Постанова

від 07.08.2007 по справі 20-4/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/193

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"07" серпня 2007 р.  09:45                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя    

(вул. Карантина, 16-56, місто Севастополь, 99008)

до відповідача: Приватного підприємства „Боксід” (вул. Хрустальова, 43-9, місто Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості в розмірі 405,20 грн.,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі Філонович Є.Д.,

За участю представників:

Від позивача: Доденко А.Ю., довіреність №5704 від 03.08.2007;

Від відповідача: не з`явився;

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя  звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Приватного підприємства „Боксід” про стягнення заборгованості  в  розмірі 405,20 грн.

Ухвалою від 17.05.2007 відкрите провадження в адміністративній справі №20-4/193 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 19.06.2007.

За результатами проведення попереднього судового засідання ухвалою від 19.06.2007  справа №20-4/193 призначена до судового розгляду на 07.08.2007.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про причину нез`явлення суд не повідомив, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представнику позивача роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав  пояснення представника позивача,  суд

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство „Боксід” зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя  18.05.1995.

Згідно зі статтею 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 (далі –Закон №1058) роботодавці - підприємства, установи і організації, - створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,  виду діяльності  та  господарювання є страхувальниками.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону №1058 страхувальники зобов'язані  нараховувати,  обчислювати  і  сплачувати  в   установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої Прикінцевих положень Закону №1058 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

У відповідності до статі 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, розділу 4 „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 (далі –Інструкція №21-1) для роботодавців –підприємств, установ, організацій встановлено розмір страхових внесків –31,8 % суми фактичних витрат на оплату праці  (грошового забезпечення) працівників та 1-5% страхових внесків утримуються з доходів найомних робітників у вигляді заробітної плати підприємства, установи, організації, в залежності від суми такого доходу.

Розділом 5 Інструкції №21-1 встановлено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел  їх фінансування,  форми,  порядку,  місця виплати та використання,  а також  незалежно  від  того,  чи  були  зазначені  суми   фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані  за  відповідний  базовий  звітний   період страхові   внески   сплачуються  платниками  шляхом  перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше  ніж  через 20  календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати  (доходу),  на  суми  яких  нараховуються страхові внески.

В наданих відповідачем розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суми таких внесків складають 405,20 грн., у тому числі вересень 2006 року –67,60 грн., жовтень 2006 року –67,60 грн.; листопад 2006 року –67,60 грн.; грудень 2006 року –67,60 грн., січень 2007 року –67,40 грн., лютий 2007 року –67,40 грн.

В рахунок погашення заборгованості по страховим внескам від відповідача грошові кошти не надходили.

Згідно з частиною другою статті 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною третьою статті 106 Закону №1058 встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

На виконання вимог статті 106 Закону №1058 за юридичною адресою відповідача направлені вимоги про сплату недоїмки:

-          №Ю 168 від 06.11.2006 –на суму 67,60 грн.,

-          №Ю 168 від 06.12.2006 –на суму 67,60 грн.,

-          №Ю 30 від 05.01.2007 –на суму 67,60 грн.,

-          №Ю 30 від 06.02.2007 –на суму 67,60 грн.,

-          №Ю 30 від 05.03.2007 –на суму 67,40 грн.,

-          №Ю 21 від 05.04.2007 –на суму 67,40 грн.

Зазначені вимоги були повернути відправникові внаслідок закінчення терміну зберігання.

В рахунок сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування перерахувань з боку відповідача на користь позивача не поступало.

Таким чином заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України складає 405,20грн.

За правилами абзацу 8 частини третьої статті 106 Закону №1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету спору.

Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач ніяких доказів погашення заборгованості та оскарження виставлених вимог суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства „Боксід” заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 405,20 грн. обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 14, 17, 106 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV, розділами 4, 5 „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, статтями 27-32, 49, 51, 70, 71, 86, 94, 98, 160, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути  з Приватного підприємства „Боксід” (вул. Хрустальова, 43-9, місто Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 22281761) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Карантина, 16-56, місто Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 22274991) заборгованість в сумі 405,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України13.08.2007