Постанова

від 06.11.2020 по справі 814/3626/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа №814/3626/14

касаційне провадження №К/9901/19367/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року (головуючий суддя - Лебедєва Г.В.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Осіпов Ю.В.; судді - Золотніков О.С., Скрипченко В.О.)

у справі № 814/3626/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНИКА-ТД

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю МЕХАНИКА-ТД (далі - ТОВ МЕХАНИКА-ТД ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0002902202; визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації на підставі акта перевірки від 28 жовтня 2014 року № 2662/14-04-22-02/38436677; зобов`язати контролюючий орган вилучити інформацію про результати проведеної перевірки, за наслідками якої складено акт від 28 жовтня 2014 року № 2662/14-04-22-02/38436677, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2015 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року скасував та прийняв нову, якою адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0002902202. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема наголошує на фіктивному характері господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та ремонтних робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС та Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ МЕХАНИКА-ТД з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС за лютий, березень 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД за травень 2014 року, правомірності формування податкових зобов`язань при взаємовідносинах із контрагентами-покупцями за товари (роботи, послуги), які придбано в Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС за лютий, березень 2014 року та Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2014 року № 2662/14-04-22-02/38436677.

За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС та Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД запасних частин для портових кранів та робіт із виконання ремонту портального крану Альбатрос , з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо контрагентів ТОВ МЕХАНИКА-ТД , де зазначено, що підприємства не знаходяться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а здійснені ними операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких поставок або здійснення іншої господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зазначала про ненадання платником транспортної документації на підтвердження товарного характеру господарських операцій із придбання запасних частин.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0002902202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 16379,00 грн за основним платежем та 4094,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем запасних частин для портових кранів та робіт із виконання ремонту портального крану Альбатрос у Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС , а також запасних частин для портових кранів у Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД , судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ МЕХАНИКА-ТД до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків-фактур; видаткових накладних; рахунка на оплату; акта виконаних робіт; податкових накладних; документів, що свідчать про господарський характер понесених платником витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ МЕХАНИКА-ТД розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, підтриманий у цій частині судом апеляційної інстанції, про необ`єктивність доводів відповідача щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю ДОНЕЦЬКТРАНССЕРВІС та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРК-ФУД господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, в розглядуваному касаційному провадженні не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова