Постанова

від 04.11.2020 по справі 484/905/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.11.20

22-ц/812/1283/20

Провадження № 22-ц/812/1283/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого -Бондаренко Т.З.,

суддів - Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,,

за участі: представника відповідача Манжос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №484/905/20 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А. в приміщенні того ж суду, за позовом

ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО про розірвання додаткової угоди до договору оренди та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО про розірвання додаткової угоди до договору оренди та стягнення орендної плати.

Позивачка зазначала, що їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 131125, виданого відповідно до розпорядження Первомайської РДА № 149-р від 08 травня 2008 року належить земельна ділянка площею в 5,74 га, яка знаходиться в межах Лисогірської сільської ради Первомайського району і була надана свого часу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 4825484600:03:000:0558. 01 грудня 2008 року між нею та ПСП НІКО укладено договір оренди належної їй земельної ділянки терміном на 8 років. 01 вересня 2010 року між ними було укладено додаткову угоду, відповідно до якої термін дії договору оренди було продовжено на 49 років, тобто до 31 грудня 2056 року, із сплатою 3% нормативної грошової оцінки землі в якості орендної плати. Угода зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді за № 041048300581 від 08 грудня 2010 року.

Також 28 вересня 2010 року в нотаріальній конторі Первомайського міського нотаріального округу було посвідчено довіреність на вчинення від імені позивачки правочинів щодо розпорядження всім належним їй майном, в тому числі земельними ділянками, представництво в судових та інших органах на ім`я ОСОБА_2 .

24 січня 2020 року цю довіреність позивачкою скасовано. Після укладення договору оренди вона не отримувала орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проте неодноразово зверталась з цього приводу до відповідача. Оскільки відповідач не виконує свої обов`язки по договору оренди, позивачка наполягає на розірванні договору оренди. ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен сплатити їй орендну плату за три минулих роки. На запит Первомайське управління ДЗК надано відповідь про те, що в Миколаївській області 1 га ріллі має вартість 27038,00 грн.

Посилаючись на викладене позивачка просила розірвати додаткову угоду до договору оренди та стягнути орендну плата за три роки у розмірі 13967,83 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу в якій посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не вірно оцінив докази у справі та дійшов безпідставного висновку щодо отримання позивачкою орендної плати в розмірі 50 000 грн. Посилається на те, що така сума не сплачувалась підприємством, оскільки вказані кошти не відображено в податковій інспекції, як орендна плата.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 131125, виданого на підставі розпорядження Первомайської РДА № 149-р від 08 травня 2008 року, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825484600:03:000:0558, площею 5,74 га, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.8).

01 грудня 2008 року ОСОБА_1 уклала договір оренди належної їй земельної ділянки площею в 5,74 га з відповідачем терміном на 8 років. 01 вересня 2010 року між ними було укладено додаткову угоду, відповідно до якої термін дії договору оренди було продовжено на 49 років, тобто до 31 грудня 2056 року, із сплатою 3% нормативної грошової оцінки землі в якості орендної плати. Угода зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лисогірській сільській раді за № 041048300581 від 08 грудня 2010 року (а.с.3, 4-5).

28 вересня 2010 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області за реєстраційним номером 5409, видано довіреність за підписом довірителя ОСОБА_1 . Вказаною довіреністю, вона уповноважила ОСОБА_2 , який є керівником ПСП Ніко , представляти його інтереси в усіх установах, вчинення від його імені правочинів, щодо розпорядження всім нерухомим майном, найму (оренди), визначати суттєві умови правочинів на свій розсуд, отримання грошових коштів по укладеним договорам, а також ставити підписи від його імені.

На підставі вказаної довіреності, представляючи інтереси свого довірителя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від її імені, отримав 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. в рахунок орендної плати за період з 2011 року по 2030 року включно, що підтверджується відомістю на виплату грошей № ВпП-2 від 17 лютого 2011 року.

Обгрунтовуючі позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що з моменту укладення угоди, тобто з 2010 року, відповідач не здійснював платежі орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою.

Районний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до відомості на виплату грошей № ВпП-2 від 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 було виплачено 50000 грн. орендної плати за період з 2011 року по 2030 рік, яку отримав за її довіреністю ОСОБА_2 і сплата орендарем орендної плати у такий спосіб, тобто наперед не суперечить закону та умовам договору оренди.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на наявних доказах у справі та вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Відповідно до статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом "в" частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Частиною першою, другою статті 31 Закону України "Про оренду землі", визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так зі змісту відомості на виплату грошей № ВпП-2 вбачається, що ПСП Ніко" видало, як зазначено ОСОБА_1 , 50 000,00 грн "орендної плати за період з 2011 року по 2030 рік включно , згідно доручення реєстр № 5409 від 28 вересня 2010 року ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 19 листопада 2002 року Первомайським РВУМВС України. Так із даної відомості неможливо встановити характер правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з виплатою грошових коштів, а саме - за яким договором здійснено платіж, за яку земельну ділянку, із якого розрахунку та оцінки землі склалася вказана сума.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевим судом необґрунтовано прийнято вказану відомість, як безспірну оплату орендної плати саме за спірним договором оренди землі та, що таке відповідає умовам договору та вимогам закону.

Адже будь-яких відомостей, які б давали можливість дійти певних висновків щодо характеру правовідносин, які виникли між сторонами, предмету та ціни по ньому, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду, з наведеної відомості неможливо дійти висновку про те, що відповідач наперед сплатив саме належну суму та саме за спірним договором за якою ціною та інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В той же час районний суд, вказуючи, що позивач отримала орендну плату за спірним договором оренди землі у розмірі 50 000 грн., яка нарахована та виплачена їй через представника за майбутні періоди орендної оплати, не звернув уваги на те, що договір оренди землі не містить умов про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед.

Крім того, у наданій відповідачем відомості не зазначено, що виплачена позивачці орендна плата у розмірі 50 000 грн. є платою за майбутні періоди саме щодо укладеного між сторонами договору. Тобто посилання на будь-який договір, як на підставу такого платежу, відсутнє. В зв`язку з цим посилання районного суду на те, що сплата орендної плати наперед не суперечить оспорюваному позивачкою договору є помилковим.

Посилання районного суду на статтю 531 ЦК, якою встановлено, що орендар має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, є безпідставними.

Так із змісту додаткової угоди від 01 вересня 2010 року до договору оренди землі від 13 грудня 2008 року договору вбачається, згідно п. 2.4.

Додаткової угоди було визначено умови внесення орендної плати за користування вказаною в договорі оренди земельною ділянкою щорічно, в розмірі що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, тлумачення вказаної норми цивільного права свідчить про те, що боржник може виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди та спеціальні норми Закону України "Про оренду землі", можна дійти висновку, що у цьому випадку вони не надають право боржнику виконати свій обов`язок достроково без згоди контрагента за договором, який містить інші умови виконання зобов`язання.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що відповідач виконав умови спірного договору оренди щодо сплати орендної плати на майбутнє є припущенням, що заборонено частиною шостою статті 80 ЦПК України.

При цьому районний суд не врахував, що спірні правовідносини випливають виключно з умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Доказів сплати орендної плати у спосіб та розмірах встановлених договором оренди позивачці, відповідачем не надано. Таке не вбачається і з відомості х Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також з платіжних доручень та довідки наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем допущено системне порушення умов додаткової угоди від 01 вересня 2010 року до договору оренди від 01 грудня 2008 року, чим порушено право позивачки на отримання орендної плати, яке підлягає судовому захисту шляхом розірвання вказаної додаткової угоди.

В зв`язку з цим, як похідні вимоги про стягнення орендної плати за період 2017-2019 рр. також підлягають задоволенню. Згідно відомостей відділу у Первомайському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28 вересня 2020 року загальна сума земельної ділянки площею 5.74 га за три роки складає (129524,73+129524,73+155198,12)=414247,58 грн. Орендна плата становить 414247,58 грн. х 3% =12427,42 грн. (а.с.12,66-67).

Згідно із ч. 1 п.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, рішення районного суду, як таке, що ухвалене з порушенням вимог норм матеріального та процесуального закону підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову (89%) є підстави для розподілу судових витрат, а саме для стягнення судового збору сплаченого при подачі позову та апеляційної скарги позивачкою (840,80 + 1261,20) з ПСП Ніко на користь ОСОБА_1 пропорційно в сумі 1870, 78 грн.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2020 року скасувати, у справі ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО про розірвання додаткової угоди до договору оренди та стягнення орендної плати задовольнити частково.

Розірвати додаткову угоду від 01 вересня 2010 року до договору оренди земельної ділянки площею 5,74 га від 01 грудня 2008 року між Приватним сільськогосподарським підприємством НІКО та ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства НІКО (код ЄДРПОУ 00429068 вул.Шевченка, 45 с.Лиса Гора, Первомайський район, Миколаївська обл.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) орендну плату в розмірі 12427,42 грн. та судовий збір в сумі 1870, 78 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 09 листопада 2020 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова