Постанова

від 09.11.2020 по справі 336/2034/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.11.2020 Справа № 336/2034/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/2034/19 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.

Провадження №22-ц/807/2778/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки "Єднання" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року Кредитна спілка "Єднання" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який неодноразово уточнювався.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, 26 січня 2018 року між Кредитною спілкою Єднання і фізичною особою - членом спілки ОСОБА_1 був укладений договір соціального кредиту №105н.

Договором передбачено, що Спілка надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11100,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 1507% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 12 місяців, тобто по 26 січня 2019 року.

При затримці позичальником сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом, плата за користування кредитом становить 0,3014% та 1% пені за кожен день за весь період користування кредитом до погашення заборгованості за кредитом. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати.

Зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконуються, у зв`язку з чим станом на 28 квітня 2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором №105н від 26 січня 2018 року в розмірі 160802,23 грн, з яких: 10428,86 грн - заборгованість за кредитом; 23857,33 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 126516,04 грн - пеня.

Із зазначеної заборгованості Кредитна спілка "Єднання" уточнивши позовні вимоги просить стягнути лише її частину в сумі 44715,05 грн, яка складається з наступного: 10428,86 грн - заборгованість за кредитом; 23857,33 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 10428,86 грн - пеня та судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року провадження у справі за позовом Кредитної спілки Єднання до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_3 , закрито. (а.с. 111).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року провадження у справі за позовом Кредитної спілки Єднання до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у хзвязку з відмовою позивача від позову закрито в частині стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_2 . (а.с. 112).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року позов Кредитної спілки "Єднання" до ОСОБА_1 , задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Єднання" в рахунок відшкодування заборгованості за договором соціального кредиту № 105н від 26 січня 2018 року - 44715,05 грн, яка складається з наступного: 10428,86 грн - заборгованість за кредитом; 23857,33 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 10428,86 грн - пеня, а також в рахунок відшкодування витрат сплаченого судового збору 1921,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя змінити. Задовольнити позовні вимоги в сумі основної заборгованості за кредитом - на розсуд апеляційного суду за результатом дослідження письмових доказів; відсотків за користування кредитом в сумі 6105,61 грн, пені 1665,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував наведених ОСОБА_1 доводів щодо завищення суми позовних вимог та не дослідив наданих нею доказів на підтвердження часткової оплати суми основного боргу. Суд не врахував незаконність нарахування відсотків та їх завищення в декілька разів, оскільки відповідно до умов договору плата за користування кредитом становить 0.1507 % від суми залишку кредиту, за коженен день користування кредитом згідно графіку повернення кредиту, а не 0.3014%, як зазначив позивач в розрахунку заборгованості. Вимоги щодо пені можуть бути обраховані лише в межах строку позовної давності в один рік починаючи з дати 11.04.2018 року, про застосування якої просив відповідач, проте, судом першої інстанції зазначене не взято до уваги. При цьому, відповідно до положень ст. 21 Закону України Про споживче кредитування від 15 листопада 2016 року у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Кредитна спілка "Єднання" зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року це 210 200,00 грн (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102 грн (2102 грн х 100 = 210 200,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 44 715 грн 05 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.п. 1 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Кредитної спілки Єднання в повному обсязі.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Кредитної спілки Єднання з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим 26 січня 2018 року підписала Заяву-Анкету на отримання кредиту. (а.с. 4).

При цьому відповідач підписала не лише заяву від 26 січня 2018 року, а і Договір соціального кредиту №105н, згідно умов якого Спілка надає Позичальнику цільовий соціальний кредит в розмірі 11 100, 00 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути її Спілці, відповідно до умов, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.1 строк дії Договору становить 12 фактичних місяців, тобто з 26 січня 2018 року по 26 січня 2019 року і діє до повного виконання зобов`язань Позичальником.

Пунктом 4.1, 4.3 Договору соціального кредиту №105н передбачено, що плата за користування кредитом становить 0, 1507% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом згідно графіку повернення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. При затримці позичальником сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення, плата за користування становить 0,3014 % та 1% пені за кожен день за весь період користування кредитом до погашення заборгованості по Кредиту. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати. (а.с.6).

З метою забезпечення зобов`язань за договором соціального кредиту №105н, 26 січня 2018 року між Кредитною спілкою Єднання та ОСОБА_3 , Кредитною спілкою Єднання та ОСОБА_2 було укладено договори поруки. (а.с.8, 9).

Кредитна спілка Єднання свої зобов`язання за кредитним договором виконала належним чином, що підтверджується видатковим касовим ордером від 26 січня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі позички видано 11100,00 грн.(а.с. 7).

Натомість позичальник всупереч умов кредитного договору та графіку погашення не виконував належним чином умови кредитного договору, не здійснював платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Згідно карточки платежів по гривневому кредиту ОСОБА_1 , вбачається, що 28 лютого 2018 року позичальником було сплачено 551,96 грн - відсотків за користування кредитом, 671,14 - кредитних коштів, а всього 1223,10 грн. Станом на 02 квітня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по кредиту становить 10428, 86 грн. (а.с. 5).

Відповідачкою під час судового розгляду не спростовано факту отримання грошових коштів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність кредитних правовідносин між сторонами, а в результаті порушення ОСОБА_1 умов договору соціального кредиту №105н від 26 січня 2018 року, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором.

Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлятть умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиою першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України,зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України, тобто норми про договір позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).

На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договорів (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

З видаткового касового ордеру від 26 січня 2018 року вбачається, що Кредитна спілка Єднання видала ОСОБА_1 на підставі її заяви 11100,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви та карточки платежів по гривневому кредиту, Кредитна спілка Єднання просила стягнути з ОСОБА_1 10428,86 грн - суму наданого кредиту.

Платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.

Таким чином, основними вимогами Кредитної спілки за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором нарахована за період з 26 січня 2018 року по 28 квітня 2020 року та становить 160802,23 грн, яка складається з наступного: 10428,86 грн - заборгованість за кредитом; 23857,33 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 126516,04 грн - пеня. Проте, відповідно до рішення Спостережної ради розмір пені зменшено до суми боргу за кредитом - 10428,86 грн.

Згідно карточки платежів по гривневому кредиту ОСОБА_1 , вбачається, що 28 лютого 2018 року позичальником було сплачено 551,96 грн - відсотків за користування кредитом, 671,14 - кредитних коштів, а всього 1223,10 грн. Станом на 02 квітня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по кредиту становить 10428, 86 грн. (а.с. 5).

Сплата відповідачкою суми коштів в розмірі 1223.10 грн, які врахувала Кредитна спілка Єднання , як погашення заборговаеності за кредитним договором № 105 н від 26 січня 2018 року, була перерахована на картковий рахунок отримувача Придіус О.В. - голова правління Кредитної спілки Єднання , що підтверджується копією платіжної квитанції від 28 лютого 2018 року ( а.с. 79).

Водночас, з квитанції від 04 вересня 2018 року, вбачається, що платник ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ готівки на рахунок ОСОБА_4 в розмірі 600,00 грн ( а.с. 79), яка не була врахована позивачем, як погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, однак,не спростовано позивачем, що кошти в розмірі 600 грн не є погашенням заборгованості за кредитним договором від 26 січня 2018 року.

Встановивши, що Кредитна спілка Єднання надала ОСОБА_1 соціальний кредит, а вона його не повернула, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, щодо стягнення 10428, 86 грн, оскільки помилково не взяв до уваги квитанцію від 04 вересня 2018 року, якою підтверджено здійснення часткового погашення боргу в сумі 600 грн за договором соціального кредиту, тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення 9 828,86 гривень заборгованості за договором соціального кредиту.

Також, Кредитна спілка Єднання в позові просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 23857,33 грн обґрунтовуючи вказану вимогу тим, що відповідно до п. 4.1 Договору соціального кредиту №105н, плата за користування кредитом становить 0, 1507% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом згідно графіку повернення кредиту, який є невід`ємною частиною договору, а при затримці позичальником сплати сумм кредиту та відсотків за користування кредитом, згідно графіка погашення, плата за користування становить 0,3014% та 1% пені за кожен день за весь період користування кредитом до погашення заборгованості по кредиту. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати.

Відповідно до п.5 Договору, сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 26 січня 2019 року, включно, виходячи з відсоткової ставки за користування кредиом 0.1507%.

Відтак, у межах строку кредитування до 26 січня 2019 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами 28 числа кожного місяця, який складається з основної суми кредиту та процентів за користування кредитом у сумі 1223.10 грн відповідно до графіку повернення кредиту, який є невід`ємною частиною договору.

З уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами з 26 січня 2018 року по 28 квітня 2020 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пені за кредитом припиняється.Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовиня 2018 року у справі № 202/4494/16 -ц ( провадження № 14-318 цс 18).

Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги кредитної спілки про стягнення процентів та пені після 28 січня 2019 року (закінчення строку кредитування) не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 26 січня 2018 року по 26 січня 2019 року. Позовні вимоги КС "Єднання" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, нарахованої за період з 27 січня 2019 року по 28 квітня 2020 року не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Кредитна спілка у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляла.

Виходячи з карточки платежів по гривневому кредиту, ОСОБА_1 28 лютого 2018 року сплатила 551,96 грн - відсотків за користування кредитом, 671,14 - кредитних коштів, а всього 1223,10 грн. Станом на 28 лютого 2018 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Кредитною спілкою Єднання становив 10 428,86 грн.

Інші щомісячні платежі ОСОБА_1 повинна сплачувати 28 числа кожного місяця, проте, зазначені платежі відповідачка кредитний спілці Єднання щомісячно не сплачувала, а сплатила лише частково 04 вересня 2018 року, в розмірі 600,00 грн.

Отже, станом на 04 вересня 2018 року відповідачка мала заборгованість перед кредитною спілкою за тілом кредиту в сумі 9828,86 грн.

Відповідно до п. 4.1 договорувід № 105н від 26 січня 2018 року плата за користування кредитом становить 0, 1507% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом згідно графіку повернення кредиту, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3 договору № 105н від 26 січня 2018 року при затримці позичальником сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення, плата за користування становить 0.3014% та 1% пені за кожен день за весь період користування кредитом до погашення заборгованості по кредиту. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати.

Відповідно до п. 2 заяви - анкети на отримання кредиту від 26 січня 2018 року, яка особисто підписана відповідачкою, зазначено, що з умовами одержання кредиту остання погоджується.

З огляду на те, що відповідачка затримала сплату кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що плата за користування становить 0.3014 % за кожен день за весь період кристування кредитом в межах строку кредитування відповідно до п. 4.3 кредитного договору № 105 н від 26 січня 2018 року

Розмір відсотків, які повинна сплатити ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання за користування кредитом за період з 28 січня 2018 року по 04 вересня 2018 року , тобто за 247 днів розраховується за процентною ставкою 0,3014% та становить 7 763.84 грн (10428,86х0,3014х247/100).

Крім того, 04 вересня 2018 року, ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ готівки на рахунок ОСОБА_4 в розмірі 600,00 грн.

Розмір відсотків, які повинна сплатити ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання за користування кредитом за період з 04 вересня 2018 року по 26 січня 2019 року , тобто за 144 дні розраховується за процентною ставкою 0,3014%, та становить 4265,88 грн. (9828,86х0,3014х144/100).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання підлягають до стягнення заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 26 січня 2018 року по 26 січня 2019 року, в межах строку дії кредитного договорув загальному розмірі 12029.72 грн. ( 7763.84+4265.88).

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Віповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Умовами договору соціального кредиту №105н від 26 січня 2018 року, а саме п. 4.3 передбачено, що при затримці позичальником сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіка погашення, плата за користування становить 0,3014% та 1% пені за кожен день за весь період користування кредитом до погашення заборгованості по Кредиту. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати. (а.с.6).

Відповідно до уточненої позовної заяви, станом на 28 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за період з 29 березня 2018 року по 02 квітня 2019 року за 369 днів становить 126516,04 грн. У зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 до Спостережної ради, пеню знижено до 63258,02 грн, які Кредитна спілка Єднання просили стягнути з ОСОБА_1 (а.с.94-95).

В поданій до суду 01 червня 2020 року уточненій заяві, Кредитна спілка Єднання , просила стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь пеню в розмірі 10428,86 грн, відповідно до п.4.3 Договору.

З відзиву на позов, вбачається, що ОСОБА_1 прохає про застосування позовної давності. ( а.с. 76-78).

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень статті 257, 258 ЦК України, виділяють загальну і спеціальну позовну давність.

Відповідно до положень ч.2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судм дише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 02.04.2019 року, тому виходячи зі строку кредитування та строків позовнї давності, пеня має нараховуватися за період з 02 квітня 2018 року по 28 січня 2019 року, тобто за 300 днів прострочення, й, відповідно враховуючи формулу обчислення пені становить: 9828,86 х 1% х 300/100 = 29486.58 грн .

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Виходячи з того, що відповідно до уточненої позовної заяви Кредитної спілки Єднання від 01 червня 2020 року позивач зменшив розмір пені та просив стягнути її в розмірі 10428.86 грн ( а.с.103), а суд відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України не може виходити за межі позовних вимог, тому саме ця сума пені підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання .

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що суд першої інстанції під час розгляду справи в порушення вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України не врахував висновки, які викладені у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду, а тому дійшов помилкового висновку пр наявність підстав для задоволення позовних вимог Кредитної спілки Єднання в повному обсязі.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги надані ОСОБА_1 копії квитанцій про часткову оплату заборгованості за договором соціального кредиту № 105 н від 26.01.2018 року, а саме: на суму 1100 грн від 26.01. 2018 року , на суму 1000 грн від 04.12. 2018 року, на суму 300.00 грн від 16 липня 2018 року, на суму 400 грн від 18.06.2018 року, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки в зазначених квитанціях платником зазначена не ОСОБА_1 , а інші особи, отримувачем є ОСОБА_4 , а не кредитна спілка, та з цих квитанцій не вбачається, що призначенням платежу є саме погашення заборгованості за кредитним договором № 105 н від 26 січня 2018 року. У квитанції до прибуткового касового ордера № 179 від 26 січня 2018 року зазначено, що від ОСОБА_1 прийнято додаткові внески, а не щомісячний платіж на погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором(а.с. 99-100).

Крім того, відповідно до 5.1.1 кредитного договору № 105н від 26 січня 2018 року передбачено, що позичальник проводить погашення кредиту та відсотків за користування кредитом через касу Спілки за місцем її знаходження або шляхом перерахування коштів на рахунок Спілки .

Водночас, із вищезазначених квитанції вбачається, що отримувачем платежів є ОСОБА_4 , платником є особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а в квитанції від 18.06.2018 року взагалі платник не відомий, а призначенням платежу зазначено надходження готівки з платіжної картки, а не погашення заборгованості за кредитним договором № 105 н від 26 січня 2018 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відсотки за користування кредитом нараховані по завищеній ставці, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки зі змісту Договору соціального страхування №105н від 26 січня 2018 року, а саме, п. 4.3. вбачається, що відсоткова ставка 0,3014% передбачена умовами договору, при затримці позичальником сплати сум кредиту та відсотків за користування кредитом за кожен день користування кредитом. При цьому спілка самостійно проводить перерахунок сплати, який власноруч підписала ОСОБА_1 , а у зв`язку з тим, що позичальником належним чином не виконувався обов`язок по сплаті основного боргу та відсотків за кредитом, тому нарахування відсотків здійснено саме з відсотковою ставкою 0,3014% , що відповідає п. 4.3 кредитного договору.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обгрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні в позові у повному обсязі, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, яким надано відповідну оцінку у мотивувальній частині оскаржуваного судовогшо рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу та відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з нормами ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову до суду першої інстанції Кредитна спілка Єднання сплатила судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 02 квітня 2019 року. (а.с.1).

Позов кредитної спілки задоволена на суму 32287.44 грн, отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1387.10 грн( 32287.44х1921:44715.05).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1042.50 грн до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи часткове задоволення позову та апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 752.76 грн (32287.44х 1042,50 :44715.05).

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року у цій справі змінити в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання заборгованість за договором соціального кредиту №105н від 26 січня 2018 року в розмірі 32287.44 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9828,86 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 12029.72 грн, та заборгованості по пені у розмірі 10428,86 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Єднання судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 1387.10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 752.76 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 09 листопада 2020 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С. Гончар М.С.Маловічко С.В.