Рішення

від 03.11.2020 по справі 522/21514/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/2353/20

Справа № 522/21514/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кленове про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.12.2019 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кленове та просить визнати дії відповідача з нарахування плати за користування тепловою енергією такими, що порушують права ОСОБА_1 як споживача послуг; зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості за користування тепловою енергією з грудня 2018 р. по квітень 2019 р. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі показників вузла обліку тепловою енергією ZELSIUS C5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 08.11.2016 року в квартирі позивачки встановлено вузол обліку теплової енергії. Вказує, що показники лічильника тепловою енергії у березні 2018, на початку лютого 2019 року становили 1,511, проте ОСББ Кленове як виконавець та виробник теплової енергії проводить незаконне нарахування за користування тепловою енергією у розмірі 6941,60 грн. У березні 2019 року показники лічильника склали 1,63, за що мало бути сплачено 145,73 грн., втім нараховано 2085,72 грн. Позивачка вказує, що вона не використовувала теплову енергією для обігріву квартири, втім ОСББ Кленове проводило нарахування за послуги, які позивач фактично не отримувала.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 26.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 23.01.2020 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуюча суддя Домусчі Л.В.) від 23.06.2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді, відведено суддю Домусчі Л.В. від розгляду справи №522/21514/19.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 року справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я. та ухвалою суду від 30.06.2020 року прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 30.07.2020 року.

З метою належного сповіщення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, судове засідання призначене на 30.07.2020 року було відкладено на 27.08.2020 року.

У судовому засіданні 27.08.2020 року було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначене на 21.10.2020 року.

До суду 21.10.2020 року надійшли пояснення від представника ОСББ Кленове Ткаченко Б.Р., згідно яких вказав, що не визнає позовні вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, адже категорично забороняється повне відключення квартири від опалення, в той час як позивачка самовільно відключила батареї.

У судовому засіданні 21.10.2020 року задоволено клопотання про відкладення розгляду справи з метою отримання правової допомоги, наступне засідання призначено на 03.11.2020 року.

У судовому засіданні 03.11.2020 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.

Представник відповідача Ткаченко Б.Р. заперечував проти позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 14.04.2010 року серії НОМЕР_1 .

У квартирі АДРЕСА_2 встановлено теплолічильник ZELSIUS C5, про що свідчить паспорт теплолічильника.

З квитанцій по нарахуванням коштів за користування житлово-комунальними послугами вбачається, що показники лічильника ОСОБА_1 з березня 2018 року по лютий 2019 року становить 1,51. З березня 2019 року по липень 2019 року показники лічильника становили 1,63 (а.с.34-38).

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСББ Кленове з заявами про перерахунок заборгованості за постачання теплової енергії.

Також ОСОБА_1 зверталася до Шевченківского відділення поліції ПВ ГУНП в Одеській області, до Приморського відділу поліції ГУНП в Одеській області з заявами щодо конфліктів з головою правління ОСББ Кленове Мороз І.С.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку, що позивачем не наведено та не надано жодного переконливого та належного доказу, згідно якого вбачалось би, що права ОСОБА_1 порушені відповідачем, адже зазначення про наявність боргу по сплаті житлово-комунальних послуг допоки такий борг не стягяється в примусовому порядку не порушує права споживача послуг. Звернення позивача до поліції щодо дій голови правління ОСББ Кленове не доказує пов`язаність нарахування заборгованості з такими діями сторін. Крім того, особа вважається невинуватою допоки зворотне не буде встановлено в законом порядку. Жодних рішень з приводу розгляду заяв ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено.

Згідно зі ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Предметом позову є зобов`язання провести перерахунок заборгованості за користування тепловою енергією. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не споживалися послуги з постачання тепла. Втім, у позивача відсутнє порушене право, оскільки сам факт наявності заборгованості не свідчить про необхідність позивача сплатити такі кошти.

Крім того, у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/2489/20 за позовом ОСББ Кленове до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В рамках даної справи ОСОБА_1 має змогу доказати відсутність у неї заборгованості.

Такий спосіб захисту як перерахунок заборгованості, зважаючи на те, що наявність заборгованості не свідчить про її стягнення та не порушує права позивача, не буде ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 .

Статтею 263 ЦПК України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кленове (код ЄДРПОУ 37170541, м. Одеса, вул. Кленова, буд. 2-А) про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09.11.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар