Постанова

від 26.10.2020 по справі 399/526/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2020 року м. Кропивницький

справа № 399/526/18

провадження № 22-ц/4809/1201/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Богданова Марина Григорівна,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Верес ,

представник відповідача - за довіреністю Нижник Віталій Васильович,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Нижника Віталія Васильовича, який за довіреністю представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Верес , на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року у складі головуючого судді Шуліки О. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

27.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Верес (далі ТОВ Верес ), в якому просила визнати припиненими правовідносини сторін за договором оренди землі від 02.01.2008, зареєстрованим у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД № 040938100004 від 27.02.2009, зобов`язати повернути земельну ділянку кадастровий номер 3524685800:02:000:0416, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району, Кіровоградської області, загальною площею 3,30 га.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.01.2008 між сторонами у справі укладений договір оренди землі, за яким позивач ОСОБА_1 як орендодавець передала у строкове платне користування ТОВ Верес належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1№ 303801 земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, загальною площею 3,30 га. Договір зареєстрований у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД № 040938100004 від 27.02.2009.

Відповідно до п. 3.1 договору цей договір укладено на 5 років з моменту реєстрації договору. Строк дії вказаного договору до 28.02.2014.

Додатковою угодою № 1 від 17.10.2013 строк дії договору оренди продовжено та встановлено тривалістю 10 років з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди. Вказаною додатковою угодою зміни у п. 11.4 основного договору не вносились, а п. 2 додаткової угоди визначено, що сторони підтверджують обов`язковість умов даного договору щодо їх виконання.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Договір оренди землі набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Державна реєстрація права оренди на підставі додаткової угоди № 1 від 17.10.2013 відбулася 31.12.2015, поза межами визначеного законодавством на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі місячного строку після закінчення дії основного договору.

Позивач має намір особисто використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку, тому 2.12.2017 направила на адресу відповідача повідомлення про припинення зобов`язань за договором оренди від 02.01.2008, проте відповідач відмовив у задоволенні вимог про припинення зобов`язань за вказаним договором.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року, з урахуванням додаткового рішення від 08 липня 2020 року, позов задоволено.

Визнано припиненими правовідносини сторін за договором оренди землі від 02.01.2008, зареєстрованим у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД № 040938100004 від 27.02.2009.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Верес повернути на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3524685800:02:000:0416 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на тероторії Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області загальною площею 3,30 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Так пунктом 11.4 Договору передбачено розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є письмове повідомлення орендаря про припинення дії договору, але припинення договору саме з цієї підстави не є можливим, оскільки передбачена пунктом 11.4 можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за письмовим повідомленням орендаря, належить виключно орендарю, протилежне тлумачення змісту пункту 11.4 договору оренди, яке здійснює позивач, суть якого зводиться до того, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця шляхом простого повідомлення про це орендаря, призведе до істотного дисбалансу сторін договору, з огляду на зміст прав та обов`язків сторін договору оренди землі, мету його укладення та відповідні наслідки розірвання договору оренди для кожної із сторін.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 справа №399/590/17 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Верес про дострокове розірвання договору оренди.

Поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі.

Зокрема, у постанові від 19 лютого 2014 року у справі N 0426/14068/2012 (провадження N 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. Однак указав, що цивільні права та обов`язки, тобто чинність, договір набуває після його державної реєстрації.

Вважає посилання суду на правові позиції Верховного Суду України від 18 січня 2017 року №6-2777цс16 та Верховного Суду від 15 січня 2020 року №14-338цс19 помилковим, оскільки предметом дослідження Верховного Суду було початок перебігу та закінчення строку дії договору оренди, тобто досліджувалися інші обставини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Богданова М. Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача за довіреністю - Нижника В. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Богданову М. Г., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю належить земельна ділянка, загальною площею 3,30 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Омельницької сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (а.с. 9).

2.01.2008 між ОСОБА_1 та ТОВ Верес укладений договір оренди землі, на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 3,30 га, строком на п`ять років, договір зареєстрований у Світловодському міськрайвідділі КРФ ДП УД 27.02.2009 за № 040938100004 (а.с. 6-8).

Згідно з п .11.4. цього договору сторони погодили можливість його розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 6.1 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом прийому-передачі.

Згідно п. 13.1. договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно копії акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, підписаного сторонами, 02.01.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку на підставі договору оренди від 02.01.2008 (а.с. 59).

17.10.2013 ОСОБА_1 та ТОВ Верес підписали додаткову угоду до договору оренди землі, за якою дійшли згоди про внесення змін до основного договору оренди, зокрема до розділу 3 Строк дії договору та викладення його в такій редакції: 3.1. Строк дії договору складає 10 (десять) років, рахуючи з дати реєстрації цієї додаткової угоди .

Право оренди ТОВ Верес з посиланням на вказану додаткову угоду зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції у Кіровоградській області 31.12.2015 (а.с. 79).

22.12.2017 ТОВ Верес на звернення ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 02.01.2008, повідомило, що договір оренди від 02.01.2008, який пройшов державну реєстрацію 27.02.2009, укладено строком на 10 років, додаткова угода №1 до цього договору укладена 17.10.2013 і вона також пройшла державну реєстрацію, а отже договір оренди землі є пролонгованим і чинним на дату звернення із вказаним повідомленням. ТОВ Верес не вбачає підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, а тому відмовляє у задоволенні поданого повідомлення про припинення дії договору оренди землі (а.с. 11).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до даних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України ).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18 , 20 цього Закону, в редакції на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом його державної реєстрації. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі регулює питання припинення договору оренди землі, а саме договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону , від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У пункті ї частини першої статті 211 ЗК України передбачено, що порушенням земельного законодавства є, зокрема, ухилення від державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 01.04.2020 поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі. Якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України Про оренду землі , який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Встановивши, що при укладенні оскаржуваного договору оренди землі сторони цього договору досягли згоди щодо початку дії його строку саме з моменту державної реєстрації (п. 3.1 договору оренди від 2.01.2008), суд дійшов правильного висновку, що дія договору оренди закінчилась 27.02.2014 після спливу 5 років з моменту державної реєстрації 27.02.2009.

При підписанні додаткової угоди від 17.10.2013 до договору оренди від 02.01.2008 сторони не передбачили початок її дії, а тому дата укладення додаткової угоду визначається від дати державної реєстрації права оренди, що вчинена 31.12.2015.

Встановлено, що до закінчення визначеного сторонами строку дії договору оренди та у місячний строк після його припинення орендар не вжив заходів до реєстрації права оренди.

Лише 31.12.2015 здійснена державна реєстрація права оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди, дія якого припинилась 27.02.2014.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір оренди землі від 02.01.2008, зареєстрований 27.02.2009, припинив свою дію на час звернення позивача з цим позовом, і додаткова угода до договору, що укладена (набрала чинності з моменту реєстрації) після його припинення не вказує на наявність у відповідача передбачених законом підстав для продовження користування спірною земельною ділянкою після спливу строку оренди, тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Посилання відповідача на викладену у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 у справі № 399/590/17 правову позицію щодо можливості розірвання договору оренди в односторонньому порядку за умов, передбачених в договорі, лише для орендаря, є помилковим, оскільки у вказаній справі вирішувався спір, що виник з інших підстав, ніж у цій цивільній справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нижника Віталія Васильовича, який за довіреністю представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Верес , залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

С. І. Мурашко