Ухвала

від 05.11.2020 по справі 358/1856/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 358/1856/18

провадження № 61-15539ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське на рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське (далі - ПОСП Іванівське ) про витребування земельних ділянок.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано ПОСП Іванівське усунути порушення прав у володінні і користуванні двома ділянками, витребувавши їх. Повернуто ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки: площею 2,1968га, з кадастровим номером 3220681800:02:004:0035, належну позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 вересня 2006 року серії ЯБ №284843, виданого Богуславською РДА Київської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №00023; площею 2,979 га, з кадастровим номером 3220681800:02:003:0001, належну позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 17 грудня 2009 року серії ЯБ №746646, виданого року Богуславською РДА Київської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010993701484, що розташовані на території Іванівської сільської ради Богуславського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПОСП Іванівське залишено без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року - без змін.

22 жовтня 2020 року ПОСП Іванівське із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Згідно з частинами першою та другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

ПОСП Іванівське заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повної постанови апеляційного суду заявник отримав лише 01 жовтня 2020 року на підтвердження чого надає докази.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущений з поважних причин, є підстави для його поновлення.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 390, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити Приватному орендному сільськогосподарському підприємству Іванівське строк на касаційне оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року.

Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське на рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко