Постанова

від 05.11.2020 по справі 680/319/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 680/319/19

Провадження № 22-ц/4820/1594/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю апелянта ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Яцини О.І. від 04 серпня 2020 року .

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що з 01.09.2010 року по 24.11.2018 року працювала в Малостружівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, спершу директором школи, потім вчителем початкових класів. 24.09.2018 року в.о директора Малостужківської ЗОШ І-ІІ ступенів письмово попередила її про майбутнє звільнення із займаної посади, оскільки Новоушицькою селищною радою прийнято рішення від 14.09.2018 року №1 Про ліквідацію комунального підприємства Малостружівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Новоушицького району Хмельницької області , і 24.11.2018 року відбудеться звільнення працівників школи на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України.

Наказом № 26-к в.о директора Малостружківської ЗОШ І-ІІ ступенів ОСОБА_2 від 23.11.2018 року Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено 24.11.2018 року з посади вчителя початкових класів Малостружківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за п. 1 ст. 40 КзПП України із виплатою вихідної допомоги.

Зазначений наказ видано в період, коли позивач продовжувала хворіти та перебувала на лікарняному.

Тому вважала своє звільнення незаконним та необґрунтованим відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 42 КзПП України.

Також з моменту звільнення і по теперішній час позивачеві не було запропоновано жодної вакантної посади для подальшого працевлаштування.

Роботодавцем не вчинено жодних дій, які б сприяли працевлаштуванню позивачки, тоді як були вакантні посади, на які працевлаштовували педагогічних працівників.

Позивачка неодноразово зверталася в позасудовому порядку з приводу свого незаконного звільнення до різних державних органів, однак жоден з них не зміг врегулювати питання правомірності її звільнення, в чому вбачає порушення своїх прав.

Після звільнення вона отримала статус безробітної, проте виникли проблеми із виплатами допомоги, оскільки існували розбіжності між датою звільнення та датою закриття лікарняного листка.

17.12.2018 року Новоушицькою районною філією Хмельницького обласного центру зайнятості їй призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу в мінімальному розмірі, оскільки виявили розбіжність між періодами перебування в трудових відносинах по трудовій книжці та даними Держреєстру які унеможливлювали розрахувати середню заробітну плату.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на думку позивачки, має бути стягнутий з відповідачів за період з 24 листопада 2018 року по 3 травня 2019 року складає 34048,33 грн.

В обґрунтування завданої моральної шкоди ОСОБА_1 вказала, що її було безпідставно позбавлено права на отримання заробітку, вона змушена була додатково прикладати зусилля для організації свого життя та сім`ї, були втрачені нормальні життєві зв`язки, що призвело до часткової втрати працездатності.

Позивач просила поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати незаконним та скасувати наказ №26-к від 23.11.2018 року про звільнення її з роботи, поновити її на посаді вчителя початкових класів у закладі загальної середньої освіти Новоушицької селищної об`єднаної територіальної громади, стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26.11.2018 року по 03.05.2019 року, стягнути з відповідача на її користь 60000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2020 року у позові ОСОБА_1 до Новоушицької селищної ради Хмельницької області, відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради Хмельницької області про визнання недійсним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у зв`язку порушенням трудових прав, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване і постановити нове, яким задовольнити позов. На її думку, суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Оспорюваний наказ про звільнення № 26-к від 23.11.2018 року прийнятий з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 перебувала на лікуванні. Крім того, день звільнення припадав на вихідний день - суботу, тому підстав для звільнення її в цей день не було. Тому вважає хибним висновок суду про відсутність підстав для її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди. З грудня 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_1 періодично лікувалася та намагалася вирішити спір в досудовому порядку, тому на її думку є помилковим висновок суду про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

В засіданні апеляційного суду апелянтка підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, письмовими заявами просили розглянути справу за їх відсутності, апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 01 вересня 2010 року переведена на посаду директора Малостружківської ЗОШ, з 17 січня 2011 року переведена на посаду вчителя початкових класів Малостружківської ЗОШ.

Рішенням сесії Новоушицької селищної ради від 29 грудня 2015 року № 2 вирішено передати та закріпити з 01 січня 2016 року за відділом освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради на праві оперативного управління заклади та установи освіти, в тому числі їх майно, згідно з додатком № 1 для здійснення повноважень, визначених чинним законодавством України, положенням про відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради. Малостружківська ЗОШ значиться у додатку №1 під номером 17.

14 вересня 2018 року Новоушицькою селищною радою прийнято рішення №1 про припинення шляхом ліквідації комунального закладу Малостружківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів , створено ліквідаційну комісію, на яку в тому числі покладено повноваження щодо звільнення працівників Малостружківської ЗОШ.

24 вересня 2018 року в.о. директора Малостружківської ЗОШ ОСОБА_2 письмово попередила ОСОБА_1 про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією закладу.

Наказом № 26-к від 23.11.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів Малостружківської ЗОШ з 24 листопада 2018 року в зв`язку із ліквідацією Малостружківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за п. 1 ст. 40 КЗпП із виплатою вихідної допомоги.

26 липня 2019 року відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи - Малостружківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Новоушицької селищної ради Хмельницької області шляхом ліквідації.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 була звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог законодавства України про працю, відтак відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, а отже, й для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, тому відсутні підстави для поновлення цього строку.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Положення частини третьої статті 40 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р(II)/2019 від 04.09.2019 року.

Отже, твердження позивачки про недопустимість її звільнення у період тимчасової непрацездатності у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації не ґрунтується на законі і прямо суперечить нормі ч.3 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з повною ліквідацією навчального закладу проводилося звільнення всіх працівників школи, відтак переваг на працевлаштування та переведення на іншу роботу у разі звільнення у зв`язку з повною ліквідацією установи не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення вимог про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення її на посаді, то вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди як похідні також не підлягають задоволенню.

Такий висновок цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 342/1001/16-ц, від 16 грудня 2019 року у справі № 136/238/18.

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення права апелянтки внаслідок її звільнення у вихідний день (24.11.2018 року, субота), оскільки у позовній заяві позивач не посилалася на цю обставину як на підставу позову і не заявляла вимогу про зміну дати звільнення з цих підстав.

Відтак, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого статтею 13 ЦПК України, відсутні правові підстави для зміни дати звільнення позивачки.

За змістом ст.ст. 233, 234 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору може бути поновлено лише в разі порушення трудових прав позивача.

Суд першої інстанції, встановивши необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, помилково вдався до обговорення питання дотримання позивачкою строку звернення до суду за вирішенням цього трудового спору та наявності підстав для поновлення пропущеного строку, проте це порушення не призвело до неправильного вирішення спору.

За відсутності порушення трудових прав позивачки при звільненні її доводи про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду не приймаються апеляційним судом до уваги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 04 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09 листопада 2020 року.

Судді Л.М. Грох

А.П. Корніюк

Т.В. Спірідонова