Постанова

від 02.02.2021 по справі 909/1286/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 909/1286/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Івано-Франківська регіональна дирекція "Карпати"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 (суддя Фрич М.М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 (Матущак О.І. - головуючий, судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.) у справі

за позовом Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради

до 1) державного реєстратора Цалина Андрія Богдановича Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області,

2) Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Івано-Франківська регіональна дирекція "Карпати"

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

(за участю представника відповідача 2 - Погаса О.А.)

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Управління об`єктами спільної власності територіальних громад області Івано-Франківської обласної ради звернулося до Державного реєстратора Цалина Андрія Богдановича Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України в особі філії ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України (далі - ПАТ "НСТУ") про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2001 за Івано-Франківською обласною радою було зареєстровано право власності на будинок радіо по вул. Січових Стрільців, 30 а в м. Івано-Франківську. На момент подання документів до управління реєстраційних процедур для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, стало відомо, що 22.04.2019 проведено реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську зареєстровано за іншою юридичною особою. Зокрема, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будинок радіо з гаражами на вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську зареєстрував 22.04.2019 державний реєстратор Цалин А. Б. за ПАТ "НСТУ", підстава набуття права власності - передавальний акт Національної телерадіокомпанії України від 17.01.2017.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, відповідно до свідоцтва про право власності на будинок радіо, виданого Івано-Франківським МУЖКГ 16.02.2001, нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську належить Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності, в повному господарському віданні Івано-Франківської обласної державної телерадіокомпанії.

Комунальним підприємством Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт від 03.04.2019 відповідно до якого до складу вказаного нерухомого майна входить: адміністративний будинок (літера А) загальною площею 747, 0 кв. м, гараж (літера Б) загальною площею 112,5 кв. м, гараж (літера Г) загальною площею 41,6 кв. м, павільйон-навіс (літера Г-Г1) загальною площею 27,8 кв. м.

Відповідно до довідки, виданої обласним комунальним підприємством Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації від 03.04.2019 № 00026 - 16.02.2001 за Івано-Франківською обласною радою було зареєстровано право власності на будинок радіо по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську. Підстава для реєстрації - свідоцтво про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978. Рішення про реєстрацію права власності прийняте 16.02.2001, запис про реєстрацію права власності №1202 в книзі №9В. Відповідно до вказаної довідки будь-яких змін у праві власності на час її видачі комунальним підприємством не реєструвалось.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку радіо з гаражами по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську 22.04.2019 державний реєстратор Цалин А.Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області зареєстрував за ПАТ Національна суспільна телерадіокомпанія України , підстав набуття права власності - передавальний акт Національної телерадіокомпанії України від 17.01.2017.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 у справі № 909/1286/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 позов задоволено у повному обсязі.

Судові рішення аргументовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978, Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності належить нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 30, з чого убачається, що позивачем доведено факт наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно та відсутність у ПАТ "НСТУ" правомірної підстави для реєстрації такого права власності на те ж саме майно.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 909/1286/19, Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Івано-Франківська регіональна дирекція "Карпати" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" у сукупності зі статтями 115, 325, 329 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у правовідносинах щодо набуття права власності. На думку заявника, саме на підставі вказаного пункту Закону ПАТ "НСТУ" набуло право власності на спірне майно.

Скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази скасування або визнання недійсним рішень ПАТ "НСТУ", на підставі яких воно набуло право власності на майно.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що державний реєстратор Цалин А.Б. Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області не перевірив можливість реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ "НСТУ" за наявності вже зареєстрованого права за позивачем, а тому суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом судового розгляду у цій справі є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, щодо якого вже було зареєстроване право власності за іншою особою.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2001, видане Івано-Франківським МУЖКГ на підставі рішення міськвиконкому №3/7 від 06.01.1978, Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності належить нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську. На момент розгляду справи ані рішення, на підставі якого видано вищезазначене свідоцтво, ані саме свідоцтво не припинили свою дію, а відтак є належними та достатніми доказами, які підтверджують право власності позивача на спірне нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент спірної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно зі статтею 10 зазначеного Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, одним з обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а для перевірки цієї інформації з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор повинен, зокрема, запитувати інформацію від органів, які відповідно до чинного на час оформлення прав законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

У статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Зокрема, у пункті 5 частини 1 цієї статті зазначено, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до встановлених судами обставин щодо наявності ніким не спростованого права державної власності на спірне майно, зареєстроване за Івано-Франківською обласною радою, існує суперечність між заявленим ПАТ "НСТУ" правом щодо відповідного майна, та вже існуючим правом власності, зареєстрованим за Івано-Франківської обласної ради, що у розумінні положень пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Верховний Суд зауважує, що суди першої і апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про неналеже виконання держреєстратором своїх обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на спірне приміщення та прийняття оспорюваного рішення, який за наявності факту реєстрації права державної власності за Івано-Франківською обласною радою майна, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 30, зареєстрував це майно за іншою особою, що призвело до подвійної державної реєстрації речового права.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право власності на будинок зареєстровано первинно та не припинялося (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 07.08.2019 у справі № 193/11/17 та від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/520/18).

5.4. Водночас звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вважає, що ПАТ "НСТУ" набуло право власності на спірне майно на підставі пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" із урахуванням положень статей 115, 325, 329 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" НСТУ є правонаступником усіх прав та обов`язків, у тому числі на всі об`єкти права інтелектуальної власності юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону. Внесення нерухомого майна до статутного капіталу НСТУ може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу НСТУ, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу НСТУ.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків також встановлені у статті 11 ЦК України. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

Колегія суддів зауважує, що доводи заявника фактично побудовані на тому, що ПАТ "НСТУ" набуло права власності на спірне майно на підстав пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України", і у цьому випадку реєстрація за ним відповідного права є першочерговим ніж той факт, що Івано-Франківській обласній раді на праві державної власності належить спірне нерухоме майно відповідно до свідоцтва про право власності від 16.02.2001. Однак, Верховний Суд не може погодитися із такими доводами. Зокрема, ключовим положенням пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" є те, що ПАТ "НСТУ" є правонаступником усіх прав та обов`язків , у тому числі на всі об`єкти права інтелектуальної власності юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону. Тобто, до ПАТ "НСТУ" переходять ті права та обов`язки, які мали особи, визначені у статті 1 Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України", у тому числі обласні державні телерадіокомпанії. Однак, вказаний Закон не передбачає можливості виникнення тих прав, які були відсутні у відповідних юридичних осіб.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до свідоцтва про право власності на будинок радіо, виданого Івано-Франківським МУЖКГ 16.02.2001, нерухоме майно по вул. Січових Стрільців, 30 а у м. Івано-Франківську належить Івано-Франківській обласній раді на праві власності та у повному господарському віданні Івано-Франківської обласної державної телерадіокомпанії.

За змістом статті 135 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, до ПАТ "НСТУ" не могло перейти право власності на спірне майно, яке зареєстровано за Івано-Франківською обласною радою, оскільки за Івано-Франківською обласною державною телерадіокомпанією таке майно було зареєстровано на праві господарського відання.

Звертаючись із позовними вимогами, позивач вказав на належність йому права власності відповідно до свідоцтва про право власності на будинок радіо від 16.02.2001, чинність якого скаржником не спростовано, як і не наведено доказів його оскарження, а тому відсутні підстави стверджувати про неправомірність набуття такого права.

Положення пункту 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" за своєю суттю визначають процедуру переходу до ПАТ "НСТУ" наявних прав та обов`язків, але за своїм змістом не є такими, що скасовують права на відповідне майно, які зареєстровані за іншими особами. У свою чергу, положення зазначеного Закону про те, що внесення нерухомого майна до статутного капіталу ПАТ "НСТУ" може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно не можна розуміти як такі, що надають можливість порушити презумпцію правомірності набуття права власності іншою особи та фактично вилучити у неї майно, шляхом внесення до статутного капіталу ПАТ "НСТУ".

Доказів на спростування того, що спірне майно перебувало у повному господарському віданні Івано-Франківської обласної державної телерадіокомпанії скаржником не зазначено, як і не наведено та судами попередніх інстанцій не установлено того, що це майно належало відповідній обласній державній телерадіокомпанії на праві власності.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин слід зробити висновок, що пункт 2 1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про суспільне телебачення та радіомовлення України" передбачає правонаступництво ПАТ "НСТУ" існуючих, зокрема, майнових прав осіб, визначених у статті 1 цього Закону і не може розумітися як підстава припинення прав інших осіб.

5.5. З наведеного убачається, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі філії Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Івано-Франківська регіональна дирекція "Карпати" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 909/1286/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ