Рішення

від 29.10.2020 по справі 357/14272/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14272/19

Провадження 2/357/935/20

Категорія 15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання - Александрова А. С.,

за участю прокурора Постельга О.А., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Позивач ) звернувся до суду з даним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 (далі - Відповідачі ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018111030000369 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України виявлено порушення вимог земельного законодавства під час надання передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства надано земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 року № 400 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради , змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

31.10.2016 року на підставі договору купівлі-продажу №3398 ОСОБА_2 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 на користь Відповідача ОСОБА_1 .

Позивач вважає що, наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є незаконним.

Позивач просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким надано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 яка розташована в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, визнати недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 року № 400 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради , яким змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва, витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046, яка розташована в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області та стягнути з Відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2020 року постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.56-57).

04.02.2020 року Відповідачем ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2020 року про відкриття провадження (а.с.65-69).

24.02.2020 року ухвалою Київського Апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2020 року повернуто (а.с.79).

У встановлений судом строк на адресу суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області, надійшов відзив, в якому той зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, у задоволенні позову прокурора просив відмовити (а.с.89-92).

У встановлений судом строк на адресу суду від першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, надійшла відповідь на відзив, в якому той зазначив, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с.96-99).

Також на адресу суду надійшли письмові пояснення представника Київської обласної державної адміністрації у яких той зазначив, що твердження, викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Просив розглянути справу без участі представника Київської обласної державної адміністрації (а.с.109-113).

05.05.2020 року від Відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з позовними вимогами не погоджується, у задоволенні позову прокурора просила відмовити та застосувати строк позовної давності (а.с.131-138).

04.05.2020 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначила, що з позовними вимогами не погоджується, у задоволенні позову прокурора просила відмовити (а.с.150-151).

20.05.2020 року від першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначено, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі (а.с.176-183).

29.10.2020 року представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

29.10.2020 року представник Відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення проти позову по суті, у його задоволенні просила відмовити повністю. Також заявила про застосування наслідків пропуску прокурором строків позовної давності.

29.10.2020 року інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно з наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства надано земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.22).

Відповідно до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 року № 400 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради , змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва (а.с.23).

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2016 року №3398, ОСОБА_2 відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 на користь Відповідача ОСОБА_1 (а.с.24-26).

Відповідно до відповіді Регіонального Офісу Водних Ресурсів Річки Рось Державного Агенства Водних Ресурсів України від 03.12.2018 року №282/021, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 розміщена на правому березі Верхнього білоцерківського водосховища на річці Рось в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Знаходиться на відстані 30,0-90,0 м. від урізу води. Зважаючи на той факт, що крутизна схилів у місці її розташування перевищує три градуси, мінімальна ширина прибрежної захисної смуги подвоюється -100 м. Тому зазначена ділянка частково потрапляє у межі прибрежної захисної смуги (а.с.28-29).

Згідно з відповіді Інституту Водних проблем і Меліорації (ІВПіМ) від 20.06.2019 року №05/1-89, земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046повністю або частково відповідно до вимог Водного кодексу відноситься до земель водного фонду (а.с.32-34).

Як вбачається з листа від 29.07.2019 року №33-3042, Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018111030000369 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України виявлено порушення вимог земельного законодавства під час надання передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (а.с.42-44).

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами права.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру та ч.3, ч.4 ст.56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.116 Закону України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом

Як вбачається з ст.186 ЗК України проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що як на момент відведення у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки водного фонду, так і на даний час, розпорядником даної категорії земель являється Київська обласна державна адміністрація, а не Головне управління Держземагентство у Київській області.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

З наведеного слідує, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва законом взагалі не передбачена.

Згідно з ст.22, 23 ЗК України громадянам для ведення індивідуального садівництва повинні надаватися виключно землі сільськогосподарського призначення, а не водного фонду.

Так, відповідно до ст.3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Згідно з ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Крім того, ст.60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що здовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно з ч.1, 4 ст.61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних правових висновків дійшли Верховний Суд у постановах від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховний Суд України в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15.

Виходячи з вищевикладених норм, жоден орган державної влади чи місцевого самоврядування не мав правових підстав передавати у приватну власність 2 га земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва.

Так, згідно з ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України громадянам для ведення індивідуального садівництва повинні надаватися виключно землі сільськогосподарського призначення, а не водного фонду.

Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-81цс14, від 14.05.2014 у справі № 6- 35цс14 та від 13.11.2013 у справі № 6-123ц13.

Отже, земельна ділянка, незаконно відведена у власність ОСОБА_2 та в подальшому перейшла у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Київській області від 18.07.2014 року №10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 року № 400 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради прийняті з перевищенням наданих законом повноважень та у спосіб прямо заборонений Законом, з порушенням вимог ст.ст. 20, 59, 60, 84, 118, 122 Земельного кодексу України, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсним на підставі ст.ст.16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст.152, 155 Земельного кодексу України.

Згідно з ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Правовий статус земель водного фонду (їх категорійність) визначено положеннями ст.ст.19, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 58, 59, 60 Земельного кодексу України, зокрема таке відокремлення земель залежить від їх місцезнаходження - межі прибережної захисної смуги, статус водного об`єкту (малі, середні чи великі річки тощо).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У випадку даних спірних правовідносин Київської обласною державною адміністрацією не приймалося рішень (розпоряджень) про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки з земель водного фонду до земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене, Головне управління Держземагентство у Київській області незаконно розпорядилася землями водного фонду площею 2 га, у зв`язку з тим, що це управління не є розпорядником даних земель в розумінні ст.149 Земельного кодексу України та всупереч вимогам ст.84 Земельного кодексу України.

Крім того, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України та ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист права власності на земельні ділянки здійснюється шляхом, серед іншого, і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушене право власності держави на спірні земельні ділянки підлягає судовому захисту, оскільки держава була позбавлена такого права незаконно.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства під час відведення земель водного фонду у власність фізичних осіб, а також через відсутність контрольних повноважень у Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, відведенням у приватну власність громадянина спірної земельної ділянки було порушено інтереси держави, як власника земельних ділянок, адже з державної власності протиправно вибули землі водного фонду, розташовані в межах Пилипчанської сільської ради.

Київська обласна державна адміністрація, яка відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного наказу Головним управлінням Держземагентства у Київській області, відомо не було, оскільки такий наказ приймався без її участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірної ділянки не надавалось. Крім того, інформація про передачу земель у приватну власність у загальнодоступних базах даних була відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв`язку з чим КОДА на захист порушених прав держави до суду не зверталась.

Через неналежне виконання Київською обласною державною адміністрацією своїх повноважень щодо повернення державі незаконно відведених земель водного фонду, до цього часу залишається не усунутим порушення права власності держави на вказані землі та відповідний позов до суду не заявлено.

Крім того, незаконне вибуття земель водного фонду із державної власності у приватну становить суспільний інтерес.

Вказана земельна ділянка незаконно відведена у власність ОСОБА_2 та в подальшому перейшла у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність , яке прийнято з перевищенням наданих законом повноважень та у спосіб, що прямо заборонений Законом, з грубим порушенням вимог ст. ст. 20, 59, 60, 84, 118, 122, 186 Земельного кодексу України, ст.ст.88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст.ст.152, 155 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності на спірну земельну ділянку виникло на підставі незаконного наказу Головного управління Держземагентства у Київській області, що вказує на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно поза волею власника. Держава, як власник спірного майна, делегувала Київській обласній державній адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Таким чином, постановлення Головним управлінням Держземагентства у Київській області наказу, що оскаржується, зокрема розпорядження землею не у спосіб, передбачений законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до ст.387 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від незаконного набувача.

Враховуючи що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею власника та в порядку безоплатної передачі відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідачів на користь держави на підставі та в порядку визначеному вимогами ст.387 Цивільного кодексу України.

Статті 13 та 14 Конституції України визначають, що земля, водні та інші природні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом, або конкретну територіальну громаду права власника землі.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_3 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст.153 ЗК України, ст.387 ЦК України, у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади приписів ВК України та ЗК України.

Стосовно строку позовної давності на звернення до суду зазначає на наступне.

Київській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття Білоцерківською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження, відомо не було. Інформація про відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель саме водного фонду у загальнодоступних базах даних була відсутня.

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 42018111030000369 від 28.09.2018, зібраними під час слідства доказами - наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 18.07.2014 № 10-3330/15-14-сг, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 № 400, листа Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 03.12.2018 № 282/021, листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 03.04.2019 № 17-08/727, листа Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України від 24.06.2019 № 375/01 з графічними матеріалами, відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджують незаконне вибуття з державної власності земель водного фонду поза волею їх власника - держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Указані факти свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

У той же час, нормами ст. 256 та ст.257 ЦК України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

При цьому положеннями ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з моменту коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У даному випадку перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а тому строк позовної давності не є порушеним.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц.

Одночасно у наведеному рішенні Великою Палатою зазначено, що незаконне заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, бо їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника (а отже, і володільця).

У даному випадку єдиним можливим способом захисту інтересів держави є визнання недійсним спірного розпорядження та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, оскільки необхідно відновити становище, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі водного фонду, які відповідно до ст. ст 58, 60 Земельного кодексу України, ст.3 Водного кодексу України перебувають під особливою охороною держави від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Таким чином, враховуючи, що строк позовної давності не є порушеним, а доводи Позивача Відповідачем не спростовані, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного позову в повному обсязі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені прокурором на сплату судового збору в сумі 5763,00 грн., підлягають стягненню з Відповідачів в рівних частках - по 1 921 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 18.07.2014 року № 10-3330/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким надано у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 яка розташована в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Визнати недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 07.06.2016 року № 400 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради , яким змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046 з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3220485100:03:023:0046, яка розташована в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул.Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ: 39817550) на користь прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бул.Лесі Українки, 27/2, р\Р 35216008015641 в ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень.

Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого 2, код ЄДРПОУ: 19425498) на користь прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бул.Лесі Українки, 27/2, р\Р 35216008015641 в ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бул.Лесі Українки, 27/2, р/р 35216008015641 в ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.11.2020 року.

СуддяВ. П. Цукуров