Постанова

від 03.11.2020 по справі 640/15028/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Головань О.В. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Справа № 640/15028/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Тимчук В.О.,

представника відповідача Пінчука Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК ЛЕЙН

до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРК ЛЕЙН (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2019 №№ 00006921402, 00006911402, 00006931402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з наступного:

1) щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2019 № 00006921402: станом на 01.01.2016 (початок періоду, за який проводилася перевірка) позивач не входив до переліку підприємств, для яких складання фінансової звітності має здійснюватися за міжнародними стандартами. З цих підстав суд зазначив, що надавати оцінку наведеним в акті перевірки розрахункам донарахованого прибутку він не вважає за необхідне;

2) щодо податкових повідомлень-рішень від 20.05.2019 №№ 00006911402, 00006931402: під час проведення перевірки структура орендної плати контролюючим органом не вивчалася, а договори оренди згідно з чинним законодавством не мають обов`язково її містити, а також з того, що факт надання позивачем безоплатних послуг орендарям не підтверджується матеріалами перевірки і не може бути підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, виникнення обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні та застосування штрафних санкцій у зв`язку з цим.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні його позов повністю, наполягаючи на тому, що дисконтування заборгованості за позикою від компанії PADIRAS HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) є фінансовим доходом позивача, який відповідно до П(С)БО підлягає податковому обліку.

Також у своїй скарзі податковий орган стверджує, що позивач не включив до своїх податкових зобов`язань ПДВ від операцій з безоплатного надання послуг чергових, електриків, інженерів, операторів котельні, чергових біля ескалаторів, ліфтерів тощо, які фактично обслуговували приміщення, передані ним в оренду, та були використані в господарській діяльності орендаторами.

Крім того, апелянт зазначає, що під час перевірки було встановлено відсутність реєстрації податкових накладних по операціям, щодо яких установлено порушення норм податкового законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 витребувано додаткові докази у справі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції, а також зазначає, що ТОВ ПАРК ЛЕЙН не належить до підприємств, які зобов`язані застосовувати міжнародні стандарти у своїй діяльності, та керується національним законодавством, яке не передбачає порядку обліку, про який зазначає податковий орган, зокрема щодо дисконтування заборгованості та амортизації суми дисконту.

Також, у частині доводів апелянта щодо нарахування позивачу ПДВ, товариство зазначає, що ним не були здані в оренду всі площі наявних у нього нежитлових приміщень, а також, що наявність у нього в штаті ліфтерів, операторів ескалаторів тощо, не свідчить про надання відповідних послуг орендарям та їх споживання ними, а отже й підстав для реєстрації податкових накладних за такими послугами у позивача не було.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ ПАРК ЛЕЙН (код ЄДРПОУ 35265945) є юридичною особою та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

Наказом ТОВ ПАРК ЛЕЙН від 31.12.2010 № 1 Про облікову політику ТОВ ПАРК ЛЕЙН установлено, що змінювати облікову політику підприємства дозволяється лише у випадках, якщо зокрема, змінюються вимоги національних стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативних документів Міністерства фінансів України щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

При цьому, наказом Товариства затверджено використання національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

1. Між позивачем і компанією PADIRAS HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) укладено два договори платної (процентної) валютної (USD) позики (кредиту): № 1 від 10.12.2007 та № 2 від 25.12.2009.

Зазначені договори, враховуючи додаткові угоди, передбачають строк користування грошовими коштами до 25.12.2022 та фіксовану процентну ставку в розмірі 11 % річних, яка повністю відповідає ринковим умовам.

За першим із зазначених вище договорів позивачем отримано за період з 12.08.2008 по 24.12.2009 12-ма траншами позику на загальну суму 8 509 925,00 USD.

У подальшому зазначена позика була позивачем достроково частково повернута в період з 17.05.2011 по 25.04.2013 23-ма траншами на загальну суму 2 655 000,00 USD. Як наслідок, на початок періоду, що перевірявся (01.01.2016), заборгованість позивача становила 5 854 925,00 USD.

За другим із зазначених вище договорів позивачем отримано за період з 11.02.2010 по 08.01.2015 12-ма траншами позику на загальну суму 7 599 975,00 USD, яка залишалася непогашеною на початок періоду, що перевірявся (01.01.2016).

Станом на початок періоду, який перевірявся, заборгованість позивача за вказаними договорами обліковувалася на субрахунку 506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті . Загальна сума заборгованості становила 13 454 900,00 USD.

Дисконтування зазначеної вище заборгованості позивачем не здійснювалося з огляду на відсутність відповідного обов`язку, установленого чинним законодавством та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

За період з 01.01.2016 по 30.09.2018 ТОВ ПАРК ЛЕЙН задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 19 885 381 грн.

2. Позивачу належать об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1-А (відповідно, літера 1 "цифра", літера 2 "цифра", літера 60 "цифра", літера 8 "цифра"), які за своїм функціональним призначенням є торговельно-розважальним та офісним комплексом (ТРК).

Загальна площа вказаних чотирьох об`єктів нерухомого майна ТРК становить 32 809,6 (кв. м), з урахуванням, зокрема, площі торговельної зони, офісних приміщень, зони відпочинку та розваг, закладів громадського харчування, технічних та допоміжних приміщень, проходів, ліфтових холів, сходових маршів, вхідних груп.

Штатним розкладом позивача передбачені, зокрема, наступні позиції/посади: головний інженер; головний енергетик; заступник головного енергетика; інженер з охорони праці та пожежної безпеки; адміністративний помічник (керівника); оператор котельні; ліфтер; черговий біля ескалатора; черговий оперативний.

Наявність зазначених вище посад у штатному розкладі позивача обумовлена виконанням (обов`язків) повноважень власника (обов`язків) ТРК і не залежить від факту передачі певної частини ТРК в оренду.

У період з 27.12.2018 по 18.01.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, наказу від 06.12.2018 № 17788 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ПАРК ЛЕЙН з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 25.01.2019 № 51/26-15-14-02-02/35265945.

На зазначений акт перевірки позивачем подано заперечення від 15.02.2019 № 06, за результатами розгляду яких було призначено документальну позапланову виїзду перевірку.

У період з 18.03.2019 по 22.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу від 12.03.2018 № 18472 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПАРК ЛЕЙН з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень від 15.02.2019 № 06 на акт перевірки від 25.01.2019 № 51/26-15-14-02-02/35265945.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.03.2019 № 230/26-15-14-02/35265945, яким установлено порушення ТОВ ПАРК ЛЕЙН :

1) п. 5, 6, 7 та п. 10 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 6, п. 29, п. 30, п. 31 П(С)БО 13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559, п. 7, п. 15, п. 20, п. 21 та п. 22, п. 8 та п. 10 П(С)БО Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 28 396 374 грн., у т.ч. за: 1 кв. 2016 - 4 714 548,00 грн., півріччя 2016 - 8 675 602,00 грн., 9 місяців 2016 - 12 160 167,00 грн., 2016 - 14 651 905,00 грн., 1 кв. 2017 - 16 650 561,00 грн., півріччя 2017 - 18 344 585,00 грн., 9 місяців 2017 - 19 731 807,00 грн., 2017 - 20 676 291,00 грн., 1 кв. 2018 - 21 366 284,00 грн., півріччя 2018 - 21 782 396,00 грн., 9 місяців 2018 - 28 396 374,00 грн.;

2) пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 197 824, 00 грн., у т.ч., за листопад 2016 р. у сумі 59 052 грн., за грудень 2016 р. у сумі 24 956 грн., за січень 2017 р. у сумі 6960 грн., за лютий 2017 р. у сумі 6960 грн., за березень 2017 р. у сумі 6891 грн., за квітень 2017 р. у сумі 6960 грн., за травень 2017 р. у сумі 5672 грн., за червень 2017 р. у сумі 4122 грн., за липень 2017 р. у сумі 4642 грн., за серпень 2017 р. у сумі 5791 грн., за вересень 2017 р. у сумі 4278 грн., за жовтень 2017 р. у сумі 5729 грн., за листопад 2017 р. у сумі 5909 грн., за грудень 2017 р. у сумі 5007 грн., за січень 2018 р. у сумі 4894 грн., за лютий 2018 р. у сумі 5089 грн., за березень 2018 р. у сумі 5221 грн., за квітень 2018 р. у сумі 5695 грн., за травень 2018 р. у сумі 2654 грн., за червень 2018 р. у сумі 5209 грн., за липень 2018 р. у сумі 4756 грн., за серпень 2018 р. у сумі 5333 грн., за вересень 2018 р. у сумі 5945 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних за березень 2016 року - вересень 2018 року.

Зазначені висновки контролюючого органу обґрунтовані наступним:

1) позивачем не здійснено дисконтування суми заборгованості;

2) позивачем не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 81 236 707,00 грн. та не здійснено амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

При цьому, у ході проведення перевірки розраховано проценти за користування ТОВ ПАРК ЛЕЙН запозиченими коштами на дату балансу, за даними статистичної звітності банків України (Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту) (середньозважена за день вартість у процентах річних за даними форми № 310Д "Звіт про суми і вартість кредитів (у процентах річних)") середньозважена ставка по довгострокових кредитах у валюті станом на 1 кв. 2016 п. - 10,79 %, 2 кв. 2016 п. - 10,3 %, 3 кв. 2016 р. - 9,69 %, 4 кв. 2016 - 8,53 %, за 1 кв. 2017 р. - 8,15 %, за 2 кв. 2017 р. - 8,03 %, за 3 кв. 2017 - 7,81 %, за 4 кв. 2017 р. - 7,41 %., за 1 кв. 2018 р. - 7,35 %, 2 кв. 2018 - 7,22 %, 3 кв. 2018 - 7,03 %.

Операції дисконтування при одноразовому платежі наприкінці строку зводиться до формули: PV = FV / (1 + n), де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; I - ставка дисконтування; n - строк (число періодів).

Станом на 30.09.2018 кредиторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті по розрахункам з Падірас Холдінгз Лімітед (Padirase Holdings imited) склала 322 926 574,41 грн. (13 454 900 дол. США).

Розрахунок амортизації дисконту кредиторській заборгованості станом на 01.01.2016 року: PV = 13454900/(1+0,107)7 = 6 605 253 грн., де 13 454 900 грн. - сума кредиторської заборгованості (дол. США), 0,107 - Вартість кредиторів за даними статистичної звітності банків України, X7 - кількість періодів граничного строку погашення кредиту, тобто до 2022 року.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ ПАРК ЛЕЙН не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на загальну суму 81 236 707,00 грн. та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

2) Позивачем занижено суму податкових зобов`язань (показники у рядку 1.1 Декларації Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів ) на загальну суму ПДВ 197 824,00 грн. та, відповідно, не здійснено реєстрацію податкових накладних на безоплатно надані послуги, що зазначені вище.

У ході проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період ТОВ ПАРК ЛЕЙН здійснювало діяльність з надання в оренду власного приміщення.

07.05.2019 позивачем подано заперечення на акт перевірки, які не враховано згідно з листом від 15.05.2019.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019:

1) № 00006921402, яким позивачу за порушення п. 5, 6, 7 та п. 10 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п. 6, п. 29, п. 30, п. 31 П(С)БО 13 Фінансові інструменти , п. 7, п. 15, п. 20, п. 21 та п. 22, п. 8 та п. 10 П(С)БО "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 28 396 374 грн. за податковою декларацією № 9285487402 від 20.12.2018 (три квартали 2018 року);

2) № 00006911402, згідно з яким позивачу за порушення пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 296 736 грн., в тому числі, основне зобов`язання 197 824,00 грн. та 98 912,00 грн. штрафних санкцій;

3) № 00006931402, згідно з яким позивачу за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 56 908,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.07.2019 за результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без змін.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі - П(С)БО 11), П(С)БО 13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (далі - П(С)БО 13), П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У п. 75.1. ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається: у разі розгляду заперечення до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, - контролюючим органом, який проводив перевірку.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00006921402 (дисконтування заборгованості).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У п. 140.4 ст. 140 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: 140.4.1. на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку (крім інститутів спільного інвестування та платників, прибуток яких звільняється від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування); 140.4.2. на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу; 140.4.3. на суму уцінки, врахованої у фінансовому результаті до оподаткування у поточному податковому (звітному) періоді на інструменти власного капіталу, перекласифіковані у фінансові зобов`язання відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 5, 6, 7 та п. 10 П(С)БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Згідно з п. 6, п. 29, п. 30, п. 31 П(С)БО 13 фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: 30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; 30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; 30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; 30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов`язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю.

Зобов`язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов`язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.

Відповідно до п.п. 7, 15, 20, 21 та 22 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов`язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди; роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

У разі відстрочення платежу, наслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Згідно зі ст. 12-1 Закону № 996-XIV для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені на веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Підприємства інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами, зобов`язані забезпечити ведення бухгалтерського обліку відповідно до облікової політики за міжнародними стандартами після подання першої фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами, що визнається такою у порядку, визначеному міжнародними стандартами.

2. Щодо податкових повідомлень-рішень № 00006911402, № 00006931402 (надання послуг).

Згідно з пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00006921402 (дисконтування заборгованості).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано виключний перелік суб`єктів господарювання, які зобов`язані вести фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами, та право всіх інших суб`єктів господарювання самостійно визначати доцільність застосування ними міжнародних стандартів для складання їхньої звітності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не належить до суб`єктів господарювання, які згідно зі ст. 12-1 Закону № 996-XIV, зобов`язані вести фінансову звітність за міжнародними стандартами, і відповідно до внутрішнього наказу по підприємству ТОВ ПАРК ЛЕЙН ще у 2010 році визначило доцільність застосування ним національних стандартів та норм національного законодавства для складання його звітності.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що обрання суб`єктом господарювання міжнародних стандартів для ведення його звітності, відповідно до вказаної законодавчої норми, зумовлює необхідність повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами, однак позивачем таке повідомлення не направлялося.

Разом з тим, національними стандартами та нормами національного законодавства не передбачено необхідності здійснення дисконтування заборгованості за укладеними кредитними договорами та нарахування фінансового доходу.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, посилання на відображення в бухгалтерському обліку справедливої вартості активів, наявності різниці між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів міститься у П(С)БО Дохід , але ані цей, ані інші національні П(С)БО не визначають порядку визначення справедливої вартості і амортизованої собівартості фінансового зобов`язання і в них відсутні жодні посилання на можливість застосування будь-яких інших актів законодавства (національних чи міжнародних) в таких випадках.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до принципу правової визначеності, законодавство має передбачати чіткі підстави для обліку того чи іншого виду доходу, його оподаткування, а також формулу обчислення доходу і податку.

Разом з тим, колегія суддів ураховує правові висновки Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі Вєренцов проти України , відповідно до яких, саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Водночас, у рішенні від 01.06.2006 по справі Федоренко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використанн права власності.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Золотас проти Греції ЄСПЛ зазначив, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем за відсутності положень національного законодавства, які передбачають відповідний обов`язок, відповідачем фактично застосовано положення Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 (Дохід) та Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 (Фінансові інструменти), які не підлягають застосуванню до звітності позивача, з огляду на вищезазначене.

Тож, доводи апелянта про те, що дисконтування заборгованості за позикою від компанії PADIRAS HOLDING LIMITED (Республіка Кіпр) є фінансовим доходом позивача, який відповідно до П(С)БО підлягає податковому обліку, є необґрунтованими і безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 00006921402 (дисконтування заборгованості), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, та необхідності його скасування.

2. Щодо податкових повідомлень-рішень №№ 00006911402, 00006931402 (надання послуг).

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дозволяє стверджувати, що послуги, які надають суб`єктом господарювання, є об`єктом оподаткування в розумінні ПК України.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу на праві власності належить торговельно-розважальний та офісний комплекс (ТРК), більша частина приміщень якого ним передана в оренду на підставі відповідних договорів.

При цьому, за умовами вказаних договорів оренди видатки орендодавця з утримання належного йому приміщення входять до структури орендної плати та не є предметом окремих розрахунків.

Тож, доводи апелянта щодо безоплатності для орендарів послуг працівників позивача щодо утримання вказаного ТРК, є безпідставними і свідчать про неналежне дослідження відповідачем структури орендної плати за договорами, укладеними позивачем, що як вбачається з матеріалів справи має покривати всі видатки орендодавця і забезпечувати прибуток.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт надання позивачем безоплатних послуг орендарям не підтверджується матеріалами перевірки і не може бути підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з ПДВ, виникнення обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні та застосувати штрафні санкції у зв`язку з цим, що вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень №№ 00006911402, 00006931402 та наявність правових підстав для їх скасування.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 листопада 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: