Ухвала

від 04.11.2020 по справі 569/16535/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/16535/19

1-кс/569/5756/20

УХВАЛА

04 листопада 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотаннястаршого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, у якому просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .

В ході досудового розслідування встановлено, що з грудня 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, забезпечили діяльність громадської організації «Здорова Країна Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.

Реалізуючи свій злочинний намір, з метою конспірування своїх справжніх намірів та для приховування своєї незаконної діяльності ОСОБА_8 13.01.2017 подавши необхідний пакет документів звернувся до Державного реєстратора в м. Рівне та Громадську організацію «Здорова Країна - Рівне» за унікальним ідентифікаційним номером 41081662 зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та місцезнаходження юридичної особи вказано за адресою: АДРЕСА_1 .

Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.

Крім того за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.

З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров`я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.

Пошук осіб з залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет», а також з використанням соціальних мереж Facebook, Instagram та паперових оголошень розміщених в лікувальних закладах та інших публічних місцях.

Усвідомлючи вимоги законодавства щодо неможливості здійснення громадською організацією підприємницької діяльності, учасники групи документально оформлювали відносини з потерпілими у вигляді підписання розписок про надання благодійної допомоги у вигляді послуг з реабілітації та ресоціалізації. Крім того, задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз в тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень вимагали в залежних осіб, написання письмових розписок щодо добровільності поміщення їх до «Центрів» та подяки за проведене так зване лікування, однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання так як написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_8 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28, 29, 32, 43 Коституції України, статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними».

ОСОБА_5 , виконуючи роль керівника «Центру» по вул. Дружби, 1, в с. Чистилів, Тернопільської області, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв`язку,, забезпечував функціонування системи незаконного утримання людей, організовував позмінний цілодобовий нагляд за поведінкою потерпілих та їх охорону та самостійно здійснював такий нагляд;здійснював пошук осіб з залежностями, члени сімї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «Центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_8 ;повідомляв членам сімї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «Центрах» та стан їх здоровя, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «Центрах»;застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;визначав конкретні види покарань та давав вказівки іншим співучасникам, так званим консультантам та волонтерам щогдо застосування до потерпілих покарань, зокрема й тих які мали ознаки катувань, за порушення правил поведінки та непокору та контролював хід їх застосування; організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці; виконував інші вказівки ОСОБА_8

19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_5

20.05.2020 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який вподальшому було неодноразово продовжено та закінчується - 14 год. 00 хв. 07 листопада 2020 року.

Підозра у вчиненні вказаних злочинів обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: результатами проведених НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження; даними отриманими в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів;показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 ;показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 ;протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; результатами проведених тимчасових доступів до інформації, яка знаходилась в операторів мобільного зв`язку, стосовно зєднань фігурантів кримінального провадження між собою; результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківською карткою ОСОБА_9 ; даними отриманими в ході проведених обшуків від 19.05.2020 в місцях розташування так званих «реабілітаційних центрів» та за місцями проживання фігурантів кримінального правопорушення; протоколами оглядів мобільних телефонів фігурантів кримінального провадження; іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Метою продовження застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували й на час застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

Тому утримати ОСОБА_5 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість продовження застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

В судовомузасіданні слідчийта прокурорклопотання підтримали,просили йогозадоволити зпідстав викладениху ньому.Крім того, слідчий та прокурор, обґрунтували обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування. Просили продовжитистрок триманняпід вартою ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування дщо 19.11.2020.

Підозрюваний та його захисники просили застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, домашній арешт.

Заслухавши слідчого, підозрюваного, його захисників, та думку прокурора, всебічно дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

19.05.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

20.05.2020 ОСОБА_5 слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому було продлвжено до 14 год. 00 хв. 07.11.2020.

Враховуючи складність кримінального провадження строк досудового розслідування продовжено до 19.11.2020.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 199 КПК Україниклопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених уст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вище вказані докази вказують на обгрунтованість та розумність підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Як передбаченост. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Суд приходить до переконання, що заявлені ризики, передбачені п. п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та на даний час продовжують існувати. Так, як на даний час у даному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, яким можуть бути відомі вказані обставини, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які причетні до його вчинення, а перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності або ж з метою знищення чи спотворення речей, інформації, які мають значення для доказування вини останнього, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом впливу на потеропрілих та свідкі з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань.

Крім того встановлено, що ОСОБА_5 не має постійних занять, роботи та постійного джерела заробітку, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення правопорушень та перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків. Окрім того, він має на своєму утриманні дружину та малолітню дитину, однак тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не має, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу слідчий суддя не встановив.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м"яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, так як що дані ризики на даний час не зменшились та на даний час продовжують існувати.тТому утримати підозрюваного від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладені обставини те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюзобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183- 184, 186, 193, 199, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_7 , фактично проживаючому в АДРЕСА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 16 год. 25 хв. 19 листопада 2020 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу для виконання направити уповноваженій особі "ДУ Рівненський слідчий ізолятор" та вручити підозрюваному, адвокатам та прокурору.

Встановити строк дії ухвали до 16 год. 25 хв. 19.11.2020.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1