано наступні порушення:

- пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 132 962,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 29 877,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 93 237,00 грн., в тому числі по періодах: січень 2017 року у розмір 12 210,00 грн. та лютий 2017 року у розмірі 81 027,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням доходу, який враховується при обчисленні фінансового результату до оподаткування, за 2017 рік та заниженням податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ у зв`язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником; відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року за матеріалами у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100040000017 від 21 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, визнано винним директора ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ ОСОБА_1 ; встановлено невідповідність придбаного позивачем товару у контрагентів та реалізованого позивачу товару; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ ІНТ1 має право на заняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 49.16 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 82.99 надання інших допоміжних послуг, н.в.і.у.; Код КВЕД 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним поливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 66.12 посередництво за договорами по цінним паперам або товарам.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (покупець) та ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ (постачальник) укладено договір поставки товару від 20 січня 2017 року №20/01-17, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві м`ясну сировину (далі-товар), вказаний в рахунок-фактурах і накладних, а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його.

Згідно з видатковими накладними протягом січня-лютого 2017 року ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ поставило позивачу товар ( тушка курчат бройлер охол., тушка курчат бройлер для нарізки, м`язовий шлунок курчат бройл., печінка куряч. бройл. охол., серце куряч. бройл. охол.,голови куряч. охол., лапи куряч. бройл. охол., шия куряч. охол., філе куряч. бройл. охол. ).

ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ виписало на адресу позивача ряд податкових накладних, перелік яких наведений в оскаржуваному рішенні, та не заперечується сторонами.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ позивач надав копії договору поставки товару, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.

За твердженням відповідача, перевіркою встановлено, що TOB ІНТ1 здійснювало операції з отримання товарів (м`ясна продукція ) на загальну суму 738 680,00 грн., які є операціями з безоплатно отриманих товарів від третіх осіб. У зв`язку з цим встановлено заниження інших доходів за безоплатно отримані товари (м`ясна продукція) на загальну суму 738 680,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд не прийняв до уваги доводи відповідача щодо невідповідності придбаного контрагентом позивача ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ товару реалізованому, оскільки позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ по ланцюгу постачання.

Між тим, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ на адресу даного товариства відбувалась реєстрація податкових накладних з номенклатурою: свині на відгодівлі, скумбрія, сьомга, індик тушка, крабові палички, пангасіус, вугілля кам`яне, чорниця, вишні, броколі, кукурудза, малина,суміш овочева, гриби, тушки курей тощо.

За перевіряємий період ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ реалізовувало: котли закритого та відкритого типу, котли настінні, пістолет гарячого повітря, шурупокрут акумуляторний, свині на відгодівлі, скумбрія, сьомга, індик тушка, крабові палички, пангасіус, тушки курей тощо.

Слід зазначити, що з такого приводу висловлював свою позицію Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06 листопада 2018 року по справі № 826/16277/14: У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження представлених відповідачем документів встановив, що позивач не міг придбати в травні 2014 року сільськогосподарську продукцію (українського виробництва) в Приватного підприємства Компроміс плюс у зв`язку з відсутністю факту придбання товару по ланцюгам постачання (нереальність господарських операцій), що, відповідно, виключає правомірність відображення таких операцій у податковому обліку Приватного акціонерного товариства Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту .

Така ж позиція Верховного Суду викладена і у постанові від 20 лютого 2018 року по справі №818/920/17: Натомість суд апеляційної інстанції, пославшись на наявність у позивача правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів, та не врахувавши інші обставини справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої твердження та заперечення, дійшов помилкового висновку про те що, документи податкової звітності Товариства підтверджують зв`язок руху його коштів з господарською діяльністю учасників цих операцій .

Також суд при ухваленні рішення критично поставився до посилань відповідача на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року у справі №755/5231/17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 2051 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 03 квітня 2017 року у між прокурором Мельником Д.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №32017100040000017, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 205 Кримінального кодексу України, оскільки у межах спірних правовідносин Окружний адміністративний суд міста Києва не розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства; відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підприємства, яке лише нещодавно зареєструвалось.

Всі первинні документи від імені ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ підписано громадянином ОСОБА_1 , що значиться керівником вказаного товариства. Разом з тим, зі змісту пояснень, наданих вказаною особою, вбачається, що такий не мав жодного відношення до та діяльності ТОВ СІГМА АГРОКОМПАНІ .

За встановлених обставин вбачається, що підприємство - контрагент позивача зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаного контрагента.

Виходячи з наведеного, контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності.

Таким чином, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій зазначеним підприємством - контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2020 року по справі № 826/5743/14: З матеріалів справи вбачається, що підставою для донарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов`язань стало оформлення від імені ТОВ АЛЬТА-КОМ первинних документів за відсутності фактичного здійснення господарських операцій та повного заперечення керівником такого контрагента оформлення реальних господарських операцій та взагалі ведення господарської діяльності, що підтверджено вироком, який набрав законної сили.

Відповідно до ч.4 статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), що кореспондується з положеннями ч.6 статті 78 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Крім того, згідно постанови Верховного суду від 19 лютого 2019 року у справі № 826/11252/16, наявність у позивача первинних документів, складених за результатом фінансово-господарських взаємовідносин, підписаних посадовою особою, яку обвинувальним вироком визнано винним у фіктивному підприємництві, не може свідчити про реальність вчинення правочинів та не дає змогу позивачу право на їх відображення у даних податкової звітності, оскільки такі операції є незаконними та несумісними з легальною господарською діяльністю.

Згідно постанови Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/17: Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо нереальності спірних господарських операцій внаслідок того, що первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невстановлення вироками, які набрали законної сили, обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, та відсутність їх преюдиціального значення .

Отже, з наведеного вбачається, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з розглядуваним контрагентом, які нібито підтверджені первинними документами у відповідності вимог чинного законодавства України, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому суд не дотримався при постановленні оскаржуваного судового рішення позиції Верховного Суду.

Таким чином, контролюючим органом було правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та, відповідно, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №1542615147, №1552615147 та №1562615147 є правомірними та оскарженню не підлягають.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, з огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.1, 4 ч.1 статті 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ1" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев