Постанова

від 03.11.2020 по справі 363/3583/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №363/3583/15-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/7827/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Коліснику В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю К.Альтернатива , ОСОБА_1 та їх представника - адвоката Кур`ян Катерини Ігорівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю К.Альтернатива до Акціонерного товариства Універсал Банк , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне підприємство Фортуна Групп про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими та на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року (суддя Баличева М.Б.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Універсал Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю К.Альтернатива , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне підприємство Фортуна Групп про застосування наслідків недійсності правочину, звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Універсал Банк про стягнення коштів,

встановила:

у серпні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював під час попереднього розгляду справи, і остаточно просив в якості застосування наслідків недійсності правочину поновити обтяження нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з наступних будівель та споруд: літ. А - гостьовий будинок, літ. Г - гостьовий будинок, літ. Б - навіс, літ. Д - навіс, літ. Е - госпблок, літ. Є - убиральня, літ. Ж - вольєр, 1-6 - огорожа, I - питна колонка, II, ІІІ - ями вигрібні, ІУ - вимощення, іпотекою та заборону на його відчуження, реєстраційний номер 5437806, який було погашено внаслідок його перенесення до новоствореного спецпідрозділу (номер запису про обтяження 1158046) та припинено 3 червня 2013 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 2813447 від 3 червня 2013 року; в якості застосування наслідків недійсності правочину поновити обтяження нерухомого майна, земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, іпотекою, та заборону на її відчуження, реєстраційний номер 5437894, що було погашено внаслідок його перенесення до новоствореного спецпідрозділу (номер запису про обтяження 1156665) та припинено 3 жовтня 2013 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 2810115 від 3 червня 2013 року; визнати вищим пріоритет іпотеки АТ Універсал Банк у відповідності до договору іпотеки від 7 серпня 2007 року, порівняно із іпотекою, встановленою у відповідності до договору іпотеки № 1242 від 13 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ К. Альтернатива та ОСОБА_1 ; в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 001-2902/840-0031 від 7 серпня 2007 року в розмірі 364 279 доларів 66 центів США, що станом на 1 жовтня 2009 року за курсом НБУ складає 2 915 694грн 40коп. перед АТ Універсал Банк , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на всі будівлі, споруди, побудови та інші об`єкти нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номер 3221886801:29:068:0227 (адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 ), що належить ТОВ К. Альтернатива , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 7 серпня 2007 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №001-2902/840-0031, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 357 082,46 доларів США строком до 1 серпня 2027 року зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 7 серпня 2007 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та належать йому на праві власності.

Позивач зазначав, що 22 листопада 2010 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2011 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ Універсал Банк стягнуто суму заборгованості за кредитним договором 001-2902/840-0031 у розмірі 2 917 514грн 40коп.

В рамках проведення виконавчих дій 30 квітня 2013 року Приватним підприємством Спеціалізоване підприємство Юстиція проведено прилюдні торги з реалізації предметів іпотеки, переможцем яких визнано Приватне підприємство Фортуна групп , яке придбало майно за ціною 685 000грн, у зв`язку із чим обтяження було погашено. Однак рішенням Господарського суду Київської області від 3 листопада 2014 року вищезазначені прилюдні торги (їх результати) з реалізації предметів іпотеки визнані недійсними.

Позивач посилався на те, що з огляду на той факт, що визнаний недійсним

правочин не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, іпотека ПАТ Універсал Банк не може вважатися припиненою в силу ст. 17 Закону України Про іпотеку , та є чинною для набувача майна відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку , а єдиним належним способом захисту банку, як іпотекодержателя, є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач стверджував, що з Інформаційної довідки № 35247388 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна йому стало відомо, що власником спірного будинку та земельної ділянки на момент формування довідки є ТОВ К. Альтернатива на підставі договору купівлі-продажу № 966 від 10 липня 2014 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки № 967 від 10 липня 2014 року укладений з ПП Фортуна групп . В подальшому нерухоме майно було передано в іпотеку, відповідно до договору іпотеки № 1242 від 13 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ К. Альтернатива та ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що договір іпотеки від 7 серпня 2007 року має вищий пріоритет порівняно з договором іпотеки від 13 серпня 2014 року, враховуючи те, що його державна реєстрація відбулася раніше, тому з урахуванням вищенаведеного, просив задовольнити позовні вимоги.

У березні 2017р. ОСОБА_2 через представника адвоката Лупейка О.В., звернувся до суду з позовом до ПАТ Універсал Банк про стягнення коштів у розмірі 685 000грн, який обґрунтовував тим, що оскільки банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки через нібито недійсний правочин, йому повинна бути повернута сплачена сума, за яку реалізовано предмет іпотеки на прилюдних торгах, тобто 685 000грн, як реституція.

13 серпня 2019 року ТОВ К.Альтернатива звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору № 001-2902/840-0031 та договору іпотеки від 7 серпня 2007 року припиненими з 17 вересня 2009 року, посилаючись на те, що 17 серпня 2009 року ПАТ Універсал Банк звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення простроченої заборгованості, чим змінив термін дії кредитного договору до 17 вересня 2009 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ К.Альтернатива відмовлено.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року позов задоволено, в якості застосування наслідків недійсності правочину поновлено обтяження нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з наступних будівель та споруд: літ. А - гостьовий будинок, літ. Г - гостьовий будинок, літ. Б - навіс, літ. Д - навіс, літ. Е - госпблок, літ. Є - убиральня, літ. Ж - вольєр, 1-6 - огорожа, I - питна колонка, II, ІІІ - ями вигрібні, ІУ - вимощення, іпотекою та заборону на його відчуження, реєстраційний номер 5437806, який було погашено внаслідок його перенесення до новоствореного спецпідрозділу (номер запису про обтяження 1158046) та припинено 3 червня 2013 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 2813447 від 3 червня 2013 року; в якості застосування наслідків недійсності правочину поновлено обтяження нерухомого майна, земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, іпотекою, та заборону на її відчуження, реєстраційний номер 5437894, що було погашено внаслідок

його перенесення до новоствореного спецпідрозділу (номер запису про обтяження 1156665) та припинено 3 жовтня 2013 року, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 2810115 від 3 червня 2013 року; визнано вищим пріоритет іпотеки АТ Універсал Банк , у відповідності до договору іпотеки від 7 серпня 2007 року, порівняно із іпотекою, встановленою у відповідності до договору іпотеки № 1242 від 13 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ К. Альтернатива та ОСОБА_1 ; в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 001-2902/840-0031 від 7 серпня 2007 року в розмірі 364 279 доларів США 66 центів, що станом на 1 жовтня 2009 року за курсом НБУ складає 2 915 694грн 40коп. перед АТ Універсал Банк , звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на всі будівлі, споруди, побудови та інші об`єкти нерухомості, які знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номер 3221886801:29:068:0227 (адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 ), що належить ТОВ К. Альтернатива , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з ТОВ К.Альтернатива на користь АТ Універсал Банк судовий збір у розмірі 1 827грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Універсал Банк судовий збір у розмірі 1 827грн. У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_2 до АТ Універсал Банк про стягнення коштів відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ К.Альтернатива , в особі директора ОСОБА_3, ОСОБА_1 та їх представник - адвокат Кур`ян К.І. просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ Універсал Банк відмовити у повному обсязі; скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачі посилаються на неправильне застосування норм матеріального права, так як під час розгляду справи була подана заява про застосування позовної давності, яка безпідставно не була задоволена судом та не враховано, що про своє порушене право банк дізнався з часу направлення ОСОБА_2 вимоги про дострокове повернення кредиту - 17 серпня 2009 року, а з даним позовом звернувся до суду з пропуском трирічного строку, у зв`язку із чим і була подана зустрічна позовна заява про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки, яка не була прийнята судом у порушення норм процесуального права.

Крім того, відповідачі стверджують, що ТОВ К.Альтернатива є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки про договір іпотеки від 7 серпня 2007 року їм відомо не було, на момент придбання об`єкт обтяжень не мав, а після придбання об`єкт був повністю знищений та побудований новий, тобто предмета іпотеки не існує і позовні вимоги є безпідставними.

Також відповідачі вважають, що суд неправомірно не зазначив у рішенні початкову вартість предмета іпотеки та не застосував Закон України Про іпотеку в редакції, чинній на час укладення кредитного та іпотечного договорів, а також наполягають на тому, що справа повинна була розглядатися за правилами господарського судочинства.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Лупейко О.В. у поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ Універсал Банк відмовити у повному обсязі; скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги представника третьої особи є аналогічними доводам апеляційної скарги відповідачів.

У відзиві на апеляційні скарги представник АТ Універсал Банк - адвокат Чорний А.В. просить залишити їх без задоволення, а ухвалу та рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційних скарг, оскільки банк звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, так як порушення прав відбулося 30 квітня 2013 року. Посилання апелянтів на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із знищенням будинку та побудовою нового, є помилковими в силу п. 1.5 договору іпотеки та ст. 5 Закону України Про іпотеку , якими передбачено, що всі реконструйовані та новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки. Необґрунтованими є також доводи апелянтів щодо не зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, оскільки згідно ст. 39 Закону України Про іпотеку , в яку були внесені зміни 4 лютого 2019 року, ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні. Щодо підвідомчості позовних вимог АТ Універсал Банк до ТОВ К.Альтернатива господарському суду, дані доводи апелянтів є неправомірними, оскільки позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, розглядаються в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Щодо оскарження ухвали суду про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, представник позивача погоджується з висновками суду про невідповідність її формі і змісту позовної заяви, та подання фактично заперечення на позовну заяву АТ Універсал Банк .

ТОВ К.Альтернатива , ОСОБА_1 , їх представник - адвокат Кур`ян К.І., будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційних скарг (с.с.184, 185, 190, 200-203, 210-212, 232-233 т.5, с.с.11, 25, 27-28 т.6), чотири рази у судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки апеляційному суду не повідомили, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Лупейка О.В., який підтримав апеляційні скарги, пояснення представника АТ Універсал Банк - адвоката Чорного А.В., який просив залишити ухвалу суду та рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 7 серпня 2007 року між ПАТ Універсал Банк , який змінив назву на АТ Універсал Банк , та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №001-2902/840-0031, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 357082,46 доларів США, який зобов`язався повернути до 1 серпня 2027 року щомісячними платежами, зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у цей же день між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого були житловий будинок АДРЕСА_1 , та складається з наступних будівель та споруд: літ. А - гостьовий будинок, літ. Г - гостьовий будинок, літ. Б - навіс, літ. Д - навіс, літ. Е - госпблок, літ. Є - убиральня, літ. Ж - вольєр, 1-6 - огорожа, I - питна колонка, II, ІІІ - ями вигрібні, ІУ - вимощення, та земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 0,1124 га,

кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2011 року, з ОСОБА_2 на користь АТ Універсал Банк було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 917 514,40 грн.

7 жовтня 2011 року відділом Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №29076601 з примусового виконання вищезазначеного рішення Вишгородського районного суду Київської області.

В рамках проведення виконавчих дій 30 квітня 2013 року Приватним підприємством Спеціалізоване підприємство Юстиція були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок - загальною площею 148,10кв.м., гостьовий будинок - 216,70кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, загальною площею 0,1124 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою:АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу № 1-068/13/ВШ-і від 30 квітня 2013 року проведення прилюдних торгів з продажу майна, що належить боржнику, переможцем прилюдних торгів було визнано Приватне підприємство Фортуна Групп , яке придбало майно за ціною 685000грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 3 листопада 2014 року вказані прилюдні торги визнані недійсними.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., ПП Фортуна Групп продало ТОВ К.Альтернатива житловий будинок, загальною площею 148,10кв.м., гостьовий будинок, загальною площею 216,70кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці, загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227.

Право власності ТОВ К.Альтернатива зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 липня 2014 року.

З Інформаційної довідки № 35247388 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 березня 2015 року вбачається, що 13 серпня 2014 року зареєстровано на вказане майно обтяження у вигляді іпотеки, іпотекодержателем зазначена ОСОБА_1 .

Стосовно ухвали суду від 13 серпня 2019 року.

Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ К.Альтернатива до ПАТ Універсал Банк , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ПП Фортуна Групп про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими, суд першої інстанції виходив з того, аналіз зустрічних позовних вимог свідчить про те, що вимоги, викладені у зустрічному позові, не є зустрічними щодо предмету спору, а за змістом є

запереченнями первісних позовних вимог, зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 194 ЦПК України, а з її змісту вбачається пояснення по суті позовних вимог АТ Універсал Банк . Також суд першої інстанції зазначив, що прийняття зустрічного позову є правом суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

За змістом статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Подаючи первісний позов, ПАТ Універсал Банк посилався на укладення з ОСОБА_2 кредитного та іпотечного договорів і на підставі умов зазначених договорів заявляв вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно та поновлення обтяження нерухомого майна іпотекою.

У зустрічній позовній заяві представник ТОВ К.Альтернатива просив визнати припиненими з 17 вересня 2009 року кредитного договору та договору іпотеки, які були укладені між банком та ОСОБА_2 .

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вимоги зустрічного позову не пов`язані із позовними вимогами первісного позову, є помилковим.

Суд першої інстанції вдався до аналізу змісту зустрічного позову, що не належить до компетенції суду на стадії вирішення питання про прийняття позову.

При вирішенні питання про прийняття зустрічного позову, суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем строку пред`явлення зустрічного позову, пов`язаність його з первісним позовом та відповідність форми і змісту зустрічного позову статям 175 і 177 ЦПК України.

Вказані дії судом першої інстанції вчинені не були.

Зазначаючи в ухвалі від 13 серпня 2019 року про невідповідність зустрічного позову вимогам ст. 194 ЦПК України, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування та не конкретизував, якій саме частині ст. 194 ЦПК України не відповідає поданий зустрічний позов.

У разі невідповідності зустрічного позову положенням ч. 1 ст. 194 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був залишити зустрічний позов без руху та надати позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків. Тільки у разі не усунення недоліків у визначений судом строк, суд мав правові підстави для повернення зустрічного позову на підставі ст. 185 ЦПК України.

Частина 3 статті 194 ЦПК України надає право суду повернути зустрічний позов тільки у разі подання зустрічного позову поза межами строку подання відзиву та відсутності пов`язаності із первісним позовом.

Ухвала суду першої інстанції не містить аналізу дотримання відповідачем строку

подання зустрічного позову, зустрічний позов є пов`язаним із первісним позовом, про що колегія суддів зазначила вище, тому висновок суду першої інстанції про повернення зустрічного позову суперечить нормам процесуального права та є передчасним.

Посилання в ухвалі на те, що прийняття зустрічного позову є правом суду, не відповідають нормам процесуального права, які такого положення не містять.

Також неправомірним є зазначення в ухвалі, що вона не підлягає оскарженню, так як згідно п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ К.Альтернати постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з направленням зустрічного позову до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про її прийняття.

Щодо рішення суду від 12 грудня 2019 року .

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги АТ Універсал Банк , суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Також суд першої інстанції вважав, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, який необхідно обраховувати з 3 листопада 2014 року, коли було ухвалене судове рішення про визнання прилюдних торгів недійсними.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень.

Відповідно до частини третьої статті 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої

реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України Про іпотеку , згідно з якою взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, державна реєстрація іпотек на час її виникнення регулювалася Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 31 січня 2013 року), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 72 Закону України Про нотаріат передбачено, що придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Придбання нерухомого майна, що було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого нерухомого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про іпотеку".

Пунктом 5.1. глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (пункт 6.1. глави 15 Порядку).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як зазначав Верховний Суд України, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК

України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Згідно ч.1 та 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України Про іпотеку , до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року, справа № 8-р/2020, іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки . Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 3 листопада 2014 року прилюдні торги стосовно спірного іпотечного майна, яке належало ОСОБА_2 , визнані недійсними, суд у порядку ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не прийняв рішення про поновлення

реєстрації обтяження вказаного майна іпотекою, запис про іпотеку АТ Універсал Банк було виключено приватним нотаріусом Голуб Л.А. при видачі ПП Фортуна Групп свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, що відбулися, іпотека не є припиненою, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про поновлення обтяження спірного майна іпотекою АТ Універсал Банк , із внесенням відповідного запису до державного реєстру.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Судом було встановлено, що ТОВ К.Альтернатива на підставі договору купівлі-

продажу від 10 липня 2014 року придбало спірне майно, а отже, всі обов`язки іпотекодавця перейшли до ТОВ К.Альтернатива у момент переходу до нього права власності на предмети іпотеки і при цьому не має значення чи був він обізнаний з тим, що вказане майно обтяжене.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року, набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що банк скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 5.2 Кредитного договору правом та пред`явив до позичальника вимогу про дострокове погашення кредитних зобов`язань.

Надіславши 17 серпня 2009 року відповідачу ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення заборгованості, ПАТ Універсал Банк змінило строк виконання основного зобов`язання у сторону зменшення до 17 вересня 2009 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно стягнута заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ Універсал Банк у розмірі 2 915 694грн.

Вказане рішення суду не виконано.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, установлених статтею 12 Закону України Про іпотеку , а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4 договору іпотеки від 7 серпня 2007 року звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою. Звернення стягнення здійснюється на підставах, зокрема, рішення суду.

За таких обставин, позивач мав правові підстави для пред`явлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи відповідачів про те, що іпотечне майно не збереглося, так як після його придбання будинок був знесений і на його місці був побудований новий будинок, не може бути підставою для висновку про неможливість звернення стягнення на іпотеку, так як суперечить нормам матеріального права, які діють на час вирішення даного спору.

Згідно договору іпотеки від 7 серпня 2007 року предметом іпотеки були не тільки житлові будинки, а і земельна ділянка, на якій були розташовані предмети іпотеки.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України Про іпотеку , у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018, яким статтю 5 Закону доповнено вищезазначеною частиною, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Отже, банк має право заявити вимоги про звернення стягнення на будівлі, які збудовані замість тих, які були передані у іпотеку та на земельній ділянці, яка передана у іпотеку.

Разом з цим, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачі подали заяви про застосування позовної давності до позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Враховуючи пред`явлення позичальнику вимоги 17 серпня 2009 року про дострокове повернення всієї кредитної заборгованості та положення пункту 5.2. кредитного договору, згідно якого строк виконання основного зобов`язання настав на 30 день після направлення вимоги, строк позовної давності стосовно вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки закінчився 17 вересня 2012 року.

З даним позовом банк звернувся до суду 7 серпня 2015 року (згідно штемпеля на конверті), тобто з пропущенням строку загальної позовної давності за вимогами до позичальника.

При цьому, заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що строк позовної давності необхідно обраховувати з 30 квітня 2013 року, дати проведення прилюдних торгів, та висновком суду першої інстанції що строк позовної давності необхідно обраховувати з 3 листопада 2014 року, з часу ухвалення рішення Господарським судом Київської області, так як це суперечить вищезазначеним нормам матеріального права.

Зверненням з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, зокрема шляхом стягнення заборгованості, банк змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі 523/10225/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачами подані заяви про застосування позовної давності, а під час судового розгляду було встановлено, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки були заявлені банком поза межами 3-річного строку з часу зміни умов договору про визначення строку повернення кредитної заборгованості, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у часткове погашення заборгованості задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційних справ, що дана справа повинна розглядатися у порядку господарського судочинства, колегія суддів вважає безпідставними.

Позивачем у цій справі є юридична особа - банк, який є іпотекодержателем і який звернувся з позовом до юридичної особи, яка набула право власності на іпотечне майно, а відтак набула обов`язки іпотекодавця (майнового поручителя), а фізична особа-позичальник має статус третьої особи.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша ст. 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за

певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.

Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо всіх правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого не є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. А частина перша статті 19 ЦПК України у системному зв`язку з частиною першою статті 2, частиною першою статті 5, статтею 46, частиною першою статті 47, частиною другою статті 48 цього кодексу не встановлюють обмежень щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами акцесорного зобов`язання є винятково юридичні особи та (або фізичні особи-підприємці).

З 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року -спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

З вказаної дати, якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання.

(Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року, справа 906/277/18, та від 13 жовтня 2020, справа 640/22013/18).

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про визнання вищим пріоритет іпотеки АТ Універсал Банк відповідно до договору іпотеки від 7 серпня 2007 року, порівняно із іпотекою, встановленою у відповідності до договору іпотеки від 13 серпня 2014 року, та задовольняючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов`язання

відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України Про іпотеку предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками . Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Отже, вищий пріоритет іпотеки АТ Універсал Банк визначений законом і ухвалення судового рішення з цього питання не є необхідним.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, висновки суду у цій частині не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення спору про визнання вищого пріоритету іпотеки Акціонерного товариства Універсал Банк та про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю К.Альтернатива , ОСОБА_1 та їх представника - адвоката Кур`ян Катерини Ігорівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 13 серпня 2019 року скасувати, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю К.Альтернатива до Акціонерного товариства Універсал Банк , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватне підприємство Фортуна Групп про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими направити до Вишгородського районного суду Київської області для продовження

розгляду.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року в частині визнання вищого пріоритету іпотеки Акціонерного товариства Універсал Банк та звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2019 року по вирішенню позовних вимог Акціонерного товариства Універсал Банк залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 9 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк