Постанова

від 08.09.2020 по справі 367/3766/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 367/3766/17 Головуючий у суді першої інстанції: Саранюк Л.П.

Номер провадження: 22-ц/824/984/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Коцюрби О.П.

Суддів: Нежури В.А., Сержанюка А.С.

при секретарі - Перебитюку А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ :

В Ірпінський міський суд Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

У позові ОСОБА_1 просив суд поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та розташований на ній недобудований будинок (сукупність будівельних матеріалів та конструкцій, які складають підвал, перший та мансардний поверхи, фундамент, зовнішні стіни, дах, вікна, двері, внутрішні перегородки, внутрішні та зовнішні сходи).

Визнати за ОСОБА_2 , внаслідок поділу спільного майна подружжя право власності на майнове право щодо частки в об`єкті інвестування, а саме на квартиру в житловому комплексі, розташованому в АДРЕСА_2 , з кількістю кімнат 2, проектною житловою площею 36,52 кв. м., загальною площею 74,52 кв. м., орієнтованою на північний захід; право власності на квартиру АДРЕСА_3 , з кількістю кімнат - 2, проектною житловою площею - 36,52 кв. м., загальною площею 74,52 кв.м., орієнтованою на північний схід); право власності на поліпшення в частині будинку (7/10) за адресою: АДРЕСА_4 , на суму 858 800 грн.

Витребувати у ОСОБА_2 дозвільні документи на будівництво будинку на земельній ділянці кадастровий номер 3210945900:01:037:0173 (будівельний паспорт будинку, повідомлення про початок будівельних робіт).

Судові витрати покласти на відповідача.

В подальшому, 19 червня 2019 року - представник позивача - ОСОБА_4 подав до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173; квартиру АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі .

Поділити квартиру АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: ОСОБА_1 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі ; ОСОБА_2 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі ; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

В процесі розгляду справи, позивачем було подано до суду заяву про залишення без розгляду його позовних вимог про поділ майна подружжя в частині поділу об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та в частині поділу поліпшень в будинку (7/10) АДРЕСА_4 , на суму 858 800 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ).

Поділено квартиру АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ), що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: ОСОБА_1 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ); ОСОБА_2 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ).

Після ухвалення у справі судового рішення, 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, у якій зазначив, що судом не розглянуто позовні вимоги щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173; визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173, та просив задовольнити ці вимоги.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня2019 року доповнено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року у цивільній справі № 367/3766/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 000,00 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня2019 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просив, додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року скасувати, яким доповнено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року вказавши.

Доповнити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2020 року у справі № 367/3766/17.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Зазначив, що в заяві про зміну предмета позову він просив визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідача спірні будинок та квартиру, поділити квартиру, визнавши за кожним із них по 1/2 частині, визнати їх співзабудовниками будинку АДРЕСА_1 , в заяві про часткове залишення позову без розгляду він не просив залишити без розгляду вимоги про визнання будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивача та відповідача, визнання їх співзабудовниками будинку.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року ухвалено лише в частині вимог про визнання спільною сумісною власністю квартири та щодо її поділу.

В частині вимог про визнання спільною власністю будинку та визнання його та відповідача співзабудовниками будинку рішення не ухвалено.

Не вирішено вказане питання і при розгляді Ірпінським міським судом Київської області, 31 жовтня 2019 року його заяви про ухвалення у справі додаткового рішення в цій частині.

Вказав, що незаконність рішення полягає в тому що суд першої інстанції не розглянув і не вирішив заявлені ним вищевказані вимоги.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року у встановлений Київським апеляційним судом строк відповідач та третя особа у справі суду не надали.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року справу повернуто до Ірпінського міського суду Київської області для ухвалення у справі додаткового рішення в цій частині.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року доповнено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року у цивільній справі № 367/3766/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила суд скасувати додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 відмовити, так як вважає, що додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а посилання суду в рамках розгляду справи на доведеність позивачем своїх вимог викладених в позовній заяві не відповідають дійсності.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що при розгляді 19 грудня 2019 року Ірпінським міським судом Київської області заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в межах цивільної справи № 367/3766/17 суд не з`ясував фактичні обставини справи, які мають важливе значення для справедливого розгляду даного цивільного спору, не дослідив докази, наявні в матеріалах справи, не прийняв до уваги позицію відповідача із посиланням на докази.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року, позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для її задоволення.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткових рішень Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та 19 грудня 2019 року в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року задовольнити виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 1986 року. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано так як спільне життя між ними не склалося, близько півтора року ОСОБА_1 знайшов собі іншу жінку, забрав свої речі і пішов з дому, вони не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейно-шлюбних стосунків.

При розгляді в Ірпінському міському суді Київської області позовної заяви про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги ОСОБА_5 визнав та проти розірвання шлюбу не заперечував, строку на примирення просив не надавати.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що позов про розірвання шлюбу знайшов своє підтвердження у судовому засіданні і підлягає задоволенню, так як зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

В позовній заяві про розподіл спільного майна подружжя, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, предмета позову та часткове залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 зазначив, що за час шлюбу сторони набули спільне майно, яке складається з недобудованого житлового будинку (будинок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 (земельна ділянка зареєстрована на відповідача згідно інформації з Державного земельного кадастру). На даний час, будинок недобудований та не введений в експлуатацію, а тому є сукупністю будівельних матеріалів та конструкцій: фундамент, стіни, перегородки, дах, двері, вікна та інше; двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі (зареєстровано за відповідачем Київським МБТІ, реєстраційне посвідчення від 06.07.2007, № 034339).

Крім того, в період з 2006 року по 2015 рік позивач та відповідач проживали в будинку АДРЕСА_4 , частина у 7/10 якого належить на праві власності матері відповідача - ОСОБА_3 .

За період проживання подружжя у вказаному будинку внаслідок проведених будівельних робіт він суттєво змінився, а його вартість значно збільшилась, враховуючи стан, в якому будинок був раніше.

Наразі у вищевказаному будинку позивач не проживає, а третя особа набула майно подружжя (поліпшення в будинку на суму 858 800 грн.) та зберегла його у себе без достаньої правової підстави.

Враховуючи приписи ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України, які передбачають рівність часток співвласників у праві спільної сумісної власності, а також родинний зв`язок відповідача з третьою особою, до якої подружжя має право вимоги та, беручи до уваги можливість реального користування та розпорядження частками майна після його поділу, позивач вважав можливим поділити спільне майно подружжя наступним чином:

У зв`язку з вищевикладеним просив суд поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та розташований на ній недобудований будинок (сукупність будівельних матеріалів та конструкцій, які складають підвал, перший та мансардний поверхи, фундамент, зовнішні стіни, дах, вікна, двері, внутрішні перегородки, внутрішні та зовнішні сходи).

Визнати за ОСОБА_2 , внаслідок поділу спільного майна подружжя, право власності на майнове право щодо частки в об`єкті інвестування, а саме на квартиру в житловому комплексі, розташованому в АДРЕСА_2 , з кількістю кімнат - 2, проектною житловою площею - 36,52 кв. м., загальною площею - 74,52 кв.м., орієнтованою на північний схід; право власності на квартиру АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі ; майнове право - право вимоги на відшкодування вартості поліпшень в частині будинку (7/10) за адресою: АДРЕСА_4 , на суму - 858 800 грн.

В позовній заяві в новій редакції, поданій ОСОБА_1 до Ірпінського міського суду Київської області позивач просив визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та розташований на ній недобудований будинок (сукупність будівельних матеріалів та конструкцій, які складають підвал, перший та мансардний поверхи, фундамент, зовнішні стіни, дах, вікна, двері, внутрішні перегородки, внутрішні та зовнішні сходи).

Визнати за ОСОБА_2 внаслідок поділу спільного майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_3 , з кількістю кімнат - 2, проектною житловою площею - 36,52 кв. м., загальною площею - 74,52 кв.м., орієнтованою на північний схід); право власності на поліпшення в частині будинку (7/10) за адресою: АДРЕСА_4 , на суму 858 800 грн.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову, за змістом якої просив суд визнати спільною сумісною власностю подружжя об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173; квартиру АДРЕСА_5 , у житловому комполексі Дніпровські вежі .

Поділити квартиру АДРЕСА_5 , у житловому комполексі Дніпровські вежі , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: ОСОБА_1 - 1/2 квартири АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі ; ОСОБА_2 - 1/2 квартири АДРЕСА_5 , у житловому комплексі Дніпровські вежі .

Визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершенного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Також, в процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та в частині поділу поліпшень в будинку (7/10) за адресою: АДРЕСА_4 , на суму 858 800,00 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2019 року вказану заяву задоволено, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині залишено без розгляду.

За таких обставин, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ).

Поділено квартиру АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ), що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: ОСОБА_1 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ); ОСОБА_2 - Ѕ частину квартири АДРЕСА_5 (житловий комплекс Дніпровські вежі ).

В подальшому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, до Ірпінського міського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення в якій він просив, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173; визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 4 000,00 грн. (чотирі тисячі гривень).

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 просив його скасувати, доповнити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173; визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Так як судом першої інстанції, заявлені ОСОБА_1 в позовній заяві про поділ майна подружжя, дані вимоги вирішені не були, цивільну справу було повернуто до Ірпінського міського суду Київської області для їх вирішення та ухвалення у справі додаткового рішення.

Згідно додаткового рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року, доповнено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2019 року у цивільній справі № 367/3766/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особоа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 будувався сторонами у шлюбі.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невиконання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 чинної редакції ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, як розподілити між сторонами судові витрати, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення, суд не може виходити за межі позовних вимог.

В ст. 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В ч. 3 ст. 368 ЦК України вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до п.п. 22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню (ст. 57 СК України).

За ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).

У постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

За правилами ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами ст.ст. 177-179, 182 цього Кодексу, ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справіі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій об`єкт нерухомого майна (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. ст. 350, 351 ЦК України) та об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.

Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупність матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України) тобто сукупності речей щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Вказане дає підстави колегії суддів для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому, суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Таким чином, суд може задовольнити позовні вимоги щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва та співзабудовниками сторін за наявності наступних обставин: спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено і він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право вланості на нього не оформляється; позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, позбавлений можливості поділити спірний об`єкт незавершеного будівництва та визнати сторін по справі співзабудовниками вказаного об`єкту.

Проте, матеріали цивільної справи та письмові докази, надані ОСОБА_1 при розгляді справи вище вказане не підтверджують.

В матеріалах цивільної справи також відсутні докази того, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу, за спільні кошти подружжя.

Фотокартки будинку, на які посилається ОСОБА_1 не свідчать про те, що саме це є спільно побудований об`єкт незавершеного будівництва.

Позивачем також не доводилося в судовому засіданні джерело походження грошових коштів для побудови житлового будинку, а тому дані обставини судом не встановлювались.

Колегія суддів також вважає, що вище зазначені позовні вимоги є тотожними, тому, без позовної вимоги щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 не може бути вирішено питання про визнання спільною сумісною власністю подружжя об`єкт незавершеного будівництва, та визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Таким чином, суд може задовольнити позовні вимоги щодо поділу об`єкта незавершеного будівництва та співзабудовниками сторін за наявності того, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено і він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформляється; позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, позбавлений можливості поділити спірний об`єкт незавершеного будівництва та визнати сторін по справі співзабудовниками вказаного майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено в судовому засіданні факт будівництва, його закінчення та фактичної експлуатації за своїм призначення спірного об`єкта незавершеного будівництва, вимоги про визнання об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю та визнання сторін у справі його співзабудовниками.

За таких обставин, та виходячи з того, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносяться до одного й того ж предмету спору, тому, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року необхідно відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року задовольнити. Прийняти у справі постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у вищевказаній цивільній справі, в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкта незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173. та визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382,383, 384, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2019 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 співзабудовниками об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:037:0173 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 801 (три тисячі вісімсот одна) гривню 00 копійок судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: В.А. Нежура

А.С. Сержанюк