ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1065/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
секретар судового засідання Іванов І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: В.В. Микуленко
від відповідача: І.М. Урсу
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 (суддя С.В. Літвінов, м. Одеса, повний текст складено 31.07.2020)
у справі № 916/1065/20
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО"
про розірвання договору та виселення, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі також - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" (далі також - ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО", Товариство) про розірвання договору оренди берегозахисної споруди №102-ор від 27.04.2010, виселення Товариства з берегозахисної споруди другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 4000 кв.м, що розташована між траверсами № 11 та № 11-а, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі в районі штучного пляжу Дельфін , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнення 92592,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме систематичну несплату орендарем орендної плати, що є порушенням умов договору, визначених в п.п. 3.2., 3.3. договору. Крім того, позивач зазначив, що актом обстеження ділянки штучного пляжу Золотий берег між траверсами № 10-А та № 11 від 25.02.2020 встановлено, що відсутні договори страхування об`єкта оренди, поштової участі з КП Узбережжя Одеси та на вивіз твердих побутових відходів, що є порушенням пункту 4.1.4. Договору. У наданих в подальшому додаткових обґрунтуваннях позовних вимог Департамент зазначив, що відповідачем було самовільно розміщено на орендованій ділянці тимчасових споруд, що є підставою для розірвання договору оренди.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 закрито провадження у справі №916/1065/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" в частині стягнення 92592,16 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2020 у справі № 916/1065/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване тим, що протягом певного часу зі сторони ТОВ «НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО» дійсно мала місце несвоєчасна оплата платежів за Договором, але станом на 21.05.2020 Товариство повністю сплатило заборгованість з орендної плати за договором та пеню, що були заявлені в якості заборгованості за даним позовом. Отже, будь-яких збитків від прострочення відповідачем оплати за вказаним договором Департамент не зазнав та жодним чином не був позбавлений того, на що розраховував за Договором. Відтак, на думку суду, позивач повністю отримав те, на що він розраховував при укладенні Договору та додаткових угод до нього, а тому зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви вимог про розірвання договору, на думку суду, є некоректним. Щодо акта обстеження ділянки штучного пляжу від 25.02.2020, складеного працівниками позивача, то такий акт не може фіксувати відсутність договору страхування об`єкта оренди та договору пайової участі з КП «Узбережжя Одеси» , оскільки останній на орендованій ділянці штучного пляжу знаходитись апріорі не може. Окрім зазначеного, позивачем не надано належних доказів складання припису за наслідками проведеного обстеження 25.02.2020 та його надсилання орендарю. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання вказаного договору, задоволенню не підлягає, так само як і похідна вимога про виселення Товариства з берегозахисної споруди другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 4000 кв.м, що розташована між траверсами № 10-А та № 11, на узбережжі Чорного моря в м. Одесі в районі штучного пляжу Дельфін на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставинам справи, просив скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Як вказав скаржник, неповна та несвоєчасна сплата Товариством орендної плати призвела до ненадходження до місцевого бюджету належних коштів, чим порушено права територіальної громади міста Одеси та значною мірою позбавлено Департамент того, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Такі порушення договору з боку відповідача є істотними , а отже, договір оренди підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 у справі № 916/1065/20; встановлено відповідачу строк до 22.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право до 22.09.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.
Ухвалою суду від 22.09.2020 розгляд справи №916/1065/20 призначено на 20.10.2020 об 11:00 год .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.
19.10.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява відповідача про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з тим, що представник ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" адвокат Урсу І.М. у цей день знаходиться у відрядженні в м. Києві, тому взяти участь у судовому засіданні у даній справі можливості не має. Крім того, директор ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" Попазогло С.М. знаходиться на самоізоляції у зв`язку з контактуванням з особою, хворою на COVID-19.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" про відкладення розгляду справи №916/1065/20 задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.11.2020 об 15:00 год.
02.11.2020 електронною поштою до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" про залучення документів до матеріалів справи, в якому позивач вказав, що йому стало відомо, що Одеською міською радою 01.10.2020 було прийнято рішення Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10 червня 2020 року №6053-VІІ Про оренду комунального майна територіальної громади м.Одеси №6430-VІІ від 16.09.2020, відповідно до змісту якого виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси було уповноважено Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. На виконання вказаного рішення Одеської міськради 01.10.2020 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" був укладений Додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди №102-ор від 27.04.2010, відповідно до якого сторони домовились змінити орендодавця з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. Крім того, у зв`язку зі зміною орендодавця між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сальдо на 30.09.2020 становить 0,00 грн. До вказаного клопотання Товариством додано копію зазначеного акта звірки, рішення Одеської міськради та додаткового договору.
У судовому засіданні 03.11.2020 представник позивача заявила усне клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаного клопотання про залучення документів до матеріалів справи у зв`язку з тим, що ці документи є новими доказами та були пізно отримані Товариством.
Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладені позивачем в обґрунтування вказаного клопотання обставини, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції протокольною ухвалою поновила Товариству строк для подання клопотання про залучення вищезгаданих документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.11.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного рішення суду.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 27.04.2010 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" (орендар) було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 102-ор (далі також - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу Дельфін , між траверсами №11 та №11а, загальною площею 4000 кв.м., що розташована на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, строком на 15 років, для надання громадських платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.
Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісяця до 5 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Орендар відповідно до п.п. 4.1.2, 4.1.5 Договору зобов`язався вчасно й у повному обсязі платити орендну плату й податок на додану вартість щокварталу, до 15 числі місяця, що настає за останнім місяцем звітного періоду, а також застрахувати орендоване майно.
У пункті 4.1.10 Договору встановлено, що орендар зобов`язується дотримуватися вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд та уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об`єктів. Не здійснювати на капітальних берегозахисних спорудах (траверсах, підпірних стінках, стабілізованих схилах, інших спорудах) та орендованій ділянці штучного пляжу будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, до одержання й передачі орендодавцеві повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації.
Пунктом 5.2.3 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати дострокового розірвання Договору, зокрема, у випадку неперерахування орендарем орендної плати протягом 2-х місяців; невиконання цілком або частково умов пунктів 4.1.1, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6, 4.1.7, 4.1.9, 4.1.10, 4.1.12, 4.1.13 Договору.
У пункті 7.3 Договору визначено, що дія даного договору припиняється у безумовному порядку у випадках, визначених пунктом 5.2.3 даного договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір укладений терміном на 15 років та діє з 27 квітня 2010 року до 31 квітня 2025 року.
27.04.2010 сторонами складено акт приймання-передачі зазначеної вище берегозахисної споруди.
Додатковим договором № 1 від 24.10.2018 змінено орендодавця з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на Департамент комунальної власності Одеської міської ради , змінено порядок розрахунків і номер ділянки, що розташована між траверсами №10-А та №11.
Додатковим договором № 2 від 15.02.2019 встановлено базову ставку орендної плати на місяць у розмірі 25 374,87 грн. без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а в період з червня по серпень орендна плата розраховується, виходячи з орендної ставки, помноженої на коефіцієнт -1.3.
Як вказав позивач, додатковим договором № 3 від 07.10.2019 продовжено строк дії договору до 07.10.2034 та встановлено базову ставку орендної плати на місяць у розмірі 21506,25 грн. без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції, а в період з червня по серпень орендна плата розраховується, виходячи з орендної ставки, помноженої на коефіцієнт - 1.3.
25.02.2020 працівниками позивача (Лисак М.У. - начальник орендного відділу та Зубенко В.О. - головний спеціаліст орендного відділу) складено Акт обстеження ділянки штучного пляжу Дельфін між траверсами №10-А та №11, у якому зазначено, що за результатами обстеження встановлено наступне:
- орендар у зв`язку із зимовим періодом не використовує штучну ділянку пляжу;
- наявне майно орендаря у вигляді тимчасових споруд;
- договір страхування не надано;
- договір пайової участі, укладений з КП Узбережжя Одеси не надано;
- станом на момент обстеження наявна заборгованість з орендної плати.
Також в акті вказано, що обстеження здійснено за участі третьої особи: ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та наявний підпис даної особи.
На зворотному боці копії вказаного акта наявна фотофіксація від 25.02.2020 до цього акта.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
За положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відносини щодо оренди державного та комунального майна регулюються спеціальним Законом України Про оренду державного та комунального майна .
Так, статтею 2 даного Закону (у редакції, чинній на час укладання Договору та Додаткових договорів, яка застосовується в подальшому) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
За змістом статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).
Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін (стаття 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).
За приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода» , який слід тлумачити з урахуванням ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається, виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Отже, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона могла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Як вбачається з Договору про оренду берегозахисної споруди № 102-ор від 27.04.2010, мета укладання зазначеного Договору - надання громадських платних послуг оздоровчо- пляжного сервісу підвищеної якості. Відтак, укладаючи зазначений Договір, позивач розраховував на отримання від ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" грошових коштів, розмір яких встановлено у п.3.1 Договору та Додатковим договором № 2 від 15.02.2019.
Матеріали справи свідчать, що протягом певного часу Товариство дійсно несвоєчасно оплачувало платежі за Договором, але станом на 21.05.2020 ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" повністю сплатило заборгованість з орендної плати за договором та пеню, що були заявлені в якості заборгованості за даним позовом. Наведене стало підставою звернення Департаменту з клопотанням про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог з посиланням на те, що відповідач сплатив заборгованість з орендної плати в сумі 75810,35 грн та пеню в сумі 16781,81 грн, яка була заявлена у позові, у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 21.05.2020. Вказане клопотання було задоволено господарським судом першої інстанції, та, як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 закрито провадження у справі №916/1065/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" в частині стягнення 92592,16 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Таким чином, як вірно зауважив місцевий господарський суд, будь-яких збитків від прострочення ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" оплати за Договором Департамент не зазнав та не був позбавлений того, на що розраховував за Договором, а отже, позивач повністю отримав те, на що він розраховував при укладенні Договору та додаткових угод до нього.
Доводи позивача щодо відсутності в порушення п.4.1.14 договору оренди договору страхування, який відповідач повинен був укласти, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки матеріали справи містять договір страхування №009-062-19Д/М/ом від 15.02.2019, укладений між відповідачем та ПрАТ СК ТЕКОМ (а.с. 141-146).
Щодо Акта обстеження ділянки штучного пляжу від 25.02.2020, складеного вищеназваними працівниками позивача, який, на думку позивача, підтверджує відсутність договору страхування об`єкта оренди, що є порушенням п.4.1.4. Договору, а також самовільне розміщення на орендованій ділянці штучного пляжу тимчасових споруд, необхідно зазначити наступне.
Так, вказаний акт був складений в односторонньому порядку, без участі представника ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО". При цьому Департаментом не надано будь-яких доказів повідомлення орендаря про дату проведення відповідного обстеження. Так само позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у його працівників - Лисак М.У. та Зубенко В.О. повноважень на проведення будь-яких обстежень та складання відповідних актів.
Також даний Акт обстеження не є належним доказом знаходження на орендованій ділянці будь-яких тимчасових споруд, так як надана позивачем фотофіксація не може служити таким доказом, оскільки з неї неможливо достовірно встановити, яка саме ділянка штучного пляжу відображена та чи є саме вона предметом оспорюваного договору, які порушення, коли і ким вчинено, тощо. Разом з тим, зазначення в акті про наявність майна орендаря у вигляді тимчасових споруд не приймається судовою колегією до уваги, так як матеріали справи не містять відповідного висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо того, чи є ці споруди капітальними чи тимчасовими.
Крім того, Акт обстеження ділянки штучного пляжу від 25.02.2020 не може фіксувати відсутність договору страхування об`єкта оренди та договору пайової участі з КП Узбережжя Одеси , оскільки Департаментом не надано доказів присутності при обстеженні представників орендаря.
Разом з тим, зі змісту умов Договору, зокрема, пункту 5.2.3, слідує, що орендодавець у разі виявлення порушень умов договору оренди повинен направити орендарю припис, який останній повинен виконати, усунувши виявлені недоліки, і лише у разі невиконання припису орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди. Проте, Департаментом не надано належних доказів складання припису за наслідками проведеного обстеження 25.02.2020 та його надсилання до орендаря. У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що відповідний припис Департаментом не вносився.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають із отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність істотних в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України порушень Товариством умов договору оренди берегозахисної споруди №102-ор від 27.04.2010, які зумовлювали б ухвалення судом рішення про розірвання цього договору за вимогою орендаря.
Крім того, як вище згадувалось, 01.10.2020 Одеською міською радою прийнято рішення Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10 червня 2020 року №6053-VІІ Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси №6430-VІІ від 16.09.2020, відповідно до якого виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси було уповноважено Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради. На виконання вказаного рішення 01.10.2020 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" був укладений Додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди №102-ор від 27.04.2010, відповідно до якого сторони домовились змінити орендодавця з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.
Таким чином, на даний час Департамент не є стороною спірного Договору.
Крім того, у зв`язку зі зміною орендодавця між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сальдо на 30.09.2020 становить 0,00 грн., тобто на даний час відсутня будь-яка заборгованість Товариства з орендної плати за Договором.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги Департаменту про розірвання укладеного між сторонами договору оренди берегозахисної споруди № 102-ор від 27.04.2010, так само як і у задоволенні похідної вимоги про виселення ТОВ "НЬЮ ЕЙДЖ ЕКСПО" з берегозахисної споруди другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 4000 кв.м, що розташована між траверсами № 11 та № 11-а на узбережжі Чорного моря в м. Одесі в районі штучного пляжу Дельфін на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2020 у справі №916/1065/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.11.2020.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2020 |
Оприлюднено | 11.11.2020 |
Номер документу | 92732755 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Поліщук Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні