Постанова

від 28.08.2007 по справі 17/302/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/302/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" серпня 2007 р. Справа № 17/302/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого :                Михайлова М.В.,

Суддів:                             Ліпчанської Н.В.,

                                         Журавльова О.О.

(на підставі Розпорядження голови суду від 16.08.2007 року № 91 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі:               Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача:   Лях Н.В., за довіреністю;

від відповідача:  не з'явився, належним чином повідомлений;

розглянувши  апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор"

на рішення  господарського суду Миколаївської області від  24 травня 2007 року

у справі № 17/302/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпортекспорт", м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1

до Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор", м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122/1

про стягнення 96734 тон насіння соняшнику,-

                                                           ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпортекспорт" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор" про стягнення 96 734 т насіння соняшнику.

Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що 01.01.2004 року позивач уклав договір 01/01/04-1СЛ на постачання насіння соняшнику з ПП "Еліос". За умовами даного договору ПП "Еліос" поставило на рахунок позивача насіння соняшнику на Миколаївський портовий елеватор в загальній кількості 2 050 тон.

Миколаївський портовий елеватор прийняв на себе зобов'язання по зберіганню 5000 тон насіння соняшнику, що є власністю ТОВ "Продімпортекспорт" (п. 2.1. договору), на підставі договору зберігання № 1 від 08.01.2004 року.

За договором купівлі-продажу від 18 травня 2004 року позивач продав 2050,797 тон насіння соняшнику ТОВ "Продекспортконтракт".

Додатковою угодою від 20.03.2004 року до договору купівлі-продажу сторони домовилися про зменшення кількості насіння соняшнику, що продається, до 1 965,753 тон, а тому за накладною № ВП-001/109 від 20.05.2004 року частина товару в кількості 85,044 тон була повернена продавцю - ТОВ "Продімпортекспорт". Залишок зерна становив –96,734 тон.

Листами № 22/20 -11-04 від 17.11.2004 року та № 248 від 13.10.2005 року позивач двічі вимагав від відповідача провести відвантаження насіння соняшнику в кількості 96, 975 тон (з врахуванням залишку в кількості 0, 241 тон за попередніми поставками).

Але відповідач, фактично підтверджуючи документальну передачу йому на зберігання соняшника, відмовив позивачу у його відвантаженні посилаючись на неправомірні дії своїх працівників при прийомі товару, встановлену ним нестачу товару під час його переваження в липні 2004 року та порушення з цього приводу кримінальної справи.

Згідно довідки Миколаївської торгово-промислової палати вартість насіння соняшнику станом на березень 2007 року склала  1 212,50 грн., вартість насіння соняшнику, що підлягає стягненню з відповідача складає 117 289 грн. 98 коп.

26.01.2006 року позивач за допомогою адвокатського запиту звернувся до відповідача з  проханням  надати  копії документів  щодо  обліку,  приймання та відвантаження соняшнику переданого на зберігання, однак в наданні документів відповідач відмовив.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ним було виявлено нестачу насіння соняшника під час його переважування (було порушено кримінальну справу 10.09.2004 року). Відповідач зазначає, що як стало відомо в ході службового розслідування, робітник відповідача отримував незаповнені бланки накладних від ПП "Еліос", куди він мав можливість вносити будь-які дані щодо кількості прийняття соняшнику.

Відповідач зазначає, що фактично насіння соняшнику на елеватор не надходило, прийом зерна оформлювався за фіктивними накладними та клопотав перед судом про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від  24 травня 2007 року (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпортекспорт" задоволені повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор", м. Миколаїв (код 00954969) 96 734 тон насіння соняшнику, що відповідає ДСТУ 22391-89, вартістю 117289 грн. 98 коп., державне мито в сумі 1 172 грн. 90 коп. та послуги на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпортекспорт", м. Миколаїв (код 30975911).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду Дочірнє підприємство "Миколаївський портовий елеватор" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від  24 травня 2007 року по справі № 17/302/07 та прийняти нове рішення.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що  судом були порушені норми матеріального та процесуального права, а також не повністю були з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та досліджено судовою колегією, 01.01.2004 року позивач уклав договір 01/01/04-1СЛ на постачання насіння соняшнику з ПП "Еліос". За умовами даного договору ПП "Еліос" поставило на рахунок позивача насіння соняшнику на Миколаївський портовий елеватор в загальній кількості 2 050 тон.

Прийняття насіння соняшнику відповідачем на зберігання підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними з відповідними відмітками відповідача про отримання, які знаходяться в матеріалах справи.

Миколаївський портовий елеватор прийняв на себе зобов'язання по зберіганню 5000 тон насіння соняшнику, що є власністю ТОВ "Продімпортекспорт" (п. 2.1. договору), на підставі договору зберігання № 1 від 08.01.2004 року.

Умовами вказаного договору зберігання передбачено, що соняшник, який передається на зберігання, повинен відповідати вимогам ДСТУ 22391-89 (вологість - 7%, сорна домішка- 1%, олійна- 3% без зараженості).

Будь-яких претензій до якісного стану насіння соняшнику від відповідача при прийомі не було. З наведеного судова колегія робить висновок, що на зберігання відповідачу був переданий соняшник, що відповідав ДСТУ 22391-8.

Факт зберігання насіння соняшнику відповідачем в лютому, березні, квітні та травні 2004 року підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт № РН 0000035 від 17.02.2004р., № РН-0000069 від 10.03.2004р., № 0000079 від 22.03.2004р., № РН-000099 від 05.04.2004р., № РН-0000107 від 20.04.2004р., № РН-0000128 від 06.05.2004р. та платіжними дорученнями № 513 від 19.02.2004р. на суму 3207, 40 грн., № 624 від 12.03.2004р. на суму 3371,30 грн., № 9 від 24.03.2004р. на суму 4224,07 грн., № 118 від 07.04.2004р. на суму 6627,98 грн., № 171 від 21.04.2004р. на суму 4411,34 грн., № 322 від 26.05.2004р- на суму 5013,99 грн., у відповідності до яких позивач належним чином оплатив вартість зберігання.

За договором купівлі продажу від 18 травня 2004 року позивач продав 2050,797 тон насіння соняшнику ТОВ "Продекспортконтракт".

Факт переоформлення вказаної партії насіння соняшнику на ім'я та на облікову картку ТОВ "Продекспортконтракт" підтверджується листом відповідача № 002/470 від 19.05.2004 року з тексту якого вбачається, що відповідач підтверджує наявність в нього на зберіганні станом на 19.05.2004 року у власності ТОВ "Продекспортконтракт" насіння соняшнику в кількості 2050, 797 тон.

Додатковою угодою від 20.03.2004 року до договору купівлі-продажу сторони домовилися про зменшення кількості насіння соняшнику, що продається, до 1965,753 тон, а тому за накладною № ВП-001/109 від 20.05.2004 року частина товару в кількості 85,044 тон була повернена продавцю - ТОВ "Продімпортекспорт".

В той же день листом за вих. № 95 ТОВ "Продекспортконтракт" повідомив відповідача про необхідність переоформлення 85,044 тон насіння соняшнику з його облікової картки на облікову картку позивача.

Відповідач вказаний лист отримав (вх. № 378 від 22. 05.2004 року).

На копії листа  позивача є резолюція керівництва "Лебедевой Н.И., Мудрецовой Л.И. - Переоформити, підпис, 20.05.2004 року"

Враховуючи наведене, станом на 20.05.2004 року на обліковій картці позивача рахувалося 96,734 тон насіння соняшнику, що є власністю ТОВ "Продімпортекспорт" з наступного розрахунку: завезено згідно ТТН - 2062,487 тон; переоформлено на картку ТОВ "Продекспортконтракт"- 2050, 797тон.; повернено товару з картки ТОВ "Продекспортконтракт" - 85,044 тон. Залишок зерна становить –96, 734 тон.

Листами № 22/20 -11-04 від 17.11.2004 року та № 248 від 13.10.2005 року позивач двічі вимагав від відповідача провести відвантаження насіння соняшнику в кількості 96, 975 тон (з врахуванням залишку в кількості 0, 241 тон за попередніми поставками).

Але відповідач, фактично підтверджуючи документальну передачу йому на зберігання соняшника, відмовив позивачу у його відвантаженні посилаючись на неправомірні дії своїх працівників при прийомні товару, встановлену ним нестачу товару під час його переваження в липні 2004 року та порушення з цього приводу кримінальної справи.

Позивач вважав відмову в видачі соняшника необґрунтованою, оскільки позивач не повинен відповідати за будь-які неправомірні дії співробітників відповідача.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського процесуального кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГПК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України, не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

Судова колегія доходить до висновку, що матеріальну відповідальність перед відповідачем в даному випадку повинні нести його співробітники, а ніяк не позивач. На підставі відміток про приймання товару на зберігання в товарно-транспортних накладних позивач у повному обсязі провів розрахунки за договором постачання 01/01/04-1СЛ від 01.01.2004 року.

Статтею 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.ст. 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, факт зберігання насіння соняшнику відповідачем в лютому, березні, квітні та травні 2004 року підтверджується двосторонніми актами виконаних робіт № РН 0000035 від 17.02.2004р., № РН- 0000069 від 10.03.2004р., № 0000079 від 22.03.2004р., № РН-000099 від 05.04.2004р., № РН-0000107 від 20.04.2004р., № РН-0000128 від 06.05.2004р. та платіжними дорученнями № 513 від 19.02.2004р. на суму 3207,40 грн., № 624 від 12.03.2004р. на суму 3371, 30 грн., № 9 від 24.03.2004р. на суму 4224,07 грн., № 118 від 07.04.2004р. на суму 6627,98 грн., № 171 від 21.04.2004р. на суму 4411,34 грн., № 322 від 26.05.2004р- на суму 5013,99 грн., у відповідності до яких позивач належним чином оплатив вартість зберігання.

Претензій щодо неоплати за договором зберігання у відповідача перед позивачем немає.

Відповідач листом № 002/470 від 19.05.2004 року підтвердив, що станом на 19.05.2004 року у нього знаходиться на зберіганні соняшник у кількості 2050,797 тон.

За договором купівлі продажу від 18 травня 2004 року позивач продав 2050,797 тон насіння соняшнику ТОВ "Продекспортконтракт".

Факт переоформлення вказаної партії насіння соняшнику на ім'я та на облікову картку ТОВ "Продекспортконтракт", підтверджується листом відповідача № 002/470 від 19.05.2004 року з тексту якого вбачається, що відповідач підтверджує наявність в нього на зберіганні станом на 19.05.2004 р. у власності ТОВ "Продекспортконтракт" насіння соняшнику в кількості 2050, 797 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що підставою для скасування рішення є наявність між сторонами іншого договору зберігання, який був укладений 01.09.2003 року та існування довгострокових господарських зв'язків.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві на позовну заяву, в судовому засіданні та в апеляційні скарзі стверджував, що дані позивача та відповідача щодо кількості насіння соняшнику, що підлягає поверненню цілком співпадає. Таким чином судова колегія доходить до висновку, що спору в даному випадку не існує, а отже немає потреби з'ясовувати, яка кількість насіння соняшника була передана на зберігання за попереднім договором зберігання.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі наголошував на  фіктивності накладних, з чого вбачається відсутність насіння соняшнику на елеваторі.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, досліджені органами дізнання, не потребують перевірки при розгляді справи в господарському суді.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішені спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

П. 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди", пояснює, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне   значення   для господарського суду мають вирок суду з кримінальної  справи  щодо певних  подій  та  ким  вони  вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо  фактів,  які  встановлені  судом.

Відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", встановлені у постанові органу дізнання, слідчого, прокурора по кримінальних справах факти –на відміну від органів, про які йдеться в частинах 2-4 статті 35 ГПК України, - не є преюдиціальними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що  фіктивність документів у встановленому законом порядку не встановлена і заперечення відповідача щодо відсутності у нього спірного майна правильно не були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище,

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню,  рішення  господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст.  99, 101, 103,105 ГПК України, суд -

              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський портовий елеватор", м.Миколаїв,  на рішення господарського суду Миколаївської області від  24 травня 2007 року по справі № 17/302/07 залишити без задоволення, а рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                        М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                       Н.В.Ліпчанська

           Суддя:                                                                                          О.О. Журавльов