Постанова

від 29.10.2020 по справі 909/1286/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. Справа №909/1286/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

За участю представників сторін від:

позивача: Грицків М.І. - представник;

відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства

Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії АТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Івано-Франківська регіональна дирекція Карпати , м. Івано-Франківськ б/н від 01.04.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020, повне рішення 17.03.2020 (суддя: М.М. Фрич)

у справі №909/1286/19

за позовом Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 державного реєстратора Цалина А. Б.

Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, с. Узин Івано-Франківської області

до відповідача-2 Акціонерного товариства

Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії Акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України Івано-Франківська регіональна дирекція Карпати , м. Івано-Франківськ

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Івано-Франківська обласна рада Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області звернулась до Державного реєстратора Цалина Андрія Богдановича Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2001 за Івано-Франківською обласною радою було зареєстровано право власності на будинок радіо по вул. Січових Стрільців, 30 а в м. Івано-Франківську. На момент подання документів до управління реєстраційних процедур для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, стало відомо, що 22.04.2019 проведено реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську зареєстровано за іншою юридичною особою.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будинок радіо з гаражами на вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську зареєстровано 22.04.2019 державним реєстратором Цалином А. Б. за ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , підстава набуття права власності - передавальний акт Національної телерадіокомпанії України від 17.01.2017.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 позов задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення державного реєстратора Цалина А.Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /з відкриттям розділу/ індексний номер:46630530 від 24.04.2019 на нерухоме майно по вул. Січових Стрільців 30а у м. Івано-Франківську за ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України ; стягнуто з державного реєстратора Цалина А.Б.Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області на користь Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради судовий збір в розмірі 1921 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978, Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності належить нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську. Позивачем доведено факт наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно та відсутність у відповідача 2 правомірної підстави для реєстрації такого права власності на те ж саме майно.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що право власності на спірне майно ним набуто шляхом внесення його до статутного капіталу ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України на підставі Закону України Про суспільне телебачення і радіомовлення України . Крім цього, скаржник зазначає, що майно, внесене до статутного капіталу ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України на підставі передавального акта є приватною власністю юридичної особи відповідно до ст.325 ЦК України. Апелянт стверджує, що рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978, на підставі якого позивач набув право власності на спірне майно, має нижчу юридичну силу ніж Закон України Про суспільне телебачення і радіомовлення України , на підставі якого було розроблено передавальний акт та відповідно до якого відповідач 2 набув право власності на вказане майно. Апелянт також звертає увагу на неправильний спосіб захисту, обраний позивачем, щодо заявлення вимоги про скасування рішення державного реєстратора, а не скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем доведено факт наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно та відсутність у відповідача 2 правомірної підстави для реєстрації такого права власності на те ж саме майно. Таким чином, неправомірні дії відповідача 1 щодо реєстрації такого права за особою, яка не мала на те правових підстав - є порушенням прав позивача на здійснення такої реєстрації за наявності таких підстав.

На адресу суду 01.10.2020 надійшло клопотання від відповідач 2 про зміну назву відповідача 2 з Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України на Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України та філію Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України без зміни організаційно-правової форми такої особи, що підтверджується витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За викладених обставин та враховуючи ст. 170 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його задоволення та здійснення заміни назви відповідача 2 з Публічного акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України на Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України та філію - Акціонерне товариство Національна суспільна телерадіокомпанія України без зміни організаційно-правової форми такої особи.

Інших клопотань, заяв в порядкуст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судовому засіданні представником позивача викладено заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до свідоцтва про право власності на будинок радіо, виданого Івано-Франківським МУЖКГ 16.02.2001, нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську належить Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності, в повному господарському віданні Івано-Франківської обласної державної телерадіокомпанії.

Комунальним підприємством Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт від 03.04.2019 відповідно до якого до складу вказаного нерухомого майна входить: адміністративний будинок (літера А) загальною площею 747, 0 кв. м, гараж (літера Б) загальною площею 112,5 кв. м, гараж (літера Г) загальною площею 41,6 кв. м, павільйон-навіс (літера Г-Г1) загальною площею 27,8 кв. м.

Відповідно до довідки, виданої обласним комунальним підприємством Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації від 03.04.2019 №00026 - 16.02.2001 за Івано-Франківською обласною радою було зареєстровано право власності на будинок радіо по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську. Підстава для реєстрації - свідоцтво про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 16.02.2001, запис про реєстрацію права власності №1202 в книзі №9В. Відповідно до вказаної довідки переходів права власності на час видачі довідки комунальним підприємством не реєструвалось.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на будинок радіо з гаражами по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську зареєстровано 22.04.2019 державним реєстратором Цалином А.Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , підстав набуття права власності - передавальним акт Національної телерадіокомпанії України від 17.01.2017.

З огляду на вищезазначене, між сторонами виникли правовідносини щодо правомірності реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську за відповідачем 2.

Оцінка суду.

Статтею 328 ЦК України, визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Водночас, враховуючи те, що позивач зазначає, що спірне нерухоме майно на момент здійснення реєстрації за відповідачем 2 перебувало у власності позивача, необхідно здійснити аналіз правомірності здійснення такої державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 4, 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Серед переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації є право власності.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Крім того, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Статтею 11 вищезазначеного Закону встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 18 цього ж Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

З огляду на вищевикладені норми Закону, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що одним із обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. При цьому, для перевірки цієї інформації та з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав, державний реєстратор не лише вправі, а й зобов`язаний, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів.

Такий обов`язок кореспондується із засадами державної реєстрації прав, зокрема - гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що передбачено ч.1 ст.3 згаданого Закону.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978, Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності належить нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську.

На момент розгляду справи ані рішення, на підставі якого видано вищезазначене свідоцтво, ані саме свідоцтво не припинили свою дію, а відтак є належними та достатніми доказами, які підтверджують право власності на спірне нерухоме майно у позивача.

А отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність суперечностей між спірним зареєстрованим правом власності на нерухоме майно, яке здійснено відповідачем 1, та заявленим позивачем на підставі діючого свідоцтва. Наявність таких суперечностей пов`язане з неможливістю одночасного існування державної реєстрації кількох прав власності на одне і теж нерухоме майно, що є порушенням в спірному випадку права позивача, оскільки право власності на нерухоме майно оформлено за позивачем первинно та не припинялося.

Стаття 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов`язок під час реєстрації перевіряти відсутність суперечностей зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів та приймає відповідне рішення про здійснення такої реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Здійснюючи такі дії при перевірці поданих документів, співставлення зареєстрованих та заявлених до реєстрації прав - запобігає порушенню прав та законних інтересів власників від порушень внаслідок реєстраційних дій.

В спірному випадку, наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що державний реєстратор таких дій з перевірки документів та наявність правових підстав для реєстрації не здійснив, що спричинило порушення права позивача, а відтак наявності підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідач у справі - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Отже, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є спір, який пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно - у даному випадку відповідачем 2.

При цьому, державний реєстратор зобов`язаний виконувати рішення суду щодо скасування рішення про державну реєстрацію речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі №520/13067/17 від 01.04.2020, Верховний Суд у справі №204/7665/17 від 17.09.2020).

З огляду на зазначене, державний реєстратор виконує свої повноваження в силу Закону, а не у зв`язку з задоволенням позову щодо нього у приватно - правових відносинах.

Це пов`язано з тим, що у спорах, які мають приватно - правовий характер, державний реєстратор не може виступати відповідачем.

А отже, у даному випадку, державний реєстратор Цалин А. Б. не може бути належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

А відтак рішення суду необхідно скасувати в частині задоволення позову до відповідача 1, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до відповідача 1.

Щодо покликань апелянта на неправильний спосіб захисту. Колегія суддів зазначає таке.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 вказаного Закону викладено у новій редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.3 ст.26 зазначеного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а п. 2 ч. 6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а п. 2 ч. 6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19).

А відтак позивачем обрано правильний спосіб захисту, а покликання апелянта на скасування рішення суду через обрання неправильного способу захисту є безпідставними.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду в частині задоволення позову до відповідача 1 скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача 1 - ОСОБА_1 . В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції скасовано лише щодо відповідача 1, а в решті рішення залишено без змін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії АТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Івано-Франківська регіональна дирекція Карпати , м. Івано-Франківськ задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 скасувати в частині задоволення позову до відповідача 1. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до відповідача 1.

В решті рішення - про задоволення позову до відповідача 2 - залишити без змін.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України Івано-Франківська регіональна дирекція Карпати (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 30 а, код ЄДРПОУ 40020572) на користь Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 34844218) судовий збір в розмірі 1921 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови підписано 09.11.2020.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець